25 липня 2025 р. Справа № 120/14180/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю рішення відповідача №184050008644 від 21.08.2024, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
У встановлений строк відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. Мотивуючи свій відзив відповідач зазначає, що 13.08.2024 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1058. За наслідками розгляду заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення від 21.08.2024 №184050008644 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, а саме 26 років 06 місяців.
Відповідач вказує, що за результатами розгляду документів позивача, доданих до заяви, до спеціального стажу що дає право на призначення пенсії за вислугу років зараховано періоди роботи працівником освіти згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1990, а саме з 26.06.1990 по 31.07.1990 та з 15.08.1992 по 10.10.2017 включно. При цьому страховий стаж позивача склав 38 років 05 місяців 17 днів. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (по 11.10.2017) становить - 25 років 02 місяці 24 дні.
Відтак, на думку відповідача, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до статтей 52, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення від 21.08.2024 №184050008644, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Одночасно зазначено, що страховий стаж становить 38 років 5 місяців 17 днів, а стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років (по 11.10.2017) становить 25 років 2 місяці 24 дні із необхідних 26 років та 6 місяців.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до п. 2-1 Перехідних положень Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, в редакції Закону № 2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII) право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим-одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років які народилися з 01.01.66 по 30.06.66; 50 років 6 місяців які народилися з 01.07.66 по 31.12.66; 51 рік які народилися з 01.01.67 по 30.06.67; 51 рік 6 місяців які народилися з 01.07.67 по 31.12.67; 52 роки які народилися з 01.01.68 по 30.06.68; 52 роки 6 місяців які народилися з 01.07.68 по 31.12.68; 53 роки які народилися з 01.01.69 по 30.06.69; 53 роки 6 місяців які народилися з 01.07.69 по 31.12.69; 54 роки які народилися з 01.01.70 по 30.06.70; 54 роки 6 місяців які народилися з 01.07.69 по 31.12.70; 55 років які народилися з 01.01.71.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII. Положення пункту "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788 зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом рішення Конституційного Суду України положення пункту "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" ст. 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е, ж" ст. 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.
Положення пункту "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону №1788-XII Законом №213-VIII та Законом №911-VIII неконституційними. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019.
На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" до оспорюваних положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення". А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст. 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213 та від 24.12.2015 № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Тобто особа, яка станом на момент звернення до пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.
Як видно зі змісту оскаржуваного рішення від 21.08.2024 № 184050008644, на момент звернення позивача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж позивачки становив 25 років 2 місяці 24 дні. Водночас обчислення спеціального стажу було здійснено станом на 10.10.2017, без врахування рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019.
Відтак, враховуючи, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 13.08.2024, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, відповідач повинен був застосовувати положення п. "е" ст. 55 Закону № 1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Тому суд доходить до висновку про безпідставність твердження відповідача про те, що спеціальний стаж позивачки повинен обчислюватись станом на 10.10.2017 і те, що правом виходу на пенсію за вислугу років може скористатися особа, яка має спеціальний стаж станом на 10.10.2017 не менше ніж 26 років і 6 місяців.
Водночас в оскаржуваному рішенні відповідачем не заперечується той факт, що позивачка працювала на посадах в закладах освіти, перелік яких передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до переконання, що пенсійний орган діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.08.2024 № 184050008644 визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII з 21.09.2023, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. При розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами право позивачки на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відтак, зважаючи на положення п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, а також беручи до уваги дату звернення позивачки за призначенням пенсії, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII з 13.08.2024 (дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України).
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Щодо вимоги позивача про зарахування до спеціального стажу періоди її роботи з 11.10.2017 по 16.08.2024, то суд зважає на те, що згідно оскаржуваного рішення пенсійним органом в ході розгляду заяви позивача первинно не надавалася оцінка зазначених періодів трудової діяльності позивача в контексті їх врахування до спеціального стажу. Наразі в матеріалах справи відсутні докази про те, що вказаний період трудової діяльності позивача є спірним чи таким, яким не буде врахований відповідачем при призначені позивачу пенсії.
В даному випадку в ході розгляду цієї справи суд встановив, що позивач має необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії по вислузі років, а тому зобов'язання пенсійний орган призначити позивачу таку пенсію з 13.08.2024 є достатнім для належного захисту її прав в межах спірних правовідносин.
Отже, в цій частині суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, у визначений судом спосіб.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, та спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується зі способом захисту порушених прав позивача.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №184050008644 від 21.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 13.08.2024.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 25.07.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович