28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 725/10562/24
провадження № 61-9033ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до Акцонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу задоволено.
Скасовано наказ Філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Чернівецька регіональна дирекція» від 23 вересня 2024 року №200-ОСФ «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді телеоператора відділу виробництва регіонального контенту Бюро інформаційного контенту Філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Чернівецька регіональна дирекція».
Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 74557 грн 80 коп.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968 грн 96 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 12 000 грн.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 11 жовтня 2024 року на 14 жовтня 2024 року. В решті позовних вимог відмовлено. Компенсовано АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 450,40 грн.
15 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 травня 2025 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Представник заявника у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, при цьому не зазначає щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду.
Верховний Суд звертає увагу, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Однак, представник заявника не вказує, які саме норми матеріального права неправильно застосовані судом апеляційної інстанції, щодо яких необхідно сформувати єдину правозастосовну практику.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду апеляційної інстанції у цій справі з посиланням при цьому на обставини, яким суди надавали оцінку, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков