Долинський районний суд Кіровоградської області
25.07.2025 Справа №: 388/1434/25
25.07.2025 рокум. Долинська
Суддя Долинського районного суду Кіровоградської області Баранський Д.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює головним спеціалістом відділу земельних відносин, охорони навколишнього середовища та сільського господарства Долинської міської ради,
за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що о 15:43 годині 11 червня 2025 року під час проведення планової перевірки Долинської міської ради в частині охорони та використання територій та об'єктів ПЗФ, які визначені Положенням про ПЗФ, встановлено факт невжиття заходів для попередження негативних наслідків іншого шкідливого впливу на ботанічні заказники місцевого значення «Катеринівська балка», «Блакитний льон», «Балка очеретяна», ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Новоолександрівська», ботанічний заказник загального-державного значення «Гранітний степ». У порушення їх режиму не вжито заходів щодо встановлення меж в натурі - межові знаки відсутні, не встановлено охоронні знаки та не дотримано вимоги щодо них. Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу земельних відносин, охорони навколишнього середовища та сільського господарства, визначено ОСОБА_1 відповідальною особою, що є порушенням ч. 3 ст. 60, ст. ст. 4, 6, 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пунктів 4, 5, 6 розділу 1 їх положень, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в адміністративному правопорушенні не визнав та надав з цього приводу письмові пояснення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 219267 від 11 червня 2025 року, о 15:43 годині 11 червня 2025 року під час проведення планової перевірки Долинської міської ради в частині охорони та використання територій та об'єктів ПЗФ, які визначені Положенням про ПЗФ, встановлено факт невжиття заходів для попередження негативних наслідків іншого шкідливого впливу на ботанічні заказники місцевого значення «Катеринівська балка», «Блакитний льон», «Балка очеретяна», ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Новоолександрівська», ботанічний заказник загального-державного значення «Гранітний степ». У порушення їх режиму не вжито заходів щодо встановлення меж в натурі - межові знаки відсутні, не встановлено охоронні знаки та не дотримано вимоги щодо них. Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу земельних відносин, охорони навколишнього середовища та сільського господарства, визначено ОСОБА_1 відповідальною особою, що є порушенням ч. 3 ст. 60, ст. ст. 4, 6, 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пунктів 4, 5, 6 розділу 1 їх положень, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність настає за здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Отже, відповідальність за цією статтею настає за такі окремі діяння: 1) здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності; 2) порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів; 3) самовільна зміна їх меж; 4) невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Отже, вищезазначена правова норма є банкетного характеру, тобто зазначає правило неповно, посилаючись на інші правові норми чи акти.
За змістом обвинувачення ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, йому ставиться у провину невжиття заходів для попередження негативних наслідків іншого шкідливого впливу на ботанічні заказники місцевого значення, у порушення їх режиму не вжито заходів щодо встановлення меж в натурі - межові знаки відсутні, не встановлено охоронні знаки та не дотримано вимоги щодо них.
Тобто по суті ОСОБА_1 становиться у провину порушення інших вимог режиму територій та об'єктів природно заповідного фонду, що являє собою невжиття заходів щодо встановлення меж в натурі, а саме відсутність межових знаків, не встановлення охоронних знаків та не дотримання вимог щодо них, що є порушенням ч. 3 ст. 60, ст. ст. 4, 6, 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пунктів 4, 5, 6 розділу 1 їх положень.
Закон України «Про природно-заповідний фонд України» визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів (далі - Закон).
Стаття 4 цього Закону передбачає, що території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.
Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації.
У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Згідно зі ст. 6 Закону території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури.
Відповідно до ст. 25 Закону заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
За ст. 26 Закону на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
У свою чергу положення ч. 3 ст. 60 Закону визначають, що органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Тобто вищезазначені положення Закону регламентують форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду, охорону територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, статус і завдання заказників, основні вимоги щодо режиму заказників, організацію охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Однак, ці положення не передбачають вжиття заходів для попередження негативних наслідків іншого шкідливого впливу на ботанічні заказники місцевого значення, що проявляються у встановленні меж в натурі, межових знаків, охоронних знаків та дотримання вимог щодо них.
Щодо обвинувачення ОСОБА_1 у порушенні пунктів 4, 5, 6 розділу 1 положень ч. 3 ст. 60, ст. ст. 4, 6, 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», то ці правила таких пунктів не містять.
Будь-яке обвинувачення особи у вчиненні правопорушення, у тому числі адміністративного, має бути чітким, зрозумілим та конкретизованим.
Для обвинувачення особи за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів необхідно встановити вчинення нею діянь, які є порушенням конкретних правил (обов'язків, умов) інших вимог режиму цих територій та об'єктів, що мають нормативний характер. Тобто це діяння має мати нормативне закріплення, а конкретний суб'єкт правовідносин має у зв'язку із цим вибирати певний спосіб своєї поведінки, тобто або виконувати дії, що є обов'язком, або утримуватися від їх вчинення тощо. Невиконання цього становитиме порушення.
Такого роду діяння становить суть правопорушення у розумінні ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також становить об'єктивну сторону правопорушення.
Зміст обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що міститься у протоколі про адміністративне правопорушення, не відображає діяння, що є порушенням нормативно-правової норми (закону, акта, положення тощо), яке становиться йому у провину.
За змістом ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищезазначене, суд уважає, що ця справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст. ст. 23, 33-35, 38, 91, 221, 247, 251, 252, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Кропивницького апеляційного суду через Долинський районний суд Кіровоградської області. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено (ч. 2 ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Суддя Долинського районного судуД. М. Баранський