Справа № 145/802/25
Провадження №2/145/669/2025
(заочне)
"25" липня 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.
за участю: секретаря судового засідання Онуфрієвої А.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниці Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
До Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона з 2017 перебувала у фактичному шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народився син ОСОБА_3 . Відносно сина відповідач в даній справі встановив батьківство, в свідоцтві пройого народження він записаний батьком. В 2023 вони з відповідачем остаточно припинили їхні відносини і проживають окремо один від одного. Дитина проживає із нею і перебуває на її утриманні. Добровільно надавати кошти на утримання сина відповідач відмовляється. Він взагалі не займається вихованням сина, не цікавиться його розвитком та ухиляється від матеріальної допомоги, добровільно надавати кошти на утримання дитини він відмовляється, тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом. На даний час вона не працює, проживає за рахунок тимчасових заробітків, веде домашнє господарство та здійснює догляд за дитиною. Їй одній важко забезпечувати сина самим необхідним та забезпечувати її власну життєдіяльність. На даний час відповідач проходить службу в в/ч НОМЕР_3 , він отримує стабільну, велику, заробітну плату і може сплачувати аліменти в процентному відношенні від його доходу. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини від його доходу щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального рекомендованого розміру аліментів. Такий розмір аліментів не погіршить матеріального стану відповідача і є реальним для нього, заробітки відповідача є достатніми для сплати саме такого розміру аліментів, який буде достатнім для того, щоб вона могла забезпечити дитину самим необхідним.
Просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти, в розмірі 1/3 частки з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального рекомендованого розміру аліментів, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до його повноліття, починаючи з дня подачі даної заяви. Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 20.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання було призначено 15.07.2025 та 25.07.2025 року.
Позивачка в судовому засіданні заяву підтримала, просила її задоволити. Водночас повідомила, що у відповідача є ще одна дитина від іншого шлюбу, яку він зобов'язаний утримувати.
Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, про слухання справи повідомлений в установленому законом порядку в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Будь-яких заяв та клопотань від нього, відзиву на позов, на час розгляду справи не надійшло.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки, відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву до суду не подав, а позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Сторони мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.6).
Дитина проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні, що стверджується актом про обстеження матеріально-побутових умов проживання від 02.12.2024 та довідкою Гніванської міської ради Вінницької міської ради про фактичне місце проживання № 09-24/1042 від 10.06.2025 (а.с.7,8).
Відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 № 3164 від 20.10.2022 (а.с. 9).
З позовної заяви вбачається, що батько участі в утриманні дитини не приймає, а позивачка не в змозі самостійно забезпечити дитину найнеобхіднішим.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 Сімейного Кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч. 1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум на час розгляду справи для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень на місяць (ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ ).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні усіх обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.
Обов'язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину випливає з положень діючого законодавства.
Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, факт проживання неповнолітньої дитини з матір'ю, вік дитини, вартість життя на теперішній час та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб, розвитку, здоров'я дитини, матеріальне становище та стан здоров'я платника аліментів, який є молодою людиною працездатного віку, розмір його доходів невідомий, має іншу дитину, яку він зобовя'заний утримувати, має можливість надавати матеріальну допомогу (іншого судом не встановлено), а дитина потребує такої допомоги. Тому, суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов'язок батьків по її утриманню, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання однієї дитини в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Суд звертає увагу, що відповідач доказів належного виконання своїх обов'язків по утриманню дитини до суду не надав, а тому право позивача на отримання аліментів на утримання спільної дитини сторін підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів). Разом із тим, суд враховує те, що позивачем не надано суду жодного обґрунтування заявленого розміру аліментів, про стягнення якого перд'явлено позов.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягають до часткового задоволення, і з відповідача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Доказів, які б спростовували вищевикладене, сторонами не надано.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає об'єктивним та справедливим розмір аліментів на утримання дитини сторін у вигляді 1/4 частини доходу відповідача щомісячно, і таким, що відповідатиме загальновстановленому розміру аліментів на дитину при визначенні розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) батьків (ч.5 ст.183 СК України).
Враховуючи положення ст.191 СК України стягнення аліментів слід розпочати з часу пред'явлення позову, а саме з 11.06.2025.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи викладене з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 908,55 грн(75% від 1211,20 грн).
На підставі ст. 141, 180, 181, 184, 191 СК України та керуючись ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити частково.
Стягувати зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.06.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 55 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, № рахунку: UA908999980313111256000026001, код та найменування класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 28 липня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Київ, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Вінниці Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Суддя Патраманський І. І.