про залишення апеляційної скарги без руху
28 липня 2025 року м. Харків Справа № 905/406/25
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Крестьянінова О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Агрос» (вх. №1652Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/406/25
за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Агрос», с.Нововодяне, Добропільський р-н, Донецька область,
до відповідача-1: Акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькі електромережі», м.Краматорськ, Донецька область,
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно+», м.Київ,
про визнання нарахованим безпідставно боргу в сумі 511935,21 грн та зобов'язання списати його з особового рахунку.
Селянське (фермерське) господарство «Агрос» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькі електромережі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно+» про визнання нарахованим безпідставно боргу в сумі 511935,21 грн та зобов'язання списати його з особового рахунку.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/406/25 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Селянське (фермерське) господарство «Агрос» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/406/25; постановити нове рішення, яким позов задовольнити; судові витрати покласти на відповідачів.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення її без руху виходячи з такого.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.2 п. 2 ч. 2 ст. ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Ставка судового збору з апеляційних скарг на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В позовній заяві заявлено дві немайнові вимоги. Апеляційну скаргу подано в електронній формі через систему «Електронний суд».
Таким чином, за подання апеляційної скарги заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 7267,20 грн (3028*2*150%*0,8).
Проте, до матеріалів апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Водночас, Селянське (фермерське) господарство «Агрос» звернулося з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/406/25, в обґрунтування якого зазначає, що за останній місяць підприємство тричі зазнавало атак шахедами, зруйновані всі складські приміщення, пошкоджений насіннєвий матеріал, добрива та техніка. Поранень зазнали працівники підприємства. Наразі відстань від лінії бойового зіткнення зменшується; щодня складає 13,9 км, що змушує евакуюватися працівникам, господарство не має змоги зібрати врожай; щодня Добропільщіну атакують КАБи, ФПВ рони, РСЗВ тощо; керівник відповідача з 24.02.2025 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Так, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Відтак, заявник апеляційної скарги не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.
Суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади.
Отже, суд звертає увагу, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, зокрема процесуальний обов'язок надати докази на підтвердження об'єктивної та цілковитої неможливості сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, запроваджений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у виді обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ так і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявник ставить питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору.
Особа, яка заявила відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан чи інші обставини об'єктивно та цілковито перешкоджали (перешкоджають) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття нею всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Проте, Селянське (фермерське) господарство «Агрос» не надано жодних доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та відповідно не підтверджено неможливості сплатити судовий збір.
Окрім того, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Водночас, заявник апеляційної скарги всупереч вимогам статті 74 ГПК України не надав жодних доказів як відсутності коштів для сплати судового збору, так і доказів, які б давали підстави сподіватися, що судовий збір може бути сплачений під час розгляду справи або після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.
З огляду на відсутність обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України,
1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Агрос» залишити без руху.
2. Встановити Селянському (фермерському) господарству «Агрос» десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (7267,20 грн).
3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.О. Крестьянінов