ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" липня 2025 р. справа № 300/3622/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 5117,00 грн,
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 5117,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті єдиного податку в загальному розмірі 5117,00 грн, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми авансових внесків, нарахованих контролюючим органом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.17-18).
Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 09.06.2025 повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подала, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористалась. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.04.2014 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків (а.с.5-6).
На підставі поданої відповідачем 14.03.2017 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 змінено групу платника єдиного податку та ставку єдиного податку (а.с.10-12). Відповідно до вказаної заяви відповідач відноситься до першої групи платників єдиного податку, а ставка єдиного податку встановлена для відповідача згідно обраного виду господарської діяльності (96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси) визначена в розмірі 10 відсотків до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с.10-12).
Згідно підпункту 10.1.2. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України єдиний податок належить до місцевих податків.
За приписами пункту 291.3. статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (пункт 293.1. статті 293 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 293.2. статті 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац 1 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).
Пунктом 294.2. статті 294 Податкового кодексу України передбачено, що податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пункту 295.1. статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Згідно пункту 295.2. статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4. статті 295 Податкового кодексу України).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який вступив в дію з 01.01.2020, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року складає 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", що набрав чинності 01.01.2021, установлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", який вступив в дію з 01.01.2022, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", що набрав чинності 01.01.2023, установлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який набрав чинності 01.01.2024, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
Виходячи із вимог статті 7 закону про Державний бюджет України на відповідний рік, розмір єдиного податку для відповідача в 2020 році становив 210,20 грн на місяць (10% від 2102,00 грн), в 2021 році - 227,00 грн на місяць (10% від 2270,00 грн), в 2022 році - 248,10 грн на місяць (10% від 2481,00 грн), в 2023 році склав 268,40 грн на місяць (10% від 2684,00 грн) та в 2024 році - 302,80 грн на місяць (10% від 3028,00 грн).
Судом встановлено, що контролюючим органом нараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 авансовий внесок з єдиного податку в загальному розмірі 5117,00 грн, зокрема за листопад 2020 року, за період з червня 2021 року по березень 2022, за січень 2023 року, за період з серпня 2023 року по квітень 2024 року, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.9).
Нормами пункту 300.1. статті 300 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 16.07.2020 за № 98626-53 (а.с.7), однак вказана вимога була повернута центром поштового зв'язку на адресу позивача, що підтверджується конвертом, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.8).
Суд приходить до висновку, що направлена відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 16.07.2020 за № 98626-53 є врученою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Приписами частини 1 статті 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідач у відповідності до пункту 15.1. статті 15, підпункту 3 пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України являється платником єдиного податку першої групи та згідно пункту 16.1.4 статті 16, статті 295 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку в загальному розмірі 5117,00 грн, є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковою вимогою форми "Ф" від 16.07.2020 за № 98626-53 (а.с.7), довідкою про борг від 12.05.2025 (а.с.4), а також зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.9).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з єдиного податку в сумі 5117,00 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 5117,00 грн є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 5117,00 грн - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід бюджету податковий борг в сумі 5117 (п'ять тисяч сто сімнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.