вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1516/25
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Білоцерківської окружної прокуратури (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, буд. 38а)
в інтересах держави в особі:
позивача - 1: Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-а)
позивача - 2: Гребінківської селищної ради (08662, Київська обл., Білоцерківський р-н, селище Гребінки, просп. Науки, буд. 2)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква Фіш» (08665, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Саливонки, вул. Національної Єдності, буд. 12)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 35870,00 грн.
Білоцерківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Гребінківської селищної ради звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква Фіш» про стягнення 35870,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
27.05.2025 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшло клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
27.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій останній просить суд розглянути дану справу за правилами загального позовного провадження та призначити дату підготовчого судового засідання.
06.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- не зрозуміло яке підприємство мав на увазі ОСОБА_1 , посилаючись, що він є його працівником, так як у постанові по справі про адміністративне правопорушення №000330 від 21.08.2024 це підприємство зазначається як «ФОП Аква-Фіш», у протоколі про адміністративне правопорушення «ФОП (виправлено на ТОВ) Аква-Фіш, а у письмових поясненнях ТОВ «Аква Фіш»;
- човен, на якому ОСОБА_1 здійснював вилов риби (ЯКІ 0310) не перебуває у власності чи користуванні ТОВ «АКВА ФІШ»;
- в матеріалах щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначається, що він здійснював вилов на р. Протока, в той час, як ТОВ «АКВА ФІШ» здійснює свою рибогосподарську діяльність на підставі режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта в межах Саливонківського водосховища, розташованого в с. Саливонки Білоцерківського району Київської області;
- відповідно до правил промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за №785 від 10.04.2023, під час здійснення промислу забороняється проводити промислові операції без наявності у всіх рибалок - посвідчення рибалки, однак ні в протоколі, ні в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не зазначені дані його посвідчення рибалки (номер, дата та реквізити підприємства, яке видало це посвідчення);
- ОСОБА_1 ніколи не перебував ні в трудових, ні в цивільно-правових відносинах з ТОВ «АКВА ФІШ»;
- шкода, завдана рибному господарству громадянином ОСОБА_1 не може бути відшкодована за рахунок ТОВ «АКВА ФІШ».
09.06.2025 на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою позицію наступним:
- ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем;
- під час складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення в серпні 2024 року, останній повідомив інспектору, що він працює на підприємстві відповідача з метою уникнення відповідальності;
- ОСОБА_1 вказує, що навіть не знав вірної назви підприємства відповідача на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення;
- ОСОБА_1 зазначає, що оскаржував постанову по справі про адміністративне правопорушення в Білоцерківському міськрайонному суді, проте йому було відмовлено у задоволенні позову;
- ОСОБА_1 вказує, що у зв'язку із скрутним фінансовим положенням не оскаржував вказане вище рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою суду від 16.06.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква Фіш» із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
19.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме листа ГУ ДПС у Київській області за №48141/6/10-36-24-01.
Відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа, ухвали суду у даній справі було доставлено до електронних кабінетів позивачів. Відповідні довідки долучені до матеріалів справи.
Відтак, позивачів було повідомлено про розгляд справи №911/1516/25, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 25.07.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов прокурора в даній справі мотивовано тим, що в ході реалізації представницьких повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», Білоцерківською окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог чинного законодавства щодо відшкодування збитків, завданих порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на підвідомчій території, за результатами якого встановлено факт невідшкодованої шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Так, прокурор вказує, що 21.08.2024 головний інспектор Київського рибоохоронного патруля Бровко М.В. відносно ОСОБА_1 склав протокол про адміністративне правопорушення №000330.
Згідно з вказаним протоколом 21.08.2024 о 04 год. 40 хв. в с. Саливонки Білоцерківського району Київської області на березі річки Протока промисловий ланковий рибалка ТОВ «Аква Фіш» ОСОБА_1 здійснював промисловий вилов риби з човна з маркуванням «ЯКІ 0310» сіткою з ліски (h-2m, L-60см, Q-40mm) без відповідного маркування, а саме: на сітці були відсутні маркувальні бірки. У сітках знаходилася виловлена риба: 18 карасів та 2 коропа. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 5 розділу ІІІ Правил промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), затверджених Наказом Міністерства Аграрної політики та продовольства України за №785 від 10.04.2023 та п. 25 Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1347 від 22.12.2023. Вказаний протокол прокурор долучив до матеріалів справи.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 надано письмові пояснення, в яких вказано, що 21.08.2024 о 04:30 він проводив промисловий вилов риби без «джипіес трекера», при цьому виловив 18 карасів та 2 коропа. ОСОБА_1 зазначено, що він працює на посаді ланкового рибалки ТОВ «Аква Фіш», розмір доходу 8 000. Прокурор наголошує, що достовірність цих відомостей засвідчено особистим підписом порушника із зазначенням його прізвища та ініціалів. Відповідні пояснення прокурором долучено до матеріалів справи.
Прокурор наголошує, що постановою у справі про адміністративне правопорушення №000330 від 21.08.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 85 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень. Вказану постанову прокурором долучено до матеріалів справи.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 оскаржив її до Васильківського міськрайонного суду Київської області. Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 20.01.2025 у справі №357/12446/24 (провадження №2-а/362/4/25), яке набрало законної сили 31.01.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовлено, постанову від 21.08.2024 №000330 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень, винесену щодо ОСОБА_1 головним інспектором Київського рибоохоронного патруля ОСОБА_2 , залишено без змін. Копію вказаного рішення прокурор долучив до матеріалів справи.
Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2024 штраф, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76638683 при примусовому виконанні постанови №000330 від 21.08.2024, сплачено в повному обсязі. Вказану постанову прокурором долучено до матеріалів справи.
Разом з тим, згідно з розрахунком матеріальної шкоди до протоколу №000330 від 21.08.2024, проведеним головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів Бровком М.В., незаконним виловом цінних видів риб ОСОБА_1 завдано збитків рибному господарству у сумі 35 870 грн., що залишаються невідшкодованими на даний час.
Розрахунок збитків, заподіяних рибному господарству, проводився відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) України (крім континентального шельфу України, виключної (морської) економічної зони України), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 №1042 «Про затвердження Такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів».
Прокурор наголошує на тому, що рішення Васильківського міськрайонного суду від 20.01.2025 у справі №357/12446/24 носить преюдиціальний характер, оскільки в мотивувальній частині рішення судом надано оцінку встановленим у протоколі у справі про адміністративне правопорушення та постанові від 21.08.2024 №000330 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень, який останнім сплачено, та судом зроблено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП, та правомірність притягнення його до відповідальності згідно з вказаною постановою.
Прокурор вказує, що у зв'язку з тим, що добування водних біоресурсів ланковим рибалкою ОСОБА_1 відбувалось з порушенням Правил промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) та Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів, відшкодуванню підлягає шкода завдана рибним запасам України у сумі 35 870 грн.
Отже, на думку прокурора, згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, відшкодувати шкоду, завдану рибному господарству у розмірі 35 870, 00 грн., суспільно-шкідливими діями ОСОБА_1 , належить його роботодавцю - ТОВ «Аква Фіш». Вказане стало підставою звернення прокурора до суду з даним позовом.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 17 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.
За приписами статті 25 Закону України «Про тваринний світ» на території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об'єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про тваринний світ» підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», яка кореспондується з ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи винні, в тому числі в порушенні правил використання об'єктів тваринного світу; незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином зобов'язання з відшкодування шкоди є деліктними (позадоговірними). Форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються лише законом. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.
На прокурора покладений обов'язок доведення шкоди (у тому числі її розміру), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок; на відповідача - відсутність вини.
Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, крім загальних підстав, відповідальність суб'єкта господарювання за шкоду настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з особою, до якої подано позов, у трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідачем долучено до матеріалів справи лист Головного управління ДПС у Київській області за вих. №48141/6/10-36-24-01, з якого вбачається, що за даними інформаційної комунікаційної системи ДПС України відсутня інформація про використання ТОВ «Аква Фіш» найманої праці ОСОБА_1 у період з 01.08.2024 по 31.08.2024.
Тобто, станом на дату вилову риби ОСОБА_1 (21.08.2024) , а також станом на дату протоколу про адміністративне правопорушення та постанови №00330 по справі про адміністративне правопорушення (21.08.2024) - ОСОБА_1 , згідно наданих даних ГУ ДПС у Київській області, не перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Аква Фіш».
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, яке б призвело до заподіяння шкоди рибному господарству, тобто відсутня вина Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква Фіш», як один із складових елементів для встановлення відповідальності за завдання шкоди.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи те, що матеріали справи не містять інших доказів, які б підтверджували наявність в діях відповідача складу правопорушення, яке призвело до заподіяння шкоди рибному господарству, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Гребінківської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква Фіш» про стягнення 35 870, 00 грн. шкоди не підлягають задоволенню.
Стосовно рішення Васильківського міськрайонного суду від 20.01.2025 у справі №357/12446/24 та тверджень прокурора стосовно преюдиційних фактів встановлених в ньому, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що лист Головного управління ДПС у Київській області за вих. №48141/6/10-36-24-01 було складено вже після постановлення рішення Васильківським міськрайонним судом у справі №357/12446/24.
Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати прокуратури по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Київську обласну прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Гребінківської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква Фіш» відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на Київську обласну прокуратуру.
Повний текст рішення складено 25.07.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.