Справа № 405/4669/25
провадження № 1-кс/405/1958/25
25.07.2025 м. Кропивницький
слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника- адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000444 від 24.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кіровограда, Кіровоградської області, українцю, громадянину України, з середньою спеціальною освітою, одруженому, маючому на утриманні малолітню дитину, працюючому водієм ФГ «ЛАСКО», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому
старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором, звернулася з вказаним вище клопотанням до Подільського районного суду міста Кропивницького, яке належним чином обґрунтувавши просила задовольнити, з підстав зазначених в ньому.
Прокурори у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими клопотання підтримали та просили задовольнити.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовльнити.
Підозрюваний та захисник кожен окремо надали пояснення, відповідно до яких проти клопотання слідчого не заперечували, при цьому вручену підозру підозрюваний визнав обґрунтованою.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження № 12025120000000444 від 24.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, відповідно до якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в світлу пору доби 24.07.2025 керував вантажним автомобілем «МАЗ-5551», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , та здійснював рух по ґрунтовій дорозі на території Кропивницького району Кіровоградської області за межами населеного пункту в напрямку автомобільної дороги сполученням с. Високі Байраки - с. Трепівка Кропивницького району Кіровоградської області.
Здійснюючи рух, водій ОСОБА_6 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…. і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.
Близько 19.24 год. 24.07.2025 водій ОСОБА_6 , рухаючись другорядною дорогою за межами населеного пункту та території Кропивницького району Кіровоградської області, наближаючись до нерівнозначного перехрестя головної дороги (дорога з покриттям відносно ґрунтової) сполученням с. Високі Байраки - с. Трепівка, маючи об'єктивну можливість у світлу пору доби на горизонтальній ділянці дороги своєчасно виявити транспортний засіб, який рухався зліва-направо та наближався до даного перехрещення проїзних частин, нехтуючи елементарними вимогами п. п. 10.1, 16.11 ПДР (п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху), розпочав виїзд на автомобільну дорогу, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надавши перевагу у русі автомобілю «ЗАЗ-110308», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У результаті недотримання вищезазначених вимог ПДР водій ОСОБА_6 , діючи самовпевнено, усвідомлюючи протиправність свого діяння та передбачаючи можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, свідомо допустив виїзд на головну дорогу із другорядної дороги, де на відстані 2,6 м до правого краю дороги та 2400 м до населеного пункту с. Високі Байраки, Кропивницького району Кіровоградської області допустив зіткнення із автомобілем «ЗАЗ-110308», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював рух у напрямку с. Трепівка Кропивницького району Кіровоградської області, під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_10 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ЗАЗ-110308» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події, неповнолітній водій ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження та помер у приміщенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».
Грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. п. 1.5, 2.3 (б) і (д), 10.1, 16.11 ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась, та в результаті якої настали суспільно- небезпечні наслідки у виді смерті неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох (двох) осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
На підставі ст. 208 КПК України о 22.56 год 24.07.2025 року ОСОБА_6 на місці вчинення злочину затримано та 25.07.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , осіб похилого віку на утриманні не має, працює водієм ФГ «ЛАСКО», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
Крім визнання під час розгляду даного клопотання підозрюваним та його захисником отриманого повідомлення про підозру, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчинені кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме:
-рапортом із єдиного обліку в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» від 24.07.2025;
-протоколом огляду місця ДТП, у якому зафіксовано місце зіткнення транспортного засобу «МАЗ-5551», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «ЗАЗ-110308», реєстраційний номер НОМЕР_2 , сліди гальмування легкового автомобіля, кінцеве розташування вищевказаних транспортних засобів, інша слідова інформація зосереджена на проїзній частині дороги, розташування тіла загиблої неповнолітньої дитини ОСОБА_11 , стан дорожніх та погодних умов;
-протоколами огляду трупів неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , на тілах яких зафіксовано наявність візуальних зовнішніх тілесних ушкоджень осіб;
-речовими доказами - транспортними засобами, які мають мехінічні пошкодження кузова, що виникли у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 Кримінального Кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кавала проти Туреччини» вказував, що «..не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання».
Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5 Конвенції, «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи відомостей, які б переконали об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення».
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 підлягає застосуванню з урахуванням особи підозрюваного, його цілеспрямованого ігнорування чинного законодавства України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також з урахуванням соціального та сімейного стану, що не стали перешкодою для вчинення злочину, обставин і характеру вчиненого злочину, зокрема негативного його наслідку яким є смерть двох неповнолітніх дітей, що неможливо усунути чи відшкодувати будь-яким способом.
Статтею 6 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я. Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, становить суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом із тим суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також захист прав потерпілих осіб.
З урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя погоджується з наявністю ризиків, на які вказав слідчий та прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років. У випадку визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні вказаного злочину, йому може бути призначене реальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25 квітня 2000 року). При розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду». Наведені обставини можуть бути підставою і мотивом для підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися шляхом залишення місця свого проживання, маючи при цьому всі можливості та засоби, в тому числі здійснення виїзду на тимчасово окуповані території України або за межі території України у незаконний спосіб.
З початку повномасштабного вторгнення Європейський Союз активував Директиву тимчасового захисту, згідно з якою біженці з України мають право на легальне перебування на території ЄС та отримання базових соціальних послуг: охорона здоров'я, освіта та право на працевлаштування. Документ діє до 04 березня 2026 року із можливістю продовження. Варто врахувати, що процес екстрадиції нині є досить складним. Впливає на це, зокрема, широкомасштабна війна проти України, тому іноземні суди на даний час часто відмовляють Україні в питаннях екстрадиції.
Усі країни Європейського Союзу пропонують спрощені умови для в'їзду громадян України - віза не вимагається, потрібен тільки дійсний біометричний закордонний паспорт. В окремих випадках (наприклад, якщо особа прибуває з регіону, де йдуть активні бойові дії та/або втратила документи) дозволений перетин кордону за внутрішнім паспортом або будь-який іншим посвідченням особи як громадянина України. За умови в'їзду з неповнолітніми дітьми можуть знадобитися свідоцтво про народження, паспорт дитини та дозвіл від батьків або одного з них, якщо той не супроводжує сина/доньку.
Зазначена обставина не виключає можливості у підозрюваного ОСОБА_6 здійснити спробу перетину межі військового зіткнення та залишення на тимчасово окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити тимчасово окуповану територію України та виїхати до російської федерації.
Викладене вище свідчить, що підозрюваний ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_6 під час вручення клопотання про тримання під вартою отримав копії матеріалів кримінального провадження, у яких міститься інформація про учасників кримінального провадження, у тому числі заявника, який повідомив про факт вчинення кримінального правопорушення, однак на даний час ще не допитаний.
Згідно зі статтями 7, 23 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на потерпілих, свідків зберігається до моменту безпосереднього отримання судом їх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачена процедура отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, зокрема на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду, - усно, шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише свідченнями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
За цих обставин реальність настання вказаного ризику полягає у тому, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, які підлягають допиту під час судового розгляду. Зокрема, подія мала місце на території Кропивницького району Кіровоградської області, що може свідчити про вплив останнього на місцевих жителів з метою надання неправних показань під час досудового розслідування.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Реальність настання вказаного ризику полягає у тому, що підозрюваний ОСОБА_6 може вводити в оману суд, укривати від суду дійсні обставини вчинення кримінального правопорушення та відомі йому обставини, необхідні для встановлення істини у справі, в т.ч. насамперед інформацію щодо своїх дій під час вчинення кримінального правопорушення, а також про інші факти, що мають значення.
Підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.
ОСОБА_6 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі стосовно осіб, які можуть давати викривальні та підтверджуючі його вину покази, будучи особою, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Незважаючи на те, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до таких, що вчиняються з необережності, слід констатувати, що злочини вказаної категорії під час їх вчинення становлять високу суспільну небезпечність.
Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 вчиняючи вказане кримінальне правопорушення, діяв усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, адже цілеспрямовано порушував Правила дорожнього руху, що у подальшому призвело до зіткнення із іншим автомобілем, на підставі чого можна стверджувати, що девіантна поведінка останнього виходить за межі мінімально допустимої поведінки у суспільстві та свідчить про повну зневагу до оточуючих.
Таким чином, перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_6 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, слідчим суддею враховується, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, наслідком якого є смерть двох неповнолітніх дітей, тоді як відповідно до ст. 27 Конституції України держава гарантує, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, особиста недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя; обов'язок держави - захищати життя людини, в тому числі і засобами кримінально-правової репресії.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України розмір застави може не визначається у кримінальному провадженні щодо злочину, яким спричинено загибель потерпілого.
Згідно пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігати вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Зважаючи на суворість покарання за вчинене кримінальне правопорушення та з урахуванням особи підозрюваного ОСОБА_6 , непоправні суспільно небезпечні наслідки у виді смерті двох неповнолітніх осіб та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 відповідає суспільному інтересу та спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження знищення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення об'єктивних обставин кримінального правопорушення та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, позиції прокурорів та слідчого, підозрюваного та його захисника, з урахуванням практики ЄСПЛ, враховуючи наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
Отже, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.176-178, 183-186, 193 - 197 КПК України,, -
клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з 22.56 год. 24.07.2025 до 22.56. год. 21.09..2025 р.
Дата закінчення дії ухвали 22.56 год. 21.09..2025 р.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_13