вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.07.2025м. ДніпроСправа № 904/3019/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором поставки № СК0020/00406 від 13.04.2023 та договором поставки № СК21/00214 від 10.08.2023 у загальному розмірі 24 071 грн. 00 коп.
Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій з урахуванням додаткових пояснень до неї (вх. № 25345/25 від 11.06.2025) та уточнень (вх. суду 29739/25 від 09.07.2025), просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №СК0020/00406 від 13.04.2023 та договором поставки № СК21/00214 від 10.08.2023 у загальному розмірі 24 071 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 21 453 грн. 80 коп. - основний борг;
- 1 115 грн. 40 коп. - пеня;
- 1 501 грн. 80 коп. - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № СК0020/00406 від 13.04.2023 (далі - договір-1) та договором поставки №СК21/00214 від 10.08.2023 (далі - договір-2) в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення здійснення попередньої оплати в загальній сумі 21 453 грн. 80 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.2. договорів-1,2, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 14.04.2025 по 04.06.2025 в сумі 1 115 грн. 40 коп., а також штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) в строк товару у сумі 1 501 грн. 80 коп.
Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 12.06.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №29739/25 від 09.07.2025), в якій він просить суд прийняти до розгляду уточнення позовних вимог, в яких визначає позовними вимогами наступні: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області заборгованості за договором поставки № СК0020/00406 від 13.04.2023 та договором поставки № СК21/00214 від 10.08.2023 у загальному розмірі 24 071 грн. 00 коп. , а саме: 21 453 грн. 80 коп. - основного боргу; 1 115 грн. 40 коп. - пені та 1 501 грн. 80 коп. - штрафу.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 12.06.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 12.06.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 12.06.2025 о 19:30 (а.с.54).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 12.06.2025 вважається врученою відповідачу 13.06.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.54).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 12.06.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128065427) надіслано судом 12.06.2025, зареєстровано в реєстрі 12.06.2025 та забезпечено надання загального доступу 13.06.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 12.06.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (13.06.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 30.06.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше ніж три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 25.07.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 12.07.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 11.08.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати у заявленій до стягнення сумі, наявність підстав для стягнення штрафних санкцій за допущене прострочення виконання зобов'язань.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 13.04.2023 між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СК0020/00406 (далі - договір-1, а.с. 12-13), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника бензин А-95, дизельне паливо (в талонах) (код єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 "09130000-9 Нафта і дистиляти" (далі - товар) через мережу АЗС за талонами на пальне номіналом 10, 15, 20 л, які випускаються постачальником, а замовник прийняти і оплатити товар, в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікаціях (додаток № 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
У пункті 10.1 договору-1 сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків та вибірки товару - до повного виконання.
Крім того, 10.08.2023 між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СК21/00214 (далі - договір-2, а.с. 27-29), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника бензин А-95, дизельне паливо (в талонах) (код єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 "09130000-9 Нафта і дистиляти" (далі - товар) через мережу АЗС за талонами на пальне номіналом 10, 15, 20 л, які випускаються постачальником, а замовник прийняти і оплатити товар, в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікаціях (додаток № 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
У пункті 10.1 договору-2 сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків та вибірки товару - до повного виконання.
Доказів визнання недійсними або розірвання вказаних договорів-1,2 сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаних договорах № СК0020/00406 від 13.04.2023 та № СК21/00214 від 10.08.2023 сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договори підписані уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такі договори є правомірними, укладеними та такими, що породжують у сторін права та обов'язки щодо їх виконання.
Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.2., 1.3. договору-1 одиниця вимірювання: літр; кількість: 8 000 літрів.
Відповідно до пункту 3.1. договору-1 ціна договору складає 376 000 грн. 00 коп., ПДВ складає 24 598 грн. 13 коп.
Згідно з пунктом 3.3. договорів-1,2 ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні, за літр товару, з урахуванням усіх податків, зборів та інших витрат (в тому числі вартість зберігання товару для фактичного отримання його покупцем).
До договору-1 сторонами була підписана Специфікація, в якій сторонами були визначені такі характеристики товару:
1) найменування товару: бензин А-95; кількість 6000 л; ціна товару за 1 л з ПДВ - 47 грн. 00 коп.; загальна сума з ПДВ - 282 000 грн. 00 коп.;
2) найменування товару: дизельне паливо; кількість 2 000 л; ціна товару за 1 л з ПДВ - 47 грн. 00 коп.; загальна сума з ПДВ - 94 000 грн. 00 коп. Загальна вартість за Специфікацією становить 376 000 грн. 00 коп. (а.с.14).
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2023 сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору поставки № СК0020/00406 від 13.04.2023 (договору-1), за умовами пункту 1 якої сторони погодили зменшити суму договору поставки на суму 22 500 грн. 00 коп.; за умовами пункту 2 вказаної додаткової угоди сторони внесли зміни до пункту 3.1 договору, відповідно до якого ціна договору складає 353 500 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с.16).
Згідно з пунктом 1.2., 1.3. договору-2 одиниця вимірювання: літр; кількість: бензин А-95 - 9 500 літрів, дизельне паливо - 2 000 літрів.
Відповідно до пункту 3.1. договору-2 ціна договору складає 552 000 грн. 00 коп., ПДВ складає 92 000 грн. 00 коп.
До договору-2 сторонами була підписана Специфікація, в якій сторонами були визначені такі характеристики товару:
1) найменування товару: бензин А-95 (в талонах); кількість 9500 л; ціна товару за 1 л з ПДВ - 48 грн. 00 коп.; загальна сума з ПДВ - 456 000 грн. 00 коп.;
2) найменування товару: дизельне паливо (в талонах); кількість 2 000 л; ціна товару за 1 л з ПДВ - 48 грн. 00 коп.; загальна сума з ПДВ - 96 000 грн. 00 коп. Загальна вартість за Специфікацією становить 552 000 грн. 00 коп. (а.с.28 на звороті).
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2023 сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору поставки № СК21/00214 від 10.08.2023 (договору-2), за умовами якої сторони погодили:
- змінити ціну товару з 18.09.2023 на таку: бензин А-95 та ДП з 48 грн. 00 коп. на 51 грн. 00 коп. (пункт 1 додаткової угоди);
- зменшити кількість бензину А-95 на 340 л, пункт 1.3. договору поставки №СК21/00214 від 10.08.2023 викласти в наступній редакції: "Кількість: Бензин А-95 - 9160 літрів, Дизельне паливо - 2000 літрів" (пункт 2 додаткової угоди);
- зменшити ціну договору поставки № СК21/00214 від 10.08.2023 на 90 грн. 00 коп. і пункт 3.1. викласти в наступній редакції: "Ціна договору складає 551 910 грн. 00 коп. з ПДВ. ПДВ складає 91 985 грн. 00 коп." (пункт 3 додаткової угоди) (а.с.30).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що договори-1,2 є оплатними, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
У розділі 4 договору-1,2 сторони погодили умови щодо порядку здійснення розрахунків, а саме:
- розрахунок за договором проводиться замовником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (пункт 4.1. договорів-1,2);
- право власності на товар переходить до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (пункт 4.2. договорів-1,2);
- розрахунки проводяться при наявності фінансування. У випадку відсутності в зазначеному періоді коштів на розрахунковому рахунку замовника, оплата здійснюється в міру надходження коштів, виділених під оплату даного зобов'язання (пункт 4.3. договорів-1,2).
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вказаних умов договорів-1,2 позивачем було здійснено оплату товару:
1) за договором-1 в загальній сумі 353 500 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- платіжною інструкцією № 249 (внутрішній номер 267587911) від 17.04.2023 на суму 67 500 грн. 00 коп. (а.с. 26);
- платіжною інструкцією № 257 (внутрішній номер 268247817) від 21.04.2023 на суму 88 000 грн. 00 коп. (а.с. 25);
- платіжною інструкцією № 318 (внутрішній номер 272254092) від 12.05.2023 на суму 145 200 грн. 00 коп. (а.с. 24);
- платіжною інструкцією № 694 (внутрішній номер 279801680) від 22.06.2023 на суму 35 200 грн. 00 коп. (а.с. 23);
- платіжною інструкцією № 822 (внутрішній номер 284836473) від 21.07.2023 на суму 17 600 грн. 00 коп. (а.с. 22);
2) за договором-2 в загальній сумі 551 910 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- платіжною інструкцією № 606 (внутрішній номер 288615165) від 11.08.2023 на суму 142 160 грн. 00 коп. (а.с. 33);
- платіжною інструкцією № 947 (внутрішній номер 289902945) від 21.08.2023 на суму 133 840 грн. 00 коп. (а.с. 34);
- платіжною інструкцією № 688 (внутрішній номер 295494532) від 20.09.2023 на суму 59 415 грн. 00 коп. (а.с. 35);
- платіжною інструкцією № 1090 (внутрішній номер 295494083) від 20.09.2023 на суму 216 495 грн. 00 коп. (а.с. 36).
Отже, судом встановлено, що обов'язок з оплати товару за договорами-1,2 виконаний позивачем (покупцем) належним чином.
Також між позивачем та відповідачем були підписані видаткові накладні, а саме:
1) на виконання договору поставки № СК0020/00406 від 13.04.2023 (договору-1):
- видаткова накладна № 0020/0000471 від 13.04.2023 на суму 67 500 грн. 00 коп. (а.с. 21);
- видаткова накладна № 0020/0000498 від 19.04.2023 на суму 88 000 грн. 00 коп. (а.с. 20);
- видаткова накладна № 0020/0000598 від 10.05.2023 на суму 145 200 грн. 00 коп. (а.с. 19);
- видаткова накладна № 0020/0000708 від 14.06.2023 на суму 35 200 грн. 00 коп. (а.с. 18);
- видаткова накладна № 0019/0000893 від 20.07.2023 на суму 17 600 грн. 00 коп. (а.с. 17).;
2) на виконання договору поставки № СК21/00214 від 10.08.2023 (договору-2):
- видаткова накладна № 0021/0000671 від 11.08.2023 на суму 276 000 грн. 00 коп. (а.с. 31);
- видаткова накладна № 0021/0000786 від 18.09.2023 на суму 275 910 грн. 00 коп. (а.с. 32).
Вказані вище видаткові накладні свідчать про передачу талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1.6. договорів-1,2 передбачено, що талон на пальне, скретч-картка, бланк-дозвіл (далі - талон) є документом обов'язкової звітності встановленого постачальником зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право замовника або уповноваженої ним особи на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. Талон надає право замовнику або уповноваженій ним особі отримати товар на АЗС.
У розділі 5 договорів-1,2 сторони погодили умови щодо поставки товару, зокрема:
- поставка товару здійснюється частинами, протягом 2-х робочих днів з моменту отримання постачальником заявки від замовника на підставі видаткової накладної на передачу товару (пункт 5.1. договорів-1,2);
- право власності на товар переходить до замовника в момент підписання сторонами видаткової накладної на передачу товару (пункт 5.2. договорів-1,2);
- відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами на отримання товару (пункт 5.3. договорів-1,2);
- відпуск товару за талонами здійснюється на АЗС постачальника, які здійснюють відпуск товару. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск товару за талонами, вказується у додатку № 2, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (пункт 5.4. договорів-1,2);
- талон є підставою для заправки автотранспорту замовника на АЗС згідно з вказаним об'ємом і маркою товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати замовнику товар іншої марки та/чи в кількості іншій, ніж зазначено в талоні (пункт 5.5. договорів-1,2);
- термін дії талонів - не менше 12-ти місяців (пункт 5.8. договорів-1,2);
- з моменту переходу до замовника права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безоплатному зберіганні у постачальника (пункт 5.9. договорів-1,2).
Як зазначає позивач у позовній заяві та що не було спростовано відповідачем, відповідачем не було передано позивачу товар за договорами-1,2 на попередньо оплачену суму у загальному розмірі 21 453 грн. 80 коп. (440 л пального) з яких:
1) за договором № CK0020/00406 від 13.04.2023: 90 л ДП Energi на суму 4 230 грн. 00 коп.; 10 л А-95 на суму 440 грн. 00 коп.;
2) за договором № CK21/00214 від 10.08.2023: 20 л ДП на суму 880 грн. 00 коп.; 140 л А-95 на суму 6 723 грн. 80 коп.;
3) за договором № CK21/00214 від 10.08.2023 та додатковій угоді до договору № 1 від 18.09.2023: 180 л ДП Energi на суму 9 180 грн. 00 коп.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, засобами поштового зв'язку направив на адресу ТОВ "Інтекс Інвест" претензію № виx-1093/09-00/-СГ від 08.04.2025 з вимогою виконати договір або повернути кошти.
Як зазначає позивач, вказана претензія була залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" на зв'язок не виходить, номери телефонів відключені або не відповідають, перелік АЗС, які містяться у додатку 2 до договорів, зачинені.
Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № СК0020/00406 від 13.04.2023 (далі - договір-1) та договором поставки №СК21/00214 від 10.08.2023 (далі - договір-2) в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення здійснення попередньої оплати в загальній сумі 21 453 грн. 80 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.2. договорів-1,2, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 14.04.2025 по 04.06.2025 в сумі 1 115 грн. 40 коп., а також штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) в строк товару у сумі 1 501 грн. 80 коп.
Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що предметом договорів-1,2 був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару (а.с.17-21, 31-32).
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, вище судом встановлено, що на виконання умов договорів-1,2, позивач здійснив попередню оплату товару:
1) за договором-1 в загальній сумі 353 500 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- платіжною інструкцією № 249 (внутрішній номер 267587911) від 17.04.2023 на суму 67 500 грн. 00 коп. (а.с. 26);
- платіжною інструкцією № 257 (внутрішній номер 268247817) від 21.04.2023 на суму 88 000 грн. 00 коп. (а.с. 25);
- платіжною інструкцією № 318 (внутрішній номер 272254092) від 12.05.2023 на суму 145 200 грн. 00 коп. (а.с. 24);
- платіжною інструкцією № 694 (внутрішній номер 279801680) від 22.06.2023 на суму 35 200 грн. 00 коп. (а.с. 23);
- платіжною інструкцією № 822 (внутрішній номер 284836473) від 21.07.2023 на суму 17 600 грн. 00 коп. (а.с. 22);
2) за договором-2 в загальній сумі 551 910 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- платіжною інструкцією № 606 (внутрішній номер 288615165) від 11.08.2023 на суму 142 160 грн. 00 коп. (а.с. 33);
- платіжною інструкцією № 947 (внутрішній номер 289902945) від 21.08.2023 на суму 133 840 грн. 00 коп. (а.с. 34);
- платіжною інструкцією № 688 (внутрішній номер 295494532) від 20.09.2023 на суму 59 415 грн. 00 коп. (а.с. 35);
- платіжною інструкцією № 1090 (внутрішній номер 295494083) від 20.09.2023 на суму 216 495 грн. 00 коп. (а.с. 36).
В свою чергу, відповідач не спростував доводи позивача щодо непоставки товару за договорами-1,2 на залишкову суму 21 453 грн. 80 коп., а саме:
1) за договором № CK0020/00406 від 13.04.2023: 90 л ДП Energi на суму 4 230 грн. 00 коп.; 10 л А-95 на суму 440 грн. 00 коп.;
2) за договором № CK21/00214 від 10.08.2023: 20 л ДП на суму 880 грн. 00 коп.; 140 л А-95 на суму 6 723 грн. 80 коп.;
3) за договором № CK21/00214 від 10.08.2023 та додатковій угоді до договору № 1 від 18.09.2023: 180 л ДП Energi на суму 9 180 грн. 00 коп.
Також відповідач не надав доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в загальному розмірі 353 500 грн. 00 коп. за договором-1, а також в загальній сумі 551 910 грн. 00 коп. за договором-2.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 21 453 грн. 80 коп. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на суму 21 453 грн. 80 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару, зокрема, на суму 21 453 грн. 80 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 21 453 грн. 80 коп. попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 21 453 грн. 80 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. договорів-1,2 передбачено, що у разі порушення строків поставки товару при закупівлі товару за бюджетні кошти, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.2. договорів-1,2, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 14.04.2025 по 04.06.2025 в сумі 1 115 грн. 40 коп., а також штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) в строк товару у сумі 1 501 грн. 80 коп.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 115 грн. 40 коп. та штрафу в сумі 1 501 грн. 80 коп. не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як було встановлено судом вище, у договорі сторонами не були визначені умови щодо строку поставки товару; доказів узгодження сторонами строків поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в сумі 21 453 грн. 80 коп. матеріали справи також не містять. Доказів, на підтвердження того, в який день та в якій кількості пального відповідачем було відмовлено позивачу у заправці його автомобілів суду не надано, отже факт прострочення поставки товару на суму 21 453 грн. 80 коп. в період з 14.04.2025 по 04.06.2025 позивачем належними доказами не доведений.
Слід відзначити, що позивач здійснює нарахування штрафних санкцій, виходячи з дати отримання відповідачем претензії вих-1093/09-00/-СГ від 08.04.2025.
Як зазначає позивач у позовній заяві та розрахунку, відповідач отримав зазначену претензію 17.04.2025.
Судом вказані доводи розцінюються критично, оскільки на підтвердження факту направлення відповідачу претензії вих-1093/09-00/-СГ від 08.04.2025 позивачем долучено до позовної заяви фіскальний чек від 09.04.2025, який підтверджує направлення на адресу ТОВ "Інтекс Інвест" поштового відправлення масою 0,010 кг невстановленого вмісту, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1000233915924, з якого вбачається отримання відповідачем поштового відправлення невстановленого вмісту 17.04.2025 (а.с.40).
Слід відзначити, що належним доказом направлення претензії вих-1093/09-00/-СГ від 08.04.2025, серед іншого, є поштовий опис вкладення, який дозволив би суду встановити вміст відправлення, а саме: направлення відповідачу претензії вих-1093/09-00/-СГ від 08.04.2025.
Вказаний доказ суду не наданий, отже факт отримання відповідачем претензії вих-1093/09-00/-СГ від 08.04.2025 належними доказами позивачем не доведений.
Таким чином, факт існування в період з 14.04.2025 по 04.06.2025 прострочення з поставки товару на суму 21 453 грн. 80 коп. позивачем також не доведений.
З приводу вимог позивача щодо стягнення штрафу та пені суд зазначає також таке.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З цього приводу суд також зазначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов'язки одночасно:
1) обов'язок щодо поставки товару на суму 21 453 грн. 80 коп., а також,
2) обов'язок щодо повернення попередньої оплати на суму 21 453 грн. 80 коп.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 1 115 грн. 40 коп. та штрафу в сумі 1 501 грн. 80 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 698 грн. 77 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки № СК0020/00406 від 13.04.2023 та договором поставки № СК21/00214 від 10.08.2023 у загальному розмірі 24 071 грн. 00 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600; ідентифікаційний код 39821153) на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області (вулиця Вороного Юрія, будинок 55, м. Житомир, 10002; ідентифікаційний код 40346926) - 21 453 грн. 80 коп. основного боргу та 2 698 грн. 77 коп. частини витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 25.07.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко