(заочне)
Справа № 494/1452/24
Номер провадження 2/495/1027/2025
15 липня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Кракатиця В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровський в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ "Юніт Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 13.12.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 544329762. Відповідач підписав договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало кредит в сумі 7 000 грн., перерахувавши відповідні кошти на банківський рахунок відповідача. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день подачі позову становить 34 427 грн. 40 коп., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту; 27 427 грн. 40 коп. сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. 28.11.2019 року додатковою угодою №19 до Договору факторингу №28/1118-01 строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
31.12.2020 року додатковою угодою № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року та викладено договір у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року.
31.12.2021 року додатковою угодою №27 до Договору факторингу №28/1118-01 строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договром № 544329762 від 13.12.2022 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 07.02.2023 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 215.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору
факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн
Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 34427,40 грн.
05.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 544329762 від 13.12.2022 року.
Відтак, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором № 544329762 від 13.12.2022 року в розмірі 34 427 грн. 40 коп., яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.09.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Клопотання про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направляв.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.1, 2 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, відзив, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування.
13.12.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 544329762. Відповідач підписав договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало кредит в сумі 7 000 грн., перерахувавши відповідні кошти на банківський рахунок відповідача. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день подачі позову становить 34 427 грн. 40 коп., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту; 27 427 грн. 40 коп. сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. 28.11.2019 року додатковою угодою №19 до Договору факторингу №28/1118-01 строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
31.12.2020 року додатковою угодою № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року та викладено договір у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року.
31.12.2021 року додатковою угодою №27 до Договору факторингу №28/1118-01 строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договром № 544329762 від 13.12.2022 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 07.02.2023 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 215.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору
факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн
Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 34427,40 грн.
05.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 544329762 від 13.12.2022 року.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 05/07/24 від 05.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 34427,40 грн.
Таким чином ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 427 грн. 40 коп., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту; 27 427 грн. 40 коп. сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Встановлено, що ТОВ «Юніт Капітал» має право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 544329762 на підставі укладеного договору факторингу № 05/07/24 від 05.07.20224 року.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 544329762 від 13.12.2022 року, наданий суду позивачем, а також платіжне доручення від 13.12.2022 року АТ КБ «Приватбанк» є належними та допустимими доказами, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування відсотків.
Тому, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 544329762 від 13.12.2022 року в розмірі 34 427 грн. 40 коп.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Юніт Капітал» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.5ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положеньст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Юніт Капітал» понесло судові витрати, що складаються з 2 422,40 гривень, сплаченого судового збору.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2 422,40 гривень.
Відповідно до ч. 1статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно дост.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту ч.4ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, заяви про зменшення витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять.
У ч.3ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 05/07/24-02 від 05.07.2024 року.
Згідно ч. 3 п.3.3. договору №05/07/24-02 гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №05/07/24-02 від 05.07.2024.
05.07.2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» підписано Акт прийому - передачі наданих послуг.
Згідно Акту прийому - передачі наданих послуг, послуги надано на загальну суму 6 000 грн.
Таким чином Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» було надано ТОВ «Юніт Капітал» послуги з правничої допомоги на загальну суму 6 000, 00 гривень.
Вартість вказаних послуг та факт їх падання підтверджується договором про надання правової допомоги № 05/07/24-02 від 05.07.2024 року та актом про прийняття-передачу наданих послуг від 05.07.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, від відповідача ОСОБА_1 заперечень щодо розміру понесених судових витрат до суду надано не було та не доведено неспівмірності даних витрат.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що стороною відповідача не подані заперечення щодо заявленого стороною позивача розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що понесені позивачем ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, у вигляді витрат за надання правничої допомоги у розмірі 6 000 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,530,629,1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89,141, 258-259, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 544329762 від 13.12.2022 року в розмірі 34 427 грн. 40 коп., яка складається з: 7 000 грн. - заборгованість по кредиту, 27 427 грн. 40 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правову допомогу 6 000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Юлія ШЕВЧУК