25 липня 2025 року справа №320/4581/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра Оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022), Міністра оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6) та Головнокомандувача Збройних сил України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головнокомандувача Збройних Сил України щодо неприйняття кадрового рішення для подальшого службового використання перебуваючого з 31.07.2023 року у розпорядженні Головнокомандувача Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 );
- зобов'язати Головнокомандувача Збройних Сил України прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання полковника ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170»;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Збройних Сил України та Міністерства оборони України щодо не вирішення питання виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, що потягло зменшення його щомісячного грошового забезпечення з 15.11.2024 року;
- зобов'язати Міністра оборони України прийняти рішення про виплату полковнику ОСОБА_1 з 15.11.2024 року грошового забезпечення в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що через бездіяльність відповідачів кадрове рішення щодо подальшого службового використання позивача упродовж 17 місяців не було прийнято, питання виплати позивачу грошового забезпечення у розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження не вирішено, в зв'язку із чим, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву.
Відповідачі-1,2 відзиви на позовну заяву не надали.
Відповідач-3- представник Головнокомандувача Збройних Сил України надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач фактично 15 місяців перебував на лікуванні та у відпустці, не перебував на робочому місці та не виконував обов'язки військової служби, не проявляв жодної зацікавленості у своєму призначенні, що не давало змоги відповідачу пропонувати наявні вакантні посади.
Разом із відзивом на позовну заяву, представником відповідача-3 було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування клопотання представник відповідача-3 зазначив, що позивач оскаржує протиправну, на його думку, бездіяльність відповідача-3 щодо не прийняття протягом 2-х місяців кадрового рішення, проте позивач почав проявляти ініціативу щодо свого перебування в розпорядження лише у листопаді 2024 року, тобто через 17 місяців перебування в розпорядження. Звернув увагу, що позивач звернувся до суду лише 17 січня 2025 року, тобто з пропуском процесуальних строків звернення.
Розглянувши подане клопотання, суд вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, а згідно частини 2 цієї ж статті КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом позову у задній справі є вимога про визнання протиправної бездіяльності Головнокомандувача Збройних Сил України щодо неприйняття кадрового рішення для подальшого службового використання позивача, а також посадових осіб Збройних Сил України та Міністерства оборони України щодо не вирішення питання виплати позивачу грошового забезпечення, тобто здійснення відповідачами триваючого з 2023 року правопорушення.
Суд зазначає, що триваючими визначаються правопорушення які, почавшись з протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.
При обґрунтуванні своєї позиції відповідачем не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування строків звернення до суду у разі бездіяльності суб'єкта владних повноважень, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №127/2-2177/2005, який полягає у тому, що бездіяльність має триваючий характер та існує до початку дій, які свідчать про її припинення. Бездіяльність немає часових меж і закінчується тоді, коли ця бездіяльність припинена. Встановлення строків звернення до суду і залишення заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та здійснення незаконної бездіяльності.
Вказана позиція підтримана також у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року по справі № 120/3250/22.
Суд вважає, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
Встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 зроблено правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об'єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 виснував, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 К3пП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Матеріалами справи підтверджено, що до 14.11.2024 року позивач отримував повне грошове забезпечення. В подальшому, грошове забезпечення виплачувалось в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Отже, в листопаді 2024 року позивач фактично дізнався про зменшення розміру свого грошового забезпечення.
Позовна заява до суду була подана 28.01.2025 року.
Таким чином, дослідивши вказане клопотання, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд вважає, що позивачем не було порушено строку звернення до суду за захистом своїх прав, відтак, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Полковник ОСОБА_1 з березня 2018 року проходив військову службу на посаді першого заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), штатно-посадова категорія «генерал - майор».
Наказом Міністра оборони України від 14 липня 2020 року № 319 позивача звільнено з військової служби у запас, у зв'язку із проведенням організаційних заходів.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його до адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі №640/18647/20 визнано протиправним та скасовано параграф 3 наказу Міністра оборони України від 14.07.2020 року №319, поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді першого заступника начальника штабу командування Сухопутних військ Збройних Сил України з 06 жовтня 2020 року (штатно-посадова категорія «генерал - майор»).
Позивач прийняв посаду і з 17.02.2022 року проходив військову службу на посаді заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
Оскільки дане призначення на нижчу посаду, на переконання позивача, було здійснено з грубими порушеннями вимог ст. 17 Конституції України, ч. 4 ст. 2, ч.7 ст.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 3 пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2023 року № 975 (по особовому складу) про пониження в посаді позивачем було оскаржено до адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 по справі № 320/20299/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України щодо незаконного призначення на посаду - відмовлено повністю.
08.06.2023 року указану посаду заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 було скорочено з 31.07.2023 року.
31.07.2023 року позивачу було доведено наказ Головнокомандувача 3С України від 28.07.2023 року № 1682 щодо звільнення його з посади заступника начальника штабу Сил логістики ЗС України та зарахування у розпорядження Головнокомандувача ЗС України з 31.07.2023 року.
Позивач зазначає, що кадрове рішення щодо його подальшого службового використання протягом 17 місяців прийнято не було, питання виплати грошового забезпечення з 15.11.2024 року - не вирішено.
Звернення позивача через керівництво Сил логістики Збройних Сил України до Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 та 23 листопада 2024 року та безпосередньо до Міністра оборони України від 10 грудня 2024 року щодо усунення вказаних порушень Закону і прав позивача, у визначений Законом України «Про звернення громадян, Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України місячний строк було залишено без реагування та відповіді.
Вважаючи зазначену бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовою основою військової служби в Збройних Силах України є Конституція України, Закон України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», інші закони України, прийняті відповідно них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, серед яких Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 19 травня 2009 року № 438/16454 (далі - Інструкція № 170).
Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, прав та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджується Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі регулюється визначний Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 1 Положення №1153/2008, дане Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з пункту 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 82 Положення, призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби); для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв'язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;
3) на нижчі посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді;
6) у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;
7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;
8) у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;
9) у разі запровадження нового військового звання.
Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).
Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.
Приписами абзацу другого підпункту 6 пункту 82 Положення № 1153/2008 визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється на нижчі посади у зв'язку із призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
Абзацом другим пункту 257 Положення №1153/2008 визначено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього положення (що містить вичерпний перелік обставин).
Відповідно до підпункту 1 пункту 116 Положення №1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.
Крім того, абзацом 2 Пункт 118 Положення №1153/2008 регламентовано, що у разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони, зокрема, зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення.
Згідно з абзацом 21 пункту 116 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1-12-1 цього пункту продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан (в подальшому указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» продовжено ведення воєнного стану, який і триває по сьогодні).
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по дату розгляду цієї справи в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом.
З веденням в Україні правового режиму воєнного стану чисельність Збройних Сил України збільшено. Міністерство оборони України, Збройні Сили України, а також Державна служба спеціального транспорту переведені на організацію і штати воєнного часу.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначає про протиправну бездіяльність Головнокомандувача Збройних Сил України щодо неприйняття кадрового рішення для подальшого службового використання позивача, перебуваючого у розпорядження протягом 17 місяців.
Зокрема, позивач зазначає, що за період з липня 2023 року по березень 2025 року пропозицій щодо його розміщення не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.
Пунктом 1 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.05.2023 № 975 позивача було призначено на посаду заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Законність прийнятого відповідачем рішення щодо призначення позивача на зазначену посаду було предметом розгляду адміністративної справи № 320/20299/23.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/20299/23 від 26.09.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України щодо незаконності призначення на посаду заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено повністю.
Разом з цим, відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.06.2023 № Д-321/55/дск було проведено зміни до штату (№ 01/173), за якою, в Командуванні Сил логістики Збройних Сил України скорочувалась штатна посада заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , на який перебував позивач.
З метою доведення зазначеної спільної директиви, в частині, що стосується позивача та доведення, що посада заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , на який перебував позивач буде скорочена до 31.07.2023 - Командувачем Сил логістики Збройних Сил України в присутності посадових осіб 26.07.2023 була проведена із позивачем бесіда, яка зафіксована в аркуші бесіди від 26.07.2023.
Як зазначено в аркуші бесіди, з метою вирішення питання подальшого службового використання позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі листа Кадрового центру Збройних Сил України (вих. № 321/кц/5480 від 14.07.2023) було надано позивачу пропозиції щодо призначення на вакантні посади у Збройних Силах України.
Водночас, в ході проведення даної бесіди позивач висловив бажання: "посади нижче ШПК (штатно-посадової категорії) - бригадний генерал, т.р. (тарифний розряд) - 56 не пропонувати ..."; "...Про зарахування наказом по особовому складу в розпорядження Головнокомандувача ЗС України, у зв'язку зі скороченням штатної посади та не вирішення питання щодо мого подальшого службового використання - не заперечую. ...» .
Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України та на виконання спільної директиви Міністра оборони раїни та Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.06.2023 № Д-321/55/дск позивача було звільнено із займаної посади заступника начальника штабу командування Сил логістики Збройних Сил України і зараховано розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України.
Крім того, як зазначає позивач, наказом від 30.03.2025 № 220 відповідач-3 призначив останнього на посаду начальника управління підготовки управління військової частини НОМЕР_3 .
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 по справі № 9901/364/21 досліджувала таке питання, як кадрові повноваження суб'єкта владних повноважень, та за результатами дослідження виснувала, що - це його компетенція призначати на посаду та/або звільняти з посади в органах державної влади (чи в інших публічних юридичних особах) певних осіб або самостійно, або через безпосередню участь у процесі призначення та/або звільнення такої особи разом з іншими органами державної влади.
Таким чином, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про протиправну бездіяльність Головнокомандувача Збройних Сил України щодо неприйняття кадрового рішення для подальшого службового використання перебуваючого у розпорядженні Головнокомандувача Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 . Відтак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
В зв'язку із наведеним, вимога про зобов'язання Головнокомандувача Збройних Сил України прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання полковника ОСОБА_1 , як похідна вимога, також задоволенню не підлягає.
Пунктом 1 розділу XXVIII "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. № 745/32197) визначено, що грошове
забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Відповідно довідки, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач після виведення у розпорядження наказом відповідача-3 на весь термін перебування у розпорядженні залишився на усіх видах забезпечення, що підтверджується Карткою особового рахунку військовослужбовця № 8/21 (що перебуває в розпорядженні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України), довідкою військової частини НОМЕР_4 від 28.03.2025 № 960/4013, та у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, як свідчать матеріали справи із 17 (сімнадцяти) місяців перебування у розпорядженні в період з 31.07.2023 по 14.11.2024 - позивач фактично 15 (п'ятнадцять) місяців перебував на лікуванні та у відпустці, що в свою чергу, приймаючи до уваги досвід позивача, враховувалось відповідачем-3 при пошуку відповідної посади.
Так, відповідно довідки начальника адміністративного управління штабу військової частини НОМЕР_5 від 29.03.2025 позивачу надавались:
1. Відпустка за 2023 рік з "01" по "15" серпня 2023 року до м. Київ (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. №3205 від 31.07.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 31.07.2023 № 172);
2. Продовження відпустки за 2023 рік з "16" по "21" серпня 2023 року до м. Київ у зв'язку з лікуванням (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 3543 від 15.08.2023), Інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров'я № CT89-4B57-СН8С-КЕНС від 02.08.2023, Інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров'я №EPA9-6X69-А242-3Х34 від 04.08.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 16.08.2023 № 187);
3. Відпустка за 2022 рік з "22" серпня по "02" вересня 2023 року (з урахуванням 2 (двох) діб на дорогу) до АДРЕСА_2 (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 3681 від 23.08.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 23.08.2023
№ 193);
4. Амбулаторне лікування з "28" серпня по "01 вересня 2023 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. №3862 від 05.09.2023), інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров'я Комунального некомерційного підприємства "Тростянецький центр первинної медико-санітарної допомоги" Тростянецької селищної ради № НККХ-9Р2С-ВЗАС-7EES від 29.08.2023 (вх. № 3862 від 05.09.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 05.09.2023 №202);
5. Продовження відпустки за 2022 рік з "03" по "07" вересня 2023 року до м. Київ у зв'язку з лікуванням (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 3862 від 04.09.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 05.09.2023 №202);
6. Лікування в Державній установі "Інститут серця Міністерства охорони здоров'я України" (м. Київ) з "08" по "26" вересня 2023 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 3896 від 07.09.2023), направлення командира військової частини НОМЕР_5 № 370/156 від 07.09.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 08.09.2023 № 205);
7. Лікування в ІНФОРМАЦІЯ_2 з "02" жовтня по "09" листопада 2023 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 4213 від 29.09.2023), направлення командира військової частини НОМЕР_5 № 370/163 від 29.09.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 02.10.2023 № 223);
8. Амбулаторне лікування з "13" по "17" листопада 2023 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 5160 від 13.11.2023), довідка медичної служби військової частини НОМЕР_5 № 545 від 13.11.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 13.11.2023 № 258);
9. Лікування у військовій частині НОМЕР_6 ( АДРЕСА_3 ) з "18" по "24" листопада 2023 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 5230 від 17.11.2023), направлення командира військової частини НОМЕР_5 № 370/180 від 17.11.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 17.11.2023 № 262);
10. Відпустка за станом здоров'я до АДРЕСА_4 , терміном 30 (тридцять) календарних діб з 25" листопада по "24" грудня 2023 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 5369 від 27.11.2023), виписний епікриз № 3801 від 24.11.2023 (вх. № 5347 від 27.11.2023), довідка військово-лікарської комісії № 2146 від 23.11.2023 (вх. № 5369 від 27.11.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 27.11.2023 №268);
11. Відпустка за 2023 рік з "26" грудня 2023 року по "11" січня 2024 року (з урахуванням 2 (двох) діб на дорогу) АДРЕСА_4 (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 5877 від 25.12.2023), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 25.12.2023 №292);
12. Лікування у Комунальному некомерційному підприємстві "Тростянецька лікарня" (м. Тростянець, Вінницької області) з "28" грудня 2023 року по "03" січня 2024 року (Медичний висновок з електронної системи охорони здоров'я (медичний висновок про тимчасову непрацездатність) № ECXM-H77E-397E-М38А від 29.12.2023 (вх. № 172 від 12.01.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 12.01.2024 № 10).
13. Продовження відпустки за 2023 рік з "12" по "18" січня 2024 року до м. Київ (рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 172 від 12.01.2024), медичний висновок з електронної системи охорони здоров'я (медичний висновок про тимчасову непрацездатність) № ЕСXМ-H77E-397E-M38А від 29.12.2023 (вх. № 172 від 12.01.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 12.01.2024 №10);
14. Відпустка за 2024 рік з "20" січня по "03" лютого 2024 року м. Київ (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 263 від 19.01.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 19.01.2024 №16);
15. Лікування у Комунальному некомерційному підприємстві Київська міська клінічна лікарня № l з "09" по "28" лютого 2024 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 №831 від 09.02.2024, направлення командира військової частини НОМЕР_5 № 370/50 від 09.02.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 09.02.2024 №34);
16. Відпустка за станом здоров'я до м. Київ, терміном 30 (тридцять) календарних діб з "28" лютого по "28" березня 2024 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 1248 від 28.02.2024), довідка військово-лікарської комісії № 061/01-1136/07 від 27.02.2024 (вх. № 1248 від 28.02.2024), виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3251 від 27.02.2024 (вх. № 1248 від 28.02.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 28.02.2024 №51).
17. Лікування у військовій частині НОМЕР_6 ( АДРЕСА_3 ) з "03" квітня по "31" травня 2024 року (Довідка з військової частини НОМЕР_6 № 1105 від 01 05.2024 (вх. № 2324 від 02.05.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 02.05.2024 № 105);
18. Відпустка за 2024 рік з "08" по "24" червня 2024 року (з урахуванням 2 (двох) днів на дорогу) АДРЕСА_2 (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 2763 від 07.06.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 07.06.2024 №137);
19. Лікування у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ) з "24" червня по "16" липня 2024 року (Повідомлення Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ) про надходження військовослужбовців на лікування № 549/23244 від 25.06.2024 (вх. № 2991 від 25.06.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 25.06.2024 № 153);
20. Лікування в ІНФОРМАЦІЯ_2 з « 31» липня по « 16» серпня 2024 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 3474 від 30.07.2024), направлення командира військової частини НОМЕР_5 № 370/163 від 30.07.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 30.07.2024 № 187).
21. Лікування в ІНФОРМАЦІЯ_2 з "20" серпня по "03" вересня 2024 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 3860 від 20.08.2024), направлення командира військової частини НОМЕР_5 № 370/173 від 20.08.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 20.08.2024 № 202).
22. Лікування в ІНФОРМАЦІЯ_2 з "09" вересня по "12" вересня 2024 року (Повідомлення Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий госпіталь" (м. Київ) про госпіталізацію військовослужбовців Збройних Сил України на 12.09.2024 № 9934/ВЛК (вх. № 4098 від 12.09.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 12.09.2024 №220;
23. Відпустка за станом здоров'я до м. Київ, терміном 30 (тридцять) календарних діб з "13" вересня по "12" жовтня 2024 року (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 4120 від 13.09.2024), довідка військово-лікарської комісії № 1839 x від 12.09.2024 (вх. № 4120 від 13.09.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 13.09.2024 №221);
24. Направляється на лікування до ІНФОРМАЦІЯ_2 з "16" жовтня по "07" листопада 2024 року з подальшим проходженням військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби, (Рапорт полковника ОСОБА_1 (вх. № 4482 від 16.10.2024), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 16.10.2024 №244).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців у період перебування у розпорядженні визначений у розділі XXVIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018№ 260, згідно якого:
- грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів, виплачується у розмірі, який вони отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці;
- час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці або тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою виключається із загального періоду перебування в розпорядженні; після перебування у розпорядженні понад два місяці грошове забезпечення виплачується у розмірі окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Виняток становлять випадки, коли за рішенням Міністра оборони України продовжуються строки виплати повного забезпечення.
Як свідчать матеріали справи, з 15.11.2024, керуючись пунктом 1 та 5 розділу XXVIII "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, після спливу 2х місяців перебування у розпорядженні (термін якого продовжувався (виключався із загального періоду перебування у розпорядженні) у зв'язку з перебуванням позивача у відпустках та на лікуванні), позивачу почали нараховуватись і виплачуватись виключно оклад за військове звання та надбавка за вислугу років (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 11.11.2024 № 262), (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 12.12.2024 №285, про внесення змін до наказу №262).
Тобто, пунктом 5 Порядку врегульовано механізм визначення складових грошового забезпечення для військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні понад 2 (два) місяці.
При цьому, суд зауважує, що протягом 17 місяців перебування у розпорядження, знаходячись на лікуванні або у відпустках, позивач продовжував отримувати повне грошове забезпечення в розмірі 72 160,80 грн на місяць, що підтверджується довідками Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та військової частини НОМЕР_4 , де позивач перебував на фінансовому забезпеченні.
Водночас, в цей період позивач не проявляв зацікавленості у своєму призначенні, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи письмових звернень (рапортів) зі сторони позивача.
Натомість, 11 листопада 2024 року позивач звернувся до командування виключно в частині прийняття окремого рішення про продовження строків виплати грошового забезпечення в розмірі (72 160, 80 грн. на місяць), що підтверджується рапортами позивача від 11.11.2024, від 23.11.2024, від 10.12.2024.
Верховний Суд неодноразового зазначав, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов?язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому, втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства (Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень викладені у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі № 280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21, від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22 та від 23 червня 2023 року у справі № 160/6214/21.).
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року № 440/496/22).
Таким чином питання щодо прийняття окремого рішення про продовження строків виплати позивачу грошового забезпечення понад 2 місяці, в розмірі який він отримував за займаною посадою до зарахування у розпорядження - є правом, а не обов'язком командирів (начальників), в даному випадку відповідача-3 (в частині підготовки та направлення клопотання Міністру оборони України (відповідачу-2) та відповідача-2 (в частині прийняття або відмови у прийнятті зазначеного рішення).
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Збройних Сил України та Міністерства оборони України щодо не вирішення питання виплати позивачу грошового забезпечення в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, та зобов'язання Міністра оборони України прийняти рішення про виплату полковнику ОСОБА_1 з 15.11.2024 року грошового забезпечення в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України.
Частинами першою та другою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.