Справа №589/5415/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/310/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
Іменем України
16 липня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 589/5415/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.11.2023, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Шостка Сумської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі (зі змінами) заступник керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_10 просить змінити вирок суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і вважати ОСОБА_11 засудженим за ч. 2 ст. 389 КК до покарання у виді одного року пробаційного нагляду. Крім того, на підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК покласти на ОСОБА_11 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.03.2024 набрав чинності ЗУ № 3342-IX від 23.08.2023 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», відповідно якого у тому числі до санкції ч. 2 ст. 389 КК були внесені зміни шляхом виключення покарання у виді арешту, тому призначене ОСОБА_11 покарання у виді арешту не може бути застосоване і підлягає зміні враховуючи вимоги ст. 5 КК.
Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.11.2023 ОСОБА_11 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, і йому призначене покарання у виді п'яти місяців арешту.
Згідно вироку суду, ОСОБА_11 , будучи засудженим вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді 240 годин громадських робіт і 02.08.2023 поставлений на облік в Шосткинському районному відділі філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області. 07.08.2023 ОСОБА_11 письмово, особисто під підпис, був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт і попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Для відбування покарання ОСОБА_11 був направлений до КП «Шостка-Зеленбуд» і він мав приступити до його відбування з 08.08.2023, але з 13.09.2023 та 04.10.2023 не приступив до відбування громадських робіт, не бажаючи відбувати покарання, а 20.10.2023 категорично відмовився відбувати покарання.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, з будь-якими клопотаннями до суду апеляційної інстанції не звертався, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у його відсутність, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та просила її задовольнити, доводи захисника ОСОБА_9 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. 3 КК).
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom) від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі прокурором не оскаржуються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про зміну вироку суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є обґрунтованим і заслуговують на увагу, оскільки покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК) та призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (ч. 1 ст. 65 КК).
Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.11.2023 ОСОБА_11 був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, і йому було призначене покарання у виді п'яти місяців арешту.
Станом на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, та на час ухвалення 03.11.2023 судом першої інстанції вироку санкція ч. 2 ст. 389 КК передбачала покарання у виді арешту строком до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років.
Разом з тим, 28.03.2024 набрав чинності ЗУ № 3342-IX від 23.08.2023 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким було запроваджено новий вид покарання за вчинення кримінальних правопорушень - це пробаційний нагляд.
Після набуття чинності вказаним Законом санкція ч. 2 ст. 389 КК передбачає покарання у виді пробаційного нагляду строком до трьох років або обмеження волі на той самий строк.
На час розгляду в суді апеляційної інстанції покарання у виді пробаційного нагляду є більш м'яким порівняно з покаранням у виді арешту (ст. 51 КК), який був призначений ОСОБА_11 в суді першої інстанції.
Закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК).
Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, крім іншого, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого (п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК), а підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК).
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягав застосуванню (п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції через неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 389 КК покарання у виді одного року пробаційного нагляду, задовольнивши таким чином апеляційну скаргу прокурора.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.11.2023 відносно ОСОБА_12 змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Призначити ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді одного року пробаційного нагляду.
На підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_12 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбування покарання ОСОБА_14 обчислювати з дня взяття на облік органом пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4