17 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/1141/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - Камінська Марина Ігорівна (поза межами приміщення суду) - на підставі договору про надання правової допомоги від 05.07.2024, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 09.10.2018 ПТ №2351,
від відповідачів - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс", м.Львів (вх.№1276 Х/2 від 02.06.2025)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/1141/25 (повна ухвала складена 22.05.2025, суддя Аріт К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс", м.Львів,
до 1. Харківської міської ради, м.Харків,
2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків,
про звільнення майна з-під арешту,
31.03.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просило суд звільнити з-під арешту нежитлову будівлю літера "Б-1", загальною площею - 298,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сто шість), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 620609363101, який накладено ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 23.04.2018 у справі №640/16789/17.
22.04.2025 Харкіською міською радою до Господарського суду Харківської області подано відзив на позовну заяву, в якому учасник справи просив суд закрити провадження у справі.
За твердженнями першого відповідача дана справа не підсудна господарському суду, оскільки правовідносини між позивачем та іпотекодацями виникли внаслідок укладання з фізичною особою ОСОБА_2 кредитного договору, який було забезпечено іпотекою іпотекодавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Правовідносини у справі №640/16789/17 також винили між Харківською міською радою та ОСОБА_1 , як фізичною особою. Крім того зазначив, що спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/1141/25 клопотання представника 1-го відповідача про закриття провадження у справі №922/1141/25 (вх.№9859 від 22.04.2025) задоволено. Закрито провадження у справі №922/1141/25 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Місцевий господарський суд, враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, дійшов висновку, що даний спір про звільнення майна з-під арешту не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" не погодилось з ухвалою місцевого господарського суду та 02.06.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить визнати поважною причину пропуску строку та поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської від 20.05.2025 у справі №922/1141/25; прийняти апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської від 20.05.2025 у справі №922/1141/25 до розгляду; ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/1141/25 про закриття провадження у справі - скасувати; направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Харківської області.
В обґрунтування підстав подання апеляційної скарги у справі вказує, що, закриваючи провадження у справі, суд безпідставно пов'язував правовідносини у справі № 640/16789/17 між Харківською міською радою та ОСОБА_1 , як фізичною особою, з суттю заявлених вимог у даній справі. Апелянт вказує про відсутність в даному судовому провадженні спору про заборгованість, в межах якої накладено решт та законність процедури набуття права власності позивачем, оскарження буд-якого правочину, його виконання тощо.
Заявляючи позов в даній справі, товариство ставить на меті захист свого права, передбаченого в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 391 Цивільного кодексу України, а саме права мирного володіння своїм майном. Оскільки, таке володіння обмежено арештом в інтересах відповідача, який є юридичною особою, позивач вірно з урахуванням ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обрав судову юрисдикцію спору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 апеляційна скарга у справі №922/1141/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/1141/25 залишено без руху, з тієї підстави, що апелянтом до апеляційної скарги не додані документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.
З огляду на те, що апелянт у встановлений судом строк усунув недоліки апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/1141/25; призначено справу до розгляду на "17" липня 2025 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1141/25.
10.06.2025 матеріали справи № 922/1141/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 у зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. апеляційна скарга у справі №922/1141/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
В судовому засіданні, яке проведено в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена 1-му відповідачу через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена 30.06.2025 о 19:40 год. (а.с. 212).
Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі також була направлена на адресу ОСОБА_3 (2-го відповідача), яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі (відповідь №1332065 від 29.04.2025, а.с. 100), засобами поштового. Відповідне поштове відправлення було повернуто на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
За приписами частини 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Окрім наведеного, слід зазначити, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом відповідно до пункту 4 частини 5 ст.13 ГПК України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 ст.273 ГПК України.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як зазначає позивач, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №805/6/18/8-014 від 28.01.2008, відповідно до якого останній отримав кредит, у вигляді кредитної лінії, з максимальною сумою 119000 дол. США. В подальшому були укладені додаткові угоди до кредитного договору №№1- 5. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №805/6/18/8-014 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки №805/13/18-5/8-070, предметом якого є нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 298 кв.м по АДРЕСА_1 .
В подальшому були укладені договори про внесення змін до договору іпотеки №№1,2,3,4, за якими змінився іпотекодавець на ОСОБА_1 . 10.09.2019 загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
Згідно рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної у передавальному акті, а саме з 15.10.2019.
В подальшому, керуючись ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України та на підставі договору факторингу та договору передачі прав від 28.04.2021, АТ "АльфаБанк" відступив ТОВ "Аналітик Фінанс" право вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
04.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аналітик Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" укладено договір факторингу № 04/07/2024-1 від 04.07.2024.
Відповідно до умов договору факторингу №04/07/2024-1 від 04.07.2024, ТОВ "Аналітик Фінанс" передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" право вимоги виконання ОСОБА_2 боргових зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-014 від 28.01.2008.
У зв'язку з укладенням сторонами договору факторингу № 04/07/2024-1 від 04.07.2024 за договором невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-014 від 28.01.2008, укладеним 28.01.2008 виконання зобов'язань за яким забезпечено іпотекою - нежитловою будівлю літера "Б-1", загальною площею - 298,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.Пушкінська, 106 (сто шість), згідно договору іпотеки № 805/13/18-5/8-070, посвідченого 28 січня 2008 року приватним виконавцем Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б., за реєстровим № 123, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аналітик Фінанс" передало та відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" всю сукупність прав, належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Аналітик Фінанс" за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-070 від 28.01.2008.
Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" перейшли всі права Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітик Фінанс" за договором невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-014 від 28.01.2008 та договором іпотеки № 805/13/18-5/8-070 від 28.01.2008.
27.11.2024 на підставі іпотечного застереження за ТОВ "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літера "Б-1", загальною площею - 298,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106 (сто шість), згідно договору іпотеки № 805/13/18-5/8-070 від 28.01.2008. Отже, право власності позивача на предмет нерухомості виникло в порядку іпотечного застереження за договором іпотеки, який був укладений та зареєстрований 28 січня 2008 року.
Із витягу з Реєстру речових прав позивачу стало відомо, що предмет нерухомості, на який набуло право власності товариство, находиться під арештом, накладеним ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 у справі №640/16789/17 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 115101,23 грн.
Позивач в позовній заяві у даній справі просить суд звільнити з-під арешту нежитлову будівлю літера "Б-1", загальною площею - 298,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 106 (сто шість), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 620609363101 який накладено ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 по справі №640/16789/17.
20.05.2025 постановлено оскаржувану ухвалу суду з підстав, викладених вище.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Об'єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою закрито провадження в господарській справі через належність спору до цивільної юрисдикції.
Предметом апеляційного оскарження є встановлення юрисдикції спору, який виник з приводу зняття арешту з майна, яке належить на праві власності позивачу, накладеного в межах цивільної справи (стороною якої він не є).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").
Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення не суб'єктний склад сторін спору, а суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.
Водночас, за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Відтак, визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (пункт 6.40) виснувала, що при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання.
Так, за частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6).
Як вбачається з наданого до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 25.03.2025, власником об'єкту нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. "Б-1", загальною площею - 298,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.Пушкінська, 106, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 620609363101, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс", код ЄДРПОУ: 40033382 (а.с. 45-47).
Позивач в позовній заяві просить суд звільнити з-під арешту належну йому на праві власності нежитлову будівлю, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 620609363101, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 у справі №640/16789/17 з метою забезпечення позову Харківської міської ради до ОСОБА_3 , як фізичної особи, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15.12.2017, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 658/715/16-ц (пункт 24), від 13.03.2019 у справі № 815/615/16-ц (пункт 28), від 22.04.2019 у справі №661/624/16-ц.
Велика Палата Верховного суду в постанові від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17 також дійшла висновку, що вимоги про звільнення майна з під-арешту, що ґрунтується на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зроблено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову.
З матеріалів справи вбачається визначення 2-м відповідачем у справі, що розглядається, фізичну особу ОСОБА_1 , яка є боржником в межах цивільної справи №640/16789/17, та визначена обов'язковим учасником спірних правовідносин.
Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також не містить інформації щодо набуття фізичною особою ОСОБА_3 статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2025 витребувано у Міністерства соціальної політики України в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 .
Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також не містить інформації щодо набуття ОСОБА_3 статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
06.05.2025 Міністерство соціальної політики надало до суду інформацію щодо фактичного місцезнаходження 2-го відповідача (вх.№11030).
Судом першої інстанції встановлено, що 2-й відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть №5516 від 14.10.2023 року, виданого відділом РАЦС адміністрації Вільнюського міського самоврядування, Литовська Республіка (а.с. 127-129).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі лише при наявності двох умов: смерті фізичної особи або оголошення її померлою чи припинення юридичної особи та, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Якщо правовідносини, які виникли між сторонами, допускають правонаступництво, підстави для закриття провадження у справі, відсутні.
Схожа за змістом правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 227/3760/19-ц.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 910/11371/18 зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду сформульовано усталений правовий висновок, згідно з яким суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу (постанови від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, від 08.02.2022 у справі № 761/13017/16-ц).
Таким чином, під час вирішення питання щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва суд має з'ясувати, чи допускають правовідносини правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи і чи існує правонаступник. Тобто необхідно дослідити наявність матеріально-правового зв'язку між попереднім учасником справи та його правонаступником щодо переходу прав та обов'язків від першого до другого.
При вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником у порядку ст. 52 ГПК України у разі смерті фізичної особи, перш за все, необхідно з'ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частинами 1, 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
19.05.2025 адвокат Коваль Андрій Миколайович, який представляє інтереси ОСОБА_5 , подав до Господарського суду Харківської області клопотання про заміну сторони у справі (вх.№12060), в якому просив залучити ОСОБА_5 у справі №922/1141/25 у якості відповідача замість ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи своє клопотання адвокат зазначав, що ОСОБА_1 (відповідач-2) ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується копією Актового запису про смерть №5516 від 14.10.2023, виданого відділом РАЦС адміністрації Вільнюського міського самоврядування, Литовська Республіка. ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 05.03.2010, яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції. Також, заявник зазначив, що ОСОБА_5 постійно проживала зі своєю мамою ОСОБА_1 і не заявляла про відмову від спадщини. ОСОБА_5 вважається такою, що прийняла спадщину ОСОБА_1 внаслідок того, що у ОСОБА_5 була відсутня можливість подати до нотаріуса відповідні документи, на цей час вона ще не оформила на себе спадщину на майно ОСОБА_1 . На цей час ОСОБА_5 через свою довірену особу займається оформленням на себе спадщини ОСОБА_1 .
Враховуючи відсутність на час розгляду справи судом першої інтсанції документів, підтверджуючих прийняття ОСОБА_5 спадщини ОСОБА_1 , господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду клопотання адвоката Коваль Андрія Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_5 про заміну сторони у справі (вх.№12060).
В свою чергу колегія суддів зазначає, що законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов'язком спадкоємців. Факт неоформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.
Отже, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину та не свідчить про те, що особа, яка прийняла спадщину (здійснила всі необхідні дії для її прийняття), не стала спадкоємцем.
Таким чином, відсутність свідоцтва про право на спадщину не спростовує обставин прийняття спадкоємцями спадщини після смерті фізичної особи та набуття ними статусу правонаступників у матеріальних правовідносинах, оскільки відповідно до вищевказаних приписів чинного цивільного законодавства право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України), спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу прийняття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України), а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
З огляду на вказані обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що обставини наявності спадкоємця у 2-го відповідача та відсутність його відмови від прийняття спадщини, бути його правонаступником, правові підстави для закриття провадження у справі № 922/1141/25 до 2-го відповідача у справі є передчасними.
Відтак, вказаний учасник на час розгляду справи № 922/1141/25 входив до суб'єктного складу сторін у спірних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів, з огляду на наведене вище положення ст. 20 ГПК України, приходить до висновку, що оскільки спір виник у зв'язку із захистом права власності на нерухоме майно, стороною якого визначено фізичну особу, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та відноситься до юрисдикції цивільного судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Отже, з огляду на те, що суд навів належні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, і в даному випадку не вбачається, що суд першої інстанції використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/1141/25 - залишенню без змін, як така, що прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/1141/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови суду до Верховного Суду встановлені ст. 286-291 ГПК України.
Повна постанова складена 28.07.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов