Номер провадження: 11-кп/813/1439/25
Справа № 521/12626/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2024 у к/п № 12024163470000505 від 15.07.2024 року стосовно:
ОСОБА_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 28.12.2023 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,
- 03.01.2024 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,
-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Кудрявка, Березівського р-ну,Одеської обл.,громадянина України,з середньоюосвітою,неодруженого,непрацевлаштованого,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,проживаючого: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково - у вигляді 1 місяця позбавлення волі, ОСОБА_7 приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 28.12.2023, та за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 03.01.2024 приєднано невідбуту частину покарання у вигляді 2 місяців обмеження волі.
З урахуванням того, що згідно пп. б) п.1 ч. 1 ст. 72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, остаточно до відбуття ОСОБА_7 , призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_7 , термін його попереднього ув'язнення, з 22.07.2024 включно по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 , у виді тримання під вартою, залишено без змін до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю 2 роки, із покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов представника потерпілого АТ «Укртелеком» в особі Одеської філії АТ «Укртелеком» ОСОБА_9 про відшкодування в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріальної шкоди у сумі 4366 грн 20 коп. - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь АТ «Укртелеком» в особі Одеської філії АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду у сумі 2183 грн 10 коп.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь АТ «Укртелеком» в особі Одеської філії АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду у сумі 2183 грн. 10 коп.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винуватими у тому, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення проти власності, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, 15.07.2024, приблизно о 04 год. 50 хв., перебуваючи на вул. Головківська, в м. Одесі, з метою особистого збагачення, заздалегідь підготувавши знаряддя для вчинення кримінального правопорушення, а саме предмет схожий на ніж, діючи повторно, запропонував ОСОБА_8 викрасти телекомунікаційний кабель, що знаходиться в кабельному колодязі, на що останній дав свою згоду.
В подальшому, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 відправились в бік буд. №62 по вул. Головківська в м. Одесі, де виявили дві кришки кабельних колодязів в закритому положенні. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, умисно, впевнившись, що їх дії залишаються непомітними для оточуючих, таємно, протиправно, групою осіб, з корисливих мотивів, із застосуванням фізичної сили, ОСОБА_7 , відсунув два каналізаційних люки та проникнувши в середину колодязів, за допомогою заздалегідь підготовленого предмету схожого на ніж, відрізав телекомунікаційний кабель ТПП 100x2x0,4, загальною довжиною 20 метрів, вартістю 4366 грн. 20 коп., який належить ОФ АТ «Укртелеком».
Після цього, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 витягнули з колодязю вищевказаний кабель та з викраденим залишили місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд.
Своїми умисними спільними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спричинили ОФ АТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 4366 грн. 20 коп.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 , не погоджуючись з вироком суду, із посиланням на Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024, вартість завданої майнової шкоди, тому просив вирок від 06.11.2024 відносно нього скасувати у зв'язку з декриміналізацією протиправного діяння.
Вирок суду 1-ої інстанції в частині засудження ОСОБА_8 в апеляційному порядку не оскаржувався.
Представник потерпілого АТ «Укртелеком» в особі Одеської філії АТ «Укртелеком'в судове засідання апеляційного суду не з'явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав.
Враховуючи наведене, колегія суддів, керуючись ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснювати за відсутності представника потерпілого АТ «Укртелеком» в особі Одеської філії АТ «Укртелеком».
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який апеляційну скаргу підтримав, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції дає підстави дійти висновку про те, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає у повному обсязі з огляду на такі обставини.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, суд 1-ої інстанції, враховуючи позицію обвинуваченого, який провину визнав повністю та не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши, що всі учасники провадження правильно розуміють обставини справи, впевнившись у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши обмеження щодо апеляційного оскарження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечували учасники провадження, та обмежився лише допитом обвинуваченого.
Відтак суд, враховуючи вищевикладене, правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Враховуючи те, що зазначені висновки суду 1-ої інстанції в частині встановлення винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржуються, колегія суддів, не встановивши при цьому жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для їх перегляду.
Надаючи оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_7 про необхідність закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, ураховуючи зміни до ст. 51 КУпАП, внесені Законом № 3886-ІХ, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
За приписами ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Водночас, 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином,ст.ст. 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за ст.ст. 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, яке мало місце 15.07.2024.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2024 становить 3028 грн, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1514 грн на 2024 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ст. 51 ч.2 КУпАП) становить 3028 грн.
Отже, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2024 році становила - 3028 грн.
Згідно із оскаржуваним вироком суду інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК вчинене 15.07.2024 та завдано ОФ АТ «Укртелеком»матеріальну шкоду на суму 4366,20 грн.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість майна, у таємному викраденні якого обвинувачується ОСОБА_7 , на час вчинення діяння, перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3028 грн станом на 01.01.2024 року, а отже таке діяння не містить ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП, тому не підпадає під дію Закону № 3886-IX, яким скасована кримінальна відповідальність, що є підставою для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відтак, з огляду на вищезгадані обставини, колегія суддів не знаходить підстав для застосування приписів ст. 5 КК України та закриття провадження на підставі п. 4-1ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 відсутні, тому вирок суду 1-ої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2024, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим ОСОБА_7 , яким тримається під вартою, у той самий строк з дня отримання ним копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4