28.07.25 справа № 133/1896/23
провадження № 2/133/277/25
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Пєтухової Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Виростко Альбіна Вікторовича, про відвід судді у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,
У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться вказана позовна заява.
23.06.2023 року ухвалою суду у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
На підставі Розпорядження керівника апарату Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13.09.2024 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із наданням судді Кучерук І.М. відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами на підставі наказу №162-к від 06.08.2024, та головуючим суддею у справі визначено суддю Пєтухову Н.О.
21.07.2025 від представника позивача - адвоката Виростко А.В. надійшла заява про відвід судді, в обгрунтування якого зазначено, що суддею Пєтуховою Н.О. не прийнято вказану справу до свого провадження, не прийнято жодного процесуального документа по даній справі з її боку, справа не призначена до судового розгляду, не вирішуються інші процесуальні питання, що свідчить про порушення розумних строків розгляду справи, такий тривалий судовий розгляд є порушенням його прав у вказаній справі на її розгляд незалежним і безсторонім судом, в зв'язку з наведеним заявляє судді відвід на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України.
25.07.2025 року ухвалою суду цивільну справу прийнято до свого провадження.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За змістом ч. 7-8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про відвід, суд дійшов наступного висновку.
Вивчивши доводи поданої заяви про відвід та матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як вбачається із поданої заяви про відвід, представник позивача вважає, що наявні обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді Пєтухової Н.О., які обгрунтовуються тривалою відсутністю прийняття процесуальних рішень по призначенню справи до розгляду після її повторного авторозподілу, після передання справи від судді Кучерук І.М. до судді Пєтухової Н.О..
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертає увагу, що безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто, чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні по справі «Кіпріану проти Кіпру» ЄСПЛ констатовано, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.09.2019, справа №277/599/15-к).
ЄСПЛ у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії» зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до пункту 81 рішення ЄСПЛ «Салов проти України» «неупередженість» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
В контексті розгляду вищенаведених обставин, необхідно зауважити, що можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
З практики ЄСПЛ особиста безсторонність суду, що означає відсутність упередженості або прихильності, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При ухваленні рішення про те, чи є законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії» та «Мікалеф проти Мальти»).
Незалежність і об'єктивність судді в кожній справі забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу судді від участі у справі.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.
Розглядаючи заявлені доводи для відводу, суддя виходить із того, що при визначенні існування у даній справі законних підстав сумніватися в неупередженості судді Пєтухової Н.О., позиція заявника, який заявляє відвід має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому має наявність фактів, що дають можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Сумнів в неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.
На переконання суду, в даному конкретному випадку не встановлено обставин, які б викликали розумний, об'єктивно обґрунтований сумнів в неупередженості судді Пєтухової Н.О. щодо розгляду вказаної вище позовної заяви. Посилання на тривалий розгляд справи в сукупності з необгрунтованими доводами щодо упередженості судді породжують сумнів у дійсності намірів відвести суддю від розгляду справи саме по причині недовіри до суду, й створюють враження штучного формування обставин для перерозподілу справи.
Отже, оскільки заявлений відвід судді не містить викладу обставин, підтверджених відповідними та належними доказами, які б достовірно свідчили про наявність підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість судді Пєтухової Н.О., суд приходить до висновку, що заява про відвід судді є безпідставною.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40 ЦПК України, суддя,
Заяву представника позивача - адвоката Виростко Альбіна Вікторовича про відвід судді визнати необґрунтованою.
Передати заяву про відвід на розгляд іншого судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 28.07.25