ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/3254/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНЗИТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАКТИВ ПЛЮС»
про стягнення 11069,56 грн
Без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНЗИТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАКТИВ ПЛЮС» про стягнення 11069,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем власних зобов'язань з оплати послуг по перевезенню вантажу на підставі Договору-заявки №0109 на транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів від 01.09.2020, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 6000 грн, яку позивач просить суд стягнути. Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 4273,75 грн та 3% річних у розмірі 795,81 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.03.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення ТОВ «УКРАКТИВ ПЛЮС» у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Крім того, відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду 31.03.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Положеннями ч.9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, 01.09.2020 між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник) укладено Договір-заявку №0109 на транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів.
Згідно умов вказаного Договору-заявки маршрут: м. Київ - м. Козятин; характер і вага вантажу: тип, 22 т. 86 куб; дата та час завантаження: 01.09.2020; адреса розвантаження: м. Козятин; пункт завантаження: м. Київ; умови та сума оплати: 6000 грн з ПДВ; марка автомобіля та його д.н.з.: Вольво НОМЕР_1 НОМЕР_2 ; норм часу на завантаження/розвантаження: 24/24 годин.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями та ін. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, інші види транспорту.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У відповідності до умов ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. (ч. 2, 5 ст. 307 ГК України).
На підтвердження надання позивачем послуг за Договором-заявкою №0109, їх розміру та наявності у відповідача заборгованості у розмірі 6000 грн, ТОВ «АВТОТРАНЗИТ» надано копії акту №ОУ-0000816 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.09.2020, рахунку-фактури №СФ-0000812 від 02.09.2020, податкову накладну №864 від 02.09.2020, товарно-транспорту накладну.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
В той же час, надана позивачем копія акту №ОУ-0000816 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.09.2020 складена позивачем в односторонньому порядку, не містить підписів та печаток відповідача.
Наданий позивачем Договір-заявка №0109 не містить інформації щодо умов та порядку прийняття послуг та їх оплати.
Доказів отримання ТОВ «УКРАКТИВ ПЛЮС» акту №ОУ-0000816 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.09.2020, рахунку-фактури №СФ-0000812 від 02.09.2020, матеріали справи не містять, так само як і не містять доказів їх направлення від позивача відповідачу.
Судом відхиляється надана позивачем товарно-транспортна накладна, оскільки вона не містить жодних відомостей про ТОВ «УКРАКТИВ ПЛЮС», зокрема в якості замовника та не містить жодних посилань на укладений між позивачем та відповідачем Договір-заявку №0109 від 01.09.2020. Крім того, відповідно до умов Договору-заявки №0109 вага вантажу становить 22 т. 86 куб, в той же час, згідно наданої товарно-транспортної накладної загальна маса вантажу становить 15,889 т. Також вказана товарно-транспортна накладна не підписана зі сторони представника (водія/експедитора) ТОВ «АВТОТРАНЗИТ».
Щодо наданої позивачем податкової накладної №864 від 02.09.2020, суд зазначає, що сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт надання послуг відповідачу та прийняття їх ним.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачем послуг відповідачу за Договором-заявкою №0109 від 01.09.2020, їх отримання відповідачем та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за наданими документами матеріали справи не містять.
Будь-яких звернень позивача до відповідача з листами або претензіями матеріали справи також не містять.
Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, враховуючи ненадання позивачем необхідних, належних та допустимих доказів, зокрема, на підтвердження надання послуг відповідачу та їх отримання ним, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, як щодо стягнення суми основного боргу, так і відносно нарахувань, здійснених позивачем (інфляційних втрат та 3% річних), які є похідними від суми основного боргу.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 28.07.2025
Суддя Я.В. Маринченко