Справа № 127/22720/25
28 липня 2025 р.м.Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Медяна Ю.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,
ТОВ «Енера Вінниця» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Дослідивши дану заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу враховуючи наступне.
В заяві про видачу судового наказу заявник ТОВ «Енера Вінниця» зазначає, що постачання електричної енергії здійснювалось за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується доданими до зави про видачу судового наказу копіями поспорту точки розподілу електричої енергії, довідки нарахованих платежів та оплат за електропостачання.
Вказана адреса не знаходиться в адміністративно-територіальних межах м. Вінниці.
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Із поданої заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом заяви є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Таким чином спір виник з приводу стягнення заборгованості за надання послуг з постачання електричної енергії, який має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
З огляду на викладене вище, дана заява підсудна Вінницькому районному суду Вінницької області.
Згідно пункту 9 частини 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
За таких обставин у видачі судового наказу слід відмовити та роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення недоліків заяви (ст. 166 ч. 1 ЦПК України).
Керуючись ст. 27, 30, 162, 163, 165, 166 ЦПК України, суддя
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя