Номер провадження: 33/813/950/25
Номер справи місцевого суду: 511/4514/24
Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.
Доповідач Журавльов О. Г.
09.06.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Журавльов О.Г., за участі: секретаря судового засідання - Хангельдян К.С., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тонконога В.В. на постанову судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.12.2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Суми, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Постановою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.12.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 гривень на користь держави.
Встановлено, що громадянин ОСОБА_1 07.12.2024 року о 06 год. 05 хв., на південній околиці м. Роздільна Одеської області, на відстані до 10000 метрів від лінії державного кордону України, намагався незаконно перетнути державний кордон України на вихід з України до Республіки Молдова в районі прикордонного знаку №0511 на напрямку м. Роздільна (Україна) - с. Стара Андріяшівка (Республіка Молдова), поза пунктами пропуску через Державний кордон України, в пішому порядку з документами, що посвідчують особу, чим порушив Закон України «Про державний кордон України».
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
На дану постанову представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Тонконог В.В.подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що відсутні жодні докази провини ОСОБА_1 , справу розглянуто без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що є грубим порушенням вимог КУпАП.
Просить постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також представник просить поновити строк на оскарження постанови, оскільки у судове засідання не викликались та розгляд справи здійснено без їх участі, копію постанови не отримував, а про наявність оскаржуваної постанови стало відомо з ЄДРСР 20.03.2025 після чого апеляційна скарга була подана 24.03.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представник - адвокат Тонконог В.В. були належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак у судове засідання не з'явилися, звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи без їх участі, вважаю, що розгляд апеляційної скарги має бути проведений без участі сторін, а також без фіксації процесу технічними засобами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, прихожу до наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що апелянт не був присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, копію постанови не отримував, а про наявність оскаржуваної постанови стало відомо з ЄДРСР 20.03.2025 після чого апеляційна скарга була подана 24.03.2025.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували доводи клопотання про причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді районного суду, а тому даний строк апелянтом пропущене з поважних причин та він підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Так вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №002508Е від 07.12.2024 року відповідно до якого ОСОБА_1 07.12.2024 року о 06 год. 05 хв., на південній околиці м. Роздільна Одеської області, на відстані до 10000 метрів від лінії державного кордону України, намагався незаконно перетнути державний кордон України на вихід з України до Республіки Молдова в районі прикордонного знаку №0511 на напрямку м. Роздільна (Україна) - с. Стара Андріяшівка (Республіка Молдова), поза пунктами пропуску через Державний кордон України, в пішому порядку з документами, що посвідчують особу, чим порушив Закон України «Про державний кордон України»; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 07.12.2024 року, в яких останній підтвердив обставини викладені в протоколі; рапортом від 07.12.2024 року щодо встановлення факту даного правопорушення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
За змістом ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 Закону України «Про державний кордон України» встановлено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно з абз. 1 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Окрім того, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон.
Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.
Крім того, посилання представника на порушення прав Красуцького А.Р., апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки під час апеляційного розгляду справи представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Тонконог В.В. надав до канцелярії апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності його та ОСОБА_1 , а тому йому в повній мірі була надана можливості для захисту прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП, чим відновлено його право на участь в судовому розгляді через його представника.
Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до його незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Поновити представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Тонконогу В.В.строк на апеляційне оскарження постановисудді Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.12.2024 року.
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тонконога В.В.- залишити без задоволення.
Постановусудді Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.12.2024 рокупро притягнення ОСОБА_1 за вчиненняадміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов