24 липня 2025 року Справа № 280/4253/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний центр «СІЧ СЕРТ» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний центр «СІЧ СЕРТ» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 141108,94 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідачем не сплачено всупереч вимогам Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженого 31.01.2007 постановою Кабінету Міністрів України №70, заявлену суму адміністративно-господарської санкції і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 28 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 24 липня 2025 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний центр «СІЧ СЕРТ» про поновлення процесуального строку на подання відзиву - задоволено. Поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний центр «СІЧ СЕРТ» в адміністративній справі №280/4253/25.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що з 01 червня 2023 року на посаду менеджера з маркетингу до підприємства відповідача було прийнято ОСОБА_1 , про що було видано наказ від 09 травня 2023 року №384. 21 червня 2012 року внаслідок повторного огляду їй було встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання ЦНС. Інвалідність встановлено безстроково, черговому переоглядові не підлягає. Вказане підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АД №188554, виданою Шевченківською МСЕК МОЗ України 21 червня 2012 року. У зв'язку з установленням інвалідності ОСОБА_1 довічно призначено пенсію по інвалідності (3 група загального захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 15 листопада 2012 року. ОСОБА_1 працює на підприємстві відповідача з 01 червня 2023 року і понині, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка ОК-7), виданою Пенсійним фондом України 23 липня 2025 року. З довідки видно, що доходи від страхувальника з ідентифікаційним кодом юридичної особи 23847638, який належить відповідачеві, виплачуються ОСОБА_1 починаючи з червня 2023 року по червень 2025 року (за липень 2025 року виплата заробітної плати на день складання відзиву ще не здійснена). Після звернення позивача у квітні 2025 року з приводу надання пояснень щодо недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач надав усі документальні підтвердження виконання вимог закону щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та пояснив, що причиною неподання звітності про працевлаштування інвалідів стало несвоєчасне надання ОСОБА_1 зазначених відомостей роботодавцеві. Листом від 14.04.2025 р. №502 відповідач просив позивача не застосовувати штраф (адміністративно-господарську санкцію), оскільки немає самого факту порушення правил здійснення господарської діяльності, на підтвердження чого були надані докази. Проте позов було подано все одно. Вважає, що у діях відповідача немає складу правопорушення щодо недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, оскільки упродовж всього 2024 року на підприємстві відповідача, де працювало 8 осіб, середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю відповідала нормативу, який дорівнював одній особі, адже впродовж всього року на підприємстві працювала ОСОБА_1 , яка з 2012 року є особою з інвалідністю. Відповідач належним чином виконав вимогу частини 8 статті 69 Господарського кодексу України, тому не може бути притягнутий до відповідальності за її невиконання. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
З матеріалів справи судом установлено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний центр «СІЧ СЕРТ» за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб склала 8; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб 0; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць 1; фонд оплати праці штатних працівників 2216735,27 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника - 277091,91 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, - 0,00; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 138545,95 грн.
У зв'язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників осіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 138545,95 грн та нараховано пеню в розмірі 2562,99 грн.
Відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875).
Згідно частини 3 статті 18 Закону № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено частинами 1-3 статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч. першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону
У відповідності до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї ч. не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тобто, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров'я особи для роботи на відповідній посаді.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 року у справі № 520/3919/19.
Слід також зазначити, що в силу вимог пункту 4 частини 3статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон №5067-VI) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок № 316).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ, товариства повинна складати 1 особа.
З матеріалів справи судом установлено, що з 01 червня 2023 року на посаду менеджера з маркетингу до відповідача було прийнято ОСОБА_1 , про що було видано наказ від 09 травня 2023 року №384. 21 червня 2012 року внаслідок повторного огляду ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання ЦНС. Інвалідність встановлено безстроково, черговому переоглядові не підлягає. Вказане підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АД №188554, виданою Шевченківською МСЕК МОЗ України 21 червня 2012 року. У зв'язку з установленням інвалідності ОСОБА_1 довічно призначено пенсію по інвалідності (3 група загального захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 15 листопада 2012 року.
ОСОБА_1 працює на підприємстві відповідача з 01 червня 2023 року по тепершній час, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка ОК-7), виданою Пенсійним фондом України 23 липня 2025 року. З довідки вбачається, що доходи від страхувальника з ідентифікаційним кодом юридичної особи 23847638, який належить відповідачеві, виплачуються ОСОБА_1 починаючи з червня 2023 року по червень 2025 року (за липень 2025 року виплата заробітної плати на день складання відзиву ще не здійснена).
Відповідач повідомив, що після звернення позивача у квітні 2025 року з приводу надання пояснень щодо недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем було надано всі документальні підтвердження виконання вимог закону щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та надані пояснення, що причиною неподання звітності про працевлаштування інвалідів стало несвоєчасне надання ОСОБА_1 зазначених відомостей роботодавцеві.
Листом від 14.04.2025 №502 відповідач просив позивача не застосовувати штраф (адміністративно-господарську санкцію), оскільки немає самого факту порушення правил здійснення господарської діяльності.
За встановлених обставин суд вважає, що в діях відповідача відсутній складу правопорушення щодо недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, оскільки впродовж всього 2024 року на підприємстві відповідача, де працювало 8 осіб, середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю відповідала нормативу, який дорівнював одній особі, адже впродовж всього року на підприємстві працювала ОСОБА_1 , яка з 2012 року є особою з інвалідністю, а отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений Законом № 875-ХІІ, відповідачем був дотриманий.
Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені на підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відсутні.
Частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд враховує правову позицію, викладену у пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97), де Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 75, оф.226, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний центр «СІЧ СЕРТ» (69006, м.Запоріжжя, вул.Трегубенка, буд.18, код ЄДРПОУ 23847638) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова