Справа № 146/527/25
"17" липня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Мороза І.С.,
за участі секретаря судового засідання Баранецької О.І.
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду у селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про поділ спільного майна
представник позивача адвокат Бардошевська Т.І.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
28 березня 2025 року до суду з цією позовною заявою, посилаючись на ст. 368, 372 ЦК України, звернувся ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 про поділ спільного майна, в якій просить здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 75,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстроване на ім'я відповідача 15.07.2019 та визнати за позивачем - ОСОБА_1 право власності на частину майна, а саме житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 75,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Даний позов обґрунтовано наступним.
11 липня 1998 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 50.
Даний шлюб було розірвано рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.08.2022 справа № 146/462/22.
Перебуваючи у шлюбі подружжям було набуте наступне майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 75,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстроване на ім'я відповідача 15.07.2019.
Оскільки, дійти згоди про поділ чи про порядок користування спільним майном з відповідачем неможливо, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 2 травня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20 травня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 травня 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 17 червня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 17 червня 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 17 липня 2025 року.
Доводи учасників справи.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бардошевська Т.І. позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовільнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна визнала повністю, не заперечила проти його задоволення.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що 11 липня 1998 року між сторонами було укладено шлюб, актовий запис № 50, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.
За час перебування у шлюбі подружжям було набуте майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 , підстава виникнення права власності: рішення органу місцевого самоврядування, про присвоєння поштової адреси, серія та номер: 20, виданий 20.06.2019, видавник Яланецька сільська рада Томашпільського району Вінницької області; довідка, серія та номер: 194, виданий 03.05.2019, видавник Виконавчий комітет Яланецької сільської ради Томашпільського району.
Відповідно до висновку про вартість нерухомого майна здійсненого ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість спірного житлового будинку станом на 18 березня 2025 року становить 161379 грн.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2022 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрований 11 липня 1998 року Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 50 - розірвано. Рішення набрало законної сили 14 вересня 2022 року.
Позивач, звернувшись до суду з вказаним позовом, просить у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним 1/2 частину жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачка позов визнала в повному обсязі, просила його задовольнити.
Статтею 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому ч.1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у постанові від 21 грудня 2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК.
Згідно ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частка співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Разом із цим, ч.2 та ч.3 ст.70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. №11).
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускаються лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному із подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
При відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок відповідної грошової суми.
У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Разом із цим, право співвласника на виділ частки зі спірного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок іншого співвласника сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається із дійсної вартості майна на час розгляду справи.
Обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимогу про виділ частки, і не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставить право співвласника на виділ у залежність від згоди інших співвласників й мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Суд враховує правові позиції Верховного Суду з аналогічних спорів (справа №644/9569/18 від 03.11.2021, справа №755/21188/15-ц від 01.04.2020, справа №467/478/17 від 26.02.2020), в яких Верховний Суд роз'яснив, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Чинним законодавством встановлена презумпція рівності часток подружжя, підстави для відступу від якої потребують доведення.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що між сторонами укладався шлюбний договір, наявність домовленості між сторонами щодо збільшення або зменшення часток майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, укладення між сторонами договору про поділ спільного майна.
За таких обставин, оскільки вищевказаний жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 був набутий у власність відповідачем під час перебування в шлюбі з позивачем, то дане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач під час розгляду справи не спростувала презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не надала суду доказів того, що спірний будинок є її особистою приватною власністю. Натомість в підготовчому судовому засіданні визнала позов.
Відтак, жилий будинок, загальною площею 75,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних частках.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки відповідачка позовні вимоги визнала, то у відповідності до вимог ст. 142 ЦПК України, з неї на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 645,52 грн., а 50% сплаченого судового збору необхідно повернути позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 48, 51, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 206, 263, 265, 280, 293, 354 ЦПК України суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовільнити.
Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 75,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 75,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 75,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати що складаються із 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 645,52 грн (шістсот сорок п'ять гривень п'ятдесят дві копійки).
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого за квитанцією № 6162-2544-3268-2888 від 28 березня 2025 року судового збору, а саме в сумі 645,52 грн (шістсот сорок п'ять гривень п'ятдесят дві копійки).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 25 липня 2025 року.
Суддя: І. С. Мороз