вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
28 липня 2025 рокуСправа № 912/1970/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Селянського (фермерського) господарства "Гончарова Олександра Володимировича", вул. Радянська, 50, с. Новолутківка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27022
до: Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вул. Незалежності 112, сел. Добровеличківка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27000
та до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
ОСОБА_3 , АДРЕСА_3
про визнання права користування земельними ділянками, визнання недійсними договорів оренди
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Гончарова Олександра Володимировича" (далі - СФГ " ОСОБА_4 ") з вимогами до Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про:
- визнання за СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" права користування земельними ділянками площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0561, площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0562, площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0559, 3521784400:02:000:0560, площею 3521784400:02:000:0563, площею 3521784400:02:000:9148, на підставі Договору оренди СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" та Добровеличківською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.03.2012 за № 35217844100026;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0561, укладений 23.04.2025 між Добровеличківською селищною радою та ОСОБА_1 ;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0562, укладений 23.04.2025 між Добровеличківською селищною радою та ОСОБА_2 ;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0559, укладений 23.04.2025 між Добровеличківською селищною радою та ОСОБА_3 .
В обґрунтування підстав позову вказано про порушення прав позивача на користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі, що укладений з Добровеличківською районною державною адміністрацією та зареєстрованого 13.03.2012 за № 35217844100026.
Щодо підсудності спору позивач зазначає, що спір у даній справі безпосередньо пов'язаний саме із діяльністю фермерського господарства, тобто виник з корпоративних відносин. Крім того, даний спір виник стосовно ділянок, які відповідачі 2-4 отримали в оренду за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, як фермерського господарства
За твердженням позивача, незалежно від суб'єктивного складу на підставі пунктів 3 та 13 частини 1 ст. 20 ГПК України, даний спір належить до юрисдикції господарського суду, адже позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням права користування земельними ділянками як господарства.
Оцінивши наведені обґрунтування, а також характер спірних правовідносин та склад його учасників, суд дійшов такого висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1);
вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13 ч. 1).
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Частина 6 ст. 96-1 Цивільного кодексу України визначає, що корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
У даному випадку відсутні відомості про те, що визначені позивачем відповідачі є або були учасниками фермерського господарства. Також відсутнє будь-яке обґрунтування, що такі особи мали корпоративні права у зазначеному господарстві або претендують на такі права. Земельна ділянка, щодо якої наявний спір (спірна земельна ділянка) хоча за повідомленням позивача і надавалась у користування СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" за договором оренди, однак за обґрунтуванням підстав позову спір щодо такої земельної ділянки жодним чином не стосується корпоративних відносин між учасниками процесу.
Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі №912/1173/21 оскільки спірні правовідносини у даному випадку не є подібними.
Так, за змістом постанови Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 912/1173/21 зазначено таке:
"п. 23. Дійсно, у межах спору у даній справі (№ 912/1173/21) право членів фермерського господарства на виділення їм у власність частин земельної ділянки, що перебувала у користуванні фермерського господарства заперечується і оспорюється не одним із членів такого господарства, а самим господарством, проте, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в силу наведених вище приписів пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України та висновків Великої Палати Верховного Суду, вказана відмінність жодним чином не впливає на визначення підсудності цього спору, як спору, що виник саме з корпоративних правовідносин.
п. 24. Як установили суди попередніх інстанцій, спір у даній справі виник стосовно ділянок, які відповідачі (фізичні особи) отримали як раз за рахунок земельної ділянки господарства, будучи його членами. В свою чергу набуття права власності на земельні ділянки безпосередньо залежало від набуття фізичними особами статусу членів у такому господарстві.
п. 25. Зі змісту позовної заяви також вбачається, що Позивач повністю оспорює як правомірність набуття права власності відповідачів (фізичних осіб) на земельні ділянки (як членів цього господарства), так і правомірність набуття членства у господарстві цими особами, а тому, як правильно визначив суд апеляційної інстанції, спір між учасниками цього спору виник із корпоративних правовідносин, позаяк стосується питань управління господарством, зокрема, правомірності членства у ньому.".
Поряд з цим, згідно позову СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" не є предметом спору питання користування земельною ділянкою площею 5,0000 га (кадастровий номер 3521784400:02:000:9149), щодо якої рішенням загальних зборів засновника і членів СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" від 30.09.2017 надано згоду на передачу у приватну власність члену ОСОБА_5 .
Згідно позовної заяви СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" вказує про порушення його прав на іншу частину земельної ділянки площею, яка залишилась після поділу всієї земельної ділянки, що була надана позивачу в оренду за договором від 19.08.2012.
Так, як стверджує СФГ "Гончарова Олександра Володимировича", після здійснення поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3521784400:02:000:9017, позивач на підставі договору оренди землі, продовжив користуватись земельними ділянками площею 3,7328 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:9147 та площею 0,2009 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:9148.
Однак, 31.03.2025 скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3521784400:02:000:9147 шляхом її поділу на інші земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів 3521784400:02:000:0559, 3521784400:02:000:0560, 3521784400:02:000:0561, 3521784400:02:000:0562, 3521784400:02:000:0563.
В подальшому земельні ділянки з кадастровими номерами 3521784400:02:000:0559, 3521784400:02:000:0561, 3521784400:02:000:0562 передано в оренду для городництва за договорами оренди фізичним особам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Згідно позову, СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" заявляє про своє діюче право користування земельними ділянками, у тому числі на ті, що сформовані внаслідок поділу земельної ділянки 3521784400:02:000:9147, посилається, зокрема, на ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та вказує про порушення його прав і законних інтересів як законного землекористувача за договором оренди, з підстав чого просить визнати недійсними договори оренди між відповідачами щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3521784400:02:000:0559, 3521784400:02:000:0561, 3521784400:02:000:0562.
Також, СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" просить визнати право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3521784400:02:000:9148 та земельними ділянками, які сформовані внаслідок поділу земельної ділянки 3521784400:02:000:9147, посилаючись, у тому числі, на ст. 392 Цивільного кодексу України і вказуючи про невизнання відповідачем 1 Добровеличківською селищною радо права користування позивача земельними ділянками .
Отже, згідно обґрунтувань підстав позову, спір пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача (права оренди за договором) на земельну ділянку іншими особами і такий спір не пов'язаний із членством в господарстві та реалізацією сторонами корпоративних прав.
Посилання у позові на те, що спір пов'язаний з діяльністю фермерського господарства, не є достатньою підставою для віднесення спору до корпоративного, оскільки кваліфікуючою ознакою корпоративного спору є саме спір між сторонами щодо корпоративних відносин.
За вказаних обставин суд не встановив наявності між сторонами корпоративного спору, що виключає підстави для віднесення справи до юрисдикції господарського суду незалежно від суб'єктного складу сторін в порядку п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
При цьому, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19, за якою на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. На стадії відкриття провадження у справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Пункт 6 частини 1 ст. 20 ГПК України передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Натомість, частина 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, які укладені між Добровеличківською селищною радою та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, виходячи з суб'єктного складу учасників спірних правовідносин (сторони оспорюваних договорів фізичні особи).
У даному випадку позивач об'єднав в одній позовній заяві вимоги про визнання права користування земельними ділянками та про визнання недійсними договорів оренди землі. При цьому, згідно обґрунтувань позовної заяви позивач вказує, що вимога про визнання права користування земельними ділянками пред'явлена саме до відповідача 1, тобто, до юридичної особи Добровеличківської селищної ради, як до особи, яка не визнає право користування позивача земельною ділянкою. Така вимога згідно предмета і підстав позову та зазначеного суб'єктного складу сторін відноситься до компетенції розгляду господарського суду.
Мотивуючи підсудність справи господарському суду позивач послався, у тому числі, на п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
За ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак у даному випадку, вимога про визнання недійсними договорів оренди землі не є похідною від вимоги про визнання права користування земельними ділянками.
Так, частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено право заінтересованої особи заперечити дійсність правочину, укладеного між іншими особами.
За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. (висновок Верховного суду у складі об'єднаної палати в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22).
Отже, суд у кожному конкретному випадку має встановити наявність чи відсутність порушених прав позивача за оспорюваним договором.
Згідно позову СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" зазначає про порушення за оспорюваними договорами його прав оренди (користування) відповідними земельними ділянки, яке виникло у позивача на підставі договору оренди.
Тобто, підставою для виникнення права користування земельними ділянками позивач вказує договір оренди, а тому розгляд вимоги про визнання права користування земельними ділянками у даному випадку не впливає на законодавчо визначені підстави для виникнення права користування за умови підтвердження таких підстав.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє посилання позивача на п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Частина 5 ст. 173 ГПК України встановлює, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи в разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об'єднання позовних вимог, в разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз'єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Вказаний висновок відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2018 у справі № 911/1431/18.
Згідно наведеного вище суд встановив порушення правил об'єднання позовних вимог, оскільки у поданій позовній заяві об'єднано декілька вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, а саме вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених з фізичними особами, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Вказане є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Щодо застосування положень ч. 6 ст. 173 ГПК України (роз'єднання позовних вимог), суд констатує відсутність відповідних клопотань та враховує нормативно визначене право (не обов'язок) суду з власної ініціативи виділити позовну вимогу в самостійне провадження за умови якщо вказане сприятиме виконанню завдань господарського судочинства.
Суд не вбачає підстав для реалізації такого права за власною ініціативою, оскільки у даному випадку порушено саме ч. 5 ст. 173 ГПК України.
Вказане відповідає висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21, де вказано, що винятком з цього правила є положення частин четвертої та п'ятої статті 173 ГПК України: об'єднані кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. У таких випадках не допускається роз'єднання цих вимог і суддя не може їх розглянути в самостійних провадженнях.
Крім того, зазначене порушить принцип диспозитивності господарського судочинства. Так, розпоряджаючись своїми правами, позивач на власний розсуд визначив предмет позову. Заявляючи до господарського суду вимогу про визнання права користування земельними ділянками, позивач одночасно просить визнати недійсними договори оренди щодо такої земельної ділянки (її частини) і застосоване позивачем об'єднання вимог, виходячи з обґрунтувань підстав позову, впливає на обставини процесуальної економії і ефективне використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права позивача на земельну ділянку за договором.
Окрім того, позовна вимога про визнання права користування земельними ділянками передбачає визнання права користування за земельними ділянками, серед яких, як земельні ділянки, щодо яких відсутні відомості про користування ними іншими особами, так і земельні ділянки, за якими вже оформлено право оренди за фізичними особами, а саме з кадастровими номерами 3521784400:02:000:0561, 3521784400:02:000:0562, 3521784400:02:000:0559.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Однак, позивач кваліфікує вимогу про визнання права користування земельними ділянками, як одну вимогу немайнового характеру, виходячи з права оренди позивача на земельну ділянку за договором, та зазначає, що вимога про визнання права користування земельними ділянками пред'явлена лише до відповідача 1 Добровеличківської селищної ради, яка не визнає право позивача.
За вказаних обставин виділення в самостійне провадження як однієї вимоги позовної вимоги про визнання за СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" права користування земельними ділянками площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0561, площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0562, площею 0,6 га з кадастровим номером 3521784400:02:000:0559, 3521784400:02:000:0560, площею 3521784400:02:000:0563, площею 3521784400:02:000:9148, на підставі договору оренди, зареєстрованого 13.03.2012, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
На підставі вищевикладеного, позовна заява СФГ "Гончарова Олександра Володимировича" підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
За ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Отже, для вирішення питання щодо повернення судового збору позивачу необхідно подати відповідне клопотання.
Керуючись ст. ст. 2, 14, 20, 41, 173, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Гончарова Олександра Володимировича" до Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з доданими до неї документами повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Копію ухвали направити Селянському (фермерському) господарству "Гончарова Олександра Володимировича" до електронного кабінету.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.07.2025.
Суддя В.В.Тимошевська