ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/9114/25
Суддя Господарського суду міста Києва Гулевець О.В., розглянувши
заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 424 756, 56 грн.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Пунктом 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Положеннями частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено обов'язок боржника надати повну і достовірну інформацію як про власний майновий стан, так і членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відповідно до п.п. 8, 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). У разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім'ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк «-».
З матеріалів заяви вбачається, що боржником долучено до заяви декларації про майновий стан: за 2022-2024 роки та з 01 січня по 22 червня 2025 року. Відповідно до змісту наданих декларацій про майновий стан боржника, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено «Член сім'ї не надав інформацію», «-».
Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 922/2788/21 зазначив, що боржник має надати відповідні пояснення щодо відсутності інформації про майно і доходи членів сім'ї в офіційних джерелах та надати відповідні докази звернення до членів сім'ї стосовно надання відповідної інформації. Це буде запорукою зловживань з боку боржників, які лише заявляють про те, що член сім'ї не надав інформацію.
Отримання інформації щодо членів сім'ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім'ї та і з офіційних джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі повітряних суден України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку Інформація про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств та інших (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі № 904/1307/24).
Однак, судом встановлено, що заявником не додано до заяви доказів звернення до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
З урахуванням наведеного вище, заявнику слід усунути зазначений недолік заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2022-2024 роки та з 01 січня по 22 червня 2025 року, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї; доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 45 420,00 грн (3 028,00 *5*3= 45 420,00).
Пунктом 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Заявником додано до заяви договір про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому, укладений 14.01.2025 із арбітражною керуючою Белінською Наталією Олександрівною, яка надала свою згоду на участь у справі про неплатоспроможність.
Також заявником зазначено про оплату на виконання договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14.01.2025, на підтвердження чого заявник посилається на платіжні інструкції № 50003228 від 09.05.2025 на суму 2 500,00 грн, № 3762348948500074 від 01.05.2025 на суму 2300,00 грн та платіжну інструкцію № 50862887 від 08.07.2025.
Однак, судом встановлено, що заявником до матеріалів заяви не додано платіжну інструкцію № 50862887 від 08.07.2025 в якості доказу авансування винагороди арбітражному керуючому.
Поряд з тим, відповідно до умовами договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14.01.2025, оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 45 420, 00 грн. за весь строк виконання повноважень сторони-1, починаючи з дати його призначення ухвалою про відкриття провадження у справі та до моменту прийняття Господарським судом рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією (п. 3.1.); сторона-2 вносить оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 542, 00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність (п. 3.2.).
Формулювання "оплата послуг здійснюється рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 542, 00 грн. щомісячно" не визначає ані початкової дати (події) з якої обчислюється десятимісячний строк, ані граничний строк проведення розрахунків.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. При цьому обов'язковою умовою є те, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Тобто, на етапі реструктуризації боргів законодавець поклав саме на боржника весь тягар оплати послуг арбітражного керуючого.
Після переходу до наступної стадії - погашення боргів в Кодексі України з процедури банкрутства не визначено, що у разі закінчення внесених заявником/боржником авансованих коштів або відсутності коштів та майна у боржника, суд може стягнути з кредиторів кошти для сплати арбітражному керуючому винагороди та/або відшкодування понесених ним витрат.
Так, згідно ч. 1 ст. 30 КзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі (абз. 6 ч. 2 ст. 30 КзПБ).
Кодекс України з процедур банкрутства містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме: звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов'язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі (ч. 5 ст. 34 та ч. 1 ст. 113 КзПБ).
Отже, нормами КзПБ передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможність) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо.
Враховуючи наведене, суд зауважує, що законодавець звільнив фізичну особу лише від обов'язку сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, проте інших пільг щодо оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, КзПБ не містить.
На відміну від інституту про неплатоспроможність фізичної особи інститут про банкрутство юридичної особи має свої особливості.
Так, абзацом 7 ч. 2 ст. 30 КзПБ передбачено, що у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Частиною 5 ст. 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Тобто, КзПБ розширює можливості за рахунок чого може бути оплачено послуги арбітражного керуючого у справах про банкрутство юридичної особи, які ініційовані кредиторами.
Крім того, активи боржника-юридичної особи, можуть збільшуватися за рахунок майнових прав, які виникають у зв'язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 КзПБ, та зобов'язаннями осіб, які відповідають за зобов'язаннями боржника відповідно до закону або установчих документів боржника, які входять до ліквідаційної маси (ст. 213 ГК України), також, за наслідком застосування субсидіарної відповідальності до третіх осіб, засновників, керівників боржника, та інших осіб, за доведення боржника до банкрутства або з вини цих осіб (ч. 2 ст. 65 КзПБ).
Важливою відмінністю двох інститутів є і те, що у справах про банкрутство юридична особа ліквідується, проте, за фізичною особою зберігається ряд обов'язків та остання не втрачає право на працю та інші можливості для набуття статків.
Відтак, суд відзначає, що нормами КУзПБ встановлено певний порядок оплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування витрат за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією.
Із наведеного вбачається, що право вимоги сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання покладених на нього повноважень є беззастережним, здійснюється за рахунок коштів авансованих заявником (кредитором або боржником) у встановленому КУзПБ розмірі на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У випадку закінчення авансованих коштів основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Однак, згідно п. 3.2. договору про розстрочення авансування винагороди арбітражного керуючого, заявником самостійно визначено строк процедури реструктуризації 10 місяців, що має уявний характер.
При тому, суд звертає увагу, що нормами ст. 26, 28, 29 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено підстави та випадки заміни арбітражного керуючого у конкретній справі внаслідок відсторонення, припинення діяльності, тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Однак, за умови відсутності авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, новий керуючий реструктуризацію буде позбавлений можливості отримати винагороду, право на яку передбачене п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, наявність угоди боржника з попереднім арбітражним керуючим в такому випадку не зможе замінити отримання визначеної та гарантованої винагороди в розмірі та порядку, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, оскільки зобов'язання боржника будуть персоналізовані щодо конкретного арбітражного керуючого.
За таких обставин, суд не приймає договір про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14.01.2025, укладений між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною та ОСОБА_1 , як належний доказ альтернативного виконання обов'язку щодо авансування основної винагороди керуючому реструктуризацією.
Водночас, заявником не надано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в передбаченому законодавством розмірі, відтак суд дійшов висновку про недотримання заявником положень п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявнику слід усунути вказаний недолік заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі 40 620,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Положеннями ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 37, 115, 116 Кодексу України з питань банкрутства та статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.В. Гулевець