Номер провадження: 22-ц/813/2403/25
Справа № 522/2900/24-Е
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
17.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 серпня 2024 року у складі судді Бондар В.Я.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про визнання особи недієздатною
У лютому 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати недієздатним ОСОБА_2 та призначити заявника його опікуном.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є братом заявника, прізвища написані по різному у зв'язку з допущеною помилкою при перекладі документів з російської мови. В дитинстві ОСОБА_2 зазнав сильної душевної травми, ставши свідком того, як його мати ОСОБА_3 вчинила самогубство, страдавши на душевні розлади. Брат заявника у дитинстві отримав травму ока, тому з 12 років не бачить на праве око. Мали місце травми голови. Корінний злам в житті брат стався на рубежі 1998-1999 років, коли він став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Власником та водієм другого автомобіля за словами брата був «циганський барон», який почав погрожувати брату та переслідувати його. Після врегулювання конфлікту, брат захопився релігією, але тлумачив канони по своєму. У 1999-2000 роках почалися конфлікти брата з батьком на релігійну тематику, брат казав, що їх покійна бабця є його ангелом охоронцем та розповідає йому як себе поводити. Брат почав блукати по місту та просити у людей гроші на храм, пояснюючи, що інакше батько помре, а тим людям, хто відмовився жертвувати гроші, будуть надіслані Богом жахливі наслідки. 24.01.2000 брат був госпіталізований до КПП «ООМЦПЗ» ООП, де перебував на лікуванні до 17.02.2000. У лікарні гострої сомато-неврологічної патології не виявили. На фоні лікування, стан брата поліпшився, стосунки з рідними налагодилися, був виписаний під спостереження районного психіатра з діагнозом «гострий маячний розлад, що розв'язався». В 2001 році брат був повторно госпіталізований. Трохи згодом психоемоційний стан погіршився, він став менш агресивним, але був надмірно зациклений на релігії, вважав себе «месією», що він може переміщувати хмари руками та викликати смерть людей силою думки. Брат часто зникав, за його словами їздив в Сибір в пошуках «релігійних святинь» та свого «спадку», звідки повернувся з обмороженими руками та ногами. У 2023 році брат заявника знову проходив лікування і був виписаний з діагнозом «хронічний маячний розлад». В травні 2023 року ОСОБА_2 був визнаний інвалідом ІІ групи безстроково та визнаний таким, що обмежений у самообслуговуванні, обмежений у здатності до самостійного пересування, у здатності до орієнтування, обмежений у здатності контролювати свою поведінку та спілкування. Догляд за братом досі здійснював заявник. Заявник з 2000 року підтримував брата періодично, а з травня 2023 року постійно доглядав за ним. Донька ОСОБА_2 від першого шлюбу ніколи відносин з батьком не підтримувала, а діти від другого шлюбу донька та син, проживають у Франції, стосунки з батьком не підтримують протягом багатьох років. Тому, крім заявника ніхто з родичів ОСОБА_2 не може бути призначений опікуном.
Позиція заінтересованих осіб в суді першої інстанції
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення заяви.
Представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Гаврилюк А.А. підтримав подання органу опіки та піклування.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 жодних заяв до суду не надав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатною особою. У частині вимог про призначення опікуном ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заява ОСОБА_1 є частково обґрунтованою, а саме в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною особою. В той же час, заява ОСОБА_1 про призначення його опікуном є необґрунтованою, оскільки повної інформації про неможливість інших членів сім'ї ОСОБА_2 опікуватися ним до суду не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 серпня 2024 року в частинні відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його рідного брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не запитував ані в заявника, ані в органу опіки та піклування належним чином засвідчені заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо неможливості ними доглядати свого батька та надання згоди на здійснення такого догляду ОСОБА_1 із призначенням його опікуном. Судом також не запитувалися докази стосовно тривалого проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за кордоном, в той час як суд, якщо він вважав такі обставини істотними для розгляду справи та які могли вплинути на прийняття ним рішення, відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України міг з власної ініціативи витребувати необхідні докази, а саме, направити запит до Державної міграційної служби України щодо того, чи перебувають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на території України, а якщо ні, то коли ними було залишено територію України. Однак судом не було направлено подібних запитів, що свідчить про передчасність висновків суду, викладених ним в оскаржуваному рішенні.
Зазначає, що судом першої інстанції також в оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_2 має трьох дітей від двох шлюбів, а у поданні Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не вказано про третю дитину ОСОБА_2 , не проаналізовано її місцезнаходження, можливість опікуватися батьком, що свідчить про те, що подання Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не належним чином мотивоване, а тому не може братися до уваги. Однак ОСОБА_2 ніколи не підтримував спілкування зі своєю першою донькою через неприязні стосунки, йому та заявнику невідома її доля та в них відсутні жодні контактні дані для встановлення з нею зв'язку. Донька протягом останніх приблизно 30 років не виявила жодного бажання до спілкування з батьком, не говорючі про догляд та опіку за ним. Тому за таких обставин було неможливо та недоцільно з'ясовувати можливість першої доньки опікуватися батьком, адже з урахування повної відсутності емоційного зв'язку між нею та батьком, вона не зможе повноцінно забезпечити захист його прав та інтересів. Натомість заявником було надано до органу опіки та піклування вичерпний перелік документів, що доводять те, що він має право та можливість бути призначеним опікуном його рідного брата.
Позиція заінтересованих осіб в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від заінтересованих осіб не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 17.07.2025 з'явився ОСОБА_1 .
Представники заінтересованих осіб - Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ІНФОРМАЦІЯ_5 у батьків мовою оригіналу « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 » народився син « ОСОБА_9 », про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має прізвище ОСОБА_11 (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_6 у батьків мовою оригіналу « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_12 » народився син - « ОСОБА_13 », про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Згідно паспорта громадянина України, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має прізвище ОСОБА_15 (а.с.16).
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є братами по лінії батька, їх прізвища записані по різному внаслідок різного перекладу з російської на українську мови.
До заяви додано висновок судово-психіатричного експерта №113 від 09.02.2024 Одеської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», згідно якого ОСОБА_2 , страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді «Інші хронічні маячні розлади, із безперервним перебігом, зниженням когнітивних функцій, із вираженою стійкою соціальною дезадаптацією та формування дефекту у емоційно-вольової сфери». За своїм психічним станом, унаслідок наявного у нього психічного розладу, ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.9-13).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №496 від 08.07.2024 Одеської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», проведеної за ухвалою суду, ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді «Інші хронічні маячні розлади, із безперервним перебігом, зниженням когнітивних функцій, із вираженою стійкою соціальною дезадаптацією та формування дефекту у емоційно-вольової сфери». За своїм психічним станом, унаслідок наявного у нього психічного розладу, ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, передбачати їх можливі наслідки (а.с.131-136).
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права та мотиви прийняття, викладених в апеляційній скарзі доводів
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржена ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 серпня 2024 року оскаржується ОСОБА_1 лише в частині відмови у задоволенні вимог про призначення його опікуном, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз'яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 .
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 1 ст. 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Частиною 1 ст.40 ЦК України встановлено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення про це.
Статтею 41 ЦК України встановлено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно ст. 60 ЦК України суд встановлює піклування над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно ч.ч. 3-4 ст. 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
У відповідності до ч.1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу ч.1 ст. 60 ЦК України та ч.1 ст. 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі відповідно до вимог ЦПК України. При внесені подання, орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Встановлено, що згідно подання Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №Б-1336 від 01.08.2024, орган опіки та піклування вважає можливим та доцільним призначити громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том І: а.с.182-186).
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на обліку з приводу активної форми туберкульозу не перебуває, згідно довідки КПП «Одеський обласний центр соціально-значущих хвороб» ООР» від 15.04.2024 (а.с.88).
ОСОБА_1 без проявів психічних розладів, про що свідчить довідка №317 від 10.04.2024 КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради (а.с.89).
ОСОБА_1 не перебуває на психіатричному та наркологічному обліку, про що свідчить довідка від 15.04.2024 КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради (а.с.95).
Також ОСОБА_1 станом на 14.04.2024 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (а.с.96).
ОСОБА_1 розлучився з дружиною ОСОБА_16 , що вбачається з заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.06.2020 у справі №522/3337/20 (а.с.91).
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с.172).
Згідно характеристики сусідів, ОСОБА_1 проживає з братом ОСОБА_2 та сином ОСОБА_17 , утримує свого рідного брата. Зарекомендував себе як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки як у сім'ї, так і в спілкуванні з сусідами (а.с.92).
05.12.2000 Управління житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради видало свідоцтво про право власності на житло, за яким квартира АДРЕСА_2 належить в рівних частках ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а.с.93).
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 02.05.2024, ОСОБА_2 в шлюбі не перебуває з 19.12.1990 (а.с.102-103).
Батько ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.169).
Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.170).
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , районний суд виходив з того, що повної інформації про неможливість інших членів сім'ї ОСОБА_2 опікуватися ним до суду не надано. Зокрема надані дітьми ОСОБА_2 заяви від 26.04.2024, у яких останні не заперечують щоб догляд здійснював дядько - ОСОБА_1 , оскільки вони постійно проживають у Франції, місто Біарриц та Байонна - не підтверджують той факт, що такі заяви дійсно подали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , враховуючи те, що вказані заяви надійшли до суду простою електронною поштою без накладення цифрового підпису, нотаріально не посвідчені, не апостильовані. Крім того, у поданні Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не вказано про третю дитину ОСОБА_2 , не проаналізовано її місцезнаходження, можливість опікуватися батьком.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком районного суду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам справи їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом першої інстанції таких вимог закону не дотримано.
Так, звертаючись до суду із даною апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначає про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не запитував ані в нього, ані в органу опіки та піклування належним чином засвідчені заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо неможливості ними доглядати свого батька. Судом також не запитувалися докази стосовно тривалого проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за кордоном, в той час як суд, якщо він вважав такі обставини істотними для розгляду справи та які могли вплинути на прийняття ним рішення, відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України міг з власної ініціативи витребувати необхідні докази, а саме, направити запит до Державної міграційної служби України щодо того, чи перебувають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на території України, а якщо ні, то коли ними було залишено територію України. Однак судом не було направлено подібних запитів, що свідчить про передчасність висновків суду, викладених ним в оскаржуваному рішенні. Окрім того, щодо наявності третьої дитини, то ОСОБА_2 ніколи не підтримував спілкування зі своєю першою донькою через неприязні стосунки. Ні йому ні заявнику невідома її доля, в них відсутні жодні контактні дані для встановлення з нею зв'язку. Донька протягом останніх приблизно 30 років не виявила жодного бажання до спілкування з батьком, не говорючі про догляд та опіку за ним, у зв'язку із чим було неможливо та недоцільно з'ясовувати можливість першої доньки опікуватися батьком, адже з урахування повної відсутності емоційного зв'язку між нею та батьком, вона не зможе повноцінно забезпечити захист його прав та інтересів.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги, в ході засідання, колегією суддів було запропоновано скаржнику ОСОБА_1 надати до суду інформацію, що стосуються доньки ОСОБА_2 від першого шлюбу з метою з'ясування обставин, що стосуються можливості здійснювати нею опіку над ОСОБА_2
17.03.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій останній просив долучити до матеріалів справи інформацію щодо доньки ОСОБА_2 від першого шлюбу, а саме: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 (том І: а.с. 243-243 зворот).
З метою повного та всебічного розгляду справи, апеляційним судом 26.06.2025 на адресу ОСОБА_21 було направлено лист, у якому було запропоновано останній відповісти на питання, чи має вона намір виступити в ролі опікуна ОСОБА_2 (том ІІ: а.с. 10).
У відповідь на цей запит, 15.07.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій останній просить долучити до матеріалів справи заяву ОСОБА_22 від 13.07.2025 про те, що вона не має наміру виступати в ролі опікуна ОСОБА_2 , адже вона із батьком ніколи не підтримували спілкування та в них відсутній необхідний емоційний зв'язок для виконання вищезазначеної ролі. Вказана заява підписана за допомогою електронного цифрового підпису (КЕП) у відповідності до вимог законодавства України (том ІІ: а.с. 13).
Окрім того, з метою всебічного дослідження матеріалів справи та оцінки доводів, наведених у скарзі, апеляційним судом в ході розгляду справи також було запропоновано ОСОБА_1 надати до суду засвідчені належним чином заяви про відмову доглядати за батьком від дітей ОСОБА_2 , а саме сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та про надання від них згоди на здійснення опіки ОСОБА_1 над ОСОБА_2
09.06.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій останній просив долучити до матеріалів справи заяву ОСОБА_6 від 25.03.2025 та заяву ОСОБА_5 від 01.05.2025, у яких останні зазначили про те, що вони не заперечують, щоб їх дядько - ОСОБА_1 здійснював опіку над їх батьком - ОСОБА_2 , оскільки не мають об'єктивної можливості доглядати свого батька, оскільки наразі проживають у Франції. Вказані заяви підписані за допомогою електронного цифрового підпису (КЕП) у відповідності до вимог законодавства України (том І: а.с. 246-250).
Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази, які підтверджують відсутність можливості у дітей ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - здійснювати опіку над ним у зв'язку з постійним проживанням за межами України; їхню згоду на здійснення опіки дядьком - ОСОБА_1 та відсутність наміру та бажання старшої доньки ОСОБА_21 брати на себе обов'язки опікуна, що підтверджено її особистою заявою, засвідченою електронним цифровим підписом.
Наведені обставини свідчать про те, що на момент апеляційного розгляду справи були усунуті сумніви, покладені судом першої інстанції в основу висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо його призначення опікуном над ОСОБА_2 .
Відтак, судом апеляційної інстанції всебічно досліджено наявність чи відсутність потенційних кандидатів з числа найближчих родичів ОСОБА_2 , які могли б здійснювати опіку над ним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо неможливості призначення ОСОБА_1 опікуном є передчасним, зробленим без повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, без належного витребування та оцінки доказів, які були істотними для правильного вирішення питання по суті.
У зв'язку із викладеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення районного суду в частині заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатною особою - скасуванню, з ухваленням нового рішення про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , з огляду на його родинний зв'язок, наявність згоди найближчих родичів та відсутність осіб, які мають пріоритетне право на призначення опікуном.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є доведеною, а тому вона підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимоги ОСОБА_1 в цій частині.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 серпня 2024 року в частині заяви ОСОБА_1 про призначення опікуном над недієздатною особою скасувати, ухвалити нове.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25.07.2025
Головуючий
Судді: