ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/4465/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи - підприємця Гаманюка Романа Володимировича
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
про стягнення 299121,58 грн
Без виклику представників сторін
Фізична особа - підприємець Гаманюк Роман Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 299121,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №8 від 04.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг (виконаних робіт), внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 273781,18 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 6416,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 18924,24 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, при цьому зазначив, що обов'язок з оплати вартості отриманих послуг він виконав частково на загальну суму 1252943,17 грн та основна сума заборгованості становить 273781,18 грн. Також відповідач вказав щодо можливості укладення мирової угоди, а також зазначив, що у зв'язку із фактичним припиненням філії «Вищедубечанське лісове господарство», створенням філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», усі активи вже були передані на баланс Філії «Столичний лісовий офіс», тому відповідач готовий в повній мірі сплатити усі зобов'язання, які наявні у нього перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
21.04.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання у якому відповідач просив суд надати час на узгодження проекту мирової угоди по справі №910/4465/25.
Суд зазначає, що станом на 28.07.2025 на адресу суду не надходило спільної письмової заяви сторін у відповідності до положень статті 192 Господарського процесуального кодексу України щодо укладення мирової угоди по справі №910/4465/25.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04.01.2024 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - Замовник) та фізичною особою-підприємцем Гаманюком Романом Володимировичем (далі - Виконавець) укладено Договір №8 про надання лісозаготівельних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується на свій ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати лісозаготівельні послуги, а саме: підготовчі робот та допоміжні роботи на лісосіці, лісосічні роботи, трелювання деревини/провести розробку лісосік рубок головного користування, рубок формування та оздоровлення лісів та інших рубок пов'язаних та не пов'язаних з веденням лісового господарства, вибірково-санітарних і суцільно-санітарних рубок (вітровально-буреломних) (далі - послуги) за завданням Замовника (технічне завдання), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (п.1.1. Договору)
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є правонаступником Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство».
Згідно з п.2.1. Договору ціна цього Договору визначається сукупною вартістю усіх наданих послуг протягом дії цього Договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг.
Загальна ціна Договору орієнтовно складає 2500000 грн. (п.2.2. Договору)
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Замовник сплачує вартість наданих Виконавцем послуг на підставі рахунку-фактури, що надається Виконавцем після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.
Замовник здійснює оплату за надані послуг, виконанні роботи протягом місяця, наступного за місяцем складення Акту виконаних робіт. (п.3.2. Договору)
Відповідно до п.5.2. Договору приймання-передача наданих послуг оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з п.9.1. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 30.09.2024 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024.
Специфікаціями 1 та 2 до Договору (Додатки 1, 2) сторони визначили, зокрема, перелік послуг та їх вартість.
Додатковими угодами №1 від 01.02.2024 та №4 від 01.10.2024 сторонами викладався Додаток 1 (Специфікація 1) в новій редакції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
На виконання умов Договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято замовлені та передбачені Специфікацією роботи (послуги) на загальну суму 1526724,35 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками позивача та відповідача без претензій та зауважень актами виконаних робіт №1 від 29.02.2024 на суму 359487,17 грн з ПДВ; №1 від 31.03.2024 на суму 504354,96 грн з ПДВ; №1 від 30.04.2024 на суму 139101,04 грн з ПДВ; №1 від 31.10.2024 на суму 120942,52 грн з ПДВ; №1 від 30.11.2024 на суму 43173,19 грн з ПДВ; №1 від 30.11.2024 на суму 359665,47 грн з ПДВ;
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за вищевказаними документами є таким, що настав.
Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, вартість робіт (послуг) згідно п.3.2 Договору сплатив не в повному обсязі та з порушенням строку, здійснивши лише часткову оплату на загальну суму 1252943,17 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями із відповідними призначенням платежів №2932 від 29.11.2024 на суму 50000 грн за послуги у жовтні 2024 року; №2502 від 28.08.2024 на суму 259487,17 грн за послуги у лютому 2024 року; №2274 від 17.07.2024 на суму 100000 грн за послуги у лютому 2024 року; №2005 від 17.05.2024 на суму 139101,04 грн за послуги у квітні 2024 року; №1911 від 29.04.2024 на суму 504354,96 грн за послуги у березні 2024 року; №152 від 30.12.2024 на суму 100000 грн за послуги у листопаді 2024 року; №130 від 26.12.2024 на суму 100000 грн за послуги у листопаді 2024 року.
Так, судом встановлено, що за відповідачем наявна заборгованість з оплати наданих позивачем послуг (виконаних робіт) у розмірі 273781,18 грн.
Вищевказані обставини, зокрема, щодо факту отримання відповідачем послуг на суму 1526724,35 грн з ПДВ та щодо наявності у відповідача заборгованості у розмірі 273781,18 грн не заперечуються й самим відповідачем.
Крім того, наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним представниками позивача та відповідача актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2025.
Доказів оплати вказаної заборгованість матеріали справи не містять.
Оскільки, наявність заборгованості підтверджено наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів її оплати, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 273781,18 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 6416,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 18924,24 грн.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.
Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір про надання правничої допомоги №2025/03/04 від 03.04.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025, платіжну інструкцію №7 від 08.04.2025 на суму 5000 грн без ПДВ.
Згідно з п.5.1. Договору №2025/03/04 від 03.04.2025 за послуги з надання правничої допомоги в суді першої інстанції, передбачені п.1.1. Договору клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар в розмірі 5000 грн, згідно виставленого клієнту рахунку-фактури.
Відповідно до п.3. Акту приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025 сума гонорару обчислена у фіксованому розмірі та складає 5000 грн без податку на додану вартість.
Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги розмір заявлених позовних вимог, об'єм та вид роботи проведеної адвокатом, а також враховуючи повне задоволення заявлених позовних вимог та відсутність заперечень відповідача щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, будинок, 9а; ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, будинок, 30; ідентифікаційний код 45530596) на користь фізичної особи - підприємця Гаманюка Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму заборгованість у розмірі 273781 (двісті сімдесят три тисячі сімсот вісімдесят одна) грн 18 коп., 3% річних у розмірі 6416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 18924 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн 24 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 46 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання: 28.07.2025.
Суддя Я.В. Маринченко