Справа № 758/6356/25
25 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У травні 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Терещука С.С. звернулась до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою до Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою судді від 12.05.2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 161 КАС України.
15.05.2025 року представник позивача подав клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого долучив нову редакцію позовної заяви. Зокрема, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА 4566719 від 23.04.2025 року за підписом старшого лейтенанта поліції Панчука Богдана, якою ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень за ч. 3 ст.122 КпАП України.
Позивачка в обґрунтування позову зазначила, що 23.04.2025 року автомобіль марки «Infinity fx35», д.н. НОМЕР_2 , під її керуванням дійсно рухався по вул. Івана Виговського, але всі вимоги дорожніх знаків було виконано. Зненацька з'явився автомобіль патрульної служби поліцейських, обігнав та зобов'язав позивачку зупинитися, дане повідомлення пролунало через спеціальний пристрій «гучномовець», на патрульному автомобілі були включені спеціальні сигнали синьо-червоного кольору, автомобіль патрульної поліції зупинився перед автомобілем позивачки, потім автомобіль, який зупиняв поїхав, а інший патрульний автомобіль знаходився позаду, саме тому зупинитися не на полосі руху громадського транспорту не було можливості. Після повної зупинки транспортного засобу патрульний автомобіль, який знаходився попереду поїхав, патрульні поліцейські з іншого автомобіля підійшли до автомобіля позивачки і почали зазначати про порушення правил руху, нащо було заявлено клопотання про ознайомлення з відео доказами події, на дане клопотання отримано відмову, також було заявлено клопотання про надання правничої допомоги, на це клопотання також було відмовлено. Поліцейськими зазначено про порушення позивачкою п.10.1 ПДР. Поліцейський розглянув справу не об'єктивно, без доказів, без свідків, відмовивши у всіх клопотаннях, на пояснення не реагував, все це зазначено у поясненнях, котрі були надані, під час розгляду справи поліцейським. Вважає винесену відносно неї постанову протиправною, складеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
08.07.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вважає твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення проводилась відеофіксація на службову боді-камеру НК № 472112, відеозапис якої є доказом у справі. Неможливість ознайомлення позивача із відеозаписом службової бодікамери на місці зупинки, на якому видно сам факт правопорушення, не є обставиною, що виключає факту скоєння цього правопорушення. Той факт, що інспектор у пункті 7 оскаржуваної постанови не вписав номер нагрудної камери не скасовує подію правопорушення, адже відеофіксація велась та долучена до відзиву. Також чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовими особами патрульної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачених КУпАП, однак це не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
В судове засідання позивачка не з'явилась, 14.07.2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, часі місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 4566719 від 23.04.2025 року, що долучена до матеріалів справи вбачається, що 23.04.2025 року о 17 год. 05 хв. за адресою: м. Київ, вул. Ів. Виговського (Маршала Гречка) водій, керуючи транспортним засобом здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 Правил Дорожнього руху. Згідно з цієї постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Позивачка вважає постанову протиправною, оскільки вважає, що вона не порушувала Правил дорожнього руху, а розгляд справи про адміністративне правопорушення поліцейський проводив з порушенням вимог чинного законодавства.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.
За ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху встановлено адміністративну відповідальність відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3, 4, 6 і 7 статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. (ч. 4 статті 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення щодо виявлення порушень ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 283 КУпАП встановлені обов'язкові вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, зокрема зазначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
У свою чергу, застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999 (далі - Інструкція № 1026).
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції № 1026 портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Згідно з п. 4 розділу ІІ Інструкції № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
За правилами частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить у графі 7 інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Відеозапис з нагрудної камери поліцейського, поданий відповідачем до відзиву на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 4566719 від 23.04.2025 року не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 295/3099/17 (провадження № К/9901/17421/18) від 17.07.2019 року, по справі № 524/1284/17 (провадження №К/9901/15713/18) від 19.02.2020 року.
Щодо порушення права на відкладення розгляду справи та на правову допомогу, допущене, на думку позивачки, під час винесення оскаржуваної постанови, судом встановлено наступне.
Як вже зазначалось вище КУпАП встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення у даному випадку не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015 за № 5-рп/2015, скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема ч. 1 ст. 268 КУпАП є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Санкція частини 2 статті 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність притягнення позивачки до адміністративної відповідальності належними та допустимими доказами, а тому з врахуванням зазначеного суд вбачає підстави для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції № 6471-5654-5169-7357 від 02.05.2025 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання позовної заяви в сумі 605,60 грн.
Отже, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4566719 від 23.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б. 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Я.К. Левицька