23 липня 2025 року справа № 580/642/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, в якій просить:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, викладену у листі від 20.11.2024 №32034 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити і виплатити позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» та постанови КМУ від 21.10.2015 №850.
Ухвалою суду від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1990 по 2010 рік та його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров'я.
Черкаським обласним МСЕК позивачу у 2021 році встановлено ІІ групу інвалідності. Захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС. ОСОБА_1 звернувся до комісії із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
На думку позивача, комісія МВС повертаючи документи на доопрацювання, ухиляється від розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення, віднесеного до його компетенції відповідно до пункту 9 Порядку № 850, а, отже, фактично відмовляє у розгляді таких документів, у зв'язку з чим наявні правові підстави для визнання протиправними дій Комісії щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги та зобов'язання Комісію розглянути подані документи з прийняттям рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що саме лише подання позивачем передбачених пунктом 7 Порядку №850 документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. В компетенції МВС України є аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь-якого з рішень, чи то про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої.
Невідповідність надісланих матеріалів позивача вимогам підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 та пункту 10 Положення унеможливила прийняття Міністерством рішення за ними згідно з Порядком, тому представник відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
При первинному огляді медико-соціальною експертною комісією позивачу 11.07.2002 було встановлено 15% втрати працездатності та ПАТ НАСК «Оранта» йому було виплачену страхове відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників МВС України.
У подальшому, відповідно до довідки до акта огляду серії 12 ААВ №350137 від 23.06.2021 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - травма так, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Позивач звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У зв'язку з відмовою направити подані позивачем документи до МВС України, позивач звернувся за судовим захистом і рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 580/2975/24 зобов'язано Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по Черкаській області» (вул. Грузиненка, 1, м. Черкаси, 18009, код ЄДРПОУ 08734581) підготувати та направити надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи разом із висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
На виконання рішення суду РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях направив документи позивача до МВС України для вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду зазначених матеріалів МВС України 20.11.2024 повернуло їх до РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, як такі що не відповідають вимогам законодавства.
Вказані матеріали і лист МВС України надіслані позивачу РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях листом за № 31/31-10293 від 02.12.2024.
У листі № 31/31-8476-2024 від 14.10.2024 відповідач вказав, що пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. До надісланих матеріалів долучено інформацію Черкаської обласної дирекції ПАТ НАСК «Оранта» від 03.10.2024 № 720 про те, що у зв'язку з встановленням ОСОБА_1 15 % втрати професійної працездатності за отриману травму в службовий час (довідка від 12.12.2001 серії 2-18АГ № 002859 підстава акт огляду МСЕК №2448) Черкаською обласною дирекцією НАСК «ОРАНТА» 01.02.2002 році проведено виплату страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників МВС України в розмірі 975 грн. Крім того, Черкаською обласною дирекцією HACK «ОРАНТА» ОСОБА_1 було здійснено виплати обов'язкового особистого страхування працівників МВС України 27.09.2002 в розмірі 1200 грн, 06.08.2004 в розмірі 800 грн, а також 06.08.2004 в розмірі 2000 грн за часткову втрату професійної працездатності у зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків. При черговому огляді, який проводився 23.06.2021 медико- соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлено з 26.05.2021 другу групу інвалідності (копія виписки до акта огляду МСЕК від 23.06.2021 № 350137) та 80 % втрати професійної працездатності (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 23.06.2021 № 044974) у зв'язку з отриманою травмою пов'язаною з виконанням службових обов'язків. Отже, установлення заявникові медико-соціальною експертною комісією другої групи інвалідності та 80 % втрати професійної працездатності (у 2021 році) відбулося в період понад два роки від дати первинного встановлення 15 % втрати професійної працездатності (у 2001 році), що суперечить умовам пункту 4 Порядку.
Згідно з інформацією наведеною в листі, невідповідність документів вимогам законодавства унеможливила прийняття рішення МВС України.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.6 ст.23 Закону України від 20.12.1990 №565-XII “Про міліцію» (далі - Закон №565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
02 липня 2015 року прийнято Закон України від 02.07.2015 №580-VIII “Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію».
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з п.2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Так, на підставі пцідп.2 п.3 Порядку № 850 установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:
250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п.4 Порядку №850).
На підставі п.7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно з п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;
витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).
Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (п.10 Порядку №850).
Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або уповноваженою установою МВС, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку (п.11 Порядку №850).
З аналізу вказаних норм вбачається, що заява про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності подається до органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції. У разі припинення такого органу внутрішніх справ як юридичної особи повноваження з оформлення та виплати одноразової грошової допомоги працівникам міліції покладаються на визначені уповноважені установи Міністерства внутрішніх справ України, які направляють відповідний висновок про виплату допомоги з доданими документами до Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно пункту 9 Порядку № 850, уповноважений орган в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, та не має права ухилятись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17, № 361/7249/17 та від 06 березня 2019 року у справі №822/1616/18.
За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повернення поданих позивачем документів на доопрацювання у зв'язку з їх невідповідністю вимогам законодавства свідчить, що відповідач вдається до змістовного аналізу цих документів, тобто розглядав їх по суті, однак доказів прийняття рішення за результатами розгляду документів не надав, чим допустив протиправну бездіяльність.
З урахуванням наведеного для відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні позивачу грошової допомоги, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
При цьому, вимоги позивача про призначення одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення, що віднесено до його компетенції, тому суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач, не довів правомірність допущеної бездіяльності, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат в цій частині відсутні.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду витяг з договору про надання правничої допомоги від 04.01.2025, прибутковий касовий ордер на суму 15000 грн., детальний опис виконаних адвокатом робіт від 25.02.2025.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, на момент звернення позивача до суду вже існувала практика розгляду таких спорів Верховним Судом, про що зазначено вище.
Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (спір не є складним, розглядається у спрощеному провадженні та є типовим), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв'язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення або про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024) повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО