Копія:
24 липня 2025 року Справа № 608/3080/24
Номер провадження2-а/608/33/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Южди Л. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 (представник адвокат Суп М. Б.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві вказала, що постановою №1635 від 10.12.2024 року про адміністративне правопорушення, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34 000 гривень.
Вказану постанову вважає протиправною та такою, оскільки вищевказане правопорушення не вчиняла.
Зазначає, що відповідно до даної постанови, суть адміністравивного правопорушення полягає в тому, що "07.11.2024 року директором підприємства ТВО "Юнайтєд Нітроджєн Логістік" ОСОБА_1 отримала розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2024 №3/9629, щодо оповіщення військовозобов'язаних та їх виклик у ІНФОРМАЦІЯ_3 (за списком).
Станом на 26.11.2024 року розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 посадова особа Директор ТОВ "Юнайтєд Нітроджєн Логістік" ОСОБА_1 не надала у третій відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуючі документи щодо оповіщення військовозобов'язаних та їх виклик згідно із розпорядження від 07.11.2024 №3/9629.
У зв'язку із вказаним посадова особа директор ТОВ "Юнайтєд Нітроджєн Логістік" ОСОБА_3 здійснила правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію") порушив вимоги ст.16 Закону України "Про оборону України", с.21,22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст.34, 47 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, таким чином своїми діями громадянка ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП».
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 26.11.2024 складеного офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенантом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що "07.11.2024 року директором підприємства ТОВ "Юнайтед Нітроджен Логістік" отримано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2024 №3/9629, щодо оповіщення військовозобов'язаних та їх виклик у ІНФОРМАЦІЯ_3 (за списком).
Станом на 26.11.2024 року розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 посадова особа Директор ТОВ "Юнайтед Нітроджен Логістік" ОСОБА_1 не надала у третій відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуючі документи щодо оповіщення військовозобов'язаних та їх виклик згідно із розпорядження від 07.11.2024 №3/9629. У зв'язку із вказаним посадова особа Директор ТОВ "Юнайтед Нітроджен Логістік" ОСОБА_3 здійснила порушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію") порушив вимоги ст.16 Закону України "Про оборону України", ст.21, 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст.34, 47 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року.
Таким чином, своїми діями громадянин ОСОБА_6 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на протокол, вона обвинувачувався у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 210-1 КУпАП, тобто за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Однак, в згаданому протоколі відсутні будь-які дані щодо попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності та не долучено жодні копії такої постанови.
Таким чином, встановити, яким шляхом відповідач виявив факт повторного вчинення нею адміністративного правопорушення, встановити не можливо. Натомість постановою №1635 від 10.12.2024 року винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000 грн.
Вважає оскаржувану постанову неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення нею адміністративного правопорушення.
Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1635 від 10.12.2024 2024 року, а провадження у даній справі закрити.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Вважає постанову законною, а позивачку ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки остання не виконала належним чином розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вказані терміни.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Суп М. Б. в судове засідання не з'явилися, на адресу суду поступила заява про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити у його відсутності.
Враховуючи подані заяви, розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Судом встановлено, що Постановою №1635 від 10.12.2024 року про адміністративне правопорушення, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34 000 гривень.
Відповідно до даної постанови, суть адміністравивного правопорушення полягає в тому, що "07.11.2024 року директором підприємства ТВО "Юнайтєд Нітроджєн Логістік" ОСОБА_1 отримала розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2024 №3/9629, щодо оповіщення військовозобов'язаних та їх виклик у ІНФОРМАЦІЯ_3 (за списком). Станом на 26.11.2024 року розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 посадова особа Директор ТОВ "Юнайтєд Нітроджєн Логістік" ОСОБА_1 не надала у третій відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуючі документи щодо оповіщення військовозобов'язаних та їх виклик згідно із розпорядження від 07.11.2024 №3/9629. У зв'язку із вказаним посадова особа директор ТОВ "Юнайтєд Нітроджєн Логістік" ОСОБА_3 здійснила правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію") порушив вимоги ст.16 Закону України "Про оборону України", с.21,22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст.34, 47 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, таким чином своїми діями громадянка ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП».
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 26.11.2024 складеного офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенантом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що "07.11.2024 року директором підприємства ТОВ "Юнайтед Нітроджен Логістік" отримано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2024 №3/9629, щодо оповіщення військовозобов'язаних та їх виклик у ІНФОРМАЦІЯ_3 (за списком). Станом на 26.11.2024 року розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 посадова особа Директор ТОВ "Юнайтед Нітроджен Логістік" ОСОБА_1 не надала у третій відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуючі документи щодо оповіщення військовозобов'язаних та їх виклик згідно із розпорядження від 07.11.2024 №3/9629. У зв'язку із вказаним посадова особа Директор ТОВ "Юнайтед Нітроджен Логістік" ОСОБА_3 здійснила порушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію") порушив вимоги ст.16 Закону України "Про оборону України", ст.21, 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст.34, 47 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року. Таким чином, своїми діями громадянин ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлює:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань -від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань -від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на протокол позивачка ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 2 ст. 210 - 1 КУпАП, тобто за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Однак, в згаданому протоколі відсутні будь-які дані щодо попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності та не долучено жодні копії такої постанови.
Таким чином встановити, яким шляхом відповідач виявив факт повторного вчинення позивачем адміністративного правопорушення, встановити не можливо.
Натомість постановою №1635 від 10.12.2024 року винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.З ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000 гривень.
У постанові не вказано якими доказами підтверджуються встановлені у ній обставини.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.»
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правоворушення.
Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова протии України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Таким чином, відомості спірної постанови про обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.З ст.210-1 КУпАП не встановлені на належних і допустимих доказах, адже ні протокол про адміністративне правопорушення їх не відображає, а посилання на інші докази у постанові відсутні та до неї не долучені.
Всупереч вимогам ст.252 КупАП, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_7 прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адімінстративної відповідальності, що не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд вважає, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі не були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач не вказав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог ст. 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення;
прийняте по справі рішення.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є також поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом», тому постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є безпідставною та підлягає скасуванню, а справу слід закрити.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної
відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: посутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, відзиву відповідача на позов, який носить формальний характер, необґрунтований фактичними доказами та містить лише суть оскаржуваної постанови та перелік норм закону, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Враховуючи всі наведені обставини, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, вважаю, що відповідач протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_8 притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210- 1КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (її представник адвокат Суп М. Б.), жительки АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1635 від 10.12.2024 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом
Оригінал рішення ззнаходиться в матеріалах справи № 608/3080/24.
Рішення набрало законної сили " " _________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " " _______________ року.
Секретар: