"28" липня 2025 р. Справа153/930/25
Провадження2/153/318/25-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що 14 червня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. У шлюбі в них народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спору з відповідачем про місце проживання дитини немає. Спочатку їх сімейне життя складалося добре, проте згодом з'ясувалося, що вони мають різні погляди на життя та зникло взаєморозуміння. На даний момент між ним та відповідачем відсутнє взаєморозуміння, любов та повага, які повинні бути притаманні сім'ї. Шлюбні відносини між ними фактично припинені більше року тому. Він та відповідач проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Їх шлюб носить формальний характер, в зв'язку із чим, його збереження суперечить їхнім інтересам. Майновий спір відсутній. З урахуванням вищевикладеного, просить суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований 14 червня 2019 року Вінницьким міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №1224.
01 липня 2025 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 судове засідання не з'явилась, надала заяву в якій просить справу слухати у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не зарперечує. Після розірвання шлюбу просить суд залишити їй прізвище ОСОБА_4 .
Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Процесуальні дії у справі: відкриття спрощеного позовного провадження у справі та призначення судового засідання, про що постановлено ухвалу окремим процесуальним документом.
Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:
Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі - копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що 14 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №1224. Відповідач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_6 на прізвище чоловіка ОСОБА_4 (а.с.11).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12).
Із доводів позивача встановлено, що сторони сімейних стосунків не підтримують. Мір до примирення ніхто із сторін не приймав. Не бажають подальшого спільного життя.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом вказаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Таким чином встановлено, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі Валліанатос та інші проти Греції від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є живим документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя .
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі Фернандес Мартінес проти Іспанії (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні .
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем, або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як вбачається із свідоцтва про шлюб відповідач при реєстрації шлюбу своє прізвище ОСОБА_6 змінила на прізвище чоловіка ОСОБА_4 , не заявляла про зміну їй прізвища на дошлюбне, а тому суд вважає за необхідне прізвище відповідача залишити ОСОБА_4 .
Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України з огляду на визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, а інші 50 відсотків судового збору, що сплачені позивачем при зверненні до суду з позовом, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 276, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст.4, 24, 56, 110, 111, 112, 113, 114 СК України, ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, Конституцією України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 14 червня 2019 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №1224.
Прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_4 .
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судових витрат по оплаті судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору, сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 17 червня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий М.М.Дзерин