24 липня 2025 року Київ №320/22423/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач).
Просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження виплати максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та виплатити позивачу з 01.03.2022, ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та виплатити позивачу з 01.03.2023, ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та виплатити позивачу з 01.03.2024, ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовний вимог позивач зазначив, що з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 має право на перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення, із урахуванням індексації без обмеження пенсії максимальним розміром, проте відповідачем безпідставно обмежено в реалізації вказаного права.
Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву разом із копіями матеріалів пенсійної справи, відповідно до якого просили суд у задоволенні позову відмовити. Стверджували відсутність правових підстав для перерахунку пенсії з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 позивач отримує пенсію за віком, є особою з інвалідністю 3 групи (інвалідність армії).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 в адміністративній справі № 640/10348/20 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 , з 80% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Вирішено питання про судові витрати.
Крім того, згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 640/38548/21, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.08.2021 № 7738, починаючи з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.08.2021 №7738, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Відмовляючи у задоволенні позову в межах справи № 640/38548/21 у частині перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, суд виходив із того, що оскільки позивачу відповідний перерахунок на підставі нової довідки ще не був здійснений, відповідно в цій частині права позивача не порушені. Підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку та виплати перерахованих сум на виконання рішення суду будуть порушені, на момент вирішення спору у справі № 640/38548/21, у суду не було.
На виконання названого рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивачу.
Проте, після перерахунку пенсії, відповідач обмежив її виплату максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та зменшив відсоткове значення розміру пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач в особі представника звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, обчисленої з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення, із урахуванням індексації, та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило листом від 17.04.2024 № 15317-13392/М-02/8-2600/24, що розмір пенсії позивачу станом на грудень 2017 року було обчислено з розрахунку 80% грошового забезпечення, проте при проведенні перерахунку пенсії відповідно до постанови КМУ № 103, розмір пенсії позивача обчислено, виходячи з 70% грошового забезпечення.
Зазначили, що на виконання рішення суду у справі № 640/38548/21, у лютому 2024 року позивачу проведено перерахунок пенсії. Проте цим рішення не зобов'язано проводити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
Із посиланням на положення статті 43 Закону № 2262-ХІІ стверджували відсутність правових підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки пенсія позивача перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, судом установлено, що позивачеві було здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 з урахуванням індексації, передбаченої постановами КМУ від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185.
У матеріалах справи відсутній розрахунок пенсії станом на 01.03.2022, натомість надано розрахунок станом на 01.01.2022, з якого не вбачається нарахування індексації.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА122460 станом на 01.07.2022, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 20774,25 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 2908,40 грн., - 23682,65 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 24148,86 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 20270,00 грн.
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА122460 станом на 01.03.2023, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 20774,25 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 2908,40 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2023 - 1500,00 грн., - 23682,65 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 25664,04 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА122460 станом на 01.03.2024, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 20774,25 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 2908,40 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2023 - 1500,00 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2024 - 1500,00 грн., - 23682,65 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 25664,04 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у запропонований позивач спосіб, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом
Частиною другою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Статтею 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно із частинами першою, другою якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ).
Щодо позовних вимог у частині відсоткового значення розміру пенсії позивача, слід зазначити таке.
Із матеріалів пенсійної справи слідує та підтверджено, зокрема протоколом за пенсійною справою ФА 122460, відповідно до якого пенсію позивачу призначено за вислугу 30 років у розмірі 80% грошового забезпечення, що також підтверджено розрахунками пенсії станом на 01.01.2017, 01.01.2019 наданих позивачем.
Проте, відповідно до розрахунків пенсії за вислугу років станом на 01.04.2019, 01.07.2019, 01.12.2019, 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.01.2022, 01.07.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024, основний розмір пенсії позивача складає 70% грошового забезпечення (вислуга років 30).
Суд констатує, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.
Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Із урахуванням викладеного позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог у частині обмеження пенсії максимальним розміром, суд виходив із такого.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20.12.2016, із урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Цей висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 14.05.2019 у справі № 591/2109/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17 та від 17.05.2021 у справі № 343/870/17.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закону № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-ХІІ із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
З огляду на вказане, суд доходить висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, від 29.06.2022 у справі № 640/19118/18, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, оскільки вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Як установлено судом та підтверджено розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА122460 станом на 01.07.2022, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 20774,25 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 2908,40 грн., - 23682,65 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 24148,86 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 20270,00 грн.
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА122460 станом на 01.03.2023, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 20774,25 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 2908,40 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2023 - 1500,00 грн., - 23682,65 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 25664,04 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА122460 станом на 01.03.2024, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 20774,25 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 2908,40 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2023 - 1500,00 грн., з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2024 - 1500,00 грн., - 23682,65 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 25664,04 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн.
Тож доводи позивача щодо обмеження пенсії максимальним розміром знайшли своє підтвердження, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
При цьому, відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 17.04.2024 № 15317-13392/М-02/8-2600/24 щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження виплати максимальним розміром.
При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає таке.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За приписами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо індексації пенсії позивача, то нарахування та виплата такої індексації з 01.07.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відповідно до постанов КМУ від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185, не є спірною, оскільки підтверджено розрахунками пенсії за вислугу років за названий період нарахування такої індексації у відповідних розмірах. Тож пенсія без обмеження максимальним розміром має бути перерахована та виплачена позивачу з урахуванням індексації.
У той же час, як убачається з матеріалів справи, позивачеві було здійснено перерахунок пенсії з 01.07.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 з урахуванням індексації, передбаченої постановами КМУ від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185.
У матеріалах справи відсутній розрахунок пенсії станом на 01.03.2022, натомість надано розрахунок станом на 01.01.2022, з якого не вбачається нарахування індексації. Тож початкова дата, з якої суд доходить висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача з урахуванням індексації, - 01.07.2022.
Із метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2022 (оскільки відсутній розрахунок пенсії станом на 01.03.2022), ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01.03.2023, ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з 01.03.2024 ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
За наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 17.04.2024 № 15317-13392/М-02/8-2600/24 щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження виплати максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.07.2022, ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.03.2023, ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.03.2024, ураховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.