79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.07.2025 Справа № 914/1351/25
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ольги Махник розглянув матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця Мелешко Михайла Петровича, с. Малнів, Яворівський район, Львівська область,
до відповідача: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, с. Віжомля, Яворівський район, Львівська область,
предмет позову: стягнення 992 719, 66 грн,
підстава позову: порушення зобов'язань за договором на виконання робіт по збиранню врожаю,
за участю представників:
позивача: Штендер Микола Васильович,
відповідача: не з'явився.
1. ПРОЦЕС
1.1. До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Мелешко Михайла Петровича до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про стягнення 992 719, 66 грн.
1.2. Ухвалою суду від 01.05.2025 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 12.05.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні 25.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.07.2025, в якому відкладено розгляд справи через неявку представника відповідача та на підставі його клопотання.
1.3. Відводів складу суду сторонами не заявлено.
1.4. У судове засідання 23.07.2025 з'явився позивач. Відповідач не з'явився у судове засідання, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у спосіб доставки ухвал суду до електронного кабінету учасника справи у підсистемі «Електронний суд».
1.5. Як визначено у ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.6. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
1.7. Суд звертає увагу, що 16.07.2025 судове засідання з розгляду справи по суті було відкладено внаслідок задоволення клопотання відповідача про відкладення судового зсідання. Тому повторна неявка сторони в судове для розгляду справи по суті відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для повторного відкладення розгляду справи. Відповідно суд доходить висновку про відсутність перешкод для розгляду справи по суті у судовому засіданні 23.07.2025.
1.8. У судовому засіданні 23.07.2025 відкрито розгляд справи по суті та за наслідками розгляду справи проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
1.9. Суд вважає за необхідне зазначити, що на час складення повного тексту рішення у справі зареєстровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 19621/25 від 23.07.2025), яке було відсутнє на час проведення судового засідання, адже відповідно до системи автоматизованого документообігу суду таке зареєстровано 23.07.2025 о 14:35 год, тоді як судове засідання розпочато о 14:06 год і завершено о 14:18 год. Тому в судовому засіданні у суду було відсутнє клопотання відповідача і суд його не розглядав. Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що таке клопотання має відмітку про його формування в системі «Електронний суд» 23.07.2025, незважаючи на те, що ухвалу від 16.07.2025 відповідач отримав в електронному кабінеті 17.07.2025, тобто був завчасно повідомлений про судове засідання. До того ж підстави для відкладення в обох клопотаннях (від 15.07.2025 і від 23.07.2025) відповідач вказує аналогічні - відсутність у представника можливості взяти участь в засіданні.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов'язань по оплаті вартості виконаних робіт. Просить стягнути 949 361,00 грн основного боргу, 9 753,71 грн 3 % річних, 33 604,95 грн інфляційних втрат.
2.2. Відповідач основну суму боргу не заперечує, здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, просить відмовити в стягненні 1,28 грн 3 % річних і зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.
3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Між Фізичною особою - підприємцем Мелешком Михайлом Петровичем як виконавцем (надалі по тексту рішення - позивач) і Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького як замовником (надалі по тексту рішення - відповідач) 02.04.2024 укладено договір № 02/04/24 на виконання робіт по збиранню врожаю, предметом якого є виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур - сої. Збирання врожаю включає скошування та обмолот рослин.
3.2. За результатами збору сої з площі 447 га сторони підписали акт приймання - здачі наданих послуг до договору від 31.10.2024 на суму 1 199 361,00 грн.
3.3. Відповідач здійснив платежі: 01.10.2024 в сумі 80 000,00 грн, 22.10.2024 - 70 000,00 грн, 25.10.2024 - 100 000,00 грн, тобто всього на суму 250 000,00 грн.
3.4. Інших доказів сплати боргу у справі немає.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СУТІ СПОРУ
4.1. Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи таке.
4.2. Як встановлено судом вище, позивач виконав для відповідача роботи по збиранню врожаю на загальну суму 1 199 361,00 грн.
4.3. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
4.4. Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
4.5. Відповідно до п. 3.2 договору замовник проводить розрахунок за фактично виконані роботи упродовж 25 календарних днів з моменту підписання акта приймання - передачі виконаних робіт. Водночас п. 3.8 договору визначено, що замовник здійснює оплату наданих послуг упродовж 25 банківських днів з дати виставлення рахунку виконавцем та надіслання його замовнику доступними засобами зв'язку. Суд зауважує, що рахунку в матеріалах справи немає, і що ні позивач, ні відповідач не покликаються на порядок розрахунків, передбачений п. 3.8. Натомість сторони одностайні в застосуванні порядку оплати відповідно до п. 3.2 договору, відповідно до якого першочерговим є факт підписання сторонами актів.
4.6. Відповідно до встановлених обставин справи акт підписано 31.10.2024, тому крайнім днем оплати було 25.11.2024.
4.7. Суд зауважує, що відповідач у відзиві, визначаючи строк оплати, також застосовує п. 3.2 договору, однак з необґрунтованих причин вказує останнім днем оплати 25.12.2024, що не відповідає дійсним обставинам справи.
4.8. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
4.9. Відповідач оплатив виконані роботи частково (на суму 250 000,00 грн), у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 949 361,00 грн (1 199 361,00 грн - 250 000,00 грн) що не заперечується відповідачем.
4.10. Тому позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
4.11. Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення 9 753,71 грн 3 % річних, 33 604,95 грн інфляційних втрат.
4.12. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.13. Як встановлено вище, крайнім днем оплати було 25.11.2024, тому з 26.11.2024 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в сумі 949 361,00 грн і позивач мав право нараховувати передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України кошти.
4.14. Позивач здійснив нарахування не з 26.11.2024, а з 25.12.2024, на що має право, адже не випереджає моменту виникнення прострочення. Твердження відповідача про настання прострочення з 26.12.2024 є безпідставними, оскільки сторона необґрунтовано визначає кінцевим днем оплати 25.12.2024.
4.15. Крайнім днем оплати позивач обрав 29.04.2025, тому період прострочення з 25.12.2024 до 29.04.2025 становить 126 днів. Натомість позивач здійснив розрахунок 3 % річних за 125 днів, тому суд не має повноважень виходити за межі заявлених позивачем вимог і визнає заявлену до стягнення суму - 9 753,71 грн такою, що підлягає задоволенню.
4.16. Інфляційні втрати розраховано позивачем за три місяці: січень - березень 2025 року. Перевіривши такий розрахунок, суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок є правильним і сума 33 604,95 грн підлягає задоволенню.
4.17. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, то підставами такого сторона визначає ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
4.18. Найперше суд звертає увагу, що штрафні санкції позивач не нараховує та до стягнення не заявляє. Предметом спору є стягнення суми основного боргу та коштів, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
4.19. Так, суд обізнаний про позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про можливість зменшення відсотків річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Однак, існування такої позиції не дає суду підстав безапеляційного та автоматичного зменшення розміру 3 % річних, адже обставини згаданої відповідачем справи та справи, що розглядається, не є ідентичними.
4.20. Так, Велика палата вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
4.21. Однак, суттєво, що у справі № 902/417/18 встановленою була обставина, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару. Натомість договором у цій справі не змінено процентної ставки, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України.
4.22. Крім цього, Велика Палата не стверджує про можливість зменшувати інфляційні втрати, адже зазначає, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
4.23. До того ж, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначено висновок про те, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.
4.24. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
4.25. Аналізуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, то суд зауважує, що відповідачу відомо про наявність обов'язку з оплати з 26.11.2024, про стан виконання робіт в жовтні 2024 року, відповідач як контрагент позивача усвідомлював наявність обов'язку з оплати, строк якого минув шість місяців тому; тяжкого майнового стану відповідач не обґрунтовує і не доводить; про інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, не повідомляє.
4.26. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення
4.27. Відповідач стверджує, що відсутні докази понесення збитків позивачем внаслідок допущеного прострочення. Такі докази відсутні в межах розгляду цього спору, однак не виключено можливості понесення таких за його межами.
4.28. Суд зауважує, що нічого з переліченого (ні непропорційного збільшення процентної ставки, ні майновий тягар, ні неспівмірного розміру заявлених до стягнення сум) відповідач не доводить при заявленні клопотання про зменшення штрафних санкцій.
4.29. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
4.30. Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
4.31. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
4.32. Відповідач не навів жодних обставин та обґрунтувань необхідності зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем. Тому суд з урахуванням описаних вище двох самостійних підстав не вважає обґрунтованою вимогу про зменшення нарахувань, здійснених позивачем.. Водночас сторона не позбавлена можливості на реалізацію інших процесуальних прав, зокрема на розстрочення чи відстрочення рішення суду за наявності обґрунтованих підстав.
5. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
5.1. Здійснюючи розподіл понесених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 11 912,64 грн покладається на відповідача.
5.2. Щодо витрат на правову допомогу, понесених позивачем, то позивач додатком до позовної заяви долучив орієнтовний розрахунок таких витрат в сумі 70 000,00 грн, а 10.07.2025 подав клопотання про стягнення судових витрат в сумі 40 000,00 грн.
5.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не подав документів, які підтверджували б розмір витрат на правову допомогу, однак після 10.07.2025 не подав заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат.
5.4. Так, Фізична особа - підприємець Мелешко Михайло Петрович та Адвокатське об'єднання «Кодекс» 07.03.2025 уклали договір про надання правової допомоги № АОШ3/25. Правову допомогу позивачу надає адвокат Штендер Микола Васильович на підставі ордера № 1364597 від 07.03.2025, виданого Адвокатським об'єднанням «Кодекс».
5.5. Відповідно до п. 4.1 договору вартість наданих адвокатським об'єднанням послуг (гонорар) визначається додатково за згодою сторін (шляхом підписання акту про надання послуг) з врахуванням часу, необхідного для надання послуг клієнту та підготовки процесуальних документів, участі у слідчих діях та судових засіданнях тощо.
5.6. Клієнт та Адвокатське об'єднання підписали 08.07.2025 акт № 1 про надання правової (професійної) допомоги відповідно до договору № АОШ3/25 від 07.03.2025, згідно з яким адвокат Штендер Микола Васильович надав, а клієнт прийняв юридичні послуги, загальною вартістю 40 000, 00 грн. Відповідно до змісту акта надано такі види правової допомоги:
1) юридична консультація: правових аналіз взаємовідносин між сторонами, наявних доказів (документів), узгодження правової позиції - 3 000, 00 грн;
2) підготовка позовної заяви (апеляційної/касаційної скарги) з додатками, посвідчення копій, виконання інших процесуальних вимог - 20 000, 00 грн;
3) аналіз наданих іншою стороною процесуальних документів та доказів, підготовка відповіді на відзив, інших необхідних документів, виконання процесуальних вимог (направлення копій сторонам тощо) - 7 000, 00 грн;
4) представництво інтересів клієнта в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції, в тому числі в режимі відеоконференції - 10 000, 00 грн.
5.7. Так, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
5.8. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5.9. Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
5.10. Водночас Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
5.11. Тому суд має обов'язок перевірити обґрунтованість розміру витрат, які підлягають відшкодуванню іншою стороною.
5.12. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
5.13. Усталеною є позиція, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
5.14. Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).
5.15. Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.
5.16. Надаючи оцінку обсягу наданих представником позивача послуг, суд враховує, що текст позовної заяви разом з прохальною частиною викладено на трьох аркушах, тобто це не є об'ємний документ; додатків до позову, які підтверджують обставини справи, також незначна кількість: один договір, один акт, три платіжні інструкції, тобто їх опрацювання і формування не вимагало значного часу; спірні відносини не є специфічними, є звичними господарськими відносинами, які виникли внаслідок прострочення відповідачем строку для здійснення оплати за виконані роботи. Тому можливо правовий аналіз взаємовідносин і підготовка позовної заяви у конкретній справі у розмірі 23 000,00 грн є завищеним стосовно іншої сторони. Суд вважає за доцільне зменшити таку суму на третину і покласти на відповідача обов'язок відшкодувати не 23 000,00 грн, а 15 333,33 грн.
5.17. Суд також проаналізував включення до заявленої суми вартість аналізу наданих іншою стороною процесуальних документів та доказів, підготовку відповіді на відзив, інших необхідних документів, виконання процесуальних вимог (направлення копій сторонам тощо). Так, відповідно до матеріалів справи відповідач подав відзив, тому позивач поніс реальні та обґрунтовані витрати на його аналіз і підготовку відповіді на відзив, яку подав 03.06.2025. Так, позивач подав заяву про проведення засідання за його відсутності (10.06.2025), проте така дія не зумовлена поведінкою відповідача чи необхідністю аналізу поданих відповідачем процесуальних документів. Крім цього, позивач подав клопотання про стягнення витрат, однак відповідно до усталеної судової практики така процесуальна дія сторони не може бути складовою витрат на правову допомогу, і крім того, також не була наслідком аналізу наданих іншою стороною процесуальних документів та доказів. Тому із включеної до п. 3 акту № 1 вартості - 7 000,00 грн обґрунтованим є розмір, зменшений удвічі, пропорційно до підготовки відзиву. Тому суд визнає обґрунтованою вартість наданих послуг у розмірі 3 500,00 грн.
5.18. Зауважень щодо реальності та необхідності надання правової допомоги у формі участі в судових засіданнях у суду немає та відповідачем не висловлено.
5.19. Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про обгрунтованість розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, в сумі 28 833,33 грн (15 333,33 + 3 500 + 10 000), а не 40 000,00, що на 11 166,67 грн менше від заявленого позивачем.
5.20. Суд також враховує позицію Об'єднаної Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тобто навіть за відсутності доказів оплати витрат на правову допомогу, суд не має підстав для відмови в задоволенні заяви.
5.21. Підсумовуючи, суд зазначає про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська область, Яворівський район, с. Віжомля, ідентифікаційний код юридичної особи 03763282) на користь Фізичної особи - підприємця Мелешко Михайла Петровича (81310, Львівська область, Мостиський район, с. Малнів, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 949 361,00 грн основного боргу, 9 753,71 грн 3 % річних, 33 604,95 грн інфляційних втрат, 28 833,33 грн витрат на професійну правничу допомогу і 11 912,64 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 28.07.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.