23 липня 2025 року справа № 580/1817/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити позивачу відстрочу від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 60 Порядку №560, а саме, починаючи з 08.02.2025 строком на 90 діб по 08 травня 2025 року включно;
- зобов'язати відповідача внести дані про продовження відстрочки в систему «Оберіг» та видати довідку із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6 Порядку;
- визнати необґрунтованим рішення відповідача про направлення на проходження позивача медичного огляду у період дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та вилучити запис із системи «Оберіг» - «Порушення правил військового обліку».
Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
18.03.2025 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій виклав свої позовні вимоги в наступній редакції:
« 1. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати мені довідку із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6 Порядку.
2. Визнати необґрунтованим рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про направлення на проходження медичного огляду в період дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивача та вилучити запис з системи «Оберіг»: «Порушення правил військового обліку».».
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не видав позивачу документ про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Також позивач зазначив, що у період дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації його викликали повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду. Позивач вважає такі дії працівників ТЦК незаконними, оскільки особа яка отримала відстрочку від призову на військову службу, не направляється на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Окрім наведеного позивач звернув увагу, що до реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» незаконно внесено відомості про порушення ним правил військового обліку, оскільки позивач будь-яких порушень закону не вчиняв.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем до суду не подано, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову, розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що на підставі заяви від 23.10.2024 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу до 08.02.2025 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів та відображені в електронному військово-обліковому документі позивача у застосунку «Резерв+».
В подальшому позивачу вручено повістку №2234438 про необхідність прибуття на 28.01.2025 о 9 год. 00 хв. для проходження медичного огляду за адресою місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач прибув у визначений час за наведеною адресою та подав письмову заяву від 28.01.2025, в якій з посиланням на норми абз. 3 п. 63 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 відмовився від проходження медичного огляду, оскільки направлений для проходження медичного огляду у період дії відстрочки.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів та відображені в електронному військово-обліковому документі позивача у застосунку «Резерв+» станом на 11.02.2025 вказано про порушення позивачем правил військового обліку.
Вважаючи протиправними дії посадових осіб відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, на дату вирішення справи судом комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, персональну відповідальність за роботу комісії несе безпосередньо керівник, який одночасно є керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, строк розгляду таких документів становить 7 днів з дати надходження заяви, але може бути продовжений до отримання інформації на запити до органів державної влади.
Доказів видачі позивачу довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за його заявою від 23.10.2024 відповідач не надав. Однак враховуючи, що за наявними в матеріалах справи документами відстрочка позивачу надана до 08.02.2025. Доказів її продовження у встановленому законом порядку позивач не надав, тому вимоги про видачу позивачу довідки про надання відстрочки не забезпечують належний захист прав позивача у межах спірних правовідносин, що виникли, відповідно в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог про виклик позивача для проходження медичного огляду, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 63 Порядку №560.
У відповідності до абз. 3 п. 63 Порядку №560 (в редакції, чинній на дату отримання позивачем повістки №2234438) військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
З аналізу наведених норм Порядку №560, чинних на дату виклику позивача повісткою №2234438, вбачається, що за наявності чинної відстрочки від призову на військову службу його направлено ІНФОРМАЦІЯ_4 на ВЛК повісткою для проходження медичного огляду, що суперечило абз. 3 п. 63 Порядку №560. Відповідно, дії відповідача в цій частині є неправомірними.
Однак, позивач обрав не вірний спосіб захисту порушених прав, оскільки просить визнати протиправним рішення відповідача щодо направлення для проходження медичного огляду, однак для направлення на медичний огляд військовозобов'язаного не передбачено прийняття окремого рішення. Натомість такий виклик здійснюється повісткою.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведених вимог, суд дійшов висновку для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо направлення позивача повісткою №2234438 для проходження медичного огляду у період дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Вирішуючи питання про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2)службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2025 не надав доказів притягнення позивача до відповідальності, хоча копію ухвали суду доставлено 21.05.2025 в його електронний кабінет та додатково вручено 23.05.2025 паперовий примірник рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0610254259260.
Суд звертає увагу, що згідно частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведених імперативних норм процесуального закону та ухвали суду відповідач не довів правомірності відображення в реєстрі інформації про порушення позивачем правил військового обліку, оскільки не надав доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності та ознайомлення його з відповідною постановою про застосування адміністративного стягнення.
Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не підтверджено, суд зазначає, що ці відомості до Реєстру станом на 11.02.2025 внесені безпідставно.
У відповідності до п. 16 Порядку №560 керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації):
організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Абзацом 5 пункту 54 Порядку №560 визначено, що Порядку №560, У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
Отже, внесення до Реєстру інформації про допущені порушення правил військового обліку може слугувати підставою для затримання та доставки особи до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що за своєю суттю обмежує свободу пересування особи, тому є втручанням у її права. Тому наявність запису в Реєстрі щодо позивача про порушення правил військового обліку свідчить про порушення прав останнього.
Оскільки за приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме відповідача, як орган ведення Реєстру, вчинити дії щодо вилучення запису з Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку.
За таких обставин, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не змінюють. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення ОСОБА_1 повісткою № НОМЕР_1 для проходження медичного огляду на 28.01.2025 у період дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення станом на 11.02.2025 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, які внесені станом на 11.02.2025.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО