Справа № 757/47630/24-ц
10 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВЕРЕСТ», третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», про стягнення сплачених коштів та моральної шкоди,
14.10.2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Печерського районного суду міста Києва в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із позовом, в якому просили:
- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВЕРЕСТ» (далі-ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ») від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами № 19/03-2018 від 19.03.2018 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН» (далі-ТОВ «ПОРТОФІН») на користь ОСОБА_1 сплачені кошти внаслідок розірвання Попереднього договору від 08 вересня 2024 року в розмірі 3 680 732,00 грн, інфляційне збільшення - 133 865,99 грн та штрафні санкції - 3% річних - 58 227,97 грн;
- стягнути з ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами № 19/03-2018 від 19.03.2018 року діє ТОВ «ПОРТОФІН» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 020 000 грн;
- стягнути з ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами № 19/03-2018 від 19.03.2018 року діє ТОВ «ПОРТОФІН» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 020 000 грн.
В обґрунтування позову позивачі посилається на те, що 05.05.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем, від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «ПОРТОФІН», укладено Договір № РБЛ/15-КВ/147, предметом якого є квартира, що стане власністю майбутнього продавця на підставі Інвестиційного договору № РБЛ/15-Е від 30.04.2021 року, що укладений між майбутнім продавцем та замовником будівництва. За умовами договору сторони домовились про укладення основного договору купівлі-продажу квартири після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію, реєстрації права власності відповідача на квартиру за собою та після здійснення позивачем повної оплати за квартиру. Попередній договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. 08.06.2023 року сторони за Договором погодили нові умови та підписали Договір № 1 про внесення змін до Попереднього договору від 08.09.2021 року, за реєстровим № 584, та Договір № 2 про внесення змін та доповнень до Попереднього договору від 08.09.2021 року, за реєстровим № 584. Сторони дійшли згоди про викладення п. 3.4 Попереднього договору в новій редакції, а також що жодні штрафні санкції, пеня, збільшення розміру Чергового платежу відповідно до пункту 6.4 Попереднього договору за вказаний період не застосовуються та не підлягають застосуванню.
Також умовами Попереднього договору передбачався орієнтовний термін планового завершення будівельних робіт - ІІІ квартал 2024 року - 30.09.2024 року. На момент подачі позову забудовник орієнтував на ІІ квартал 2025 року. Проте візуально зміни на будівництві за останній рік не відбулись. Враховуючи викладене позивачі виявили бажання розірвати Попередній договір, Договір № 1 та Договір № 2, які у подальшому 30.03.2024 року були розірвані. При цьому, сума сплачена на користь майбутнього продавця (відповідача) становила 3 680 732 грн. Відповідач взяв на себе зобов'язання протягом 90 календарних днів з дати підписання договору про розірвання, тобто до 30.06.2024 року, повернути позивачеві кошти. Однак таке зобов'язання відповідача залишилось не виконаним, а відтак відповідач має сплатити на користь позивача 1 штрафні санкції за невиконання зобов'язань, в тому числі інфляційні втрати та 3 5 річних.
Крім того, позивачі просять стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну внаслідок тривалого не виконання відповідачем умов Попереднього договору, а в подальшому умов щодо повернення коштів, що унеможливило забезпечення дітей позивачем належними умовами проживання.
У зв'язку з чим, у позивачів виникла необхідність звернутись за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.10.2024 цивільну справу №757/47630/24 передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва для подальшого розгляду.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 24.02.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
08.04.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивачів, у яких зазначено, що позивачі після розірвання Попереднього договору від 08.09.2021 року активно шукали альтернативні варіанти для придбання нового житла, щоб забезпечити комфортні умови для себе та своїх дітей, докази чого містяться також і в додатках до позовної заяви. Проте, у зв'язку з тим, що відповідачем так і не повернуто сплачені кошти в розмірі 3 680 732,00 гривень, позивачі не мають фінансової можливості реалізувати жодну з наявних пропозицій. Також основною перешкодою для придбання нового житла є відсутність коштів, які відповідач зобов'язаний повернути згідно з умовами розірваного договору. Без цих коштів позивачі не мають можливості внести перший внесок або скористатися програмою «Є-оселя». Неможливість придбання нового житла призводить до продовження проживання в тісних умовах, що негативно впливає на психоемоційний стан дітей, особливо з огляду на їхній вік та потреби в особистому просторі. Втрата часу та можливостей, пов'язаних із запланованим переїздом, що ще більше посилює моральні страждання позивачів.
29.04.2025 року до суду від представника відповідача надійшли пояснення та заперечення на позов, в яких представник просив суд відмовити у задоволенні позову. Посилався на те, що позивач самостійно підтверджує, що перестав належним чином виконувати свої зобов'язання за Договором за власним волевиявленням у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Позивачі підтверджують, що саме вони виявили ініціативу щодо розірвання Попереднього договору, тому відповідач скористався правом на стягнення штрафу за розірвання Договору (10 % від сплаченої вартості квартири). Також зазначено, що в Договорі визначено не конкретну дату, а орієнтовний термін завершення будівельних робіт. Фонд, який є відповідачем виконує свої зобов'язання в повному обсязі. Позивачі не надали докази істотного порушення умов Інвестиційного договору. Позивачі не надали доказів нанесення моральної шкоди відповідачем, завдані моральні страждання, не приєднано орієнтовний розрахунок моральної шкоди. Відповідач не можу відповідати за фінансове становище позивачів та за неможливість ними забезпечити власних дітей житлом, тому вимога позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 2 040 00 грн. є неправомірною та не підлягає задоволенню. Також вказує на те, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки предметом Договору є інвестиційна участь Інвестора у будівництві Об'єкта. Саме на забудовника покладено обов'язок введення в експлуатацію об'єкта будівництва, а не на відповідача.
14.05.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивачів, у яких зазначено, що покупець втратив можливість проводити платежі, згідно встановленого графіку саме після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, а саме після 24.02.2022 року. Ця форс-мажорна обставина зачепила не тільки позивача, а й інших інвесторів. У березні 2024 року на сторінці «Rybalsky» в Facebook опубліковано пост з інформацією «Найважливіше зараз - наше життя, безпека та мир в Україні. Тому на час воєнного стану для всіх клієнтів, інвесторів та мешканців наших будинків SAGA Development призупиняє платежі за придбані квартири та відміняє штрафи і пені на цей період». Станом на дату звернення Позивачів за правничою допомогою та опитування ОСОБА_1 , пост на сторінці вже був відсутній, проте прінт-скрін зберігся в чаті «Сусіди 15-го дому ЖК "Рибальский"» та о особистому листуванні ОСОБА_1 та менеджером з продажів квартир ОСОБА_5 . Саме забудовник своїм дописом позбавив обов'язку позивача та інших інвесторів проводити відповідні платежі. Вважає, що позивачем зобов'язання виконані в повному обсязі, а відтак заперечення та пояснення відповідача є необґрунтованими. Також станом на дату подання позовної заяви завершення будівельних робіт було відкладено на невизначений час. Забудовник (Продавець) орієнтував на ІІ квартал 2025. Визначений строк вже також добігає кінця, проте жодних ознак завершення будівництва немає й бути не може. Посилається на те, що відповідач не несе відповідальності за фінансовий стан позивачів, оскільки це належить до їх власної компетенції та обов'язків. Однак, як сторона укладеної угоди, відповідач зобов'язаний належним чином виконувати умови Договору та не допускати створення Позивачам обтяжливих обставин, унаслідок яких вони позбавляються як запланованого об'єкту житлового призначення, що мав бути зданий у встановлені строки, так і коштів для придбання іншого об'єкту нерухомості. У зв'язку з порушенням зобов'язань, вчиненим з вини Відповідача, останній зобов'язаний відшкодувати Позивачам завдані збитки, включаючи компенсацію моральної шкоди, у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивачів подав заяву про розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився. Подав повторне клопотання про відкладення судового засідання з причин, які визнані судом неповажними та документально непідтвердженими.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу письмових пояснень на позовну заяву не скористався.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 05.05.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами № 19/03-2018 від 19.03.2018 року діє ТОВ «ПОРТОФІН», укладено договір № РБЛ/15-КВ/147.
Згодом, 08.09.2021 між позивачкою та відповідачем, від імені та за рахунок якого діє третя особа, було укладено аналогічний попередній договір посвідчений нотаріально за умовами якого сторони домовились про укладення основного договору купівлі-продажу квартири після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію, реєстрації права власності на квартиру за відповідачем та після здійснення позивачкою повної оплати за квартиру (далі- Попередній договір).
В період з 2021-2023 позивачкою було сплачено кошти (забезпечувальний платіж) у розмірі 3 680 732 грн. При цьому, станом на дату підписання 08.09.2021 Договору № 1 про внесення змін до попереднього договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 586, позивачкою було сплачено на користь відповідача 2 666 13087 грн, що визнано відповідачем, який є стороною вказаного договору.
В подальшому, 28.06.2023 між позивачкою та відповідачем укладено Договір № 2 про внесення змін та доповнень до Попереднього договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., зі змісту якого вбачається, що з 08.09.2021 року по 12.09.2021 року позивачкою сплачено на користь відповідача 2 672 253,72 грн та визначено наступні чергові платежі.
Пунктом 2 Договір № 2 про внесення змін та доповнень до Попереднього договору визначено, що укладенням цього Договору майбутній продавець підтверджує, що у нього відсутні будь-які претензії та вимоги до майбутнього покупця щодо сплати забезпечувального авансового платежу (Попередньої оплати вартості квартири) за період з лютого 2022 року по дату укладення цього Договору. Жодні штрафні санкції, пені, збільшення розміру чергового платежу відповідно до пункту 6.4 Попереднього договору за вказаний період не застосовані та не підлягають застосуванню.
25.03.2024 позивачка на підставі умов попереднього договору від 08.09.2021, скористалася правом відмовитись від договору в односторонньому порядку та у зв'язку з цим направила відповідачу, від імені та за рахунок якого діє третя особа, повідомлення про розірвання договору, яке було посвідчено приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Швидкою І.М.
Згідно повідомлення про розірвання № Е-445 від 05.08.2024 відповідач визнає, що позивачка сплатила кошти (забезпечувальний платіж) у розмірі 3 680 726,84 грн та договір вважається розірваним на 5-й календарний день з дня надання такої заяви, а саме з 31.03.2024 року. Крім того, зазначено, що керуючись п. 6.4 та 6.6 Попереднього договору, протягом 90 банківських днів з дати розірвання Попереднього договору майбутнім продавцем буде здійснене повернення сплаченого майбутнім покупцем забезпечувального авансового платежу грошових коштів на банківський рахунок майбутнього продавця, повідомлений у заяві, за вирахуванням пені у розмірі 2 260,23 грн та штрафу в розмірі 10 % забезпечувального авансового платежу у розмірі 478 222,01 грн. У зв'язку з чим, сума повернення становить 3 200 244,60 грн.
Однак, всупереч умовам договору, відповідач зазначені кошти не повернув. Доказів зворотного суду відповідачем надано не було.
Вирішуючи обґрунтованість таких доводів сторони позивача, суд виходить із наступного.
Спір між сторони у вказаній справі виник з приводу невиконання відповідачем Договору про розірвання Попереднього договору від 08.09.2021, а також щодо застосування відповідачем пені і штрафу при визначенні остаточної суми повернення грошових коштів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до пункту 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як зазначено в статті 629 і статті 632 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Таким чином, судом встановлено, що у повідомленні про розірвання Попереднього договору ОСОБА_1 обумовила, що дата розірвання Попереднього договору - 31.03.2024 року, підстава розірвання - п. 6.6 Попереднього договору, сума забезпечувального авансового платежу, яка підлягає поверненню, становить 3 684 807,79 грн, строк повернення таких коштів - 05.08.2024 року.
У повідомленні про розірвання Попереднього договору ТОВ «ПОРТОФІН» № Е-445 від 05.08.2024 року товариство обумовило, що дата розірвання Попереднього договору - 31.03.2024 року, позивачем сплачено забезпечувальний авансовий платіж у розмірі 3 680 726, 84 грн, підстава розірвання - п. 6.4. та п. 6.6 Попереднього договору, сума забезпечувального авансового платежу, яка підлягає поверненню, становить 3 200 244,60 грн.
При цьому, пунктом 6.4 Попереднього договору визначено відповідальність майбутнього покупця за порушення строків оплати, зокрема передбачено, що майбутній продавець має право збільшити розмір Чергового платежу на суму еквівалентну розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Відповідне збільшення розміру чергового платежу здійснюється майбутнім продавцем за кожен день порушення майбутнім покупцем строків оплати, передбачених даним договором, з наступного дня за датою граничного строку внесення відповідного платежу (останнім днем періоду), передбаченою відповідним пунктом даного договору.
Водночас відповідачем не надано доказів щодо порушення позивачем строків оплати чергового платежу, за який період встановлено таке порушення, яким чином здійснено інформування позивача про наявність заборгованості та збільшення розміру чергового платежу на суму еквівалентну розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У зв'язку застосування у повідомленні про розірвання Попереднього договору ТОВ «ПОРТОФІН» № Е-445 від 05.08.2024 року положень пункту 6.4 Попереднього договору є безпідставним.
Також сторони погодили щодо розірвання Попереднього договору відбувається на підставі п. 6.6 такого договору, який передбачає, що «Майбутній покупець може відмовитись від цього Договору в односторонньому порядку шляхом направлення ним майбутньому продавцю в порядку, передбаченому п. 8.4 повідомлення про розірвання. У такому випадку даний Договір припиняє свою дію через 5 календарних днів з дати направлення Майбутнім Покупцем Повідомлення про розірвання. В цьому випадку Майбутній Продавець зобов'язаний повернути Майбутньому Покупцю оплачений ним згідно з розділом 3 даного Договору Забезпечувальний авансовий платіж (попередню оплату вартості квартири) протягом 90 банківських днів з моменту розірвання цього Договору (призначення платежу - «Повернення сплаченого Майбутнім Покупцем Забезпечувального авансового платежу (Попередньої оплати вартості Квартири) за Попереднім Договором за вирахуванням штрафу») за вирахуванням штрафу у розмірі 10 % від суми Забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири), визначеного Розділом 3 даного договору.
Отже, поверненню позивачці підлягає не 100 % Забезпечувального авансового платежу, як вона помилково вважає, а 90 %, тобто за вирахуванням штрафу у розмірі 10 % від суми Забезпечувального авансового платежу. У даному випадку це становить 3 316 327,01 грн (3 684 807,79х90%/100%).
Стороною відповідача визнано та погоджено протягом 90 календарних днів з дати підписання Договору про розірвання обов'язок повернути на користь позивача сплачений останнім забезпечувальний платіж, за вирахуванням суми штрафу і пені, в сумі 3 200 244,60 грн. Однак, відповідач такі грошові кошти за Договором про розірвання позивачу не повернув.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 316 327,01 грн.
Крім того, за вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що: «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у виді сплати штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.
Суд враховує те, що стороною позивача наведено розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення, враховуючи суму Забезпечувального авансового платежу - 3 680 732 грн. При цьому, представником відповідача такий розрахунок, наданий стороною позивача, не спростовано, власного розрахунку не надано.
Водночас судом взято до уваги суми Забезпечувального авансового платежу, визначену позивачем у повідомленні про розірвання Попереднього договору (3 684 807,79 грн) за вирахуванням 10 % штрафних санкцій від суми Забезпечувального авансового платежу, тобто 3 316 327,01 грн (3 684 807,79х90%/100%).
Відповідно до ст. 625 ЦК України за період прострочення погашення заборгованості з 1 квітня 2024 року до 02 жовтня 2024 р. розмір 3 % річних від суми складає 52 463,21 грн (3 316 327,01 х 3 х 193 : 366 : 100).
Інфляційне збільшення боргу за такий період від суми 3 316 327,01 х 1,03636939 (100.2 % (квітень 2024р.) ? 100,60 % (травень 2024р.) ? 102,20 % (червень 2024р.) ? 100 % (липень 2024р.) ? 100,6 % (серпень 2024р.) ) - 3 316 327,01 грн складає 120 612,79 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд дійшов до наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).
Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов'язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц.
У постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12- 49гс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Означений спосіб захисту застосовний і тоді, якщо можливість отримання відповідного відшкодування за конкретне порушення права (зокрема і права члена адвокатського об'єднання) прямо не передбачене законом, іншим актом цивільного законодавства, договором або іншим правочином. Для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16 та статті 23 ЦК України.
Судом встановлено, що позивачем 1 виконано умови Попереднього договору, зокрема сплачено суму забезпечувального внеску, а відповідач допустив істотне порушення умов попереднього договору і не передав у власність позивача 1, шляхом підписання основного договору купівлі - продажу квартири за попередньо узгодженою сторонами ціною, що позбавило позивача 1 можливості отримати те, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема отримання житла, в якому б проживала його сім'я. Зазначене у свою чергу призводить до моральних страждань позивача 1, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. А тому факт настання моральної шкоди позивачу 1, на думку суду, є доведеним та обґрунтованим, оскільки саме ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» не виконало умови договору належним чином, порушивши його умови.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача 2, оскільки останній не був стороною правовідносин, що виникли з ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ».
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги те, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що розмір відшкодування спричиненої позивачу 1 моральної шкоди у 1 020 000 грн не відповідає принципам розумності і справедливості, зазначена сума є завищеною. Більш, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не призведе до безпідставного збагачення позивача 1 є розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
Тому з урахуванням викладених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини душевних страждань позивача 1, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальний розмір заявлених позовних вимог становив 5 912 825,96 грн, а судом задоволено - 3 499 403,01 грн, що становить 59 % від загального розміру заявлених позовних вимог.
Судовий збір за подання даної позовної заяви становить 15 140 грн. Відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 932,60 грн (15 140 х 59%/100%).
Керуючись ст. 2, 4, 10, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 209, 223, 247, 265, 274, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВЕРЕСТ», третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», про стягнення сплачених коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВЕРЕСТ» на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 3 316 327 (три мільйони триста шістнадцять тисяч триста двадцять сім) грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 120 612 (сто двадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 79 коп. та 3% річних у розмірі 52 463 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят три) грн 21 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВЕРЕСТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВЕРЕСТ» на користь держави судовий збір в сумі 8 932 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач 1 - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
позивач 2 - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВЕРЕСТ», код ЄДРПОУ 38866146, юридична адреса: м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5, каб. 109;
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», код ЄДРПОУ 40962048, юридична адреса: м. Київ, Ю.Іллєнка, буд. 81-А.
Суддя Я.К. Левицька