Ухвала від 15.07.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

УХВАЛА

15.07.2025 Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 )

про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб

у справі за заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519)

про банкрутство, -

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

особа, яка має заборгованість перед боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ" (код ЄДРПОУ 44547597)

учасники справи не з?явились

ВСТАНОВИВ:

16.04.2025 через систему "Електронний суд" від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича надійшло подання про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25), в якому приватний виконавець просить звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 3.100.065,88 грн., що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ" (код ЄДРПОУ 44547597) для виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" зобов'язань за виконавчими провадженнями, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 76417271.

Подання обгрунтоване положеннями ст.ст. 10, 18, 53 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 440 ЦПК України.

Відповідно до ухвали суду від 22.04.2025 відкладено вирішення питання щодо прийняття до розгляду вищезазначеного подання приватного виконавця до повернення матеріалів справи № 905/169/25 на адресу Господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 24.06.2025 призначено до розгляду заяву-подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (документ сформований в системі "Електронний суд" 16.04.2025) в судовому засіданні на 15.07.2025; зобов'язано ТОВ "ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ", боржника та розпорядника майна боржника у строк до 08.07.2025 надати суду відзив на заяву-подання приватного виконавця та всі можливі докази на підтвердження аргументів, копію яких надіслати іншим учасникам справи з дотриманням вимог ст. 42 ГПК України, докази надсилання надати суду у цей же строк.

Зазначена ухвала була надіслана боржнику, арбітражному керуючому, приватному виконавцю та ТОВ “ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ» до їх електронних кабінетів в підсистемі “Електронний суд» 25.06.2025.

До господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2025 надійшли:

від боржника - відзив (документ сформований в системі “Електронний суд» 30.06.2025), в якому не погоджується із вимогами приватного виконавця з огляду на те, що таке звернення стягнення є порушенням норм Кодексу України з процедур банкрутства, а відкриті виконавчі провадження підлягають зупиненню в силу прямих норм Закону України "Про виконавче провадження";

від розпорядника майна - додаткові пояснення (документ сформований в системі “Електронний суд» 08.07.2025) та відзив на заяву-подання (документ сформований в системі “Електронний суд» 09.07.2025), в яких не погоджується із заявленим приватним виконавцем поданням, вважає звернення стягнення на грошові кошти боржника в даній справі недопустимим через те, що грошові вимоги із виплати заробітної плати у зведеному виконавчому провадженні є конкурсними, а відкриття нових виконавчих проваджень суперечить нормам КУзПБ.

В судовому засіданні 15.07.2025 представники сторін участі не приймали.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, заяви по суті спору є сформованими, визначений процесуальним законом строк розгляду заяви спливає, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відмовляє в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, з наступних підстав:

Приватний виконавець звернувся до господарського суду з поданням про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб на суму у розмірі 3100065,88 грн., що складається з: 2807787,26 грн. - заборгованість по заробітній платі, 280778,62 грн. - основна винагорода приватного виконавця, 11500,00 грн. - витрати виконавчого провадження.

Свою заяву-подання приватний виконавець аргументує тим, що 10.04.2025 на адресу його офісу надійшов Договір відступлення права вимоги № 2003 від 20.03.2025 року, за яким первісний кредитор - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відступає право вимоги до ПрАТ «ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО» (ЄДРПОУ 00204033) новому кредитору - ТОВ «ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ» (ЄДРПОУ 44547597) за договором поставки № 23/01-КР від 23.01.2023 у розмірі 31712356,18 грн., що підтверджує факт наявності дебіторської заборгованості ТОВ «ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ» перед ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у розмірі 31712356,18 грн. Приватний виконавець просить звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 3100065,88 грн., що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ» (код ЄДРПОУ 44547597), для виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) зобов'язань за виконавчим провадженням, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 76417271.

Суд бере до уваги, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 вищезгаданого Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Водночас, п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013); вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

Відтак, в силу прямої норми п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону про виконавче провадження приватний виконавець мав зупинити зведене виконавче провадження № 76417271, що перебуває у нього на виконанні.

Проте, до матеріалів цієї справи приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем відповідних доказів не надано.

Навпаки після 26.03.2025 приватний виконавець продовжував відкривати виконавчі провадження, тим паче і наклав арешт на рахунки боржника, про що винесено постанову про арешт коштів боржника від 10.04.2025 у ВП №76209793. Зазначене свідчить про протиправність дій приватного виконавця Варави Р.С., оскільки за приписами частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України (стаття 2 КУзПБ).

За змістом абзаців двадцять другого, двадцять четвертого частини першої статті 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони (конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут)), арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

За визначенням у абзаці одинадцятому статті 1 статті 1 КУзПБ кредитор це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі:

пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;

пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;

арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;

задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється;

рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Тлумачення сукупності цих приписів дає підстави для висновку, що особа, яка заявляє грошові вимоги до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог через набуття статусу кредитора (конкурсного, поточного, забезпеченого) виключно з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів (стаття 64 КУзПБ) та встановлених спеціальним законом обмежень виконання боржником зобов'язань перед кредиторам, зокрема мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Відповідно до частини третьої статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей (абзац четвертий частини п'ятої статті 41 КУзПБ).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу (абзац шостий частини п'ятої статті 41 КУзПБ).

Отже, набуття статусу кредитора з вимогами боржника у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, пред'явлених у встановленому Законом порядку (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

У світлі наведеного суд звертається до висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор (конкурсний, поточний) набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).

Тобто, лише за сукупністю, встановлених спеціальним законом - КУзПБ дій (пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

З огляду на наведене суд акцентує, що нормами КУзПБ передбачено певну процедуру набуття особами, які мають грошові вимоги до боржника, статусу кредитора, виключно, дотримання якої є обов'язковою підставою задоволення таких вимог у процедурі банкрутства з урахуванням визначених законом особливостей, залежно від підстав, часу виникнення та черговості задоволення вимог.

Особа, що не набула статусу кредитора за правилами КУзПБ, за виключеннями встановленими цим кодексом, не може вимагати задоволення її грошових вимог поза процедурою у справі про банкрутство боржника.

Суд констатує, що на дату розгляду подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб, матеріали справи про банкрутство ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" не містять доказів визнання грошових вимог та набуття особами, переліченими приватним виконавцем, статусу кредиторів боржника у визначеному ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства порядку.

Крім того, приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів його права виступати в інтересах зазначених вище осіб у справі про банкрутство.

Також суд зазначає, що аналіз положень статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приводить до таких висновків:

- сума основної винагороди приватного виконавця, що визначена ним у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої винагороди на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа;

- саме лише існування постанови про стягнення винагороди приватного виконавця, винесеної при відкритті виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже вона не надає права приватному виконавцю стягувати розраховану ним на час відкриття виконавчого провадження суму винагороди без повного чи часткового фактичного виконання рішення.

Такі висновки також відображено у Постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 07.07.2022 у справі № 916/1456/21.

Зі змісту подання суд встановив, що частина заявленої вимоги містить у собі витрати приватного виконавця, проте стягувати їх на підставі ст. 336 ГПК України суд не вбачає підстав, оскільки зазначена стаття передбачає виключно звернення стягнення на грошові кошти боржника, що належать йому від третіх осіб, а не стягнення виконавчого збору чи витрат виконавця.

Як вже зазначив суд, задоволення грошових вимог в процедурі банкрутства можливе тільки після постановлення ухвали за результатом розгляду заяви з такими вимогами.

За своєю суттю виконавче провадження та процедура банкрутства є різними процедурами, які прямо не пов'язані між собою, мають різні механізм правового регулювання та мету.

Тому, вирішуючи питання співвідношення зазначених норм суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 за яким, при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб'єктів правовідносин.

Системний аналіз відповідних норм ГПК України та КУзПБ дає підстави стверджувати, що саме норми КУзПБ найбільш повно та точно врегульовують правовідносини щодо стягнення за грошовими вимогами до особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство, регламентують підстави і порядок їх заявлення, визнання господарським судом та задоволення у процедурі банкрутства таких вимог.

Ураховуючи викладене, стаття 336 ГПК України є загальною нормою відносно спеціальних норм статей 39, 41, 45, 60 КУзПБ, що визначають підстави та виключний порядок реалізації грошових вимог у справі про банкрутство, отже ініціювання виконавцем чи стягувачем звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, стосовно такої відкрито провадження у справі про банкрутство, за заявою в порядку статті 336 ГПК України, не забезпечить можливості задоволення таких грошових вимог у процедурі банкрутства, адже суперечить зазначеним вище приписам спеціального закону, тому не є ефективним способом захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні та не відповідає його меті, що може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є пропорційне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника із дотриманням балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Така правова позиція стосовно пріоритетного застосування норм Закону про банкрутство у справах про банкрутство є усталеною та послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

У частині 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Грошові вимоги щодо заробітної плати у зведеному виконавчому провадженні № 76417271 виникли до відкриття провадження у справі № 905/169/25 про банкрутство ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», а отже є конкурсними.

Метою та принципами конкурсного процесу є: заборона на індивідуальне задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог кредиторів у порядку черговості; задоволення вимог кожної черги після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги; задоволення вимог кредиторів у разі недостатності коштів боржника для задоволення вимог кредиторів однієї черги пропорційно сумам їх вимог.

Разом з тим, їх задоволення за рахунок коштів, що знаходяться у третіх осіб, а саме за рахунок дебіторської заборгованості ТОВ «ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ», призведе до привілейованого статусу кредиторів однієї черги над іншими кредиторами тієї ж черги, що суперечить концепції конкурсного процесу в процедурі банкрутства, яка визначена чинним законодавством.

Отже, враховуючи викладене судом вище, не вбачається підстав для задоволення подання приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25 від 16.04.2025).

Керуючись нормами Закону України “Про виконавче провадження», Господарським процесуальним кодексом України та ст.ст. 1, 2, 39, 41, 44, 45, 94 Кодексом України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25 від 16.04.2025).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 25.07.2025, зважаючи на поточну безпекову ситуацію, що склалася в місті Харкові через систематичні обстріли ворожими військами, наявність загрози життю, здоров'ю суддів та працівників апарату суду при перебуванні у приміщенні Господарського суду Донецької області в місті Харкові та продовження особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.

Суддя Н.В. Величко