15 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/3621/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Бондаренко О. О. (адвокат),
відповідача - Рубіна Р. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2024 (суддя Кітаєва С. Б.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 (судді: Орищин Г. В. - головуюча, Галушко Н. А., Желік М. Б.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"
про стягнення заборгованості 157 837 181,77 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - ПрАТ "Львівобленерго") 157 837 181,77 грн заборгованості.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині сплати за послуги передачі електричної енергії, в тому числі і сплати планових платежів, за період з серпня 2023 року по жовтень 2023 року, а також 2 планових платежів за листопад 2023 року.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Львівської області в рішенні від 31.10.2024 позовні вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" задовольнив частково: з ПрАТ "Львівобленерго" на користь позивача стягнув 1 654 805,45 грн 3% річних, 2 791 219,71 грн інфляційних втрат; за клопотаннями відповідача провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 128 935 685,66 грн основного боргу закрив; в частині стягнення 6 718 643,17 грн пені позов залишив без розгляду за клопотанням позивача; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2024, яке оскаржувалося в частині відмови у стягненні 504 691,20 грн інфляційних втрат та 378 880,58 грн 3% річних, залишено без змін.
У частині відмови у задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що для визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, з огляду на що, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі визнали безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить скасувати частково рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2024 у справі № 914/3621/23 в частині відмови у стягненні 378 880,58 грн 3% річних та 504 691,20 грн інфляційних втрат та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 914/3621/23, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Однак, суди попередніх інстанцій безпідставно та без будь-яких обґрунтувань не взяли до уваги як зазначену постанову, так і судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо оплати планових платежів за послуги з передачі електричної енергії, надавачем яких є НЕК "Укренерго", в тому числі:
- висновок, сформований в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, про те, що при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць;
- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, згідно з якими як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини 2 статті 530 ЦК України у взаємозв'язку з частиною 2 статті 625, частини 1 статті 612 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. ПрАТ "Львівобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 914/3621/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.06.2025.
10.06.2025 розгляд справи за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 914/3621/23 не відбувся, оскільки в зв'язку з технічним збоєм було призупинено роботу електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду, як наслідок, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2025 постановлено здійснювати розгляд цієї справи в судовому засіданні 15.07.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 29.06.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії) (за договором виконавець) та ПрАТ "Львівобленерго" (за договором користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 (з протоколом розбіжностей до нього від 29.06.2019), за змістом якого:
- цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором виконавець зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами користувача у складі об'єднаної енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга) (пункт 1.1);
- користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (пункт1.2);
- під час виконання вимог цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України (пункт 1.3);
- договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією (пункт 1.4);
- послуги надаються оператором системи передачі користувачу, що виступає на ринку оператором системи розподілу (пункт 1.5);
- оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф (пункт 2.1);
- обсяг наданої послуги визначається: для виробників як обсяг виробленої електричної енергії (в одиницях відпуску); для операторів систем розподілу як обсяг розподіленої електричної енергії; для споживачів як обсяг спожитої електричної енергії (пункт 2.2);
- вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3);
- розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги (пункт 2.4);
- виконавець надає користувачу акт надання послуги до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 2.5);
- користувач має повернути погодженим один примірник акта надання послуги в наступному розрахунковому періоді. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від виконавця за попередній розрахунковий місяць актом надання послуги, спір за такими розбіжностями вирішується сторонами шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди в судовому порядку. Наявність спору між сторонами щодо розбіжностей за обсягами чи вартістю послуги не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін щодо обсягу та вартості послуги (пункт 2.6);
- оплата рахунків здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (пункт 2.7);
- при відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (пункт 2.8);
- виконавець зобов'язаний, зокрема, складати та передавати користувачу акти про надання послуг, здійснювати розрахунки за надані послуги виключно на підставі даних отриманих від адміністратора комерційного обліку (пункт 3.1);
- користувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором; повертати виконавцю підписаними акти про надання послуг; надавати виконавцю свої прогнози споживання та виробництва електричної енергії згідно з вимогами Кодексу системи передач (пункт 3.2);
- за внесення платежів, передбачених пунктом 2.5 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню розміром 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком) (пункт 6.1);
- сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою сервісу) ідентичний за змістом та реквізитами з документом на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (пункт 8.1);
- планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу (пункт 10.1);
- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2019. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.1);
- цей договір припиняє свою дію, якщо одна зі сторін перестає бути учасником ринку електричної енергії та/або визначена згідно з Правилами ринку "Дефолтним" учасником ринку, з дати, зазначеної у заяві сторони, що вирішила позбутися статусу учасника ринку електричної енергії добровільно та/або у разі відсутності ліцензії на проведення певного виду діяльності, та/або за рішенням адміністратора розрахунки. В іншому випадку цей договір припиняє свою дію з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору (пункт 12.5).
10. В подальшому сторонами укладено додаткову угоду від 29.06.2019 до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041; протокол розбіжностей про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 29.06.2019 № 0521-03041; додаткову угоду від 18.04.2023 до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або в третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);
- у день направлення за допомогою сервісу/в електронному вигляді.
11. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.12.2022 № 1789 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління НЕК "Укренерго" встановлено НЕК "Укренерго" тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, зокрема на період з 01.07.2023 до 31.12.2023 (включно) - 95,54 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість).
12. За договором від 29.06.2019 № 0521-03041, виконавець передав, а користувач отримав послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується відповідними актами надання послуг, зокрема, актом надання послуги від 31.08.2023 за період з 01.08.2023 до 31.08.2023 надано послугу фактичним обсягом 374688,993 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) загальною вартістю 42 957 343,67 грн (в т. ч. 7 159 557,28 грн ПДВ); актом надання послуги від 30.09.2023 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 надано послугу фактичним обсягом 350252,016 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) загальною вартістю 40155693,13 грн (в т. ч. 6 692 615, 52 грн ПДВ); актом надання послуги від 31.10.2023 надано послугу фактичним обсягом 400201,569 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ), загальною вартістю 45 882 309,48 грн (в т. ч. 7 647 051, 58 грн ПДВ).
13. Актом коригування від 27.12.2023 № ДУА_К-0000544 до акта надання послуги від 31.08.2023, у зв'язку із змінами фактичних обсягів послуги скориговано в сторону збільшення за період з 01.08.2023 до 31.08.2023 фактичний обсяг Послуги на 97,380 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 11164,43 грн.
Актом коригування від 22.05.2024 № ДУА_К-0001502 до акта надання послуги від 31.08.2023, у зв'язку із змінами фактичних обсягів послуги скориговано в сторону збільшення за період з 01.08.2023 до 31.08.2023, фактичний обсяг Послуги на 15,018 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 1721,78 грн.
Отже, за серпень 2023 року відкоригований фактичний обсяг послуги становить 374801,391 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ), а загальна вартість послуги становить 42 970 229,88 грн (в т. ч. 7 161 704,98 грн ПДВ);
14. Актом коригування від 30.01.2024 № ДУА_К-0000765 до акта надання послуги від 30.09.2023, у зв'язку із змінами фактичних обсягів послуги скориговано в сторону зменшення за період з 01.09.2023 до 30.09.2023, фактичний обсяг послуги на 111,540 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 12 787,83 грн.
Актом коригування від 24.05.2024 № ДУА_К-0001508 до акта надання Послуги від 30.09.2023, згідно з договором від 29.06.2019 № 0521-03041, у зв'язку із змінами фактичних обсягів послуги скориговано в сторону збільшення за період з 01.09.2023 до 30.09.2023, фактичний обсяг послуги на 7,050 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 808,26 грн.
Отже, за вересень 2023 року відкоригований фактичний обсяг послуги становить 350147, 526 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ), а загальна вартість послуги становить 40 143 713, 56 грн (в т. ч. 6 690 618, 93 грн ПДВ).
15. Актом коригування від 13.03.2024 № ДУА_К-0000938 до акта надання послуги від 31.10.2023, у зв'язку із змінами фактичних обсягів Послуги скориговано в сторону зменшення за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 фактичний обсяг послуги на 506, 221 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 58 037,22 грн.
Отже, за жовтень 2023 відкоригований фактичний обсяг послуги становить 399695,348 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ), а загальна вартість послуги становить 45 824 272,26 грн (в т. ч. 7 637 378, 71 грн ПДВ).
16. Крім цього, відповідно до пункту 2.4 договору, для сплати часткової попередньої оплати (по 35 %) вартості послуги у листопаді 2023 року позивачем було сформовано два рахунки за листопад на суму по 8 426 628,00 грн, які, за даними програми "АСКОД онлайн", доставлені відповідачу 01.11.2023 (рахунок-фактура від 01.11.2023 № 0521-03041 01/11/2023) та 13.11.2023 (рахунок-фактура від 13.11.2023 №0521-03041 13/11/2023).
17. В процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено 128 935 685, 66 грн основної заборгованості за спірним договором, що не заперечується сторонами. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 16 853 256,00 грн, що є заборгованістю зі сплати двох планових платежів за листопад, позивачем підтримано.
18. За порушення строків попередньої оплати (планових платежів) та за фактом наданої послуги за договором позивачем нараховано відповідачу 3 295 910,91 грн інфляційних втрат та 2 033 686,03 грн 3% річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
19. Разом з тим, покликаючись на висновки Верховного Суду у постанові № 911/1359/22 від 19.04.2024, позивач звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення 6 718 643,17 грн пені.
Позиція Верховного Суду
20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в частині відмови у стягненні 378 880,58 грн 3% річних та 504 691,20 грн інфляційних втрат, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в частині відмови у стягненні 378 880,58 грн 3% річних та 504 691,20 грн інфляційних втрат, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
22. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням вартості наданої послуги, дати виникнення протермінування оплати послуги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що стягненню з відповідача підлягають 1 654 805,45 грн 3% річних та 2 791 219,71 грн інфляційних втрат, з огляду на таке.
З умов договору (пункт 2.4), які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, вбачається, що договором передбачено часткову попередню оплату вартості послуги, зокрема, трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги (до 10 числа розрахункового місяця - 35 %, до 20 числа розрахункового місяця - 35 % та до останнього дня календарного місяця - 30 %).
При цьому вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3 договору).
З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних, виходячи із планових обсягів послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Однак зі змісту договору (пункт 2.5) вбачається, що обсяг наданої послуги та її вартість можливо визначити лише на підставі акта надання послуги, який формується виконавцем до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим та підписується сторонами.
23. Суди попередніх інстанцій визнали помилковими доводи позивача про те, що зобов'язання з оплати планових поетапних платежів не припиняється з моменту оформлення акта приймання-передачі послуги та не перетворюється в зобов'язання з оплати фактично наданих послуг, строк виконання якого спливає протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги, посилаючись на таке.
Позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних також виходячи і з планових обсягів наданих послуг. Аналізуючи такий розрахунок, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що для визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, з огляду на що, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним. Крім того, здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних до уваги потрібно брати вартість наданої послуги, що відображена в актах коригування до актів наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу.
24. Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних настає за невиконання існуючого грошового зобов'язання, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нарахування позивачем інфляційних втрат на суму 504 691, 20 грн та 378 880, 58 грн 3 % річних на планові платежі є безпідставним, а вимоги про їх стягнення - необґрунтованими.
25. До того ж, суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору № 0521-03041 також не врегульовано строк оплати вартості фактично наданої послуги, оскільки сторони по різному трактують умови договору щодо визначення, що саме є вимогою, від отримання якої обліковуватиметься строк оплати в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України. Так, позивач вважає, що вимогою в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України є акт наданих послуг та рахунки (рахунки-фактури), скеровані з проектами актів, однак суди попередніх інстанцій не погодилися з такими доводами позивача, оскільки в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України акт надання послуги не є вимогою, позаяк такий не містить в собі власне вимоги про оплату, як і терміну оплати, тощо.
26. За висновком судів попередніх інстанцій дата направлення акта надання послуги, який ще не підписаний з другої сторони, не може бути датою вимоги про оплату ще неузгодженої сторонами кількості та вартості послуги.
27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, акт надання послуги від 31.08.2023 за серпень місяць 2023 року підписаний зі сторони НЕК "Укренерго" КЕП начальником відділу розрахунків послуг з користувачами системи Терещенко К. В. 08.09.2023 (п'ятниця) о 21:07:50 год, тобто в поза робочий час, а зі сторони ПрАТ "Львівобленерго" підписаний КЕП заступником голови правління Стасюком Я. Г. - 11.09.2023; акт надання послуги від 30.09.2023 за вересень місяць 2023 року підписаний зі сторони НЕК "Укренерго" КЕП начальником відділу розрахунків послуг з користувачами системи Терещенко К. В. 10.10.2023; акт надання послуги від 31.10.2023 за жовтень місяць 2023 року підписаний зі сторони НЕК "Укренерго" КЕП начальником відділу розрахунків послуг з користувачами системи Терещенко К. В. 08.11.2023 о 17:31:24 год, тобто в поза робочий час (за інформацією розміщеною на офіційному сайті в ПрАТ "Львівобленерго" встановлений графік роботи: понеділок - четвер: з 8:00 до 17:00, п'ятниця: з 8:00 до 16:00, перерва з 12:12 до 13:00), а зі сторони ПрАТ "Львівобленерго" підписаний КЕП заступником голови правління Стасюком Я. Г. - 13.11.2023.
28. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що скеровані рахунки (рахунку-фактури) разом із проектом актів наданої послуги, які не підписані з другої сторони, є передчасними (оскільки до підписання актів суми є непогодженими), тому дата отримання такого передчасного рахунку (рахунку-фактури) не має правового значення для визначення терміну його оплати.
29. Крім цього, за висновком судів попередніх інстанцій, позивач звертався до відповідача з вимогами про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, з моменту отримання яких встановлюється семиденний строк для їх оплати відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України.
Як встановили суди попередніх інстанцій:
1) позивач вимогою від 21.09.2023 № 01/47245 (отримано електронною поштою 21.09.2023) про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, вимагав у відповідача сплатити заборгованість за попередні періоди (в т. ч. і за серпень місяць 2023 року), тому суди попередніх інстанцій виснували, що відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України добровільний строк оплати вартості наданої послуги за серпень 2023 року спливає 28.09.2023, а зобов'язання зі сплати вартості наданої послуги за серпень 2023 року вважатиметься протермінованим лише з 29.09.2023;
2) попередженням про підготовку позовної заяви від 14.11.2023 № 01/61142 (отримано електронною поштою 14.11.2023) про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, адресованої відповідачу, вимагається позивачем сплата заборгованості за попередні періоди, у т. ч. і за вересень 2023 року, тому відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України добровільний строк оплати вартості наданої послуги за вересень 2023 року спливає 21.11.2023, а отже зобов'язання зі сплати вартості наданої послуги за вересень 2023 року вважається протермінованим з 22.11.2023;
3) вимогою від 24.11.2023 № 01/64205 (отримано через СЕВ ОВВ 24.11.2023) про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, позивач просив сплатити відповідача заборгованість за попередні періоди (в т. ч. і за жовтень місяць 2023 року), тому відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України добровільний строк оплати вартості наданої послуги за жовтень 2023 спливає 01.12.2023, а зобов'язання зі сплати вартості наявної послуги за жовтень 2023 вважається протермінованим з 02.12.2023.
30. В контексті різного тлумачення одних і тих самих положень договору його сторонами Верховний Суд неодноразово виснував, що якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах 3 та 4 статті 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Його суть: сторона, яка включила умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з її неясністю, але при цьому не має значення, вона сама розробила таку умову або скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
Верховний Суд враховує, що за обставин цієї справи саме позивача можна вважати професіоналом у відповідній сфері, оскільки останній має відповідну ліцензію НКРЕКП, а типовий договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління розміщений на його веб-сайті.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
31. Скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно та без будь-яких обґрунтувань не взяли до уваги судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо оплати планових платежів за послуги з передачі електричної енергії, надавачем яких є НЕК "Укренерго", в тому числі:
- висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини";
- висновок, сформований у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, про те, що при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць;
- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, згідно з якими як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 ЦК України.
32. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з наведених мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
33. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
34. У касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно та без будь-яких обґрунтувань не взяли до уваги як зазначену постанову (у справі № 233/2021/19), так і судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо оплати планових платежів за послуги з передачі електричної енергії, надавачем яких є НЕК "Укренерго".
35. Водночас посилання ПрАТ "НЕК "Укренерго" на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, не приймаються Судом, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення, враховуючи встановлені судами фактичні обставини справи, які є відмінними від цієї справи.
36. Так, у постанові від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив:
"договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п'яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць".
Саме на зазначені висновки Верховного Суду посилається скаржник в межах підстави касаційного оскарження. На думку позивача, суди попередніх інстанцій не врахували зазначених висновків частково відмовляючи у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат.
При цьому скаржник не звернув увагу, що у пункті 163 зазначеної постанови Верховний Суд наголосив, що порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг, а у пункті 18 передбачено, що за умовами пункту 6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: перший платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: другий платіж з 06 до 10 числа розрахункового періоду; третій платіж з 11 до 15 числа розрахункового періоду; четвертий платіж з 16 до 20 числа розрахункового періоду; п'ятий платіж з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
37. Водночас у справі, яка розглядається (№ 914/3621/23), дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій виходили з інших умов договору, укладеного між сторонами у цій справі, а саме зі змісту пункту 2.4, яким визначено що розрахунок за надану послугу здійснюється трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги, а зі змісту пункту 2.3 вбачається, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.
38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подібність правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов'язки суб'єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
39. З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, умови договору, укладеного між позивачем та відповідачем, суди попередніх інстанцій правильно здійснили перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням вартості наданої послуги, бо саме такі умови були погоджені позивачем та відповідачем у договорі.
40. Тому посилання скаржника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, є безпідставними, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові, а фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи на підставі укладеного між сторонами цієї справи договору.
41. З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, згідно з якими як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 ЦК України.
42. Верховний Суд зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
43. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 611, 625 ЦК України без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, оскільки установлені обставини у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, є неподібними зі справою, що розглядається (№ 914/3621/23), з огляду на відмінність установлених фактичних обставин у цих справах, що впливають на зміст відповідних правовідносин, а саме умови договорів.
44. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена ПрАТ "НЕК "Укренерго" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
45. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
46. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини 2 статті 530 ЦК України у взаємозв'язку з частиною 2 статті 625, частини 1 статті 612 ЦК України.
47. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
48. Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
49. За змістом статті 625 вказаного Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
50. Як слідує із матеріалів справи, суд першої інстанції перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат позивача, зазначив, що він є неправильним, оскільки обсяг наданої послуги та її вартість можливо визначити лише на підставі акта надання послуги, який формується виконавцем до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим та підписується сторонами (пункт 2.5 договору).
Суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та стягнув з відповідача 1 654 805,45 грн 3% річних та 2 791 219,71 грн інфляційних втрат. У рішенні суду першої інстанції наведено алгоритм, за яким здійснювався перерахунок з помісячним обґрунтуванням.
Апеляційний господарський суд, у свою чергу, зазначив, що в оскаржуваному рішенні наведений детальний розрахунок суду інфляційних та річних за кожним періодом окремо, який, на думку суду апеляційної інстанції, є арифметично правильним та повністю відповідає обставинам справи, умовам договору та нормам закону, які регулюють нарахування інфляційних та річних.
51. Тобто, суд першої інстанції частково відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних, навів аргументи з яких дійшов висновку про помилковість розрахунку позивача, зазначив про здійснення власного розрахунку. Крім того, суд обґрунтував як саме має здійснюватися визначення сум, які підлягають стягненню на підставі статті 625 ЦК України у межах спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення містить належне обґрунтування часткового задоволення позову, суди попередніх інстанцій не ставили під сумнів можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а вказали на неправильно здійснений розрахунок відповідних сум. Однак, аргументи касаційної скарги у сукупності із посиланнями на висновки Верховного Суду не містять мотивів, які б вказали на помилковість висновків судів першої і апеляційної інстанції щодо проведеного перерахунку.
Схожі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 905/1644/23.
52. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника (пункт 6 цієї постанови) щодо необхідності формування у спірних правовідносинах окремого правового висновку з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки практика Верховного Суду щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є усталеною.
53. Верховний Суд з огляду на підставу касаційного оскарження та наведені на її обґрунтування мотиви, не вбачає тверджень, які б могли спростувати оскаржені судові рішення щодо часткової відмови у стягненні інфляційних втрат і 3 % річних.
54. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
55. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині.
56. Верховний Суд зазначає, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
57. Здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраних скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що ним не аргументовано необхідності забезпечити сталість і єдність судової практики. Перегляд остаточного й обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у касаційній скарзі не зазначено і не обґрунтовано.
58. Враховуючи викладене, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень.
59. Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
60. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
61. Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
62. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно та без будь-якої оцінки проігнорували наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, які є вимогами кредитора в розумінні частини 2 статті 230 ЦК України, з огляду на мотиви судів попередніх інстанцій, наведені у пунктах 26-29 цієї постанови.
63. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в оскарженій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
64. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
66. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
67. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувану постанову - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
68. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 914/3621/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай