Справа №127/22340/25
Провадження №1-кс/127/9174/25
18 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчої ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12025020000000597 від 01.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_4 17.07.2025 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000597 від 01.05.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В межах даного кримінального провадження 16.07.2025 ОСОБА_5 у повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у вимаганні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданих їй повноважень та службового становища.
Так, внесення клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 обумовлено наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна, а тому з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення він може вдатися до відповідних дій в тому числі і до незаконного перетину кордону України.
Існує також ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як на цей час досудовим розслідуванням продовжується збір доказів, з урахуванням уже здобутих, якими підтверджується вина підозрюваного, пошук знарядь та засобів вчинення злочину та можливих спільників, а тому наявний ризик можливості у ОСОБА_5 їх знищення, переховування чи спотворення.
Також ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, зокрема підлеглих йому працівників, оскільки наявність такого впливу зберігається до дослідження їх показань безпосередньо судом під час судового розгляду. Відповідно не можна виключати ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками він може здійснювати на них незаконний вплив, з метою формування певної позиції шляхом викривлення чи надання останніми неправдивих показань, враховуючи той факт, що всі свідки на даний час не допитані. Саме тому, однією із цілей обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є зведення до мінімуму можливості ОСОБА_5 контактувати з іншими особами, окрім як у межах, достатніх для забезпечення встановлених законом прав підозрюваного.
Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, так як санкція статті передбачає конфіскацію майна та наявні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна, тому перебуваючи на волі ОСОБА_5 матиме можливість відчужувати наявне у нього на праві власності майно, що позбавить можливості орган досудового розслідування вжити заходів забезпечення кримінального провадження.
Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримали, просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або ж визначити заставу передбачену вимогами ст. 182 КПК України.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12025020000000597, заслухавши думку прокурора та слідчого, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000597 від 01.05.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом директора філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Українська залізниця» від 14.07.2021 № 139/ос, ОСОБА_5 призначено начальником колійної машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Українська залізниця».
Відповідно до затвердженої 27.09.2022 директором філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Укрзалізниця», посадової інструкції, начальник колійної машинної станції належить до розділу кваліфікації професій «Керівники». Начальник колійної машинної станції, окрім іншого, організовує роботу структурного підрозділу і направляє діяльність на забезпечення безпеки руху поїздів, виконання планових завдань із усіх видів колійних робіт, раціональному і ефективному використанню технічних та матеріальних витрат залізничного транспорту з гарантією безпеки. Здійснює контроль за організацією робіт з реконструкції, капітального, середнього ремонту колій та стрілочних переводів. Забезпечує додержання порядку ведення та достовірність даних обліку та звітності, а також фіксування актів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, договірної, платіжної, виробничої та трудової дисципліни. Організовує господарську діяльність підрозділу з метою недопущення його збитковості та отримання позитивного фінансового результату. Вживає заходів для виконання завдань з мобілізаційної підготовки, мобілізації та у сфері цивільного захисту, а також щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Забезпечує ведення військового обліку військовозобов'язаних резервістів та призовників, здійснює заходи щодо бронювання військовозобов'заних на період мобілізації та на воєнний час. Здійснює поточне керівництво та управління діяльністю структурного підрозділу відповідно до планів, затверджених Філією. Укладє договори, контракти, угоди та інші правочини. Приймає на роботу та звільняє працівників структурного підрозділу зі штатним розписом, укладає, змінює та розриває трудові договори (контракти), приймає рішення з оплати праці та обліку робочого часу працівників структурного підрозділу. Видає розпорядчі документи з поточних питань діяльності структурного підрозділу, які не повинні суперечити рішенням та розпорядчим документам Філії. Затверджє внутрішні документи, що регулюють діяльність структурного підрозділу.
Таким чином, ОСОБА_5 обіймав на державному підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та Примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.
Під час виконання ОСОБА_5 своїх службових обов'язків, у березні 2025 року, точної дати та часу слідством встановити не вдалося за можливе, до нього, як начальника колійної машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Українська залізниця» з питанням можливого працевлаштування звернувся ОСОБА_7 під час розмови з яким для працевлаштування повідомив останньому про необхідність проходження медичного огляду та підготовки переліку необхідних документів.
У подальшому 25.04.2025 ОСОБА_5 під час наступної зустрічі з ОСОБА_7 , який того дня з переліком необхідних документів для працевлаштування звернувся до відділу кадрів колійної машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Українська залізниця», за адресою: вул. Островського, 1А смт. Вапнярка Тульчинського району Вінницької області, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на отримання від нього неправомірної вигоди шляхом використання наданих йому повноважень та службового становища, у порушення вимог ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, особисто висловив вимогу ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США для себе за вчинення в інтересах останнього дій з використанням повноважень та службового становища, а саме: прийняття ОСОБА_7 на роботу до колійної машинної станції, на посаду через яку, в подальшому, можна отримати бронювання від мобілізації. Також ОСОБА_5 зауважив, що у разі ненадання неправомірної вигоди ОСОБА_7 , він не буде прийнятий на роботу. Крім того ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що він має віддати свою зарплатну банківську картку та пароль до неї, а на роботу виходити не потрібно.
У подальшому, ОСОБА_5 з метою отримання неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, наказом № 65/ОС від 20.05.2025 ОСОБА_7 призначено на посаду монтера колій 3 розряду (учень) колійної машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Українська залізниця». У зв'язку з цим, на вимогу працівників бухгалтерії ОСОБА_7 звернувся до відділенні АТ «Ощадбанку» в смт. Вапнярка Тульчинського району Вінницької області, відкрив розрахунковий рахунок для виплати заробітної плати, та 19.06.2025 та отримав зарплатну карту.
Після цього, 20.06.2025 ОСОБА_5 у ході чергової зустрічі з ОСОБА_7 по вул. Миколи Леонтовича, 55 Б у м. Тульчин Вінницької області отримав від нього його зарплатну картку з паролем для зняття в банкоматах грошових коштів. Також, на повідомлення ОСОБА_7 щодо закінчення терміну його бронювання ОСОБА_5 сказав, щоб 13.07.2025 ОСОБА_7 скинув йому на мобільний телефон «скриншот» додатку «Резерв+» про не перебування у розшуку для оформлення броні.
За допомогою банківської зарплатної картки ОСОБА_7 та нарахувань останньому упродовж червня 2025 року у сумі 4596,86 грн, ОСОБА_5 , 21.06.2025 зняв з банківського зарплатного рахунку ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 4300 грн, які використав на власний розсуд, при цьому у період з 18.05.2025 до 15.07.2025 ОСОБА_7 на роботу не виходив, будь-яких функціональних обов'язків, пов'язаних з ремонтом колій, не виконував.
Надалі, за вказівкою ОСОБА_5 працівниками колійної машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Українська залізниця» оформлено надання відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_7 , результаті чого, 03.07.2025 о 16.00 год. у розділі «Сповіщення» додатку «Резерв+» мобільного телефону ОСОБА_7 з'явилось повідомлення про наявність бронювання та відстрочки до 27.01.2026.
З метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на вимагання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , ОСОБА_5 14.07.2025 зателефонував йому та наказав завершити виконання раніше узгоджених домовленостей щодо умов працевлаштування та передачі неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США наступного дня, у вечері, у місці передачі банківської картки по АДРЕСА_2 .
З метою завершення злочинного умислу щодо отримання неправомірної вигоди за прийняття на роботу ОСОБА_7 та його бронювання, ОСОБА_5 , 15.07.2025 о 18 год. 05 хв. зателефонував ОСОБА_7 та визначив час зустрічі в обумовленому місці того ж дня, о 20 год. 00 хв. Надалі, ОСОБА_5 того ж дня, о 20 год. 10 хв. перебуваючи у своєму службовому автомобілі Fiat Ducato д.н.з НОМЕР_1 отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 15.07.2025 становить 83800 грн для себе за вчинення в інтересах останнього дій з використанням своїх повноважень та службового становища, а саме: прийняття ОСОБА_7 на роботу до колійної машинної станції та забезпечення його бронювання від мобілізації, після чого був викритий працівниками поліції.
15 липня 2025 року о 22:09 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто вимаганні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025020000000597 від 01.05.2025; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_7 від 30.04.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 01.05.2025; протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 24.06.2025; протоколу огляду (мобільного телефону ОСОБА_7 ) від 24.06.2025; протоколу обшуку службового автомобіля марки «Fiat Ducato» 2023 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 від 15.07.2025, ході проведення якого виявлено та вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти та мобільні телефони ОСОБА_5 ; протоколу обшуку службового кабінету начальника колійної машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Українська залізниця» від 15.07.2025 ході проведення якого виявлено та вилучено документи щодо працевлаштування ОСОБА_7 ; протоколу огляду та ідентифікації та вручення від 15.07.2025; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.07.2025; повідомлення про підозру від 16.07.2025, інших матеріалів кримінального провадження та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, неодружений, раніше не судимий.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_5 необхідно визначити заставу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК)
Слідчий за погодженням з прокурором, звернулись до суду з клопотанням в якому просили визначити підозрюваному заставу в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи виключність випадку та відповідно розмір застави 300 (триста) прожиткових мінімумів працездатних осіб, слідчим та прокурором в судовому засіданні було зазначено про те, що наслідком вчинення кримінального правопорушення було отримання неправомірної вигоди.
Однак, слідчий суддя звертає увагу на те, що неправомірна вигода підозрюваним не отримувалася, оскільки злочин вчинявся під контролем правоохоронних органів та відповідно кошти, які передавалися, вилучені.
Крім того, на думку суду, очікувана неправомірна вигода в сумі 2000 доларів США, у даному випадку, не є виключним випадком, в розумінні статті 182 КПК України, для визначення підозрюваному застави, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 грн., та є максимальним розміром застави для тяжкого злочину, ураховуючи ту обставину матеріали кримінального провадження не містять будь - яких доказів виключності випадку, для перевищення встановленого процесуальним законом максимального розміру застави для даної категорії злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 22:09 год. 15.07.2025 року.
Встановити строк дії ухвали суду до 22:09 год. 13.09.2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , розмір застави в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого та/або прокурора за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Якщо ОСОБА_5 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_5 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: