Дата документу 23.07.2025Справа № 554/1950/24
Провадження № 1-кс/554/8944/2025
23 липня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві, ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62024170010000071 від 22.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,-
Слідчий звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з клопотанням, погодженим прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні №62024170010000071 від 22.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, яке мотивує наступним.
В провадженні слідчих першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебуває зазначене кримінальне провадження.
Під час досудового розслідування встановлено, що 21.02.2024 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 ,будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із раніше знайомими йому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийшли до місця мешкання останніх за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 спільно вживали алкогольні напої та приблизно о 21 год. 00 хв. малолітня дитина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лягла спати у вітальні будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 направились спати, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у спальну кімнату, а відповідно ОСОБА_4 у вітальню, в якій спала ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_4 ліг на окреме ліжко, поруч із яким розташувалось ліжко на якому спала ОСОБА_7 .
Приблизно 02 год. 00 хв. (точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим) 22.02.2024, ОСОБА_4 ліг на ліжко ОСОБА_7 , вкрившись ковдрою під якою лежала малолітня та почав торкатись руками останньої з метою вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи із використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.
Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 є малолітньою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив щодо малолітньої ОСОБА_7 дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло останньої із використанням геніталій.
Так, в ході проведення досудового розслідування, 16.07.2025 на підставі ухвали слідчого судді у період часу з 05 год 50 хв по 07 год 23 хв слідчим першого СВ ТУ ДБР у м.Полтаві ОСОБА_8 проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під, час якого виявлено та вилучено мобільний телефон Iphone 15 ProMax imei: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 .
Постановою слідчого від 16.07.2025 вилучеий під час обшуку телефон визнано речовим доказом.
З урахуванням викладеного, з метою збереження речових доказів, слідів кримінального правопорушення, забезпечення проведення необхідних слідчих та інших процесуальних дій, слідчий просить задовольнити клопотання.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Слідчий надав до суду заяву, в якій вказав, що мобільний телефон оглянуто та на даний час відсутня необхідність зберігати його у сторони обвинувачення. Вирішення клопотання залишає на розсуд суду, просить розгляд справи проводити без його участі.
Володілець майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. ОСОБА_4 надав до суду заяву, в якій вказав, що вилучений телефон не має жодного відношення до справи, прохав відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно. Розгляд справи проводити у його відсутність.
Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Встановлено, що слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві за процесуального керівництва Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170010000071 від 22.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Ухвалою суду від 14.08.2024 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою приводу до суду для вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
16.07.2025 року ОСОБА_4 було затримано.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 16.07.2025 року застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 07 год. 22 хв. 16 липня 2025 року.
Згідно із клопотанням слідчого, 16.07.2025 року на підставі ухвали слідчого судді у період часу з 05 год 50 хв по 07 год 23 хв слідчим першого СВ ТУ ДБР у м.Полтаві ОСОБА_8 проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під, час якого виявлено та вилучено мобільний телефон Iphone 15 ProMax imei: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 . Постановою слідчого від 16.07.2025 року вилучеий під час обшуку телефон визнано речовим доказом.
Відповідно до матеріалів клопотання сторона обвинувачення обґрунтовує необхідність накладення арешту на вилучене в ході проведення обшуку майно необхідністю збереження речових доказів та забезпечення подальшого проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме їх подальшого огляду, призначення судових експертиз.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Враховуючи вищевказані обставини та те, що згідно з клопотанням метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, однак за твердженнями як слідчого так і підозрюваного можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні відсутня, слідчий суддя приходить до висновку про залишення клопотання без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві, ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62024170010000071 від 22.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,- залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1