25 липня 2025 року
м. Київ
справа № 2-а-460/08/2704
адміністративне провадження № К/990/29955/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (правонаступника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя про визнання незаконними дій, скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (правонаступника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя, в якому просив:
- визнати незаконними дії Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя та Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України щодо притягнення його, адвоката ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності;
- скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя від 20 листопад 2007 року та рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 21 березня 2008 року щодо притягнення його, адвоката ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності;
- припинити дисциплінарне провадження по справі № 01 щодо ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України № V/3-61 від 21 березня 2008 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя від 20 листопада 2007 року про застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14 липня 2025 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704 .
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не було враховано висновку Верховного Суду, викладених у постановах від 09 серпня 2019 року у справі №1540/4353/18; від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, від 28 листопада 2024 року у справі №580/6572/24.
Скаржник указує на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме - пункту 3 Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, частин другої статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на застосовність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Водночас скаржником указаних вимог не дотримано, оскільки не обґрунтовано, що правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначених ним постановах, є застосовними до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська