28 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/2093/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.;
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни (вх.№1529П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.06.2025 у справі №917/2093/24 (повний текст ухвали складено та підписано 23.06.2025 суддею Ківшиком О.В. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м.Полтава,
до фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни, м.Кременчук, Полтавська область,
про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з боржника фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 у розмірі 220537,31 грн, з яких: 198602,00 грн - основний борг; 3517,71 грн - пеня; 3709,58 грн - 3% річних; 14708,02 грн - інфляційні втрати,
28.11.2024 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулось до господарського суду з заявою (вх.№2189/24) до боржника - фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни, про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 у розмірі 220537, 31 грн, з яких: 198602,00 грн - основний борг; 3517,71 грн - пеня; 3709,58 грн - 3% річних; 14708,02 грн - інфляційні втрати.
03.12.2024 Господарським судом Полтавської області видано судовий наказ про стягнення з фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; опалювальний об'єкт: АДРЕСА_2 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (вул.Польська,2а, м.Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030, р/р НОМЕР_2 АБ «Укргазбанк», МФО 320478) заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 у розмірі 220537, 31 грн, з яких: 198602,00 грн - основний борг; 3517,71 грн - пеня; 3709,58 грн - 3% річних; 14708,02 грн - інфляційні втрати та 302,80 грн - витрат по сплаті судового збору.
19.01.2025 судовий наказ набрав законної сили та був отриманий стягувачем 25.02.2025.
08.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника боржника - фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни, надійшла заява (вх.№8148) про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу та про скасування судового наказу Господарського суду Полтавської області від 03.12.2024 у справі №917/2093/24.
Клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу обґрунтоване, зокрема, тим, що боржник не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, за адресою, місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Судовий наказ боржник також отримати не могла, оскільки вже тривалий час проживає в Федеративній Республіці Німеччина, станом на момент розгляду заяви про видачу судового наказу в Господарському суді та по сьогоднішній день на території України не перебувала, здійснює навчання у Віденському університеті, отримує ступінь бакалавра з політології. Про наявність судового рішення щодо неї дізналась 17.04.2025, коли з її рахунку відбулося списання грошових коштів приватним виконавцем Мороз Вікторією Юріївною на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на виконання рішення суду. Для вирішення питання з'ясування усіх обставин справи ФОП Цемах К.Ю. звернулась до адвоката за наданням правничої допомоги, у зв'язку з чим 11.06.2025 укладено договір про надання правничої допомоги №2. 12.06.2025 адвокатом через підсистему «Електронний суд» подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, 15.06.2025 адвокату надано доступ до даної справи. Вважає, що саме з моменту ознайомлення представника боржника з матеріалами справи №917/2093/24, з 15.06.2025 починається обрахунок процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.06.2025 у справі №917/2093/24 відмовлено фізичній особі - підприємцю Цемах Кріскентії Юріївні у поновленні процесуального строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 03.12.2024 у справі № 917/2093/24. Повернуто фізичній особі - підприємцю Цемах Кріскентії Юріївні заяву про скасування судового наказу у справі № 917/2097/24.
Оскаржувана ухвала господарського суду мотивована відсутністю правових підстав для визнання поважними, визначених боржником причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, та наявності правових підстав для повернення відповідної заяви без розгляду.
Боржник - фізична особа - підприємець Цемах Кріскентія Юріївна подала на зазначену ухвалу до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та повернути справу до Господарського суду Полтавської області для вирішення питання про скасування судового наказу по суті.
До апеляційної скарги надано відповідь на запит адвоката від Головного центру обробки Спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих.№19/53848-25 від 30.06.2025 щодо перетинання державного кордону України Кріскентією Цемах.
Неможливість подання вказаного доказу до суду першої інстанції заявник обґрунтовує тим, що у зв'язку зі здійсненням стягнення приватним виконавцем з боржника коштів на виконання судового наказу від 03.12.2024, прийнято рішення не чекати відповідь на адвокатський запит, та в терміновому порядку звернутися до суду з метою скасування судового наказу, аби запобігти утриманню коштів з боржника. Відповідь на адвокатський запит отримано від Державної прикордонної служби України 30.06.2025.
Апеляційна скарга боржника обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернуто відповідну заяву без розгляду, є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки:
- суд першої інстанції дійсно надсилав копію судового наказу від 03.12.2024 за місцем реєстрації ФОП Цемах К.Ю. згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за адресою: АДРЕСА_1 , однак ФОП Цемах К.Ю. тривалий час проживає в Федеративній Республіці Німеччина, протягом періоду існування спірних правовідносин та розгляду заяви про видачу судового наказу в Господарському суді Полтавської області, а також по сьогоднішній день на території України не перебувала, проживає та здійснює навчання у Віденському університеті, отримує ступінь бакалавра з політології, додатково ця інформація підтверджується листом Державної прикордонної служби України, що доданий до апеляційної скарги;
- господарський суд залишив поза увагою та не надав належної оцінки доказу, а саме-довідці про навчання Цемах Кріскентії Юріївни у Віденському університеті, яка підтверджує проживання боржника за межами території України, що, відповідно, унеможливило отримання нею судового наказу від 03.12.2024;
- вважає, що саме з моменту ознайомлення представника боржника з матеріалами справи №917/2093/24, з 15.06.2025 починається обрахунок процесуального строку на подачу заяви про скасування судового наказу;
- обставини пропуску ФОП Цемах К.Ю. строку на подачу заяви про скасування судового наказу є поважними, оскільки вона на території України не проживає тривалий час, не отримання нею судового наказу від 03.12.2024 з об'єктивних причин, від її волевиявлення не залежало, адже вона не була обізнана про наявність в суді справи за заявою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про видачу судового наказу щодо неї;
-повернення заяви ФОП Цемах К.Ю. з наведених судом обставин є надмірним формалізмом з боку суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2093/24, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №917/2093/24.
11.07.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/2093/24.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни (вх.№1529П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.06.2025 у справі №917/2093/24 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи. Встановлено стягувачу строк до 24.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржникові. Встановлено учасникам справи строк до 24.07.2025 для подання заяв, клопотань, тощо. Ухвалено, що відзив, заяви та клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо) на електронну адресу суду (inbox@eag.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст.269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернуто відповідну заяву без розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом статті 154 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом.
Як убачається з матеріалів справи, 28.11.2024 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою (вх.№2189/24) до боржника - фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни, про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 у розмірі 220537, 31 грн, з яких: 198602,00 грн - основний борг; 3517,71 грн - пеня; 3709,58 грн - 3% річних; 14708,02 грн - інфляційні втрати, у порядку ст.147 Господарського процесуального кодексу України.
03.12.2024 Господарським судом Полтавської області видано судовий наказ про стягнення з фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; опалювальний об'єкт: АДРЕСА_2 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (вул.Польська,2а, м.Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030, р/р НОМЕР_2 АБ «Укргазбанк», МФО 320478) заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 у розмірі 220537, 31 грн, з яких: 198602,00 грн - основний борг; 3517,71 грн - пеня; 3709,58 грн - 3% річних; 14708,02 грн - інфляційні втрати та 302,80 грн - витрат по сплаті судового збору; повідомлено боржника про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті; копію судового наказу, ухвалено - копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами надіслати боржнику.
Відповідно до частини 1 статті 156 Господарського процесуального кодексу України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.
Положеннями статті 157 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України); 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Частиною 2 статті 158 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Відповідно до норм статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов'язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строків на подання заяви боржника про скасування судового наказу. Для цього особа, зацікавлена у поданні такої заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.
Водночас інститут строків у господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/186/21).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України).
З наведеного убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.
У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.
Отже, з урахуванням статті 116 Господарського процесуального кодексу України та статті 157 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем для подання заяви про скасування судового наказу від 03.12.2024 у справі №917/2093/24 є 14.01.2025 (29.12.2024 є днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади (рішення у справі «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ст.242 Господарського процесуального кодексу України господарським судом 04.12.2024 надіслано боржнику копію судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами. Проте вказані копії судового наказу та заяви повернулись до суду 23.12.2024 з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
24.12.2024 господарським судом повторно надсилалася боржнику копія судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами у справі №917/2093/24. Вказані копії судового наказу та заяви повернулись до суду 03.01.2025 з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець Цемах Кріскентія Юріївна не припинила свою господарську діяльність та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, копія судового наказу надсилалась господарським судом ФОП Цемах К.Ю. рекомендованим листом на адресу її місця реєстрації, тобто за належною адресою боржника, правильність якої не заперечується.
Водночас, апелянт наголошує на тому, що ФОП Цемах К.Ю. тривалий час проживає в Федеративній Республіці Німеччина, протягом періоду існування спірних правовідносин та розгляду заяви про видачу судового наказу в Господарському суді Полтавської області, а також по сьогоднішній день на території України не перебувала, проживає та здійснює навчання у Віденському університеті, отримує ступінь бакалавра з політології, що підтверджується довідкою про навчання Цемах Кріскентії Юріївни у Віденському університеті та листом - відповіддю Державної прикордонної служби України, що доданий до апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що новий доказ - лист - відповідь на запит адвоката від Головного центру обробки Спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих.№19/53848-25 від 30.06.2025, яким апелянт обґрунтовує поважність причин пропуску строку на звернення з заявою про скасування судового наказу, датований після постановлення оскаржуваної ухвали.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у наведеній справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції. Верховний Суд вказав, що така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед, судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом положень ст.46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
З урахуванням процесуальних норм та правової позиції Верховного Суду, колегія суддів у силу положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України не приймає наданий до суду апеляційної інстанції новий доказ (лист-відповідь Державної прикордонної служби України), оскільки цей доказ не існував та не був предметом розгляду у суді першої інстанції, а діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції або виникли вже після дати оскаржуваного судового рішення.
Поважність причин пропуску звернення з заявою про скасування судового наказу заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ФОП Цемах К.Ю. тривалий час проживає в Федеративній Республіці Німеччина та здійснює навчання у Віденському університеті, отримує ступінь бакалавра з політології, що підтверджується довідкою про навчання Цемах Кріскентії Юріївни у Віденському університету, якій, на думку заявника, суд першої інстанції не надав належної оцінки.
Колегія суддів зазначає, що вказаний документ - довідка щодо підтвердження навчання у Віденському університеті свідчить про зарахування Кріскентії Цемах на загальну навчальну програму UA 033624 у літньому семестрі 2025 року, однак не підтверджує факту перебування боржниці за кордоном у спірний період.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували обставину проживання протягом тривалого часу ФОП Цемах К.Ю. у Німеччині.
Доводи скаржника про неотримання з об'єктивних причин, що не залежали від волевиявлення ФОП Цемах К.Ю., на території України поштової кореспонденції, зокрема, судового наказу, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що фізична особа-підприємець Цемах К.Ю. зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності, це означає, що особа зобов'язана забезпечити організацію власної господарської діяльності, зокрема, щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Фізична особа-підприємець несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отриманням поштової кореспонденції.
Слід також зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу.
Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу ФОП Цемах К.Ю. згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) ФОП Цемах К.Ю. щодо належного отримання кореспонденції, тобто є її власною волею.
Згідно з пунктом 5 частини 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд учинив усі покладені на нього законодавством обов'язки щодо належного повідомлення боржника - ФОП Цемах К.Ю., за місцем її реєстрації, а отримання поштової кореспонденції залежало від волевиявлення заявниці.
Тому боржник - ФОП Цемах К.Ю., була належним чином повідомлена про видачу судового наказу у справі №917/2093/24.
Таким чином, вказане свідчить про те, що сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, що надіслана за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку для його поновлення на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Крім того, колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що саме з моменту ознайомлення представника боржника з матеріалами справи №917/2093/24, з 15.06.2025 починається обрахунок процесуального строку на подачу заяви про скасування судового наказу, оскільки, з огляду на належне повідомлення боржника про видачу судового наказу у даній справі, останнім днем для подання заяви про скасування судового наказу від 03.12.2024 у справі №917/2093/24 є 14.01.2025 (29.12.2024 є днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження), що правильно встановлено господарським судом.
Суд апеляційної інстанції ураховує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (пункт 27 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», заява №24402/02).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Ураховуючи вищенаведене у сукупності, та, зважаючи на невиконання боржником вимог процесуального законодавства, а саме у зв'язку з недоведеністю поважності причин для поновлення пропущеного процесуального строку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання заяви про скасування судового наказу, та правомірно повернув заявнику заяву про скасування судового наказу без розгляду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали суду та не є підставою для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 23.06.2025 у справі №917/2093/24 є обґрунтованою, законною та підлягає залишенню без змін, оскільки висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи та чинним нормам матеріального та процесуального права.
У розумінні положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, пунктом 1 частини 1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Цемах Кріскентії Юріївни залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.06.2025 у справі №917/2093/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза