Справа № 127/21503/24
Провадження № 2-др/127/90/25
25 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вдовцова Сергія Петровича про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково; в порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки відчуженого транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI, номер кузова НОМЕР_1 , 2004 року випуску, у розмірі 149585,00 грн; у решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1495,85 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
При ухвалені цього рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, про вирішення яких було заявлено сторонами.
18.07.2025 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Вдовцовим С.П. подано заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. №63425), згідно якого просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У контексті вказаної статті процесуального закону, враховуючи характер вирішуваного питання і сукупність наявних в матеріалах справі доказів, суд не вбачає необхідності виклику сторін в судове засідання.
Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Як безумовно слідує із матеріалів справи сторони у справі скористалися правничою допомогою під час розгляду цієї справи та понесли витрати у зв'язку із цим.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу, суд враховує, що ОСОБА_1 скористався допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання правової допомоги від 22.05.2024, укладений між адвокатом Вдовцовим С.П. та ОСОБА_3 , акт наданих послуг від 16.07.2025 та квитанція №16/07/25 від 16.07.2025 про оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.
У п. 2.1 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що вартість правової допомоги за цим договором зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг та в платіжних (розрахункових) документах.
Із акту наданих послуг від 16.07.2025 слідує, що адвокат Вдовцов С.П. передав, ОСОБА_1 отримав послуги, загальна вартість яких складає 15000,00 грн.
Відповідач Чабанюк М.С. теж скористалася допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання правничої допомоги №29/07-24 від 29.07.2024, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Мельничук І.А.
У п. 4.1.1 цього договору визначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється додатком до цього договору. Обсяг наданих послуг оформлюється шляхом складення розрахунку наданих послуг про надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №29/07-24 від 29.07.2024 складено розрахунки наданих послуг від 05.08.2024, 27.09.2024, 28.04.2025 відповідно до яких загальна вартість наданих послуг складає 10000,00 грн.
Крім того, на підтвердження оплати наданих послуг по Договору про надання правничої допомоги №29/07-24 від 29.07.2024 надано прибуткові касові ордери №05/08 від 05.08.2024, №27/09 від 27.08.2024, №28/04-1 від 28.04.2025 згідно яких ОСОБА_2 здійснено оплату послуг на загальну суму 11000,00 грн.
Зважаючи, що умовами договору про надання правничої допомоги №29/07-24 від 29.07.2024 сторонами погоджено, що обсяг наданих послуг оформлюється саме шляхом складення розрахунку, тому при розподілі понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу судом приймається 10000,00 грн згідно складених розрахунків.
Суд враховує, що витрати понесені сторонами у справі є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про правову допомогу), розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, клопотань про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами.
Вимога ОСОБА_1 про відшкодування витрат понесених ним на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн підлягає частковому задоволенню. Суд враховує, що за результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, а тому з урахуванням часткового задоволення позову витрати на правничу допомогу підлягають розподілу в розмірі 4800,00 грн (пропорційно задоволеним вимогам), що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
При цьому вимога ОСОБА_2 про відшкодування витрат понесених нею на правничу допомогу також підлягає задоволенню. При цьому, з урахуванням часткового задоволення позову витрати ОСОБА_2 на правничу допомогу підлягають розподілу в розмірі 6800,00 грн.
Зважаючи, що при розподілі судових витрат останні були покладені на учасників справи пропорційно задоволеним вимогам, тому суд вважає за можливе застосувати положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 у розмірі 2000,00 грн (6800,00 грн - 4800,00 грн).
Керуючись ст. 270, 354 ЦПК України, суд -
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі №127/21504/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000,00 грн (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна