Справа № 544/1038/25
пров. № 1-кп/544/125/2025
Номер рядка звіту 23
іменем України
25 липня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій, 17 у режимі відеоконференцзв'язку обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12025170580000015 від 10.01.2025, стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, уродженця с. Гурбинці Пирятинського району Полтавської області, зареєстрований та мешканець: АДРЕСА_1 , розлученого, має на утримані двох неповнолітніх дітей 2012 та 2014 року народження, військовозобов'язаного, участі в АТО та ООС не приймав, інваліда III групи, депутатом не являється, раніше судимого:
-20.03.2025 Пирятинським районним судом за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді одного року обмеження волі,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурора Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно на протязі тривалого часу, систематично вчиняє фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем їх проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , що викликало у ОСОБА_5 зміни у психоемоційному стані, соціальному функціонуванні, якості життя внаслідок скоєного щодо потерпілих правопорушення, створенні надлишкових перешкод, пов'язаних з дискомфортом життя, постійному перебуванні у стані приниження, тиску, страху, емоційній залежності, утиску фундаментальним особистим цінностям та потребам, які суттєво порушили їх особисте та соціальне благополуччя, а також завдано ОСОБА_7 психологічну шкоду здоров'ю, яка виразилася у виникненні в останньої побоювання за власну безпеку та безпеку матері, емоційній невпевненості, втраті енергійності, розгубленості, схвильованості, труднощі з концентрацією уваги, пониженні шкільної успішності, психофізіологічного дискомфорту, додаткових навантажень та позбавленні можливості жити звичним та зручним життям.
Так, 29.08.2024 приблизно об 13 годині 30 хвилини, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності малолітньої доньки ОСОБА_7 , 2012 р.н., та малолітнього сина - інваліда ОСОБА_8 , 2014 р.н., вчинив сварку та заподіяв ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вироком Пирятинського районного суду від 20.03.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
Крім того, 31.08.2024, приблизно об 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності малолітньої доньки ОСОБА_7 , 2012 р.н., висловлювався нецензурними словами на адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , наніс їй ляпаси, тим самим вчинив фізичне та психологічне насильство відносно ОСОБА_5 .
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2024 року (справа № 544/1802/24) ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.
Крім того, 02.09.2024, приблизно об 11 годині 02 хвилини, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в нетверезому стані, висловлювався нецензурними словами на адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , стукав у двері та вікна будинку, тим самим вчинив психологічне насильство відносно ОСОБА_5 .
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року (справа № 544/1837/24) ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Крім того, 29.09.2024 приблизно об 13 годині 54 хвилини, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності малолітньої доньки ОСОБА_7 , 2012 р.н. вчинив насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_5 а саме висловлювався нецензурно та погрожував фізичною розправою.
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2024 року (справа № 544/2054/24) ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, 29.11.2024, приблизно об 19 годині 33 хвилини, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності малолітньої доньки ОСОБА_7 , 2012 р.н., стукав у двері та вікна будинку, висловлювався нецензурною лайкою, тим самим повторно за рік вчинив насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_5 .
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 14 січня 2025 року (справа № 544/2885/24) ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_5 має зміни в психоемоційному стані, соціальному функціонуванні, якості життя внаслідок скоєного щодо неї правопорушення, що проявляється у створенні надлишкових перешкод, пов'язаних з дискомфортом життя, постійному перебуванні у стані приниження, тиску, страху, емоційній залежності. Указане завдало утиску фундаментальним особистим цінностями та потребам ОСОБА_5 , суттєво порушивши її особисте соціальне благополуччя. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості ОСОБА_5 , її провідних життєвих цінностей, ситуація, що досліджується за кримінальним провадженням є психотравмувальною для неї.
Малолітній потерпілій ОСОБА_7 , 2012 р.н., внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 було завдано психологічну шкоду здоров'ю, яка виразилася у виникненні в останньої побоювання за власну безпеку та безпеку матері, емоційній невпевненості, втраті енергійності, розгубленості, схвильованості, труднощі з концентрацією уваги, пониженні шкільної успішності, психофізіологічного дискомфорту, додаткових навантажень та позбавленні можливості жити звичним та зручним життям.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 під звукозапис заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням. Судом було роз'яснено наслідки заявлення клопотання.
Захисник підтримав заявлене клопотання його підзахисним про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпіла у судовому засідання проти скороченого порядку розгляду кримінального провадження не заперечувала, про що подала заяву та повідомила під звукозапис суд. Просила, як законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_7 слухати справу у її відсутність, оскільки дитина отримала психологічну травму під час вчинення щодо неї кримінального правопорушення обвинуваченим.
Прокурор не заперечувала проти такого порядку розгляду справи і суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнала недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Додатково прокурор вказала, що також не заперечує проводити розгляд кримінального провадження у відсутність малолітньої потерпілої ОСОБА_7 так як, постраждала особа не бажає контактувати з кривдником. Прокурор клопотала за необхідності дослідити протокол допиту малолітньої потерпілої в порядку ч. 11 ст. 615 КПУ України.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю і пояснив суду, що дійсно скоїв кримінальне правопорушення, як вказано в обвинувальному акті. Всі вчинки супроводжувалися такими емоціями з підстав обставин які складалися на час вчинення правопорушення. Підтвердив той факт, що протягом серпня 2024 - січня 2025 років вчиняв по відношенню до колишньої дружини, у присутності малолітніх дітей, психологічне та фізичне насилля по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_5 . У вчиненому розкаюється.
Потерпіла у судовому засіданні пояснила, що вона побоюється обвинуваченого. Вони з обвинуваченим ще у 2018 році розлучені. Коли обвинувачений приходив до них додому то завжди перебував у стані алкогольного сп'яніння, вчиняв сварки, що супроводжувалися нецензурною лайкою та завдавав фізичного насилля. Їй та малолітній дочці було нанесено моральну шкоду. Так, потерпіла в результаті психологічного та фізичного тиску з боку обвинуваченого, що здійснювався у присутності малолітньої доньки та сина інваліда, почала погано спати, боялася вийти на подвір'я. Коли дитина бачила батька на вулиці то обходила його далекою дорогою, почала погано навчатися, боялася сама ходити до школи, щоб не зустріти батька. В результаті чого потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зверталися за допомогою до психолога.
Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.
З'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинувачуваного ОСОБА_3 кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_7 , з якими винний перебував у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілих. Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає вірними.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 покарання, визначеного санкцією ст. 126-1 КК України.
Так, санкцією ст. 126-1 КК України передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років, що свідчить згідно ст. 12 КК України, про вчинення обвинуваченим нетяжкого злочину.
Щодо обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність. З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує відповідальність обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та у присутності дитини; вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Обставина, що пом'якшує відповідальність обвинуваченого у відповідності до ст. 66 КК України встановлена у судовому засіданні, є щира каяття винного.
Аналіз даних про особу обвинуваченого вказує на те, що він раніше судимий, ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 18.10.2018 кримінальне провадження передбачене ч. 2 ст. 125 КК України закрито в зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_5 від обвинувачення; вироком Пирятинського районного суду від 20.03.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. Протягом року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 , ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Обвинувачений має зареєстроване місце проживання; негативно характеризується у Новомартиновицькому старостинському округу як особа, що постійно порушує громадський порядок про що надходять скарги від жителів старостату на неадекватну (загрозливу) поведінку; є інвалідом армії 3 група; перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра оскільки страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, ніде не працює.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 193 від 25.03.2025 ОСОБА_3 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності чи недоумства, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю і за своїм психічним станом здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, з 29.08.2024 по 29.11.2024 р.р., ОСОБА_3 будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю і за своїм психічним станом міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 на даний час застосування до себе примусових заходів медичного характеру не потребує, а потребує лікування з приводу синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до висновку викладеного у досудової доповіді, підготовленої Лубенським районним сектором № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, відповідно до результатів оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виливу на поведінку особи з метою виправлення та запобіганні вчинення повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.
ОСОБА_3 вироком Пирятинського районного суду від 20.03.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України та призначено на підставі ст. 70 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі.
У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Таким чином, слід призначити ОСОБА_3 покарання, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та конкретних обставин встановлених судом.
Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставин його вчинення, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію прокурора, потерпілої, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, визнання вини обвинуваченим, щире каяття, суд визначає йому вид та розмір покарання за ст. 126-1 КК України у мінімальному терміні позбавлення волі встановлений в межах санкції статті. Обрання такої міри покарання обґрунтовано тим, що обвинувачений ухилявся від відбування призначеного покарання за вироком Пирятинського районного суду від 20.03.2025, яким його було засуджено до обмеження волі. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про час та місце розглядом даної справи ухилявся від явки до суду, у зв'язку з чим до нього був застосований примусовий привід.
У зв'язку з викладеним, керуючись ч. 4 ст. 70 КК України, суд приходить до висновку, що на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 20.03.2025 (з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі), остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_3 ч. 1 ст. 69 КК України про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень одночасно враховуючи зазначені обставини, з урахуванням особи винного, суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо тільки з ізоляцією від суспільства та про доцільність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті, по якій кваліфіковані його дії, у виді позбавлення волі.
Призначення такого покарання суд вважає, що відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, що випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Цивільний позов не заявлявся.
Суд вважає за необхідне згідно ст.ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені експертизи.
Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
З метою забезпечення виконання вироку, уникнення ризиків щодо ухилення від виконання вироку суду та продовження злочинної діяльності суд уважає за необхідне запобіжний захід ОСОБА_3 , застосований до нього на підставі ухвали Пирятинського районного суду Полтавської області від 08.07.2025, до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Керуючись ст. 50, 66-67, 71-72, 78, ч. 1 ст. 125 КК України, ст. 22, 368-371, 373, 374, 376, 503, 504 ч. 2 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 20.03.2025 (з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі), остаточно призначивши ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 5 (п'яти) місяців позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_3 до строку відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення з 08 липня 2025 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 08 липня 2025 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, застосований до ОСОБА_3 , залишити без змін - тримання під вартою.
Речові докази у справі:
- карту пам'яті Goodram, об'ємом пам'яті 32 Gb, яка містить відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 05.03.2025 - з набранням вироку законної сили залишити при матеріалах кримінальної справ;
- матеріали ЄО ВП№1 Лубенського РВП №5977 від 03.09.2024; №5908 від 31.08.2024; № 5887 від 31.08.2024; №6741 від 29.09.2024; №5943 від 02.09.2024; №8992 від 19.11.2024 та №9596 від 29.11.2024; СД-диск який містить відеозаписи вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_5 , за 29.09.2024, 19.11.2024 та 21.11.2024 - з набранням вироку законної сили, залишити при матеріалах кримінального провадження, що знаходяться у прокурора.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави (отримувач ГУК у Полт.обл/тг м.Пирятин/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача Казначейство Україна (ел.адм.подат.), код банку (МФО) 899998, номер рахунок UA128999980313020115000016573, код класифікації доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету-інші надходження), витрати за проведені судово-психологічні експертизи у розмірі 33 746 (тридцять три тисячі сімсот сорок шість) гривень 00 копійок, у кримінальному провадженні № 12025170580000015.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1