Ухвала
22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 754/8517/23
провадження № 61-8413ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання переміщення та утримування дитини на території України незаконним та повернення дитини до місця її постійного проживання,
05 червня 2025 року ОСОБА_4 через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року.
Касаційну скаргу подано у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18; від 10 квітня 2019 року у справі № 757/51046/17-ц; від 27 лютого 2019 року у справі № 752/24280/17; від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19; від 16 листопада 2022 року у справі № 953/6251/21; від 05 квітня 2023 року у справі № 308/1403/20; від 06 червня 2018 року у справі № 686/15274/14; від 20 січня 2021 року у справі № 754/11869/19; від 13 січня 2021 року у справі № 335/5615/19; від 18 квітня 2024 року в справі № 718/1867/23; від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12; від 20 грудня 2024 року у справі № 201/3647/22; від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18; від 17 травня 2023 року у справі № 712/9027/21; від 01 листопада 2022 року у справі № 201/1577/21; постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1598цс15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Крім того, у клопотанні, яке додано до касаційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, просить зупинити виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку. Клопотання мотивовано тим, що касаційна скарга обґрунтована зокрема наявністю серйозного ризику того, що повернення дитини до іншої країни, примусове її відібрання та передача позивачу поставить під загрозу заподіяння дитині психічної шкоди та створить для неї нетерпиму обстановку. Суд допустив негайне виконання рішення у частині повернення малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Канади та, за умови якщо відповідачка відмовиться повертати малолітню дитину, ухвалив відібрати дитину і передати дитину позивачу для забезпечення повернення дитини на територію Канади. Важливим є те, що дитина проживала з позивачкою окремо від позивача з 2017 року (що не заперечувалось позивачем та встановлено судами). Після приїзду позивачки з дитиною до України у 2022 році дитина безперервно знаходиться та зростає в Україні. Дитина проживає разом з відповідачкою в Україні і наразі дитина є у віці, коли ще потребує тісного емоційного контакту з матір'ю, що є запорукою її гармонійного розвитку. Розлука дитини з матір'ю очевидно буде для неї стресовою, фруструючою ситуацією, яка негативно вплине на її як психологічний, так і на фізичний стан та розвиток. Примусове відібрання дитини і передача дитини батькові для забезпечення повернення дитини на територію Канади, як то вирішив суд, безпосередньо особливо негативно вплине на дитину, спричинить їй психічну шкоду та не сприятиме забезпеченню якнайкращих її інтересів. Крім того, переміщення дитини до іншої країни, у тому числі в примусовому порядку, як то передбачене оскаржуваним рішенням, у разі задоволення касаційної скарги та передачі справи на нових розгляд призведе до того, що такий новий розгляд не матиме сенсу, а права та інтереси дитини, які при цьому будуть грубо порушені, буде неможливо поновити. Тобто, примусове виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення касаційної скарги, може утруднити в подальшому виконання рішення суду касаційної інстанції та призвести до порушення прав та інтересів не тільки відповідачки, але і малолітньої дитини, а відтак буде не можливим забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі. До клопотання додано копії характеристики учениці та свідоцтва досягнень за 2024-2025 навчальний рік учениці 1-го класу.
За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку (частина перша статті 436 ЦПК України).
Тлумачення частини восьмої статті 394, статті 436 ЦПК України свідчить, що заява про зупинення виконання має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення.
У задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції у частині відібрання дитини необхідно відмовити, оскільки відповідно до пункту 5 частини першої статті 430 ЦПК України рішення в цій частині підлягає негайному виконанню, а тому не підлягає зупиненню. Стосовно зупинення рішення суду першої інстанції у іншій частині, то вказані в заяві обставини щодо зупинення виконання рішення не свідчать про наявність підстав для його зупинення і до заяви не додано будь-яких доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання судового рішення. Тому, на підставі частини восьмої статті 394, статті 436 ЦПК України, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394, 395, 436 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження у справі № 754/8517/23.
Витребувати з Деснянського районного суду м. Києва цивільну справу № 754/8517/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання переміщення та утримування дитини на території України незаконним та повернення дитини до місця її постійного проживання.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 зупинення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року відмовити.
Роз'яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 06 серпня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков