Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 липня 2025 року Справа№200/7242/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
15 жовтня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 15 жовтня 2024 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком від 07 жовтня 2024 року № 056750011949;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу
періодів роботи в російській федерації:
з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року,
з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року,
з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року,
з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року,
з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року,
з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року,
з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року;
періоди роботи в Республіці Польща:
з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року,
з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
15 жовтня 2024 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував докази у відповідача.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).
Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 15 квітня 2025 року № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 30 вересня 2024 року звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
07 жовтня 2024 року ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 056750011949, яким відмовило у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
За розрахунком пенсійного органу страховий стаж позивача становить 26 років 05 місяців 06 днів при мінімально необхідному - 31 рік.
При цьому ГУ ПФУ в Донецькій області не зарахувало до страхового стажу:
- періоди роботи з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року, обґрунтувавши це тим, що російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року;
- періоди роботи згідно з довідками від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 26 лютого 2015 року № 28, від 17 березня 2015 року №№ 1, 29, обґрунтувавши це тим, що довідки потребують перекладу на українську мову та проставлення апостилю компетентним державним органом держави, якою видані документи, оскільки відповідно до Закону України від 01 грудня 2022 року № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783) Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, у відносинах з російською федерацією;
- періоди роботи в Республіці Польща з 16 серпня 2018 року по 16 серпня 2018 року, з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року, оскільки вони потребують уточнення формуляром, який надходить до Пенсійного фонду України.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач покликався на норми ч. 4 ст. 1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода 1992 року), ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі - Угода 1993 року), ст. 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, яка укладена 15 квітня 1994 року Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан та України (далі - Угода 1994 року), рішення Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26 березня 2008 року № 01-1/2-07, ст. 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 і доводив, що має право на зарахування до страхового стажу періодів роботи в російській федерації, оскільки на час набуття ним стажу в цій державі усі перелічені вище міжнародні договори були чинними.
Також позивач покликався на ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України і наголошував, що за обставин, що склалися внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, пенсійний орган не може відмовляти у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації.
Щодо перекладу та проставлення апостилю на довідках про заробітну плату за періоди роботи в російській федерації позивач зауважив, що ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Конвенція 1993 року) було передбачено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783 про зупинення дії та вихід України з Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією.
Як наслідок, документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови їх легалізації.
Разом з цим відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» (далі - Постанова КМУ № 107), під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи, що довідки від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 26 лютого 2015 року № 28, від 17 березня 2015 року №№ 1, 29, видані в російській федерації, до 24 лютого 2022 року приймалися на території України без спеціального посвідчення, вимога пенсійного органу щодо їх легалізації є безпідставною.
Позивач відзначив, що на нього, як особу, яка звернулася за призначенням пенсії, не може бути покладений ризик відсутності у пенсійного органу можливості перевірити документи, видані на території держави-агресора.
Позивач покликався на п. 3.1. Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року у справі № 1-25/2010 і наголошував, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності; обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Також позивач відзначив, що підставою для призначення пенсії за віком є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів, що підтверджують стаж.
Відтак, за умови підтвердження стажу, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
З мотивів, викладених вище, позивач вважав протиправною відмову пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації та Республіки Польща.
Просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.
Зазначив, за результатами розгляду заяви позивача від 30 вересня 2024 року ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення від 07 жовтня 2024 року № 056750011949, яким відмовило у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 через відсутність необхідного страхового стажу.
При цьому до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані:
- всі періоди роботи з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки російська федерація припинила участь в Угоді 1992 року;
- періоди роботи згідно з довідками від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 26 лютого 2015 року № 28, від 17 березня 2015 року №№ 1, 29, з огляду на те, що довідки потребують перекладу на українську мову та проставлення апостилю, оскільки Україна вийшла з Конвенції 1993 року у взаємовідносинах з російською федерацією;
- періоди роботи в Республіці Польща з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року та з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року як такі, що потребують уточнення формуляром, який надходить до Пенсійного фонду України.
Відповідач доводив, що правомірно відмовив у призначенні пенсії, оскільки на день звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача (при необхідних 31 року) складав 26 років 05 місяців 06 днів.
Посилання позивача на Угоду 1993 року відповідач вважав безпідставним, оскільки у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено всі дипломатичні відносини з державою-агресором, як наслідок, органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду 1993 року, зокрема звертатися до органів пенсійного фонду російської федерації із запитами про надання документів та інших відомостей.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова КМУ № 1328) Кабінет Міністрів України вийшов з Угоди 1992 року.
Крім того російська федерація ще у червні 2022 року денонсувала Угоду 1993 року та з 01 січня 2023 року припинила участь в ній.
27 грудня 2022 року Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України із запитом № 2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту, у зв'язку із припиненням з 01 січня 2023 року російською федерацією участі в Угоді 1993 року, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації.
Запропоновано до страхового стажу зараховувати періоди роботи (служби) на території рфср по 31 грудня 1991 року, а заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч. 1 ст. 40 Закону № 1058.
Міністерство соціальної політики України листом від 12 січня 2023 року № 411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України.
Міністерство соціальної політки України запропонувало заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч. 1 ст. 40 Закону № 1058, а за період по 31 грудня 1991 року - на умовах, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 40 цього Закону, згідно з якою заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
01 січня 1993 року російська федерація припинила участь в Угоді 1992 року; Україна вийшла з цієї Угоди 19 червня 2023 року.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України прийнятий Закон № 2783, який набрав чинності 23 грудня 2022 року і передбачав вихід України з Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією.
За інформацією Міністерства закордонних справ України дію Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією зупинено з 27 грудня 2022 року.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ. Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році (далі - Конвенція 1961 року), згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» (далі - Закон № 2933).
Згідно зі ст. 1 Конвенції 1961 року її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Відповідно до ст. 3 Конвенції 1961 року єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації
Відповідач вказував на те, що з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією до документів, виданих на території цієї країни, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією 1961 року, яка залишається чинною у відносинах між Україною і російською федерацією.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
З 03 червня 2003 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
30 вересня 2024 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії.
Надані відповідачем матеріали електронної пенсійної справи позивача містять: заяву про призначення пенсії від 30 вересня 2024 року; військовий квиток серії НОМЕР_4 ; довідку Слов'янського енергобудівного фахового коледжу від 12 липня 2024 року № 158; довідку Слов'янського енергобудівного фахового коледжу від 12 липня 2024 року № 17/158/09; довідки відкритого акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 17 січня 2015 року №№ 1, 29, від 26 лютого 2015 року № 28 разом з поштовим конвертом про здійснення поштового відправлення; довідку PGO Services Sp. Z.O.O.; річну інформацію про застрахованих осіб (Informacja roczna dla osoby ubezpieczonej ZUS) з серпня 2018 року по грудень 2018 року, з лютого 2019 року по жовтень 2019 року; трудову книжку серії НОМЕР_5 ; трудову книжку серії НОМЕР_6 ; анкету-опитування; відомості про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сформовані станом на 30 вересня 2024 року; Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), сформовані станом на 30 вересня 2024 року.
За принципом екстериторіальності для розгляду заяви від 30 вересня 2024 року визначений структурний підрозділ ГУ ПФУ в Донецькій області.
07 жовтня 2024 року за наслідками розгляду заяви позивача та поданих ним документів ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 056750011949 «Про відмову у призначенні пенсії за віком».
Цим рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058.
Відмовляючи в призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Донецькій області виходило з такого:
Пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону № 1058, - 60 років.
Вік заявника - 60 років 01 місяць.
Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону № 1058, - 31 рік.
Страховий стаж особи - 26 років 05 місяців 06 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- всі періоди роботи з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки російська федерація припинила участь в Угоді 1992 року;
- періоди роботи згідно з довідками від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 26 лютого 2015 року № 28, від 17 березня 2015 року №№ 1, 29 - довідки потребують перекладу на українську мову та проставлення апостилю компетентним органом держави, якою видано документи, оскільки Законом № 2783 Україна зупинила дію Конвенції 1993 року;
- періоди роботи в Республіці Польща з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року, з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року - потребують уточнення формуляром, який надходить до Пенсійного фонду України.
Заявник не працює.
Відтак, ГУ ПФУ в Донецькій області вирішило відмовити позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України заявник не перебуває та пенсію не отримує.
За висновком пенсійного органу, позивач набуде право на пенсійну виплату після досягнення 63-річного віку з 18 серпня 2027 року.
Заявнику роз'яснено, що це рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 105 Закону № 1058, відповідно до законодавства про звернення громадян в органи Пенсійного фонду України вищого рівня, а також у судовому порядку.
Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що при вирішення питання щодо наявності у позивача права на пенсію ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувало до його страхового стажу періоди:
з 01 вересня 1979 року по 02 березня 1983 року - навчання у вищих/середніх навчальних закладах - 03 роки 06 місяців 02 днів;
з 12 квітня 1983 року по 17 квітня 1985 року - військова служба строкова - 02 роки 00 місяців 06 днів;
з 24 червня 1985 року по 04 січня 1988 року - 02 роки 06 місяців 11 днів;
з 11 січня 1988 року по 15 березня 1989 року - 01 рік 02 місяці 05 днів;
з 04 квітня 1989 року по 31 грудня 2003 року - 14 років 08 місяців 28 днів;
з 01 січня 2004 року по 06 грудня 2005 року - 02 роки 00 місяців 00 днів;
з 25 січня 2007 року по 19 червня 2007 року - 00 років 05 місяців 14 днів;
всього - 26 років 05 місяців 06 днів.
Щодо періодів роботи, на зарахування яких до страхового стажу претендує позивач, суд встановив такі обставини.
Періоди роботи в російській федерації з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року.
Трудова книжка серії НОМЕР_6 містить такі записи.
[…]
Запис 17 - 14 вересня 2007 року на підставі наказу від 14 вересня 2007 року № 50 позивач був прийнятий на роботу до відкритого акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» (мовою оригіналу - открытое акционерное общество «Московский опытный завод ВНИИМЕТМАШ») в механо-складальний цех № 1 токарем-розточником.
Запис 18 - 25 серпня 2008 року на підставі наказу від 25 серпня 2008 року № 85/1 звільнений за власним бажанням п. 3 ст. 77 Трудового кодексу російської федерації (далі - ТК рф).
Запис 19 - 26 вересня 2008 року на підставі наказу від 26 вересня 2008 року № 110 позивач був прийнятий на роботу до відкритого акціонерного товариства «Московський дослідний завод «ВНІІМЕТМАШ» в механо-складальний цех № 1 токарем-розточником 6 розряду.
Запис 20 - 19 жовтня 2009 року на підставі наказу від 19 жовтня 2009 року № 60 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 77 ТК рф.
Запис 21 - 20 жовтня 2009 року на підставі наказу від 19 жовтня 2009 року № 33 позивач був прийнятий на роботу до відкритого акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» в механо-складальний цех № 1 токарем-розточником 6 розряду.
Запис 22 - 29 листопада 2009 року на підставі наказу від 29 листопада 2009 року № 75 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 77 ТК рф.
Запис 23 - 15 грудня 2009 року на підставі наказу від 15 грудня 2009 року № 43 позивач був прийнятий на роботу до відкритого акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» токарем-розточником 6 розряду в механо-складальний цех № 1 на механічну дільницю.
Запис 24 - 28 вересня 2010 року на підставі наказу від 27 вересня 2010 року № 64 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 77 ТК рф.
[…].
Трудова книжка серії НОМЕР_6 не містить будь-яких записів про трудову діяльність позивача з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року.
Трудова книжка серії НОМЕР_5 містить відомості, аналогічні тим, що наведені в трудовій книжці серії НОМЕР_6 , про періоди роботи позивача з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року (записи 1-4), з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року (записи 5-6), з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року (записи 7-8), з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року (записи 9-10).
Також трудова книжка серії НОМЕР_5 містить такі записи.
[…]
Запис 11 - 29 вересня 2010 року на підставі наказу від 29 вересня 2010 року № 54 позивач був прийнятний на роботу до відкритого акціонерного товариства «Московській дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» токарем-розточником 6 розряду в механо-збиральний цех № 1 на механічну дільницю.
Запис 12 - 01 січня 2011 року на підставі наказу від 11 січня 2011 року № 3 переведений в механічний цех токарем-розточником 6 розряду.
Запис 13 - 20 вересня 2011 року на підставі наказу від 20 вересня 2011 року № 41 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 77 ТК рф.
Запис 14 - 10 жовтня 2011 року на підставі наказу від 10 жовтня 2011 року № 40 позивач був прийнятий на роботу до відкритого акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» токарем-розточником 6 розряду в механічний цех.
Запис 15 - 01 жовтня 2012 року на підставі наказу від 01 жовтня 2012 року № 58 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 77 ТК рф.
Запис 16 - 02 жовтня 2012 року на підставі наказу від 02 жовтня 2012 року № 59 позивач був прийнятий на роботу до відкритого акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» токарем-розточником 6 розряду в механічний цех.
Запис 17 - 17 березня 2015 року на підставі наказу від 17 березня 2015 року № 25 звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 77 ТК рф.
[…].
Довідка акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» від 21 жовтня 2019 року № 235, видана на підставі картки форми Т-2, містить інформацію про дати прийняття на роботу і звільнення ОСОБА_1 з покликанням на відповідні накази по підприємству за періоди з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року.
Довідка акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» від 21 жовтня 2019 року № 236, видана на підставі особових рахунків по заробітній платі (особові рахунки, платіжні відомості тощо), містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за періоди роботи з жовтня 2007 року по грудень 2007 року, з січня 2008 року по грудень 2008 року, з січня 2009 року по жовтень 2009 року, з січня 2010 року по листопад 2010 року, з січня 2015 року по березень 2015 року.
Згідно з довідкою від 21 жовтня 2019 року № 236 інформація за періоди з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року не збереглась; з усіх сум, що включені в довідку, здійснені відрахування до пенсійного фонду за встановленими тарифами.
Довідка акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» від 21 жовтня 2019 року № 237 містить інформацію про реорганізацію (перейменування) цього підприємства.
Довідка відкритого акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» від 17 березня 2015 року № 1, видана на підставі особових карток, містить інформацію про суму заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 за періоди з січня 2010 року по листопад 2010 року, з січня 2011 року по серпень 2011 року, з жовтня 2011 року по грудень 2011 року, з лютого 2012 року по грудень 2012 року, з січня 2013 року по грудень 2013 року, з січня 2014 року по грудень 2014 року.
Згідно з довідкою від 17 березня 2015 року № 1 з усіх, включених в довідку сум, здійснені відрахування до пенсійного фонду рф за встановленими тарифами.
Довідки про доходи фізичної особи за 2014 рік від 26 лютого 2015 року за № 28 та за 2015 рік від 17 березня 2015 року за № 29, видані відкритим акціонерним товариством «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ», містять інформацію про дохід ОСОБА_1 за періоди з січня 2014 року по грудень 2014 року та з січня 2015 року по березень 2015 року відповідно.
Розрахунок стажу (форма-РС) право свідчить, що ГУ ПФУ в Донецькій області не зарахувало позивачеві до страхового стажу періоди роботи з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року.
Періоди роботи в Республіці Польща з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року та з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року.
Згідно з довідкою без дати і номера, яка видана PGO Services Sp. Z.O.O., ОСОБА_1 працював в PGO Services Sp. Z.O.O. на контрактній основі в періоди з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року та з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року.
Щорічна інформація для застрахованої особи за період з серпня 2018 року по грудень 2018 року (Informacja roczna dla osoby ubezpieczonej ZUS IMIR od sierpieс 2018 do grudzieс 2018) щодо ОСОБА_2 (Sotskoi Yurii, PESEL: НОМЕР_7 ) містить зведену інформацію про внески на соціальне та медичне страхування за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року, включаючи внески застрахованої особи на пенсійне страхування.
Щорічна інформація для застрахованої особи за період з лютого 2019 року по жовтень 2019 року (Informacja roczna dla osoby ubezpieczonej ZUS IMIR od luty 2019 do paџdziernik 2019) щодо ОСОБА_2 (Sotskoi Yurii, PESEL: НОМЕР_7 ) містить зведену інформацію про внески на соціальне та медичне страхування за період з березня 2019 року по жовтень 2019 року, включаючи внески застрахованої особи на пенсійне страхування.
Розрахунок стажу (форма-РС) право свідчить, що ГУ ПФУ в Донецькій області не зарахувало позивачеві до страхового стажу періоди роботи з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року та з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 30 вересня 2024 року, Закон № 1058 діяв в редакції від 24 серпня 2024 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема як пенсія за віком (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058).
Умови призначення пенсії за віком визначає ст. 26 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
[…]
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
[…].
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені ст. 24 Закону № 1058.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
25 квітня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 3674), який набрав чинності 23 червня 2024 року.
Як свідчить Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пропорційного обчислення страхового стажу особам, які працювали за межами України», метою прийняття цього акта було врегулювання питання пропорційного обчислення страхового стажу особам, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угод щодо пенсійного забезпечення з державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав.
Обґрунтовуючи необхідність прийняття акта, суб'єкт законодавчої ініціативи покликався на те, що після широкомасштабного вторгнення російської федерації Україна розірвала дипломатичні відносини з країною-агресором. Зокрема, припинено будь-який документообіг та контакти між державними установами. Раніше Пенсійний фонд України та пенсійний фонд російської федерації обмінювалися документами, якими засвідчувалися тривалість трудового стажу та суми заробітку, зараз такий обмін неможливий.
Крім того, у російській федерації прийнято закон про денонсацію Угоди 1992 року, який набрав чинності з 01 січня 2023 року.
Україна також вийшла з Угоди 1992 року, у зв'язку з чим право на призначення пенсії в Україні втратять громадяни України, які набули стаж в інших, крім російської федерації, державах - учасницях СНД (Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан).
Проектом акта запропоновано, крім іншого:
врегулювати питання обчислення розміру пенсії пропорційно до страхового стажу, набутого в Україні, для осіб, які працювали в Україні та за її межами;
врегулювати питання зарахування стажу, набутого за період роботи в державах, які входили до складу колишнього СРСР.
На підставі пп. 2 п. 2 розділу І Закону № 3674 ч. 1 ст. 7 Закону № 1058, якою визначені принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, доповнена абз. 16 такого змісту:
«обчислення розміру пенсії виходячи із страхового стажу, набутого в Україні, особам, які працювали в Україні та за її межами».
На підставі пп. 3 п. 2 розділу І Закону № 3674 Закон № 1058 доповнений ст. ст. 24-1 і 26-1 такого змісту:
«Стаття 24-1. Періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу
1. Періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
3. Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації, добровільно займала посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора»;
«Стаття 26-1. Умови включення періодів роботи особи в інших державах до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком
1. У разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого ч. ч. 1-3 ст. 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України";
На підставі пп. 9 п. 2 розділу І Закону № 3674 розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 доповнений п. п. 5-1 і 5-2 такого змісту:
«5-1. Періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
5-2. Пенсії, призначені в Україні з урахуванням положень Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року до дати припинення її дії для України, продовжують виплачуватися з урахуванням положень цієї Угоди».
16 травня 2025 року відповідно до ст. ст. 24-1 і 26-1 Закону № 1058 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» (далі - Постанова КМУ № 562), яка набрала чинності 20 травня 2025 року.
П. 1 Постанови КМУ № 562 затверджений Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.
П. 2 Постанови КМУ № 562 затверджений Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.
П. 3 Постанови КМУ № 562 на Пенсійний фонд України покладений обов'язок забезпечити перегляд рішень, прийнятих територіальними органами Пенсійного фонду України за період з дня набрання чинності Законом № 3674 до дня набрання чинності цією постановою, стосовно осіб , які працювали до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, щодо призначення пенсії у частині врахування страхового стажу за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР з урахуванням положень порядків, затверджених цією постановою.
Однак норми Постанови КМУ № 562 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу положень ст. 58 Конституції України, а також з огляду на те, що нею не врегульовані питання зарахування до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періодів роботи в інших державах, в тому числі в російській федерації, після 01 січня 1992 року.
Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення […] пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням […] пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення […] пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто […] (абз. 2 ч. 1 ст. 44 Закону № 1058).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 порядок подання та оформлення документів для призначення […] пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 44 Закону № 1058 призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду (абз. 3 ч. 2 ст. 44 Закону № 1058).
Ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Строки призначення […] пенсії визначені ст. 45 Закону № 1058.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень ст. 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;
[…].
Абз. 1 ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 визначено, що документи про призначення […] пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення […] або про відмову в призначенні […] пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (абз. 2 ч. 5 ст. 45 Закону № 1058).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 30 вересня 2024 року, Порядок № 22-1 діяв в редакції від 15 лютого 2024 року.
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Згідно з абз. 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення […] пенсії, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до абз. 2 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Згідно з п. 1.7 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до абз. 1 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абз. 2 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1).
Абз. 4 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 установлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону № 1058 (абз. 5 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1).
Документи, необхідні для призначення пенсії, визначені розділом ІІ Порядку № 22-1.
Згідно з п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків […];
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення № 10), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
[…]
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком № 637, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків;
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення № 10).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
[…]
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами;
[…]
4) відомості про місце проживання особи;
[…]
Відповідно до абз. 1 п. 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених п. 1.1 розділу І, […] цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України […]. […].
Згідно з абз. 2 п. 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 в заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.
[…]
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, […], визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Згідно з абз. 3 п. 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
П. 2.28 розділу ІІ Порядку № 22-1 установлено, що інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Приймання, оформлення і розгляд документів регламентовані розділом ІV Порядку № 22-1.
Згідно з абз. 1 п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Відповідно до п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до п. п. 17-19 Порядку № 637. […];
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з п. 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п. 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
[…].
П. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, […] із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
П. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 установлено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Відповідно до абз. 1 п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення, […] пенсії […] електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз положень п. п. 1.1, 4.2, 4.3, 4.8, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки:
- з заявою про призначення пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 1.1);
- при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник: ідентифікує заявника; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. […]; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр (п. 4.2);
- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).
При цьому зміст норм, що містяться в п. 4.2 та 4.10 Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям ГУ ПФУ в Донецькій області рішення від 07 жовтня 2024 року № 056750011949 «Про відмову у призначенні пенсії за віком».
Цим рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, рішення ГУ ПФУ в Донецькій області належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Також суду належить перевірити додержання пенсійним органом вимог Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073).
Закон № 2073 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів (ч. 1 ст. 1 цього Закону).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2073:
1) адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
2) адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;
3) адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб);
4) адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;
5) адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
[…].
У спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Донецькій області є адміністративним органом, а прийняте ним рішення - адміністративним актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 адміністративна процедура має проводитись з додержанням таких принципів: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Надаючи оцінку правомірності відмови в призначенні пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.
Щодо наявності підстав для зарахування позивачеві до страхового стажу періодів роботи в російській федерації суд зазначає наступне.
Суд встановив, що в періоди з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року ОСОБА_1 працював токарем-розточником у відкритому акціонерному товаристві «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» (на території російської федерації), що підтверджено записами 17-24 в трудовій книжці серії НОМЕР_6 , записами 1-17 в трудовій книжці серії НОМЕР_5 , довідками акціонерного товариства «Московський дослідний завод ВНІІМЕТМАШ» від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 17 березня 2015 року №№ 1, 29, від 26 лютого 2015 року № 28.
При цьому довідка від 21 жовтня 2019 року № 236, видана на підставі особових рахунків по заробітній платі (особові рахунки, платіжні відомості тощо), містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за періоди роботи з жовтня 2007 року по грудень 2007 року, з січня 2008 року по грудень 2008 року, з січня 2009 року по жовтень 2009 року, з січня 2010 року по листопад 2010 року, з січня 2015 року по березень 2015 року, а також відомості про те, що з усіх сум, що включені в цю довідку, здійснені відрахування до пенсійного фонду за встановленими тарифами.
Довідка від 17 березня 2015 року № 1, видана на підставі особових карток, містить інформацію про суму заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 за періоди роботи з січня 2010 року по листопад 2010 року, з січня 2011 року по серпень 2011 року, з жовтня 2011 року по грудень 2011 року, з лютого 2012 року по грудень 2012 року, з січня 2013 року по грудень 2013 року, з січня 2014 року по грудень 2014 року, а також відомості про те, що з включених до неї сум здійснено відрахування до пенсійного фонду за встановленими тарифами.
Розрахунок стажу право свідчить, що ГУ ПФУ в Донецькій області не зарахувало позивачеві до страхового стажу періоди роботи з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року.
В рішенні, яке є предметом спору, пенсійний орган зазначив, що:
- періоди роботи з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , не зараховані до страхового стажу, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді 1992 року;
- періоди роботи згідно з довідками від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 26 лютого 2015 року № 28, від 17 березня 2015 року №№ 1, 29 не зараховані до страхового стажу, оскільки Україна зупинила дію Конвенції 1993 року у взаємовідносинах з російською федерацією, а тому ці довідки потребують перекладу на українську мову та проставлення апостилю.
Суд відхиляє ці аргумент пенсійного органу з мотивів, що наведені нижче.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, […] міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
13 березня 1992 року держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, в тому числі Україна і російська федерація, уклали Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності 13 березня 1992 року, (далі - Угода 1992 року).
Відповідно до ст. 1 Угоди 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди […] здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі ст. 5 Угоди 1992 року ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
За правилами п. 1 ст. 6 Угоди 1992 року призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Угоди 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з п. 3 ст. 6 Угоди 1992 року обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
За правилами ст. 11 Угоди 1992 року необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до п. 1 ст. 13 Угоди 1992 року кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Згідно з п. 2 ст. 13 Угоди 1992 року пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
14 січня 1993 рому укладена Угода між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян Україні і росії, які працюють за межами своїх країн, (далі - Угода 1993 року).
Відповідно до ст. 1 Угоди 1993 року дія цієї Угоди поширюється на осіб […], які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін […] та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на території іншої Сторони […].
П. 2 ст. 4 Угоди 1993 року передбачав, що трудова діяльність працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем згідно з трудовим законодавством Сторони працевлаштування. […].
Відповідно до п. 2 ст. 6 Угоди 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
За правилами ч. 3 ст. 6 Угоди 1993 року обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до ст. 7 Угоди 1993 року питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
За правилами ст. 11 Угоди 1993 року документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї сто за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації.
Відповідно до ст. 12 Угоди 1993 року ця Угода набирає чинності з моменту підписання.
Згідно з п. 1 ст. 13 Угоди 1993 року ця Угода укладається строком на п'ять років і буде автоматично продовжуватись кожного разу на один рік, якщо жодна з Сторін не заявить про свій намір припинити її дію шляхом письмового повідомлення не менш як за 6 місяців до закінчення відповідного періоду.
П. 2 ст. 13 Угоди 1993 року передбачено, що у разі денонсації Угоди її положення залишаються чинними щодо трудових договорів (контрактів), укладених Працівниками з роботодавцями, до закінчення строку, на який вони були укладені.
15 квітня 1994 року Уряди Арезбайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан та України уклали Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів (далі - Угода 1994 року), яка набрала чинності 11 серпня 1995 року, ратифікована Україною 11 липня 1995 року і набрала чинності для України 22 серпня 1995 року.
П. 2 ст. 4 Угоди 1994 року передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Відповідно до ст. 9 Угоди 1994 року питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (та) двосторонніми угодами.
За правилами ст. 18 Угоди 1994 року у разі припинення дії цієї Угоди її положення залишаються чинними щодо трудових договорів (контрактів), укладених працівниками з роботодавцями (наймачами), до закінчення терміну, на який вони були укладені.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Угоди 1994 року ця Угода укладається терміном на п'ять років і буде автоматично продовжуватися кожного разу на один рік. Кожна зі Сторін може заявити про свій намір вийти з цієї Угоди шляхом письмового повідомлення депозитарія про це не менш ніж за шість місяців до закінчення відповідного періоду.
Аналіз положень Угод 1992, 1993, 1994 років дозволяє дійти висновку, що в період їх чинності обчислення стажу здійснювалося за законодавством тієї держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї держави - учасниці Угоди, визнавався іншою державою - учасницею Угоди.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угод, враховувався при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснювалося згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводилось за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Подібний висновок викладений Верховним Судом в постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі № 646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17, від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26 березня 2008 року № 01-1/2-07 визначено, що норма п. 3 ст. 6 Угоди 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах - учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова КМУ № 1328).
П. 1 Постанови КМУ № 1328 передбачав вихід з Угоди 1992 року.
П. 2 Постанови КМУ № 1328 Міністерству закордонних справ України доручено в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди 1992 року.
Постанова КМУ № 1328 набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Як свідчить лист Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 «Щодо припинення дії міжнародних договорів», після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди 1992 року, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.
24 червня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» (далі - Постанова КМУ № 639).
П. 1 Постанови КМУ № 639 припинена дія Угоди 1993 року.
П. 2 Постанови КМУ № 639 Міністерству закордонних справ України доручено повідомити в установленому порядку уряд російської федерації про припинення дії Угоди 1993 року.
Постанова КМУ № 639 набрала чинності 27 червня 2023 року.
Як свідчить лист Міністерства закордонних справ України від 10 липня 2023 року № 72/14-612/1-80209 «Щодо припинення дії міжнародних договорів», Угода 1993 року припинила дію 04 липня 2023 року.
29 червня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3192-ІХ «Про зупинення у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року» (далі - Закон № 3192), який набрав чинності 21 липня 2023 року.
П. 1 Закону № 3192 зупинена у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дія Угоди 1994 та Протоколу про внесення змін і доповнень до цієї Угоди.
Як свідчить лист Міністерства закордонних справ України від 26 липня 2023 року № 72/14-612-87561 «Щодо припинення дії Угоди СНД», українська сторона повідомила Виконавчий комітет СНД про зупинення у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди 1994 року та Протоколу про внесення змін і доповнень до неї; дію зазначених документів зупинено з 25 липня 2023 року.
Припинення для України дії Угоди 1992 року з 19 червня 2023 року, Угоди 1993 року - з 04 липня 2023 року, а також зупинення у відносинах України з російською федерацією дії Угоди 1994 року з 25 липня 2023 року не впливає на спірні правовідносини, оскільки позивач працював на території російської федерації в 2007-2015 роках в період чинності цих Угод, а тому мав легітимні очікування, що набутий ним на території російської федерації стаж, враховуватиметься при призначенні пенсії за законодавством України.
Відповідно до п. 2 ст. 13 Угоди 1992 року пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, пенсійний орган мав обчислювати стаж для визначення права на пенсію за віком із застосуванням законодавства, що було чинним на час здійснення позивачем трудової діяльності. Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду.
Так, в постанові від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22 Верховний Суд навів такий висновок:
«[…]
25. Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи у російській федерації з 2007 по 2018 роки.
[…]
28. Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
[…]
35. Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів (йдеться про Угоди 1992, 1993, 1994 років) передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
[…]
40. Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.
[…]
42. Суди попередніх інстанцій також зазначали, що автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
43. За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача, записи про які містяться у трудовій книжці позивача, до його страхового стажу, а відтак визнали дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів протиправними.
44. Крім того, Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Угоди 1992 року кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
45. Постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди 1992 року. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в п. 1 цієї постанови.
46. Таким чином, Угода 1992 року припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30 травня 2023 року.
47. У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
48. Отже, на час звернення позивача до відповідача (23 лютого 2022 року) Угода була чинною. Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди 1992 року).
49. Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
50. Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
51. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне сформувати такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
[…]».
Суд встановив, що разом з заявою про призначення пенсії від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 надав трудові книжки серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_5 .
Записами 17-24 в трудовій книжці серії НОМЕР_6 та записами 1-17 в трудовій книжці серії НОМЕР_5 підтверджений факт зайнятості позивача в періоди з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року.
Трудові книжки містять усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, такі записи засвідчені печатками підприємства, не містять виправлень чи інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
До того ж рішення, яке є предметом спору, свідчить, що ГУ ПФУ в Донецькій області не ставило під сумнів достовірність записів у трудовій книжці позивача за спірні періоди.
Відтак, з огляду на правове регулювання спірних правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 на території російської федерації підтверджені належними доказами в розумінні ст. 62 Закону № 1788 та п. 3 Порядку № 637.
Довідки від 21 жовтня 2019 року № 236 та від 17 березня 2015 року № 1, видані на підставі первинних документів, містять інформацію про суму заробітку позивача за спірні періоди та про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації.
При цьому згідно з висновком Верховного Суду відсутність інформації про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації та неможливість її підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки (п. 51 постанови від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22).
Крім цього, суд вважає за необхідне відзначити, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на пенсію тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинені дипломатичні відносини і співробітництво України з країною-агресором.
В контексті спірних правовідносин позиція пенсійного органу суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з державою, в якій особа, яка звертається за призначенням пенсії, працювала і набула відповідний стаж.
Позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні до страхового стажу для визначення права на пенсію періоду роботи у російській федерації та, як наслідок, у вигляді відмови у призначенні пенсії, через те, що остання здійснює збройну агресію проти України.
Суд відхиляє як протиправні аргументи пенсійного органу щодо неможливості зарахування до страхового стажу періодів роботи у російській федерації, оскільки внаслідок зупинення Україною дії Конвенції 1993 року у взаємовідносинах з російською федерацією довідки від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 26 лютого 2015 року № 28, від 17 березня 2015 року №№ 1, 29 потребують перекладу на українську мову та проставлення апостилю.
22 січня 1993 року держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав вчинили Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі - Конвенція 1993 року), яка ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» (далі - Закон № 240/94-ВР).
Ст. 13 Конвенції 1993 року врегульовані питання дійсності документів.
Так, згідно з ч. 1 ст. 13 Конвенції 1993 року документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Конвенції 1993 року документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
01 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783), який набрав чинності 23 грудня 2022 року.
П. 1 Закону № 2783 Верховна Рада України постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь дію 1993 року та Протоколу до неї.
Згідно з п. 2 Закону № 2783 Верховна Рада України постановила вийти з Конвенції 1993 року та Протоколу до неї.
Листом від 30 грудня 2022 року № 72/14-612-108558 «Щодо зупинення дії міжнародного договору» Міністерство закордонних справ України повідомило, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав з 27 грудня 2022 року українською стороною зупинена дія Конвенції 1993 року та Протоколу неї, у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.
Листом від 06 січня 2023 року № 72/14-612-2008 «Щодо припинення дії міжнародного договору» Міністерство закордонних справ України повідомило, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони припинити дію Конвенції 1993 року та Протоколу до неї, дія зазначених міжнародних договорів для України припиняється 29 грудня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709) документи, що видаються уповноваженими органами іноземних держав у встановленій форми, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором.
Отже, з 27 грудня 2022 року внаслідок зупинення дії, а в подальшому - виходу України з Конвенції 1993 року, документи, видані на території російської федерації, визнаються дійсними в Україні за умови їх легалізації.
Разом з цим 04 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» (далі - Постанова КМУ № 107), яка набрала чинності 09 лютого 2023 року.
Абз. 2 п. 1 Постанови КМУ № 107 установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Жодних винятків для документів, виданих на території держави-агресора, Постанова КМУ № 107 не містить.
Відтак, з огляду на те, що записи в трудових книжках серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_5 внесені, а довідки від 21 жовтня 2019 року №№ 235, 236, 237, від 26 лютого 2015 року № 28, від 17 березня 2015 року №№ 1, 29 видані на території російської федерації в період чинності Угод 1992, 1993, 1994 років та Конвенції 1993 року і станом на 24 лютого 2022 року приймалися на території України без спеціального посвідчення, відмова пенсійного органу у врахуванні цих документів з покликанням на необхідність їх перекладу та легалізації, (що мала місце в період дії воєнного стану), є такою що суперечить законодавству.
Таким чином, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, необхідного страхового стажу, визначеного ч. ч. 1-3 ст. 26 цього Закону, позивач має право на включення періодів роботи в іншій державі, (в даному випадку - в російській федерації), в календарному обчисленні до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком.
Відповідне право передбачено ч. 1 ст. 26-1 Закону № 1058.
Як наслідок, відмова ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати позивачеві до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком періодів роботи на території російської федерації з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року, з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року, з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року, з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року є протиправною.
При цьому суд не приймає посилання відповідача на листи Пенсійного фонду України від 27 грудня 2022 року № 2800-030102-5/56080 та Міністерства соціальної політики України від 12 січня 2023 року № 411/0/2-23/54, оскільки останні не є нормативно-правовим актом та джерелом права в розумінні ст. 7 КАС. До того ж на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії відповідні правовідносини були врегульовані законодавцем шляхом внесення змін до Закону № 1058 на підставі Закону № 3674.
Щодо наявності підстав для зарахування позивачеві до страхового стажу періодів роботи в Республіці Польща суд зазначає наступне.
Суд встановив, що з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року та з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 працював на контрактній основі в PGO Services Sp. Z.O.O на території Республіки Польща, про що свідчить довідка цього підприємства.
Факт сплати внесків застрахованої особи - ОСОБА_1 за період з вересня 2018 року по грудень 2019 року та з березня 2019 року по жовтень 2019 року підтверджений щорічною інформацією для застрахованої особи.
Розрахунок стажу право свідчить, що ГУ ПФУ в Донецькій області не зарахувало позивачеві до страхового стажу періоди роботи з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року та з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року.
В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Донецькій області вказало, що не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Республіці Польща, оскільки вони потребують уточнення формуляром, який надходить до Пенсійного фонду України.
Суд відхиляє цей аргумент пенсійного органу з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
18 травня 2012 року укладена Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення (далі - Угода 2012 року), яка ратифікована Законом України від 05 вересня 2013 року № 458-VІІ «Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення» і набрала чинності 01 січня 2014 року.
За визначенням, наведеним в п. 1 ст. 1 Угоди 2012 року:
(1) «законодавство» - закони та інші нормативно-правові акти, які регулюють види соціального забезпечення, згадані у ст. 2,
(2) «компетентний орган»:
1) в Україні - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;
2) в Республіці Польща - міністр, відповідальний за соціальне забезпечення;
(3) «компетентна установа» - установа, відповідальна за застосування законодавства,
[…]
(7) «страховий стаж» - періоди сплати страхових внесків, періоди роботи за наймом або самостійної трудової діяльності, визначені або визнані такими законодавством, згідно з яким вони накопичені, а також періоди, прирівняні до них, відповідно до законодавства Договірної Сторони,
(8) «застрахований» - особа, яка є або була застрахована, відповідно до законодавства Договірної Сторони,
(9) «допомога» - пенсія та інші види грошової допомоги, передбачені законодавством Договірної Сторони, з урахуванням усіх доплат, надбавок та підвищень, які стосуються цих виплат.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Угоди 2012 року інші терміни, які використовуються у цій Угоді, мають значення, надане їм законодавством кожної із Договірних Сторін.
Ст. 2 Угоди 2012 року визначає сферу її застосування.
Згідно з п. 1 ст. 2 Угоди 2012 року ця Угода застосовується стосовно України - до законодавства щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, що стосується:
[…]
4) пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
[…].
Відповідно до п. 2 ст. 2 Угоди 2012 року ця Угода застосовується також до всіх законів та інших нормативно-правових актів, які змінюють або доповнюють законодавство.
Згідно з п. 3 ст. 2 Угоди 2012 року ця Угода не застосовується до законів та інших нормативно-правових актів, які поширюють існуюче законодавство однієї із Договірних Сторін на нові категорії отримувачів допомоги, якщо компетентний орган цієї Договірної Сторони повідомить компетентний орган іншої Договірної Сторони протягом шести місяців з дня оприлюднення таких нових законів або інших нормативно-правових актів, про те, що не передбачається такого розширення цієї Угоди.
Відповідно до п. 4 ст. 2 Угоди 2012 року стосовно України ця Угода не застосовується до спеціальних схем пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється на умовах, відмінних від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Ст. 3 Угоди 2012 року визначає суб'єктивну сферу її застосування, відповідно до якої Угода застосовується до:
1) осіб, які підпадають або підпадали під дію законодавства однієї або обох Договірних Сторін,
2) інших осіб, якщо їхні права набуті від осіб, згаданих в п. 1).
Відповідно до ст. 6 Угоди 2012 року якщо ст. ст. 7 і 8 цієї Угоди не передбачено інше, на особу, яка підпадає під дію цієї Угоди, поширюється законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої вона здійснює трудову діяльність.
Ст. ст. 12-16 Угоди 2012 врегульовані питання пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Угоди 2012 року (підсумовування страхового стажу) якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.
Якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність отримання права на пенсію від набуття страхового стажу у професії, на яку поширюється страхування, що функціонує в спеціальній системі, або від виконання певної трудової діяльності, то страховий стаж, набутий в цій професії або при виконанні такої трудової діяльності відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, підсумовується при призначенні пенсії (ч. 2 ст. 12 Угоди 2012 року).
Якщо, після підсумовування, відповідно до п. 1, застрахована особа не набуває права на пенсію, компетентна установа Договірної Сторони враховує страховий стаж, набутий в третій державі, з якою обидві Договірні Сторони зв'язані міжнародною угодою, яка передбачає підсумовування страхового стажу (ч. 3 ст. 12 Угоди 2012 року).
Згідно з ч. 1 ст. 13 Угоди 2012 року (страховий стаж, менший ніж 12 місяців), якщо страховий стаж, набутий відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони менший ніж 12 місяців і на підставі цього стажу зацікавлена особа не набуває права на пенсію відповідно до цього законодавства, то компетентна установа цієї Договірної Сторони не призначає пенсію.
Ч. 2 ст. 13 Угоди 2012 року установлено, не порушуючи положення п. 1, страховий стаж менший ніж 12 місяців, набутий відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються компетентною установою тієї Договірної Сторони, в якій при підсумовуванні цього стажу виникає право на пенсію.
За правилами, наведеними у ст. 14 Угоди 2012 року, факти і випадки, які впливають на набуття права, зупинення або розмір пенсії, які виникли на території однієї Договірної Сторони, враховуються як такі, що виникли на території іншої Договірної Сторони.
Відповідно до ст. 15 Угоди 2012 року (пенсія без підсумування страхового стажу) якщо відповідно до законодавства однієї із Договірних Сторін, існує право на пенсію без врахування страхового стажу, набутого відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, компетентна установа визначає право на цю допомогу та її розмір виключно на підставі страхового стажу, набутого згідно із законодавством, яке вона застосовує.
Згідно зі ст. 16 Угоди 2012 року (пенсії з підсумовуванням страхового стажу) якщо відповідно до законодавства однієї із Договірних Сторін, право на пенсію виникає після застосування положень ст. 12 цієї Угоди, компетентна установа цієї Договірної Сторони призначає пенсію у такий спосіб:
1) підраховує теоретичний розмір пенсії, належний у випадку, якщо б весь страховий стаж був набутий відповідно до чинного законодавства;
2) для визначення теоретичного розміру пенсії, про яку йдеться у п. 1, при встановленні бази розрахунку, враховується лише заробітна плата, отримана відповідно до законодавства, що застосовується компетентною установою, а також внески, сплачені відповідно до цього законодавства;
3) на основі теоретичного розміру, про який йдеться у п. 1, компетентна установа визначає дійсний розмір пенсії, на підставі пропорції страхового стажу, набутого відповідно до законодавства, яке застосовує компетентна установа, що призначає пенсію, до суми загального набутого страхового стажу.
Повноваження компетентних органів визначені ст. 20 Угоди 2012 року, відповідно до якої компетентні органи з метою реалізації цієї Угоди:
1) погоджують в Адміністративному договорі щодо застосування Угоди механізм реалізації цієї Угоди,
2) визначають установи зв'язку та компетентні установи з метою спрощення та прискорення виконання положень цієї Угоди,
3) здійснюють обмін інформацією щодо змін у законодавстві, які можуть впливати на виконання положень цієї Угоди.
Згідно з п. 1 ст. 21 Угоди 2012 року компетентні органи, установи зв'язку та компетентні установи обох Договірних Сторін надають взаємну допомогу під час виконання положень цієї Угоди. Допомога є безкоштовною, окрім випадків, коли компетентні органи домовляться, що частину коштів за надану допомогу буде повернено.
Довідки та документи, видані компетентними органами, компетентними установами та установами зв'язку однієї Договірної Сторони визнаються компетентними органами, установами зв'язку та компетентними установами іншої Договірної Сторони (п. 2 ст. 20 Угоди 2012 року).
Подача документів регламентована ст. 24 Угоди 2012 року.
Відповідно до п. 1 ст. 24 Угоди 2012 року заяви, оскарження рішення, звернення, подані компетентному органу, компетентним установам та установам зв'язку однієї Договірної Сторони, вважаються поданими у ці самі терміни компетентному органу, установам зв'язку та компетентним установам іншої Договірної Сторони.
Згідно з п. 2 ст. 24 Угоди 2012 року заява про призначення допомоги відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, вважається заявою про призначення відповідної допомоги згідно із законодавством іншої Договірної Сторони, за винятком ситуацій, коли особа, яка подає заяву, просить, щоб призначення пенсії за віком згідно із законодавством іншої Договірної Сторони було відкладено.
П. 1 ст. 25 Угоди 2012 року установлено, що для застосування цієї Угоди, компетентні органи, компетентні установи та установи зв'язку Договірних Сторін використовують державну мову обох Договірних Сторін.
Компетентні органи, компетентні установи та установи зв'язку однієї Договірної Сторони не можуть відхиляти заяви, оскарження та інші, подані до них документи, з причини того, що вони були оформлені державною мовою іншої Договірної Сторони (ч. 2 ст. 25 Угоди 2012 року).
Відповідно до п. 1 ст. 28 Угоди 2012 року ця Угода не надає права на виплату допомоги за період, який передує даті набрання нею чинності.
При визначенні права на допомогу відповідно до цієї Угоди враховується також страховий стаж, набутий відповідно до законодавства Договірних Сторін до набрання нею чинності (п. 2 ст. 28 Угоди 2012 року).
Відповідно до п. 3 ст. 28 Угоди 2012 року з урахуванням п. 1, ця Угода застосовується до страхових випадків які виникли до набрання нею чинності за умови, що зобов'язання, які виникли внаслідок цього, не були попередньо врегульовані.
18 травня 2012 року між компетентними органами України та Республіки Польща відповідно до п. 1 ст. 20 Угоди 2012 року укладений Адміністративний договір щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення (далі - Адміністративній договір), який набрав чинності 01 січня 2014 року.
Ст. 1 Адміністративного договору визначає установи зв'язку, про які йдеться у п. 2 ст. 20 Угоди, такими установами є:
(1) в Україні:
1) Міністерство соціальної політики України - з питань застосування положень частини ІІ Угоди;
[…]
5) Пенсійний фонд України - з питань призначення та виплати пенсій, […].
[…].
(2) в Республіці Польща:
1) Установа соціального страхування, Центральний офіс у Варшаві - у сфері застосування законодавства про соціальне страхування, за виключенням соціального страхування аграріїв;
[…].
Згідно з п. 2 ст. 2 Адміністративного договору установи зв'язку, вказані у п. 1, погоджують спільні процедури та двомовні формуляри, необхідні для застосування Угоди та цього Адміністративного договору.
Компетентний орган кожної з Договірних Сторін може визначити інші установи зв'язку крім тих, про які йдеться у п. 1. У такому випадку він зобов'язаний негайно повідомити компетентний орган іншої Договірної Сторони (п. 3 ст. 2 Адміністративного договору).
Ст. 3 Адміністративного договору визначає компетентні установи, про які йдеться у п. 2 ст. 20 Угоди, такими установами є:
(1) в Україні:
[…]
4) Пенсійний фонд України - з питань призначення та виплати пенсій, […].
(2) в Республіці Польща:
1) Установа соціального страхування - у сфері застосування законодавства про соціальне страхування, за виключенням соціального страхування аграріїв;
[…].
Відповідно до п. 1 ст. 4 Адміністративного договору (підтвердження страхування) якщо законодавство однієї з Договірних Сторін застосовується згідно із положеннями частини ІІ Угоди, компетентна установа цієї Договірної Сторони, визначена у п. 2, на запит роботодавця або самозайнятої особи, видає довідку, яка підтверджує, що найманий працівник або самозайнята особа підпадає під дію цього законодавства, з визначенням терміну дії такої довідки. Ця довідка є доказом того, що найманий працівник або самозайнята особа не підпадають під дію законодавства іншої Договірної Сторони.
Згідно з п. 2 ст. 4 Адміністративного договору довідка, про яку йдеться у п. 1, видається:
(1) в Україні - Міністерством соціальної політики України або визначеною ним компетентною установою;
(2) в Республіці Польща:
1) Установою соціального страхування - у сфері застосування законодавства про соціальне страхування, за виключенням соціального страхування аграріїв;
[…].
Відповідно до п. 3 ст. 3 Адміністративного договору компетентна установа Договірної Сторони, що видає довідку, про яку йдеться в п. 1, надає копію цієї довідки найманому працівнику або самозайнятій особі, а також роботодавцеві найманого працівника та установі зв'язку, або компетентній установі іншої Договірної Сторони.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Адміністративного договору компетентна установа Договірної Сторони, яка отримує заяву про допомогу, що надається відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, згідно із ст. 24 Угоди, на відповідному формулярі надсилає запит до компетентної установи іншої Договірної Сторони разом з усіма наявними документами та інформацією, які необхідні компетентній установі іншої Договірної Сторони для визначення прав заявника.
Згідно з п. 2 ст. 6 Адміністративного договору компетентні установи обох Договірних Сторін з використанням відповідних формулярів здійснюють невідкладний обмін наявними документами та інформацією, необхідними для ухвалення остаточного рішення щодо заяви про виплати, а також інформують одна одну щодо всіх обставин, що мають значення для права, розміру та виплати допомоги.
Компетентна установа Договірної Сторони, якій було подано заяву про допомогу, перевіряє відомості щодо заявника та членів його сім'ї. Види інформації, яка перевіряється, погоджують установи зв'язку обох Договірних Сторін (п. 4 ст. 6 Адміністративного договору).
Як свідчить Протокол робочої зустрічі представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS) від 05 лютого 2014 року, 4-5 лютого 2014 року у м. Львові відбулася зустріч представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща щодо узгодження процедур, дій та бланків формулярів зв'язку, передбачених для застосування при реалізації Угоди 2012 року.
На виконання п. 2 ст. 2 Адміністративного договору погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди:
для Української Сторони - UA-PL5, UA-PL6, UA-PL8, UA-PL9, UA-PL10 та UA-PL12;
для Польської Сторони - PL-UA5, PL-UA6, PL-UA7, PL-UA11, PL-UA12 та PL-UA13.
Зразки формулярів додані до Протоколу.
Для цілей реалізації Угоди 2012 року визначено: для Української Сторони: з питань призначення пенсій - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області; з питань виплати пенсій та допомоги на поховання - Пенсійний фонд України;
для Польської Сторони - Відділення Фонду соціального страхування у Жешові.
Бланки формулярів звязку відповідно до Угоди 2012 року оприлюднені на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України (https://www.pfu.gov.ua/25361-blanky-formulyariv-zv-yazku-vidpovidno-do-ugody-mizh-ukrayinoyu-ta-respublikoyu-polshha-pro-sotsialne-zabezpechennya/).
Проаналізувавши зміст цих форм, суд зазначає таке.
Форма UA-PL5 - Формуляр звязку заповнюється і надсилається компетентною установою; форма UA-PL6 - Довідка про страховий стаж у Польщі заповнюється і надсилається компетентною установою; форма UA-PL6 - Підтвердження страхового стажу в Україні (ст. ст. 12 і 13 Угоди), заповнюється і надсилається компетентною установою; форма UA-PL7 - Заява про призначення пенсії, заповнюється заявником; форма UA-PL8 - Заява на отримання польської пенсії за віком - за інвалідністю, заповнюється заявником і компетентною установою; форма UA-PL9 - Заява на отримання польської пенсії по втраті годувальника, заповнюється заявником і компетентною установою; форма UA-PL10 - Заява про виплату польської допомоги на поховання, заповнюється заявником; форма UA-PL11 - Заява щодо виплати допомоги на поховання, заповнюється заявником; форма UA-PL12 - Статистичні дані щодо допомоги виплаченої оримувачам, які проживають в Україні у … році, заповнюється компетентною установою; форма UA-PL12 - Статистичні дані щодо допомоги, виплаченої отримувачам, які проживають в Польщі у … році, заповнюється компетентною установою; форма UA-PL13 - Заява формуляр для поновлення виплати раніше призначеної пенсії, заповнюється заявником.
При цьому форма UA-PL5 - формуляр зв'язку призначений для передачі заяви на пенсію; передачу інформації/формулярів/документів; запитів щодо інформації/формулярів/документів; нагадування про запит. Ця форма заповнюється і надсилається компетентною установою України відповідній компетентній установі Республіки Польща.
Суд наголошує, що в силу положень абз. 11 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком № 637, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Отже, за загальним правилом, у разі призначення пенсії відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, обов'язок надання інформації про сплату страхових внесків за період роботи особи, яка звертається за призначенням пенсії, в іншій державі покладається не на заявника, а саме на пенсійний орган.
У взаємовідносинах між Україною та Республікою Польща відповідні зобов'язання компетентних установ передбачені ст. ст. 12, 16, 21, 24 Угоди 2012 року та п. 1 ст. 6 Адміністративного договору.
На виконання вимог пп. 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 та п. 3 Порядку № 637, з огляду на відсутність в трудових книжках записів про періоди роботи в Республіці Польща, разом з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надав довідку PGO Services Sp. Z.O.O, яка містить відомості про періоди на цьому підприємстві.
Крім того, на підтвердження факту сплати страхових внесків разом з заявою про призначення пенсії позивач надав щорічну інформацію для застрахованої особи з ZUS (Управління соціального страхування Республіки Польща).
Між тим, матеріали пенсійної справи не містять доказів виконання пенсійним органом вимог Угоди 2012 року та Адміністративного договору в частині звернення до компетентної установи Республіки Польща з формуляром зв'язку (форма UA-PL5) для отримання інформації про страховий стаж, набутий ОСОБА_1 в Республіці Польща, а також отримання пенсійним органом довідки про страховий стаж позивача в Польщі.
П. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Адміністративна процедура має здійснюватися із додержанням таких принципів, зокрема, як обґрунтованість та офіційність (п. п. 3, 11 ч. 1 ст. 4, ст. ст. 8, 16 Закону № 2073).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Ч. 3 ст. 8 Закону № 2073 установлено, що адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2073 адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону № 2073 адміністративний орган не може зобов'язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом.
Ч. 3 ст. 16 Закону № 2073 установлено, що адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
Обов'язки адміністративного органу під час підготовки справи до розгляду та вирішення визначені ст. 47 Закону № 2073.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 2073 під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (ст. 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності:
1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління;
[…]
7) виконує інші передбачені законом обов'язки в рамках адміністративного провадження.
Витребування необхідних документів та відомостей, збирання доказів, проведення слухання у справі та інші процедурні дії під час адміністративного провадження здійснюються відповідно до вимог цього Закону (ч. 2 ст. 47 Закону № 2073).
Витребування документів та відомостей регламентовано нормами ст. 48 Закону № 2073.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 2073 адміністративний орган витребовує документи та відомості, необхідні для вирішення справи, з дотриманням принципу офіційності.
Аналіз положень Угоди 2012 року та Адміністративного договору, ст. ст. 4, 8, 16, 47, 48 Закону № 2073, п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 зумовлює висновок про те, що пенсійний орган не може відмовляти особі, яка звертається за призначенням пенсії, у зарахуванні до страхового стажу, що враховується при визначенні права на пенсію за віком, періодів роботи у Республіці Польща, та/або відмовляти у призначенні пенсії з посиланням на те, що «такі періоди роботи потребують уточнення формуляром, який надходить до Пенсійного фонду України».
Позивач не може бути позбавлений свого конституційного права на соціальний захист внаслідок ігнорування державою в особі її органів процедур, які вона сама запровадила і визначила. Також позивач не може бути позбавлений права на пенсію через невиконання (неналежне виконання) державою в особі її органів покладених на них обов'язків (прийнятих зобов'язань).
Тим більш, що в даному випадку йдеться про відмову у призначенні пенсії через відсутність документа, який особа, яка звертається за призначенням пенсії, не може отримати самостійно, оскільки в даному випадку обмін інформацією між компетентними установами України та Республіки Польща відбуваються без участі заявника.
Таким чином, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, необхідного страхового стажу, визначеного ч. ч. 1-3 ст. 26 цього Закону, позивач має право на включення періодів роботи в іншій державі, (в даному випадку - в Республіці Польща), в календарному обчисленні до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком, за умови підтвердження стажу роботи в Польщі в порядку, визначеному Угодою 2012 року та Адміністративним договором.
Таке право гарантоване ч. 1 ст. 26-1 Закону № 1058.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 07 жовтня 2024 року № 056750011949 «Про відмову у призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.
Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Донецькій області не забезпечило всебічний, повний та об'єктивний розгляд поданих ним документів.
Крім того, в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії і прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області не забезпечило дотримання вимог Закону № 2073.
Суд відзначає, що в процесі адміністративного провадження відповідач не забезпечив дотримання принципів адміністративної процедури, зокрема тих, про які йдеться в п. п. 1, 3, 5, 11 ч. 1 ст. 4 Закону № 2073.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2073 адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 4 ст. 6 Закону № 2073).
Всупереч приписам ч. 4 ст. 6 Закону № 2073 ГУ ПФУ в Донецькій області при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії проігнорувало обов'язкові висновки Верховного Суду, зокрема щодо застосування норм Угод 1992, 1993, 1994 років та зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації.
Всупереч приписам ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону № 2073 ГУ ПФУ в Донецькій області не забезпечило належність і повноту з'ясування обставин, що мали значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію, зокрема відповідачем не встановлені всі обставини, які необхідні для вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в Республіці Польща.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.
Суд відзначає, що не може вважатися добросовісною і розумною поведінка пенсійного органу, яка знайшла прояв у тому, що позивачеві відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у Республіці Польща через те, що сама держава, в особі її органів, не виконала своїх обов'язків (прийнятих на себе зобов'язань), передбачених Угодою 2012 року і Адміністративним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.
Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями (ч. 2 ст. 52 Закону № 2073).
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.
Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов'язок збирання доказів покладений на адміністративний орган (ч. 4 ст. 52 Закону № 2073).
Порушенню відповідачем принципів обґрунтованості та офіційності суд надав оцінку, вирішуючи питання про те, чи може бути визнана протиправною відмова у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в Республіці Польща з посиланням на «необхідність уточнення формуляром, який надходить до Пенсійного фонду України».
Прийняття рішення у справі регламентовано нормами ст. 69 Закону № 2073.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073 за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Вимоги до змісту адміністративного акта наведені у ст. 71 Закону № 2073.
Так, згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 2073 письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім'я відповідальної посадової особи адміністративного органу.
У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.
Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.
У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.
У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов'язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред'явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
Рішення, яке є предметом спору, не повною мірою відповідає вимогам ст. 71 Закону № 2073 щодо змісту адміністративного акта, зокрема в заключній частині рішення пенсійний орган не вказав строки і порядок його оскарження, місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, вид суду, до якого особа може подати позову.
Роз'яснення порядку оскарження, яке ГУ ПФУ в Донецькій області навело в рішенні про відмову у призначенні пенсії, має формальний характер.
Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені ст. 72 Закону № 2073.
Так, згідно з ч. 1 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта (ч. 4 ст. 72 Закону № 2073).
Згідно з ч. 5 ст. 72 Закону № 2073 відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
Ч. 6 ст. 72 Закону № 2073 передбачено, що мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.
Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, визначеним ст. 72 Закону № 2073.
Мотивування (обґрунтування) рішення про відмову у призначенні пенсії не забезпечує ОСОБА_1 належну можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження, оскільки всупереч приписам п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 в цьому рішенні відсутня детальна правова оцінка обставин, виявлених пенсійним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин; відсутнє посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки пенсійного органу, тощо.
В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Донецькій області не навело чітких висновків про відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу; не навело власну правову оцінку всім обставинам, що мали значення для його прийняття, оскільки не забезпечило повноту встановлення таких обставин.
Суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин йшлося про прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, тобто про відмову особі в реалізації її конституційного права на соціальний захист.
Відтак, таке рішення потребувало ретельного, повного і чіткого обґрунтування, чого відповідачем не було забезпечено.
Умови правомірності адміністративного акта наведені у ст. 87 Закону № 2073.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 2073 протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 1 цієї статті, зокрема:
1) прийнятий адміністративним органом, що:
а) не мав на це повноважень;
б) використав дискреційні повноваження незаконно;
2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;
3) порушує норми матеріального права;
4) не відповідає принципам адміністративної процедури.
Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта (ч. 3 ст. 87 Закону № 2073).
Отже, не відповідність рішення, яке є предметом спору, принципам адміністративної процедури сама по собі є достатньою підставою для визнання його протиправними.
Оскільки рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 07 жовтня 2024 року № 056750011949 «Про відмову у призначенні пенсії за віком» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.
Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення суд вважає за необхідне також застосувати такі способи захисту як зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області:
- включити до страхового стажу ОСОБА_1 для визначення права на пенсію за віком періоди роботи в іншій державі:
з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року,
з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року,
з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року,
з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року,
з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року,
з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року,
з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
Разом з цим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині покладання на відповідача обов'язку зарахувати до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком періодів роботи в Республіці Польща з 16 серпня 2018 року по 16 грудня 2018 року та з 20 лютого 2019 року по 31 жовтня 2019 року не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно, оскільки стаж роботи в Польщі не підтверджений з дотриманням процедури, визначеної міжнародним договором - Угодою 2012 року.
При повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року ГУ ПФУ в Донецькій області має вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для зарахування до його страхового стажу для визначення права на пенсію за віком періодів роботи в Республіці Польща, долучивши до матеріалів пенсійної справи інформацію про сплату страхових внесків за ці періоди та інші відомості про трудову діяльність позивача у цій державі, отриману пенсійним органом за процедурою, визначеної Угодою 2012 року.
Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є ГУ ПФУ в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Отже, саме на ГУ ПФУ в Донецькій області суд покладає обов'язок зарахувати певні періоди до страхового стажу і повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів та заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція від 14 жовтня 2024 року).
Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07 жовтня 2024 року № 056750011949 «Про відмову у призначенні пенсії за віком».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області включити до страхового стажу ОСОБА_1 для визначення права на пенсію за віком періоди роботи в іншій державі:
з 14 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року,
з 26 вересня 2008 року по 19 жовтня 2009 року,
з 20 жовтня 2009 року по 29 листопада 2009 року,
з 15 грудня 2009 року по 28 вересня 2010 року,
з 29 вересня 2010 року по 20 вересня 2011 року,
з 10 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року,
з 02 жовтня 2012 року по 17 березня 2015 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
9. Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року.
Суддя Т.О. Кравченко