23 липня 2025 року
м. Київ
справа № 456/3974/22
провадження № 61-9606св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 ,
відповідачі: Стрийська районна військова адміністрація Львівської області, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Пилипів Ольга Василівна, на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., від 06 червня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року неповнолітня ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник (матір) - ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Стрийської районної військової адміністрації Львівської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно та визнання права на спадщину.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дід та баба неповнолітньої
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у 1975 році, під перебування у шлюбі, збудували житловий будинок, по АДРЕСА_1 , з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами.
3. Позивачка вважає, що вказане домоволодіння було об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
4. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка заповіту на випадок своєї смерті не зробила.
5. Позивачка стверджувала, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частину вказаного домоволодіння, яку у рівних частинах, тобто по 1/4 кожний, прийняли - чоловік померлої ( ОСОБА_4 ) та її син
( ОСОБА_6 ), який є батьком позивачки ОСОБА_1 .
6. Дід позивачки - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпорядившись за життя належними йому 3/4 частинами спірного домоволодіння склавши 01 жовтня 1998 року заповіт на користь іншого свого сина - ОСОБА_7 .
7. Таким чином, за розрахунками позивачки, право на спірне домоволодіння після смерті подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перейшло до двох їх синів, а саме до ОСОБА_7 - на 3/4 частини у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ( ОСОБА_4 ), і до ОСОБА_6 - на 1/4 частину у порядку спадкування за законом після смерті матері, баби неповнолітньої позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .
8. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер
ОСОБА_6 , які за життя заповітів не склали.
9. Після смерті ОСОБА_6 , відкрилася спадщина на належну йому 1/4 частину домоволодіння, позивачка прийняла спадщину, однак оформити своє право на спадщину не може, оскільки її право, не визнається Стрийською районною військовою адміністрацією Львівської області та оспорюється відповідачкою ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею 3/4 частин вказаного домоволодіння після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 і вважає, що успадкувала домоволодіння не у частині, а в цілому.
10. Складнощі в оформленні права на спадщину пов'язані з тим, що дід неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_4 після смерті своєї дружини -
ОСОБА_5 , у 1995 році оформив на себе право на спірне домоволодіння та отримав свідоцтво про право особистої власності, не врахувавши частку свого сина ОСОБА_6 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 .
11. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Стрийської районної Ради народних депутатів Львівської області від 23 березня 1995 року за № 36 «Про реєстрацію та оформлення права власності на будинки» в частині оформлення права власності та видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок по
АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, видане ОСОБА_4 виконавчим комітетом Стрийської районної Ради народних депутатів Львівської області 23 березня 1995 року та зареєстрованого в Стрийському міжміському бюро технічної інвентаризації
03 травня 1995 року за № 42;
- в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати за позивачкою право на спадщину, до складу якої входить 1/4 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, у складі судді Микитина В. Я., від 10 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Компенсовано ОСОБА_3 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 5 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
13. Суд першої інстанції вказав, що оскільки бабою позивачки - ОСОБА_5 не був визначений розмір частки у праві спільної власності з її чоловіком, дідом позивачки - ОСОБА_4 , на спірний будинок, як і не встановлено, що батько позивачки - ОСОБА_6 за життя прийняв спадщину після смерті своєї матері ( ОСОБА_5 ) у вигляді 1/4 частини спірного будинку, тому відсутні підстави стверджувати про наявність у ОСОБА_1 , як дочки ОСОБА_6 , права на цю спадщину після його смерті.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
14. Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 10 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування право на 1/4 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15. Колегія суддів, частково задовольняючи позовні вимоги, вказала що спірний будинок збудовано за час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому він був об'єктом спільної сумісної власністю подружжя. ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_8 у розмірі 1/4 частки спірного будинку, а позивачка прийняла спадщину після смерті свого батька -
ОСОБА_6 .
16. У задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, апеляційний суд відмовив через неефективність обраного позивачкою способу захисту в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Пилипів О. В., просить постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2024 року скасувати, залишивши в силі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2023 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. 04 липня 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Пилипів О. В., подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду
від 06 червня 2024 року у цивільній справі № 456/3974/22.
19. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 456/3974/22, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 23 листопада
2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 липня 2023 року у справі
№ 912/2797/21, у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20, від 05 липня 2023 року у справі № 756/9405/21, від 20 травня 2021 року у справі
№ 361/953/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 351/1317/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Вказує, що перебіг строку позовної давності у ОСОБА_6 для звернення до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва та доведення свого права на частку спірного будинку в порядку спадкування після смерті матері почався з моменту оформлення права власності його батьком ОСОБА_4 на весь будинок, тобто із 24 березня 1995 року.
23. Зауважує, що з дня видачі свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_4 на весь будинок (24 березня 1995 року), ОСОБА_6 до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) не оспорював це свідоцтво, а визнавав його законність.
24. Вважає, що оскільки за життя ОСОБА_6 не набув право власності на спірний будинок, тому після смерті ОСОБА_6 до спадщини не увійшла ні
1/4 частина спірного будинку, ні право на оскарження відповідного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_4 на нерухоме майно.
25. Звертає увагу, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду за захистом свого та своєї дочки, права на спірне домоволодіння у справах
№ 456/338/16, № 456/4192/19, № 456/2979/21.
26. Крім того вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неефективність обраного позивачкою способу захисту порушеного права в частині визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право особистої власності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
27. У жовтні 2024 року неповнолітня ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний
представник - ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує на доведеність факту вступу ОСОБА_6 у володіння спадковим майном після смерті матері. Зазначає, що ОСОБА_1 не має іншого власного житла, а тому у разі набрання рішенням суду першої інстанції законної сили неповнолітня дитина буде позбавлена єдиного житла, тоді як відповідачка ОСОБА_3 має у власності декілька об'єктів житлової нерухомості.
Обставини справи, встановлені судами
28. 24 березня 1995 року на підставі рішення виконкому Стрийської районної Ради народних депутатів від 23 березня 1995 року № 36 видано ОСОБА_4 свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, з приналежними до нього будівлями та спорудами по
АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Стрийської районної ради депутатів трудящих від 05 квітня 1973 року № 111 «Про відведення земельної ділянки під житлове будівництво гр. ОСОБА_4 в селі Йосиповичі» затверджено відведення земельної ділянки та надано право на проведення житлового будівництва ОСОБА_4 в селі Йосиповичі в розмірі 0,08 га за рахунок земель фактичного користування.
30. Житловий будинок побудований в 1975 році господарським способом, є придатним для проживання і не є самочинним будівництвом.
31. З витягу із погосподарської книги с. Йосиповичі за 1991-1995 роки вбачається, що станом на 13 лютого 1993 року домогосподарство за № 115, до якого входили житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами 1975 року побудови, що розташований на земельній ділянці, площею 0,08 га, рахувалося за ОСОБА_4 (голова двору), ОСОБА_9 (дружина), ОСОБА_6 (син).
32. 12 листопада 1949 року складено актовий запис № 7 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .
33. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
34. ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала у житловому будинку по АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 та сином ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_5 заповіту не складала.
35. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
36. Згідно із заповітом, посвідченим секретарем виконкому Йосиповицької сільської ради 01 жовтня 1998 року, ОСОБА_4 заповів все cвоє майно своєму синові - ОСОБА_7 .
37. 08 грудня 1998 року ОСОБА_7 звернувся до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - ОСОБА_4 .
38. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 .
39. Із матеріалів спадкової справи № 486/2000, заведеної Стрийською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7 , вбачається, що 17 серпня 2000 року його дружина ОСОБА_3 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом та видачу свідоцтва про право на спадщину.
40. В матеріалах спадкової справи № 486/2000 наявні заяви дочок
ОСОБА_7 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є спадкоємцями першої черги за законом, про відмову від частки, яка б належала їм у спадковому майні на користь їхньої матері ОСОБА_3 .
41. 12 лютого 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 зареєстровано шлюб.
42. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є батьками позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
43. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 .
44. ОСОБА_6 на день своєї смерті постійно проживав у житловому будинку по АДРЕСА_1 за життя заповіту не складав.
45. У жовтні 2015 року законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась із заявою в Стрийську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , на підставі чого було заведено спадкову справу № 635/2015.
46. Листом Стрийської державної нотаріальної контори № 154/01-21
від 01 лютого 2016 року повідомлено ОСОБА_2 , у відповідь на її заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину № 635 від 01 лютого 2016 року, що свідоцтво про право на спадщину не може бути видане у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджує належність ОСОБА_6 будинку по АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
47. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
48. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
49. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
50. Відповідно до статті 100 ЦК УРСР в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
51. Статтею 101 ЦК УРСР визначено, що в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).
У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.
52. Згідно із статтею 22 КпШС України (тут і далі, в редакції, чинній на час будівництва спірного житлового будинку) передбачено, що майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
53. В разі поділу майна, яке є спільною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними (стаття 28 КпШС України).
54. З наявних в матеріалах справи та досліджених судами копії Свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР та Довідки-характеристики БТІ вбачається, що забудова земельної ділянки була дозволена ОСОБА_4 у 1973 році рішенням Стрийської районної ради, а спірний будинок було збудовано у 1975 році.
55. Апеляційний суд, встановивши, що спірний житловий будинок було побудовано під час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у шлюбі, дійшов правильного висновку про його належність до об'єктів спільної сумісної власністю подружжя, частки якого в цьому майні є рівними (по 1/2 за кожним).
56. Презумпція спільної сумісної власності подружжя, відповідачами у цій справі не спростована.
57. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
58. Відповідно до частини першої статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
59. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 ЦК УРСР).
60. Згідно з статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
61. Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
62. Апеляційний судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частину спірного домоволодіння. Спадщину прийняли чоловік ( ОСОБА_4 ) та син спадкодавця ( ОСОБА_6 ), шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, і їх частки у спадщині є рівними (по 1/4 частині спірного домоволодіння).
63. Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама по собі реєстрація майна, набутого під час шлюбу, на одного з подружжя, не змінює його статусу спільної сумісної власності. Це означає, що таке майно належить обом із подружжя, незалежно від того, на кого з них зареєстроване право власності (див., зокрема постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі
№ 462/518/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 639/5409/18).
64. Отже реєстрація права власності на спірний будинок лише за
ОСОБА_4 , не свідчить про те, що він був його одноосібним власником, оскільки така реєстрація сама по собі не може припинити право власності іншого із подружжя ( ОСОБА_5 ), яке вона набула у 1975 році, а також право на спадщину (1/4 частину спірного домоволодіння) ОСОБА_6 , яке відповідно до положень статті 548 ЦК УРСР належало йому з 1993 року, тобто з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
65. За цих обставин апеляційний суд правильно вважав, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , відкрилася спадщина на
1/4 частину у праві власності на спірний будинок.
66. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
67. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217
ЦК України).
68. Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
69. Статтею 1261 ЦК України визначено, що до спадкоємців першої черги належать діти спадкодавця, той з подружжя хто його пережив, та батьки.
70. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
71. Встановивши, що неповнолітня ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права на 1/4 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
72. Доводи касаційної скарги про те, що у справі № 456/4192/19 вже було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , висновків апеляційного суду у розглядуваній справі не спростовують, оскільки у справі № 456/4192/19 ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідно до положень статей 120, 123 ЦК УРСР спірний будинок належав до колгоспного двору, частки в якому його членів є рівними.
73. Верховний Суд, погоджуючись з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову у справі № 456/4192/19, підтвердив відсутність підстав для застосування положень статей 120, 123 ЦК УРСР щодо спірного домоволодіння, яке із 1990 року втратило статус колгоспного двору.
74. Таким чином предмет та підстави позову у справі № 456/4192/19 та у справі, яка переглядається, не є тотожними, що не виключає можливість захисту прав неповнолітньої ОСОБА_1 у розглядуваній справі.
75. Наявність судових рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 456/2979/21 фактично ґрунтувались на рішеннях у справі № 456/4192/19 щодо спадкування майна колгоспного двору і також не спростовують висновків апеляційного суду у цій справі.
76. Колегією суддів не встановлено порушення апеляційним судом норм права при вирішення питання щодо позовної давності, з огляду на те, що:
- ОСОБА_6 разом із дружиною та дочкою постійно проживав у спірному будинку;
- у матеріалах справи відсутні відомості про те, що право ОСОБА_6 на частку у спадковому майно не визнавалось іншим спадкоємцем ОСОБА_5 , а саме батьком ОСОБА_6 - ОСОБА_4 ;
- технічний опис спірного будинку, у якому зазначено, що власником будинку є ОСОБА_4 , складено у жовтні 2012 року;
- ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто в межах трирічного строку після складення технічного опису будинку у жовтні 2012 року, і починаючи із 2016 року ОСОБА_2 почала вживати заходи щодо захисту прав неповнолітньої дочки на спадкове майно, зокрема у справах № 456/338/16-ц, № 456/4192/19, № 456/2979/21.
77. За цих обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня
2022 року у справі № 914/2350/18, від 23 листопада 2021 року у справі
№ 359/3373/16-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20, від 05 липня 2023 року у справі
№ 756/9405/21, від 20 травня 2021 року у справі № 361/953/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 351/1317/18, від 07 жовтня 2020 року у справі
№ 450/2286/16-ц, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
78. Інші доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
79. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
80. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
81. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
82. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
83. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Пилипів Ольга Василівна, залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович