22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 759/11905/23
провадження № 61-1993св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються, - старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анна Сергіївна,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року у складі судді Кравченка Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Музичко С. Г., Олійника В. І.,
Короткий зміст заявлених вимог
1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - боржник) звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А. С. (далі - виконавець) при винесенні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/11905/23
від 07 грудня 2023 року.
2. Скаргу мотивував тим, що у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2023 року у справі № 759/11905/23, відповідно до якої його зобов'язано надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання матері
у присутності батька.
3. Виконання вищезгаданої ухвали здійснюється за категорією стягнення «зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення та усунення перешкод у побаченні з дитиною» на підставі статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
4. 23 січня 2024 року виконавець виніс постанову про накладення на
ОСОБА_1 штрафу в сумі 1 700,00 грн у зв'язку із невиконанням останнім ухвали суду та вимоги виконавця. Зазначена постанова оскаржена боржником в судовому порядку, справа перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду, розгляд справи триває.
5. 07 лютого 2024 року виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 3 400,00 грн у зв'язку із невиконанням ним ухвали суду та вимоги виконавця. Зазначена постанова оскаржена в судовому порядку, справа перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду, розгляд справи триває.
6. 31 травня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою змінив ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня
2023 року, встановивши місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 із малолітньою дочкою в присутності батька за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня прийняття постанови у публічних місцях за вибором ОСОБА_2 в місці, наближеному до місця проживання дитини. Після сплину вказаного строку - за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2023 року порядком.
7. 26 червня 2024 року виконавець склав вимогу, за якою ОСОБА_1 мав привести дочку за адресою: місто Київ, проспект Європейського Союзу, 47
(ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) для спілкування із матір'ю відповідно до судового рішення. Окремої постанови про визначення місця побачення стягувачки із дитиною виконавцем не виносилось.
8. 29 червня 2024 року представник боржника у месенджері «Viber» повідомив виконавця про неможливість прибуття ОСОБА_1 на місце зустрічі через хворобу і небажання дитини бачити матір.
9. 05 липня 2024 року виконавець прийняв постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700,00 грн у зв'язку із невиконанням ним ухвали суду та вимоги виконавця. Зазначена постанова оскаржена боржником
у судовому порядку.
10. 05 липня 2024 року виконавець виніс постанови про виправлення помилки у постановах від 23 січня 2024 року і 07 лютого 2024 року, якими, на переконання боржника, самостійно, в порушення встановленого законом способу, змінив порядок виконання рішення зі статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» («Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення») на
статтю 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» («Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод
у побаченні з дитиною»).
11. 23 липня 2024 року виконавець виніс постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
12. Вищевказану постанову боржник вважає неправомірною, оскільки категорія стягнення, за якою здійснюється примусове виконання ухвали суду, не передбачає прийняття такої постанови; виконавець змінив категорію стягнення у протиправний спосіб; у постанові відсутнє будь-яке її мотивування; виконавець не врахував поважність причин невиконання рішення суду, таких як хвороба боржника і небажання дитини бачитися з матір'ю, що підтверджене численними висновками спеціалістів та експертів.
13. З урахуванням вищевказаного боржник просив суд визнати неправомірною і скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А. С. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року.
Короткий зміст судових рішень
14. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня
2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 14 січня 2025 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А. С. про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами від 23 липня
2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі від 07 грудня
2023 року № 759/11905/23.
Зобов'язано старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А. С., а в разі нездійснення нею повноважень старшого державного виконавця, уповноважену особу Святошинського відділу державної виконавчої служби
у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), скасувати постанову від 23 липня 2024 року про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі
від 07 грудня 2023 року № 759/11905/23.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
15. Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 частково, районний суд,
з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що хвороба боржника, підтверджена електронним листком непрацездатності,
є поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наявність у боржника захворювання зобов'язує його утримуватися від перебування у громадських місцях задля убезпечення себе та інших осіб від погіршення стану здоров'я.
16. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ухвала суду про встановлення побачень з дитиною не була виконана 29 червня 2024 року
і 30 червня 2024 року з поважних причин, що, в свою чергу, свідчить про неправомірність встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року.
17. Водночас, оскільки процесуальний закон не передбачає можливості скасування постанови державного виконавця, на переконання судів, обраний скаржником спосіб захисту у вигляді скасування постанови виконавця не
є належним, а тому відмовили у задоволенні такої вимоги.
18. Натомість районний суд, з висновками якого погодився і апеляційний суд, вважав за необхідне зобов'язати виконавця чи іншого уповноваженого працівника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову від 23 липня 2024 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка М. М., на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року у вказаній справі.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат
Якименко М. М.,просить змінити оскаржувані судові рішення шляхом доповнення їх мотивувальної частини посиланням на норми права та висновки Верховного Суду, які, на його переконання, підлягали обов'язковому застосуванню у правовідносинах, які склалися у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_2.
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
23. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 6 Розділу І та пункт 5 Розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, пункт 8 Розділу І та пункт 2 Розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, статті 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
24. Крім того, на переконання заявника касаційної скарги, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08 липня 2021 року
в справі № 640/11833/19, від 18 липня 2023 року в справі № 380/16763/22, від 13 вересня 2023 року в справі № 761/17501/21 від 28 вересня 2023 року
в справі № 522/17680/18, від 22 травня 2024 року в справі № 712/11457/19, від 05 червня 2024 року в справі № 480/6452/23.
25. На переконання заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не з'ясували всі обставини справи, внаслідок чого не звернули увагу на порушення виконавцем вимог до оформлення документів в рамках виконавчого провадження. Крім того, суди попередніх інстанцій в повній мірі не дослідили поважність невиконання заявником рішення суду, зокрема, не зазначили
у мотивувальній частині небажання дитини зустрічатися з матір'ю у якості поважної причини невиконання рішення суду.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня
2023 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 759/11905/23 зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця із 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання матері
у присутності батька.
27. 05 січня 2024 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2023 року (Т.1, а.с.26).
28. 23 січня 2024 року виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700,00 грн у зв'язку із невиконанням ухвали суду та вимоги виконавця. Як вбачається зі змісту постанови виконавця,
18 січня 2024 року на адресу боржника направлено вимогу та зобов'язано привести дитину на побачення з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Виходом державного виконавця на вказану адресу встановлено, що боржник не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулося, рішення суду та вимога виконавця не виконані (Т.1, а.с.27).
29. 07 лютого 2024 року виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400,00 грн у зв'язку із невиконанням останнім ухвали суду та вимоги виконавця. Як вбачається зі змісту постанови виконавця, 01 лютого 2024 року на адресу боржника направлено вимогу та зобов'язано привести дитину на побачення з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Виходом державного виконавця на вказану адресу встановлено, що боржник не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулося, рішення суду та вимога виконавця не виконані.
30. 31 травня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою змінив ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня
2023 року, встановивши місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , в присутності батька за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня прийняття постанови у публічних місцях за вибором ОСОБА_2 в місці, наближеному до місця проживання дитини. Після сплину вказаного строку - за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2023 року порядком. Повний текст постанови складено 25 червня 2024 року (Т.1, а.с.40-45).
31. 26 червня 2024 року стягувач і боржник у присутності виконавця узгодили місце і час побачення з дитиною (29 червня 2024 року і 30 червня 2024 року місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) із 11:00 год. до 18:00 год.), про що виконавцем складено відповідну вимогу.
32. 29 червня 2024 року представник боржника у месенджері «Viber» надіслав виконавцю повідомлення наступного змісту: «Доброго дня! Прошу при вчиненні виконавчих дій врахувати відео та аудіо щодо небажання ОСОБА_3 зустрічатися та інші поважні причини, підтверджені вищенаданими документами, неможливості зустрічі». Додатково представник скаржника надіслав стягувачу аудіо та відеофайли з повідомленням малолітньої ОСОБА_3 про небажання зустрічатися з матір'ю, довідку про реєстрацію електронного листка непрацездатності з 29 червня 2024 року до 03 липня 2024 року, копію огляду лікарем від 28 червня 2024 року.
33. Відповідно до акту державного виконавця, складеного 29 червня
2024 року, на вимогу державного виконавця від 26 червня 2024 року божник за адресою: місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) не з'явився, малолітню дочку не привів, вимогу виконавця та рішення суду не виконав, причини невиконання не повідомив (Т.1, а.с.30).
34. Згідно з актом державного виконавця, складеним 30 червня 2024 року, на вимогу державного виконавця від 26 червня 2024 року боржник за адресою: місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) не з'явився, малолітню дочку не привів, вимогу виконавця та рішення суду не виконав, причини невиконання не повідомив (Т.1, а.с.30).
35. 05 липня 2024 року виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700,00 грн у зв'язку з невиконанням ним ухвали суду та законної вимоги виконавця. Як вбачається зі змісту постанови виконавця, 26 червня 2024 року на адресу боржника направлено вимогу та зобов'язано привести дитину на побачення з матір'ю за адресою: місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids). Також про вимогу повідомлено в телефонному режимі. Виходом державного виконавця на вказану адресу встановлено, що боржник не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулося, рішення суду та вимога виконавця не виконані. Про причини невиконання офіційно не повідомляв (Т.1, а.с.28).
36. 05 липня 2024 року виконавцем винесено постанову про виправлення помилки у постанові про накладення штрафу від 23 січня 2024 року, змінивши підставу прийняття постанови зі статі 63 Закону України «Про виконавче провадження» на статтю 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» (Т.1, а.с.137).
37. 05 липня 2024 року виконавцем винесено постанову про виправлення помилки у постанові про накладення штрафу від 07 лютого 2024 року, змінивши підставу прийняття постанови зі статі 63 Закону України «Про виконавче провадження» на статтю 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» (Т.1, а.с.138).
38. 23 липня 2024 року виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. У змісті постанови зазначено, що у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (Т.1, а.с.136).
39. Відповідно до висновку від 16 червня 2023 року, складеного за результатами проведеного психодіагностичного обстеження малолітньої ОСОБА_3 , складеного психологом ОСОБА_4 , наявна рекомендація про недопущення повторного травмування дитини через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примушування до спілкування з матір'ю без бажання на те дитини, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою (Т.1, а.с.52-64).
40. У висновку від 19 червня 2023 року, складеного за результатами проведеного психодіагностичного обстеження малолітньої ОСОБА_3 , складеного психологом ОСОБА_5 , викладено висновок щодо неможливості відібрання дитини від батька та зміни місця проживання; висновок щодо наявності виключних обставин, які унеможливлюють побачення матері з дитиною на час розгляду цієї справи, немає (Т.1, а.с.66-71).
41. У висновку від 28 липня 2023 року зазначено, що Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України була проведена судова психологічна експертиза, відповідно до якої судові експерти дали відповіді щодо ставлення дитини до батька та матері, щодо соціального середовища, в якому перебуває дитина, побажання дитини проживати з одним із батьків. Також указано на недопустимість здійснення примусу малолітньої ОСОБА_3 щодо контактів з матір'ю, оскільки примус містить у собі ознаки психологічного насильства (Т.1, а.с.82-89).
42. Відповідно до висновку експерта від 18 жовтня 2023 року за результатами проведення Київським науково-дослідним експертно-криміналістичний центром МВС України судової психологічної експертизи, недопустимо здійснення примусу малолітньої ОСОБА_3 щодо контактів з матір'ю (Т.1, а.с.90-134).
43. У висновку від 16 червня 2024 року, за результатами проведення психодіагностичного обстеження малолітньої ОСОБА_3 психологом ОСОБА_6 , зазначено, що категорично заборонено здійснювати примус малолітньої ОСОБА_3 щодо необхідності спілкування з матір'ю (Т.1.,
а.с.52-64).
Позиція Верховного Суду
44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
45. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
46. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
47. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
49. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
50. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
51. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
52. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
53. Судові рішення оскаржуються заявником виключно в частині встановлених обставин та застосованих норм права, викладених
у мотивувальній частині останніх.
54. Спірні правовідносини у справі, яка є предметом касаційного перегляду, виникли з приводу правомірності винесення державним виконавцем
у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року на підставі статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
55. Відповідно до частини четвертої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника
у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
56. Постанова державного виконавця від 23 липня 2024 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами мотивована повторним невиконанням без поважних причин боржником рішення суду про встановлення побачення з дитиною.
57. Оскаржуючи постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, ОСОБА_1 зазначав, зокрема, що виконавець не врахував поважності причин невиконання рішення суду, таких як хвороба боржника та небажання дитини бачитися з матір'ю, про які боржник повідомляв виконавця. Відповідно, на думку боржника, відсутня повторність невиконання рішення суду.
58. Частково задовольняючи вимоги скарги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення неправомірністю винесеної старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А. С. постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , у праві керуванні транспортними засобами від 23 липня 2024 року, оскільки виконавець достеменно знав про об'єктивну неможливість виконання ухвали суду від 29 червня 2024 року та 30 червня
2024 року, у зв'язку із хворобою боржника, підтвердженою електронним листком непрацездатності, що, на переконання судів попередніх інстанцій,
є поважною причиною невиконання ухвали суду.
59. Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
60. Щодо вимог касаційної скарги про доповнення мотивувальної частини судових рішень наступними мотивами: «За таких обставин, відповідно до вищенаведених положень пункту 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 місце побачення стягувача з дитиною мало бути визначено відповідною постановою державного виконавця, а не вимогою від 26 червня 2024 року» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
61. Відповідно до пункту 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
62. Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною постановою за умови, якщо рішенням суду не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною (абзаци 1, 3 пункту 5 розділу ІХ Інструкції).
63. Таким чином, визначення судовим рішенням часу та місця побачення стягувача з дитиною унеможливлює застосування абзаців 1, 3 пункту 5 розділу ІХ Інструкції, а саме винесення виконавцем постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
64. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2023 року вжито заходи забезпечення позову у справі № 759/11905/23, якою зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 кожної суботи та неділі місяця з 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання матері у присутності батька.
65. Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року змінено ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня
2023 року, встановивши місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітньою дочкою, ОСОБА_3 , в присутності батька за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня прийняття постанови у публічних місцях за вибором ОСОБА_2 в місці, наближеному до місця проживання дитини. Після сплину вказаного строку - за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2023 року порядком. Повний текст постанови складено 25 червня 2024 року.
66. В оскаржуваній постанові апеляційного суду встановлено, що місце побачення з дитиною визначається матір'ю, а отже, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про визначення місця побачення з дитиною, з огляду на те, що місце побачення вже було визначене судовим рішенням.
67. При цьому посилання заявника виключно на недотримання форми документа в якому зафіксоване місце побачення не заслуговують на увагу з огляду на таке.
68. Пунктом 9 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається
у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», та
є обов'язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.
69. Згідно до пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень у вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
70. Відповідно до пункту 8 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
71. У справі, яка є предметом перегляду Верховним Судом, стягувачем і боржником у присутності виконавця погоджено час, місце побачень з дитиною у дати 29 червня 2024 року і 30 червня 2024 року, а саме: місто Київ, проспект Європейського Союзу, будинок 47 (ТРЦ «Ретровіль», ігроленд Papashon kids) з 11:00 год. до 18:00 год.). Стороною скаржника таке погодження не заперечувалось.
72. Крім того, про обізнаність ОСОБА_1 про час і місце побачень свідчить також листування представника боржника з виконавицею, у якому він повідомив про неможливість зустрічі з поважних, на його думку, причин.
73. Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження
№ 14-95цс20), добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісну або недобросовісну.
74. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці,
є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду
від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).
75. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» («Karabet and others v. Ukraine»), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).
76. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що враховуючи попередню поведінку боржника, аргументи про відсутність у матеріалах виконавчого провадження саме постанови державного виконавця свідчить про суперечливу поведінку боржника як заявника скарги, що, в свою чергу, свідчить про недобросовісність останнього.
77. Більше того, враховуючи, що доводи скарги у вказаній частині зводяться виключно до незгоди з формою документа в якому зафіксовано місце побачення з дитиною, визначене матір'ю на підставі судового рішення у вигляді вимоги державного виконавця, без належного обґрунтування, в чому саме дії державного виконавця суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» та порушують права скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги у вказаній частині. Схожих за своїм змістом висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанови
від 31 березня 2025 року у справі № 712/11457/19 (провадження
№ 61-8065св24).
78. Відтак, на переконання колегії суддів, обґрунтованим є висновок судів, що сама по собі відсутність постанови виконавця за умови визначення місця побачення матір'ю на підставі судового рішення та беззаперечної обізнаності боржника про час і місце побачення з дитиною, не свідчить про порушення виконавцем порядку виконання рішення і, як наслідок, не свідчить про неправомірність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами саме із вказаних підстав.
79. З урахуванням вищевказаного мотивувальна частина судового рішення за результатами вирішення вказаної конкретно справи не підлягає зміні шляхом доповнення мотивами: «За таких обставин, відповідно до вищенаведених положень пункту 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 місце побачення стягувача з дитиною мало бути визначено відповідною постановою державного виконавця, а не вимогою від 26 червня 2024 року».
80. Щодо вимог касаційної скарги про доповнення мотивувальної частини судових рішень наступними мотивами: «Виконання судового рішення може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися зі стягувачем, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
81. Як вбачається із встановлених судом обставин, виконавче провадження №743743774 відкрито на виконання ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.
82. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
83. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
84. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
85. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
86. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом з урахуванням конкретних обставин справи.
87. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
88. Вжиття заходів забезпечення позову передбачає зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
89. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
90. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
91. Таким чином, враховуючи, що виконавче провадження було відкрито із виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, а також встановлену судами попередніх інстанцій неправомірність винесеної виконавцем постанови від 23 липня 2024 року в рамках виконавчого провадження із виконання саме ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо того, що питання бажання чи відсутності бажання дитини бачитись з матір'ю, а також докази на підтвердження таких обставин будуть предметом оцінки судом при вирішенні спору по суті заявлених вимог.
92. При цьому небажання дитини не є безумовною підставою для невиконання судового рішення про побачення з дитиною, оскільки, як визначено абзацом першим та другим пункту 7 розділу ІХ Інструкції, за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.
У разі якщо боржник не виконує рішення у зв'язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.
93. Таким чином, небажанням дитини спілкуватися зі стягувачем могло бути підставою для відкладення проведення виконавчих дій із залученням представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.
94. Також колегія суддів погоджується із висновками, зокрема, апеляційного суду, щодо того, що такі посилання заявника не впливають на правильність вирішення справи, оскільки постанова державного виконавця була визнана незаконною та скасована з інших підстав, а тому, з урахуванням вищевказаного, мотивувальна частина судового рішення за результатами вирішення вказаної конкретно справи не підлягає зміні шляхом доповнення мотивами: «Виконання судового рішення може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися зі стягувачем, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі».
95. Щодо вимог касаційної скарги про доповнення мотивувальної частини судових рішень наступними мотивами: «Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва
від 07 грудня 2023 року про забезпечення позову змінено, встановивши місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу
ОСОБА_2 з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності батька - ОСОБА_1 за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня ухвалення цієї постанови апеляційної інстанції в публічних місцях (місцях загального користування, таких як, але не виключно, парки, сквери, площі, розважальні заклади, торгівельні центри, тощо) за вибором ОСОБА_2 в місці, наближеному до місця проживання дитини. Після сплину вказаного строку здійснення вищевказаного безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу зазначених осіб здійснювати за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року про забезпечення позову порядком. В решті оскаржувану ухвалу залишено без змін. Наведене свідчить про безперервність виконання ухвали про забезпечення позову за статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», і оскільки матеріали виконавчого провадження не містять доказів зміни категорії стягнення у спосіб і у порядку визначеному Законом, виконавиця не мала право застосувати вказані у цій нормі заходи примусового виконання судового рішення, у тому числі прийняти постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
96. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановами виконавця
від 05 липня 2024 року виправлено помилки у постановах про накладення на боржника штрафів від 23 січня 2024 року та від 07 лютого 2024 року, змінивши підставу прийняття постанов зі статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» на статтю 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
97. Зі змісту ухвали Святошинського районного суду м. Києва
від 06 листопада 2024 року (провадження № 4-с/759/99/24) вбачається, що вищевказані постанови виконавця оскаржувались боржником у порядку цивільного судочинства, проте провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та рішень державного виконавця з виправлення помилок у процесуальних документах закрито та роз'яснено заявникові право на звернення до суду із вказаними вимогами в порядку адміністративного судочинства.
98. Відомостей щодо оскарження вищевказаної постанови
в адміністративному порядку матеріали справи не містять.
99. Більше того, у межах справи, яка є предметом касаційного перегляду предметом оскарження є виключно постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23 липня 2024 року, винесеної у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/11905/23
від 07 грудня 2023 року.
100. Таким чином, враховуючи самостійне виправлення виконавцем помилки у постановах про накладення на боржника штрафів, відсутність відомостей щодо оскарження таких постанов у порядку адміністративного судочинства,
а також враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина судового рішення за результатами вирішення вказаної конкретно справи не підлягає зміні шляхом доповнення мотивами, зазначеними у змісті касаційної скарги.
101. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
102. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
103. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості,
а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Більше того, в силу частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Щодо клопотання про розгляд справи з викликом сторін
104. У касаційній скарзі заявник просить розгляд касаційної скарги здійснювати із повідомленням та викликом і за обов'язкової участі в судових засіданнях усіх учасників справи.
105. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
106. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
107. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
108. Заявник реалізував свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції з викликом сторін не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати сторона заявника лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.
109. Колегія суддів, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику учасників справи у судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.
110. Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів,
у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
111. Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
112. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
113. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
114. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича,про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін відмовити.
2. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича,залишити без задоволення.
3. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян