22 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/696/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача-1 - не з'явилися,
позивача-2 - не з'явилися,
відповідача - Луцюка В. В. (адвокат),
прокуратури - Гудименко Ю. В. (за посвідченням),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (головуючий - Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) у справі
за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Золотоніської міської ради,
2) Виконавчого комітету Золотоніської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео маркет"
про визнання недійсним договору в частині та стягнення 131 666,66 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 31.05.2024 керівник Золотоніської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради (далі - Золотоніська міськрада, Міськрада, позивач-1) і Виконавчого комітету Золотоніської міської ради (далі - Виконком Золотоніської міськради, Виконком, покупець, позивач-2) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео маркет" (далі - ТОВ "Відео маркет", Товариство, постачальник, відповідач) про:
1) визнання недійсним пункту 3.2 договору від 05.12.2023 № 236 (далі - договір поставки від 05.12.2023, договір оспорюваний договір), укладеного між Виконкомом Золотоніської міськради та ТОВ "Відео маркет", у частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 131 666,66 грн;
2) стягнення з Товариства на користь Виконкому сплаченого податку на додану вартість у сумі 131 666,66 грн, посилаючись на положення статей 15, 16, 203, 215, 327, 627, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 14, 185, 188, 194 та підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції, чинній з 24.08.2023 (далі - ПК України), статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", статей 1, 15 Закону України "Про оборону України", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Позовна заява обґрунтовується тим, що всупереч вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України при укладенні 05.12.2023 договору про закупівлю приладів нічного бачення покупцем і постачальником до пункту 3.2 цього договору та специфікації включено суму ПДВ.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 (суддя Гладун А. І.), постановленою на підставі частин 1, 2 статті 27, частин 1, 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позовну заяву прокурора та додані до неї документи передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що відповідачем є ТОВ "Відео маркет", місцезнаходженням якого згідно відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є м. Київ.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (суддя Бондарчук В. В.) позов задоволено повністю в зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог, оскільки:
1) на виконання Програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік (далі - Програма підтримки ЗСУ), затвердженої рішенням Золотоніської міськради від 22.12.2022 № 25-50/VIII (зі змінами, внесеними рішенням від 24.11.2023 № 37-5/VIII), між Виконкомом Золотоніської міськради та ТОВ "Відео маркет" укладено договір поставки від 05.12.2023, зокрема, бінокулярів нічного бачення AGM Wolf-7 Pro NL1 у кількості 4 шт, монокулярів нічного бачення AGM PVS-14 NW1 у кількості 2 шт;
2) ураховуючи положення підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, операції щодо постачання на митній території України товарів згідно з договором № 236 на виконання Програми підтримки ЗСУ відносяться до операцій, звільнених від оподаткування ПДВ, що підтверджується як видатковою накладною 06.12.2023 № 38, згідно з якою Виконком Золотоніської міськради прийняв поставлений Товариством товар, а наступного дня Золотоніська міськрада прийняла рішення, яким надала дозвіл Виконкому на безоплатну передачу військовій частині НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) матеріальних цінностей (бінокулярів нічного бачення AGM Wolf-7 Pro NL1 у кількості 4 шт. та монокулярів нічного бачення AGM PVS-14 NW1 у кількості 2 шт;
3) покупцем за договором № 236 є Виконком Золотоніської міськради, який в силу положень статті 15 Закону України "Про оборону України" бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, то господарська операція із закупівлі приладів нічного бачення з метою їх подальшої передачі в/ч НОМЕР_1 на виконання зазначеного договору звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни договору суми ПДВ, як наслідок, наявні підстави для визнання недійсним пункту 3.2 договору поставки від 05.12.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ (131 666,66 грн) і повернення постачальником спірної суми покупцю як такої, що отримана за товар, який не підлягав оподаткуванню ПДВ, адже вказана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача-2 поза підставою, передбаченою законом.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
5. Постанова мотивована необґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, а отже лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ, натомість до матеріалів справи її учасниками не надано сертифікату кінцевого споживача, в якому було би зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, так само як і умови укладеного між Виконкомом і Товариством договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного зазначеним підпунктом.
Водночас суд апеляційної інстанції відхилив посилання прокурора на те, що:
1) згідно з рішенням Золотоніської міськради від 07.12.2023 № 37-59/VIII та актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 11.12.2023 Виконком передав, а в/ч НОМЕР_1 прийняла матеріальні цінності: бінокуляр нічного бачення AGM Wolf-7 Pro NL1 - 4 шт, монокуляр нічного бачення AGM PVS-14 NW1 - 2 шт загальною вартістю 789 999,90 грн, позаяк такі докази не є тими документами, які відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало би наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ і в зв'язку з чим можна було би стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з оспорюваним договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам зазначеного підпункту;
2) договором № 236 передбачено здійснення закупівлі товару на виконання Програми підтримки ЗСУ, затвердженої рішенням Золотоніської міськради від 22.12.2022 № 25-50/VIII (зі змінами, внесеними рішенням від 24.11.2023 № 37-5/VIII), оскільки це не є визначенням (підтвердженням) суб'єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання товарів якому не оподатковуються ПДВ відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що апеляційний суд не врахував:
1) висновку щодо застосування норми підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023) в подібних правовідносинах (в контексті того, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, кінцевими отримувачами), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, внаслідок чого суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що включення у текст договору поставки від 05.12.2023 посилання на Програму підтримки ЗСУ є ключовим аспектом, який підкреслює особливості відповідної господарської операції та специфіку поставленого товару, що унеможливлює його використання іншими особами для інших цілей;
2) висновку щодо застосування принципу "substance over form" (превалювання суті над нормою), відповідно до якого юридична оцінка операції має ґрунтуватися на її реальному економічному змісті, а не виключно на формальних аспектах правочину, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. ТОВ "Відео маркет" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Позивачі не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 925/696/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.07.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2025 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 925/696/24 до 22.07.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. 22.12.2022 Золотоніська міськрада прийняла рішення №25-50/VIII, яким затвердила цільову Програму підтримки ЗСУ згідно з додатком.
24.11.2023 Міськрада прийняла рішення № 37-5/VIII, яким вирішила внести зміни до Програми підтримки ЗСУ, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік, затвердженої рішенням від 22.12.2022 № 25-50/VIII (зі змінами від 04.08.2023 № 23-60/VIII), виклавши додаток до Програми в новій редакції.
11. 05.12.2023 між Виконкомом Золотоніської міськради (покупець) та ТОВ "Відео маркет" (постачальник) укладено договір № 236, за умовами пунктів 1.1, 1,2 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати покупцю товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити цей товар. Предметом поставки за цим договором є прилади нічного бачення (ДК 021:2015:38630000-0: Астрономічні та оптичні прилади), згідно зі Специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.4 договору поставки від 05.12.2023 купівля товару здійснюється в межах Програми підтримки ЗСУ зі змінами (рішення Міськради від 22.12.2022 № 25-50/VIII) у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктами 3.2, 4.2, 10.1 договору № 236 передбачено, що сума договору становить 789 999,90 грн, у тому числі 131 666,66 грн ПДВ. Оплата здійснюється за фактично поставлений товар згідно видаткових накладних протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару. Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2023, а по невиконаним зобов'язанням сторін - до їх повного виконання.
У специфікації № 1 до договору поставки від 05.12.2023 його сторони погодили поставку товару: бінокуляр нічного бачення AGM Wolf-7 Pro NL1 у кількості 4 шт; монокуляр нічного бачення AGM PVS-14 NW1 у кількості 2 шт на загальну суму 789 999,90 грн, у тому числі 131 666,66 грн ПДВ.
12. 06.12.2023 згідно із видатковою накладною № 38 ТОВ "Відео маркет" поставило, а Виконком Золотоніської міськради прийняв товар: бінокуляр нічного бачення AGM Wolf-7 Pro NL1 у кількості 4 шт і монокуляр нічного бачення AGM PVS-14 NW1 у кількості 2 шт на загальну суму 789 999,90 грн, у тому числі 131 666,66 грн ПДВ.
13. 07.12.2023 Золотоніська міськрада прийняла рішення № 37-59/VIII, згідно з яким:
1) надала дозвіл Виконкому на безоплатну передачу матеріальних цінностей, в тому числі в/ч НОМЕР_1 згідно з додатком 2;
2) доручила Відділу бухгалтерського обліку та звітності Виконкому Золотоніської міськради списати з балансу вказані матеріальні цінності в зв'язку з їх безоплатною передачею.
Так, у додатку 2 до рішення Золотоніської міськради від 07.12.2023 № 37-59/VIII до переліку матеріальних цінностей, які передаються в/ч НОМЕР_1 , включено в тому числі бінокуляр нічного бачення AGM Wolf-7 Pro NL1 у кількості 4 шт і монокуляр нічного бачення AGM PVS-14 NW1 у кількості 2 шт, які позивачем-1 фактично були передані в/ч НОМЕР_1 шляхом оформлення акта прийому-передачі матеріальних цінностей від 11.12.2023.
14. 11.12.2023 згідно з платіжною інструкцією № 1528 Виконком оплатив на користь Товариства вартість поставленого товару в повному обсязі.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
16. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України чітке документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, проте учасниками справи не надано сертифікату кінцевого споживача, в якому було би зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а умови укладеного між Виконкомом і Товариством договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного зазначеним підпунктом.
При цьому апеляційний суд відхилив посилання прокурора на те, що договором № 236 передбачено здійснення закупівлі товару на виконання Програми підтримки ЗСУ, затвердженої рішенням Золотоніської міськради від 22.12.2022 № 25-50/VIII (зі змінами, внесеними рішенням від 24.11.2023 № 37-5/VIII), оскільки це не є визначенням (підтвердженням) суб'єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання товарів якому не оподатковуються ПДВ відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
17. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
18. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
19. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
20. Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
21. У пункті 8.17 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 сформульовано висновок про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновку щодо неможливості визнання недійсним частини договору (стосовно визначення ПДВ) з посиланням на те, що включення ПДВ в оплату містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20, та зазначила про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.
22. Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
23. Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
24. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
25. Пунктами 30.1, 30.2, 30.9 статті 30 ПК України передбачено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
26. Згідно з пунктом 29 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв'язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп'ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.
27. За змістом положень частини 1 статті 1 та частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. До загальної структури Збройних Сил України входять, зокрема, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
28. Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023) тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема: оптичних приладів для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9005 10 00 00, 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД; тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
29. Отже, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023) за умови, якщо:
1) товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України від 19.10.2022 № 2697-IX "Про митний тариф України";
2) кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, зокрема, Збройні Сили України, інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад тощо.
30. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень пункту 29 частини 1 статті Закону України "Про оборонні закупівлі" та частини 1 статті 1, частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", в/ч НОМЕР_1 як структурний підрозділ Збройних Сил України, на користь якої Виконком Золотоніської міськради (покупець) на підставі договору поставки від 05.12.2023 спочатку придбав у ТОВ "Відео маркет", а 11.12.2023 за актом приймання-передачі матеріальних цінностей безоплатно передав товари оборонного призначення у виді оптичної техніки - прилади нічного бачення (монокуляри та бінокулярів), у розумінні підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023) могла бути кінцевим отримувачем зазначених товарів виключно за умови, якщо про це чітко зазначено в сертифікаті кінцевого споживача або безпосередньо в умовах договору поставки.
31. З огляду на достовірно встановлені судом апеляційної інстанції та не спростовані скаржником і позивачами обставини відсутності оформлення сертифікату кінцевого споживача та невизначеності безпосередньо в умовах договору поставки від 05.12.2023, у тому числі за змістом його преамбули, належного суб'єкта кінцевого отримувача товарів (Збройні Сили України, в/ч НОМЕР_1 ) у розумінні підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023), що, в свою чергу, свідчить про неузгодженість сторонами відповідних умов та/або явну необізнаність постачальника на момент укладення такого договору щодо конкретного суб'єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про відсутність звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про недоведеність передбачених законом підстав для визнання недійсним пункту 3.2 оспорюваного договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ (у розмірі 131 666,66 грн).
Натомість зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що заперечення заступника керівника Черкаської обласної прокуратури зводяться передусім до посилання на необхідність переоцінки наявних у справі доказів (договору поставки від 05.12.2023, акта прийому-передачі матеріальних цінностей від 11.12.2023 тощо), тоді як згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
32. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом як висновку щодо застосування норми підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023) в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, так і висновку щодо застосування принципу "substance over form" (превалювання суті над нормою), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23, з огляду на таке.
33. Так, у пунктах 38- 40, 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 (предмет позову - визнання недійсним пункту договору та стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 82 366,66 грн), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин, викладено такі висновки щодо застосування норми підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023):
"38. Отже, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 №2697-IX;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК.
39. У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
40. При цьому Суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, кінцевими отримувачами.
49. Відсутність такого документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК".
34. Ураховуючи достовірно встановлені судом апеляційної інстанції обставини як відсутності оформлення сертифікату кінцевого споживача, так і невизначеності безпосередньо в умовах договору поставки від 05.12.2023, у тому числі за змістом його преамбули, належного суб'єкта кінцевого отримувача товарів (Збройні Сили України, в/ч НОМЕР_1 тощо) у розумінні підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023), що свідчить про неузгодженість сторонами відповідних умов та явну необізнаність постачальника на момент укладення такого договору щодо конкретного суб'єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про відсутність звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ, колегія суддів вважає, що зміст оскаржуваної постанови вказує на фактичне врахування апеляційним судом висновку щодо застосування норми підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023) в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.
35. Водночас стосовно доводів скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування принципу "substance over form" (превалювання суті над нормою), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23, колегія суддів зазначає таке.
36. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
37. Дійсно, в пункті 60 постанови від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, аналізуючи правовідносини в справі № 908/2671/23, зазначив, що Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23 виходив із того, що:
1) зміст преамбули договору поставки у взаємозв'язку з його предметом свідчить про те, що правочин укладено з метою реалізації Програми, спрямованої саме на забезпечення обороноздатності підрозділів Головного управління Національної поліції у Луганській області в умовах воєнного стану (пункт 5.28);
2) преамбула договору відіграє важливу роль у тлумаченні його змісту, оскільки не тільки відображає узгоджене волевиявлення сторін щодо прав і обов'язків, визначених договором, а також його цільове призначення (пункт 5.29);
3) включення до преамбули договору поставки посилання на відповідну Програму, спрямовану на забезпечення обороноздатності підрозділів Головного управління Національної поліції у Луганській області під час воєнного стану, є ключовим аспектом, який підкреслює специфіку поставленого товару та особливості відповідної господарської операції, а відповідач мав можливість врахувати зазначене ще при формуванні умов договору поставки (пункт 5.30);
4) за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами Програма визначає цільове призначення товару, що постачається, та встановлює його використання виключно для потреб правоохоронних органів у період дії воєнного стану, що свідчить про його спеціальний статус та характер. Відтак наявність такого положення у преамбулі договору свідчить про узгоджену позицію сторін щодо спрямованості товару на забезпечення конкретних суспільно значущих потреб, що унеможливлює його використання для інших цілей. Таким чином включення до договору поставки положень щодо виконання Програми є достатнім свідченням спеціальної спрямованості товару, що постачається (пункт 5.31).
Крім того, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23 міститься висновок щодо застосування принципу "substance over form" (превалювання суті над нормою), відповідно до якого юридична оцінка операції має ґрунтуватися на її реальному економічному змісті, а не виключно на формальних аспектах правочину. У зв'язку з цим суд має враховувати необхідність оцінки податкових наслідків з урахуванням реального змісту правовідносин, їх цільового спрямування та фактичних наслідків, а обґрунтування податкових зобов'язань повинно відбуватися з урахуванням не лише буквального тлумачення норми, а й мети, яку вона покликана забезпечити (див. пункти 5.21, 5.22 зазначеної постанови Верховного Суду).
38. Однак, колегія суддів наголошує на тому, що скаржник при цьому помилково не враховує змісту пунктів 58, 59 постанови від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, в яких Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважує на тому, що, вказуючи на те, що до операції з постачання товару за договором поставки від 11.03.2022 повинен застосовуватися розмір ПДВ за нульовою ставкою, Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23 виходив з того, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - постанова КМУ № 178) підлягають застосуванню незалежно від того, що сторона договору поставки не є суб'єктом, визначеним у підпункті "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК та в постанові КМУ № 178, а у тексті договору узгоджено про спрямованість поставленого товару на задоволення потреб таких суб'єктів (див. пункт 5.32 зазначеної постанови).
Адже в цій справі підставою для звільнення операцій з постачання на митній території України закуповуваних за цим договором товарів прокурор визначає підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023), положення якого застосовуються лише за визначених у цій нормі умов, зокрема якщо кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, що є відмінним від застосованих Верховним Судом у справі № 908/2672/23 норм підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та постанови КМУ № 178, а саме у контексті визначення суб'єкта кінцевого отримувача відповідних товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору.
39., У свою чергу наведене переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, так і про їх зовсім різне правове регулювання в справі № 908/2672/23 і в цій справі (№ 925/696/24), у зв'язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.
Адже, вирішуючи спір у справі № 925/696/24 апеляційний суд до правовідносин звільнення від оподаткування ПДВ чітко визначених операцій з постачання товарів правильно застосував норму підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023), яка (норма) на час виникнення правовідносин у справі № 908/2672/23 (у березні 2022 року) ще взагалі не набрала чинності.
40. Таким чином, за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в справі № 904/2104/19 та в справі, що наразі переглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в правовому регулюванні прав та обов'язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаного скаржником правового висновку як нерелевантного для вирішення цього спору.
41. Колегія суддів зауважує, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (такий висновок наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (пункт 7.33)).
42. Разом з тим Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06.02.2025 у справі "Укркава, ТОВ проти України" (Ukrkava, TOV v. Ukraine", заява № 10233/20) зазначив про таке:
1) порушення принципу правової визначеності через непередбачуване тлумачення (пункт 49) - перетлумачення чітких та однозначних положень статті 88 Закону про нотаріат зробило результат провадження непередбачуваним і суперечило принципу правової визначеності. Навіть у межах повноважень національного суду перегляд тлумачення закону має межі - і ці межі порушуються, якщо нове тлумачення нівелює передбачуваність для учасників справи;
2) суд замінив собою законодавця (пункт 47) - оскаржуване нове тлумачення більше нагадувало зміну законодавства, аніж вирішення розбіжностей у судовій практиці. Суд у цьому випадку вийшов за межі судової функції - не просто узгодив підходи, а фактично замінив парламент, змінивши зміст чинної норми;
3) неприйнятність "судового тиску" на законодавця (пункт 47) - ЄСПЛ не погодився з тим, що відмова найвищого судового органу загальної юрисдикції України застосовувати норму, яку Конституційний Суд України визнав однозначною і такою, що не підлягає тлумаченню, була законним способом спонукати законодавця до її зміни. Ця позиція розкриває межу між судовим активізмом і узурпацією. Суд не має права вдаватися до непрямого "редагування" законодавства під приводом стимулювання реформ;
4) відсутність обґрунтованих причин для зміни тлумачення (пункт 48) - Велика Палата Верховного Суду не вказала на будь-які серйозні негативні наслідки, які би настали, щоб виправдати настільки радикальну зміну тлумачення, як оскаржувана. Суд може змінити тлумачення, але лише за наявності вагомих підстав, таких як негативні наслідки старої практики. У цій справі таких причин не було;
5) Суд може втручатися лише за умови свавілля (пункт 42) - функція Суду не полягає у виправленні ймовірних фактичних помилок національного суду, якщо тільки ці помилки не порушують права та свободи, захищені Конвенцією, і якщо оцінка, здійснена національним судом, не є явно свавільною. ЄСПЛ втручається лише тоді, коли національний суд діє свавільно. У цій справі саме таке свавілля у тлумаченні і було визнано.
У розрізі касаційного перегляду цієї справи, враховуючи рішення ЄСПЛ від 06.02.2025 у справі "Укркава, ТОВ проти України" (Ukrkava, TOV v. Ukraine", заява № 10233/20), колегія суддів зазначає, що зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про дотримання апеляційним судом принципу верховенства права та її відповідність зазначеному рішенню ЄСПЛ з огляду на недопущення судом апеляційної інстанції непередбачуваного тлумачення норми податкового законодавства (підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).
43. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження в частині зазначеної скаржником підстави з огляду на те, що суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду не всупереч, а відповідно до релевантного висновку щодо застосування норми підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023) в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.
44. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
46. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
47. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
48. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позову, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
49. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
50. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 925/696/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай