ЄУН 387/584/24
Номер провадження по справі 2/387/37/25
14 липня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
представника позивача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1
представника відповідача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Євген-Агро" про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки
І. Описова частина
Стислий зміст позовних вимог позивача та позиції відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 02.05.2024 надійшла позовна заява, в якій позивач просить скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5,074 га, кадастровий номер 3521781500:02:001:0136 набутого відповідачем Фермерським господарством "Євген-Агро" проведену на підставі поданого відповідачем договору оренди землі від 08.07.2019 між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Євген" ( найменування на момент реєстрації права оренди) (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно "32892858" від 19 серпня 21.01.2014, зі строком дії до 08.07.2023 року).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 5,074 га, кадастровий номер 3521781500:02:001:0136, яка розташована на території села Михайлівка Новоукраїнського району Кіровоградської області (раніше - територія Гнатівської сільської ради, нині - Добровеличківської ОТГ).
01.01.2009 між ОСОБА_4 (матір'ю ОСОБА_3 як законним представником) і СФГ "Євген" (попереднє найменування відповідача) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,43 га на території Гнатівської сільської ради. Цей договір було зареєстровано та укладено терміном на 5 років. До досягнення повноліття ОСОБА_3 особисто не міг укладати жодних договорів оренди землі або обмінюватися угодами щодо цієї ділянки.
19.08.2019 за заявою відповідача було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі, укладеного 08.07.2019 між ОСОБА_3 та СФГ "Євген", за кадастровим номером 3521781500:02:001:0136, площею 5,074 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак позивач стверджує, що він не укладав та не підписував відповідний договір оренди землі. На момент укладання цього договору він перебував у Збройних Силах України, тому вважає, що підстави для скасування запису про державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки мають місце.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представника відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог та обґрунтував свої доводи аналогічно змісту поданого до суду відзиву. Також просив відмовити у долученні відомостей з пенсійного фонду України ОК -5, так як цей доказ поданий до суду після виходу судді з нарадчої кімнати, а тому це порушує вимоги ЦПК України.
В матеріалах справи міститься відзив, згідно з яким сторона відповідача зазначає, що наведені позивачем доводи не відповідають дійсності, а щодо задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. З позовної заяви ОСОБА_3 нібито дізнався про існування договору оренди земельної ділянки від 08.07.2019 лише у вересні 2023 року. Однак зазначене не відповідає дійсності. Між відповідачем і позивачем попередньо узгоджено всі умови та положення майбутнього договору оренди землі. Фермерське господарство підготувало примірники договорів оренди земельної ділянки, що належать позивачу, й передало їх матір'ю останнього - ОСОБА_4 , яка підписала їх. Після цього, за її словами, матір позивача повернула вже підписані, на її думку, примірники договорів оренди земельної ділянки. Відповідно, відповідач підписані договори подав на державну реєстрацію відповідного речового права.
Разом з тим, ці обставини, враховуючи положення пункту 3 частини 2 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, у тому числі й обізнаність позивача щодо укладеного з відповідачем договору, свідчать про його волевиявлення щодо цього договору, який він визнає та виконує з моменту його реєстрації. Так, позивач отримує плату за користування земельною ділянкою, а його умови визнає та виконує у повному обсязі. Твердження про його незнання про існування договору оренди або відсутність волевиявлення на його укладення є безпідставними та спрямованими на введення суду в оману з метою узаконити односторонню відмову від зобов'язань за цим договором.
Доказів, що підтверджують відсутність у ОСОБА_3 волевиявлення щодо укладення договору оренди земельної ділянки, у матеріалах справи не міститься, оскільки він визнає та виконує цей договір. Таким чином, поведінка останнього щодо заявлення вимоги про скасування державної реєстрації речового права відповідача через п'ять років після укладення договору та його належного виконання не відповідає основним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності й розумності.
Очевидно, що дії позивача, який отримував орендну плату за спірним договором оренди землі, а згодом пред'являє позов про скасування запису про державну реєстрацію права оренди, суперечать його попередній волі.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.05.2024 було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалами судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.08.2024, 23.09.2024, 31.10.2024, 06.11.2024,17.01.2025, 21.02.2025, 11.03.2025, 15.04.2025, вирішено проводити судові засіданні в режимі відеоконференцзв'язку з учасниками судового розгляду.
Ухвалами судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.11.2024, 17.01.2025, 10.03.2025, суд витребовував докази.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.04.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03.06.2025 поновлено судовий розгляд у справі за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Євген-Агро" про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,08 га, кадастровий номер 3521781500:02:001:0136, що розташована на території Гнатівської сільської ради Кіровоградської області ( а.с.14).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна номер інформаційної довідки 364064328 від 01.02.2024: земельна ділянка площею 5,074 га, кадастровий номер 3521781500:02:001:0136, власник ОСОБА_3 , вид іншого речового права право оренди земельної ділянки. Державна реєстрація речового права за №32892858 здійснена 19.08.2019. Дата укладення договору строк дії договір укладено на 15 років термін дії 08.07.2034. Орендодавець ОСОБА_3 орендар СФГ "Євген" ( а.с.15).
В матеріалах справи є копія договору оренди землі від 08.07.2019, укладений між ОСОБА_3 (орендодавець) та СФГ "Євген" (орендар), укладений на 15 років, земельна ділянка розміром площею 5,074 га кадастровий номер 3521781500:02:001:0136. Відповідно до п. 10 договору, орендна плата вноситься орендарем один раз на рік до 31 грудня кожного року ( а.с.16).
Зі змісту копії договору оренди землі №14 від 1.01.2009 з'ясовано, що ОСОБА_4 (орендодавець) та СФГ "Євген" (орендар), уклали договір на 5 років. Орендна плата вноситься у формі і розмірі 4,1 від грошової оцінки земельної ділянки за мінусом податків визначених законодавством ( а.с.17-18).
З війського квитка серія НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 військовослужбовець по мобілцізації ( а.с.19-20).
Також суд враховує повідомлення ФГ "Євген - Агро", що оригінал договору оренди землі від 08.07.2019 віднайти не можуть (а.с.97).
Також представник позивача перед судовими дебатами подав до суду додаткові докази, а саме довідки з Пенсійного фонду форми ОК 5 з 2019 по 2025 роки.
Представник відповідача щодо задоволення клопотання про долучення доказів заперечував посилаючись на порушення положень ЦПК України.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положення ст. 81 ЦПК України відображають приватно правові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін. У такому контексті зазначений обов'язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист. При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Поряд із цим, таке право сторони також має свої межі. Тоді, коли особа використовує свої процесуальні права у сфері доказування всупереч їх меті, діє недобросовісно (у тому числі, несвоєчасно розкриває докази, чим перешкоджає іншій стороні повноцінно організувати свій захист), то починає зачіпатися загальний публічно-правовий інтерес в ефективному відправленні правосуддя, що повинно мати наслідком відповідну реакцію суду.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.4 ст.83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Судом було встановлено, що позивач звертаючись до суду із позовом письмово не повідомляв суд про неможливість подачі доказів разом із позовом. У клопотанні про долучення додаткових доказів та в судовому засіданні представник позивача не наводять об'єктивних причини, з яких докази не могли бути подано у зазначений ч.2 ст.83 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, судом не приймаються до розгляду докази, які не подані у встановлений законом або судом строк.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, особисті підписи сторін договору є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів, зазвичай, має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Отже у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди землі, відсутність хоча б однієї з них, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо встановлення істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Водночас законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).
За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.
Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Суд зазначає, що вживав усіх можливих заходів за клопотаннями сторони позивача для витребування спірного договору оренди землі від 08.07.2019, однак оригінал договору суду надано не було. У зв'язку із цим представник позивача просив клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи залишити без розгляду. Суд також зазначає, що сторона позивача в судовому засіданні клопотань про проведення експертизи не заявляла, а тому суд не вирішував.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі втрати оригіналу договору оренди землі, суд може виходити з таких обставин:
Докази факту укладення договору: навіть без оригіналу, можуть бути інші підтверджуючи документи або свідчення сторін, які свідчать про факт підписання договору. Це може бути копія договору, акт приймання-передачі, свідчення свідків, платіжні документи, з яких випливає факт отримання орендарем оренди.
Відсутність підпису у відповідача: якщо відповідач стверджує, що він не підписував договір, але отримував оренду, суд може прийняти до уваги інші докази, зокрема, показання свідків або документи, що підтверджують факт отримання оренди (рахунки, платежі тощо). Суд має встановити, чи був дійсний волевиявлення сторін, та чи існують можливі підстави вважати, що договір було укладено і що відповідач приймав і використовував землю.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, що відсутність оригіналу договору оренди землі сама по собі не є автоматично підставою для визнання договору недійсним, якщо є інші належні докази волевиявлення сторін.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що факт укладення договору може бути підтверджений іншими доказами, крім оригіналу, зокрема:
- копією договору, яка залишається в об'єктивній державній реєстрованій системі або у публічних реєстрах;
- платіжними документами (рахунками, квитанціями, банківськими виписками), що - підтверджують отримання орендарем орендної плати;
- актами приймання-передачі земельної ділянки або іншими внутрішніми документами, що підтверджують факт користування землею;
- свідченнями сторін і свідків, які підтверджують факт укладення договору і користування земельною ділянкою.
Отже суд враховує, що сторони не заперечують, що відповідач з часу укладення договору оренди землі та державної реєстрації речового права за №32892858, яка здійснена 19.08.2019використовує земельну ділянку площею 5,074 га, кадастровий номер 3521781500:02:001:0136.
Доказів несплати орендної плати сторони суду не надали.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже виходячи із принципу презумпції правомірності правочину суд зазначає, що суду не надано достатніх доказів для визнання правочину недійсним та ця презумпція в судовому засіданні достатнім чином не спростована.
Крім того суд зазначає, що державна реєстрація права оренди виступає з високим ступенем доказовості, тому що вона створює офіційний доказ існування відповідних правовідносин, що визнані й захищені державою.
Водночас дослідивши усі докази в сукупності, суд дійшов до переконання, що підстав для визнання неукладеним (нікчемним) договору оренди землі від 08.07.2019 між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Євген" немає.
Суд зазначає, що у даному випадку втручання у право мирного володіння майном відповідача зумовить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку із незаконним втручанням держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Крім того, суд виходить із принципу добросовісності сторін (пункт 6 статті 3 ЦК України) - а саме це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі зазначеної доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона, діючи собі на шкоду, розумно покладається на них (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).
Суд наголошує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки необхідно відмовити за недоведеністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, а тому судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81,137, 141, 259, 270, 263-265, 381, 389, 390 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 5,074 га, кадастровий номер 3521781500:02:001:0136 набутого відповідачем Фермерським господарством "Євген-Агро" проведену на підставі поданого відповідачем договору оренди землі від 08.07.2019 між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Євген" ( найменування на момент реєстрації права оренди) ( номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно "32892858" від 19 серпня 21.01.2014, зі строком дії до 08.07.2023 року) , - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Михайлівка Добровеличківського району Кіровоградської області, житель села Перчунове Новоукраїнського району Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;
відповідач-Фермерське господарство "Євген-Агро" ( код за ЄДРПОУ 32550381, Кіровоградська область Новоукраїнський район село Братолюбівка вул. Молодіжна, 44).
Повний текст судового рішення буде складений 24 липня 2024 року.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.