23 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9798/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Літвінова М.Є.)
від 23.12.2024
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Літвінова М.Є.)
від 22.01.2025
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)
від 29.04.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)
від 29.04.2025
у справі № 910/9798/24
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 21 580 852,90 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Середа В.В.
відповідача - Остапенко С.Л.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 23 745 083,33 грн, з яких 8 528 532,11 грн 3% річних та 15 216 551,22 грн інфляційні втрати.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "ДТЕК Західенерго" посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання за договором про участь в балансуючому ринку (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019), заборгованість за яким встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі №910/11369/23, яке набрало законної сили.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/9798/24 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" 7 386 735,05 грн 3% річних, 13917 666,97 грн інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11369/23, яке набрало законної сили, встановлено прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо термінів оплати заборгованості за договором про участь в балансуючому ринку (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019). Разом з тим, у рішенні суду від 28.09.2023 у справі № 910/11369/23 судом відхилено твердження відповідача про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання. При цьому, суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок, виходив з того, що з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 7 386 735,05 грн та інфляційні витрати у розмірі 13 917 666,97 грн.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/9798/24 заяву представника Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" витрат на правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
2.4. Постановами Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/9798/24 залишено без змін.
2.5. Суд апеляційної інстанції в повній мірі погодився із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції погодився із розрахунком 3% річних та інфляційних, зазначивши що вони є арифметично вірними та такими, що відповідають чинному законодавству. Щодо додаткового рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду, що 55 000,00 грн є обґрунтованим та співмірним розміром витрат на правову допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 та постановами Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/9798/24, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось з касаційною скаргою, якою просить скасувати оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, якою його залишено без змін та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.
3.2. Підставами касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні додаткового рішення застосовано пункт 1 частини другої статті 126, частину восьму статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
3.5. Пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
3.6. Також підставою касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій скаржник зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 щодо застосування статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".
3.7. Додатково посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, не застосовано частину четверту статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", в результаті необґрунтовано застосовано статтю 625 Цивільного кодексу України, що не підлягала застосуванню; порушено норми процесуального права (статті 86, 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного вирішення справи.
3.8. Також за доводами касаційної скарги відповідач не погоджується із висновком місцевого господарського суду, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік.
3.9. Крім того, у касаційній скарзі товариство клопоче про направлення справи №910/9798/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.
3.10. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" проти вимог та доводів останньої заперечує з підстав, викладених у ньому, зазначає про відсутність підстав для відступу від вже сформованих правових позицій Верховного Суду.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (постачальник послуг балансування/ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2019 року № 1074.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).
У повідомленні від 27.05.2019 року № 01/18933 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") поставило до відома Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" про приєднання останнього (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019).
Відповідно до пункту 1.1 типового договору про участь у балансуючому ринку (надалі - договір) цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно з пунктом 1.2 договору за цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.
В пункті 2.2 договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 458 від 06.05.2022 внесено зміни до типового договору про участь у балансуючому ринку.
Відповідно до пункту 4.1 договору (в редакції вказаної постанови) виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку. Пункти 4.2 - 4.4 типового договору виключено.
За умовами пунктів 4.2, 4.3, 4.4 договору (в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 458 від 06.05.2022) подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП надає ППБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) два примірники акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (далі - акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ розглядає та повертає у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони.
За змістом пункту 5.4 договору на ОСП покладено обов'язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.
Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2 договору).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідач із простроченням відповідачем виконання зобов'язання за договором про участь в балансуючому ринку (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019), яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі №910/11369/23, яке набрало законної сили, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 13 973 337,64 грн та 3% річних у сумі 7 607 245,26 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав, що своєчасна сплата вартості балансуючої електричної енергії здійснюється виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників; позивач посилається на загальні норми матеріального права, які стосуються порушення зобов'язання, без урахування специфіки ринку електричної енергії, функціонування якого регулюється спеціальним законодавством; позивачем допущено арифметичні помилки при здійсненні розрахунку суми заявленої до стягнення; відповідач не погоджується із орієнтовним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який суперечить критеріям пропорційності, співмірності та розумності.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Предметом касаційного перегляду є правомірність судових рішень у частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" 21 580 582,90 грн, з яких 7 607 245,26 грн 3% річних та 13 973 337,64 грн інфляційні втрати, у зв'язку із порушенням умов договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019.
5.4. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11369/23, яке набрало законної сили, встановлено прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо термінів оплати заборгованості за договором про участь в балансуючому ринку (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019). Разом з тим, у рішенні суду від 28.09.2023 у справі № 910/11369/23 судом відхилено твердження відповідача про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників. Посилання на відсутність коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання не є обставинами, що виключають відповідальність за невиконання зобов'язання. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Заперечуючи правомірність оскаржуваних рішень, скаржник вказує про відсутність підстав для стягнення з нього нарахованих сум 3% річних та інфляційних з огляду на те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників.
Скаржник також вказує, що ні Законом, ні умовами договору не передбачено можливості розрахунків за електричну енергію при балансування з інших коштів, в тому числі і власних, ніж тих, що надійшли від учасників ринку на рахунок із спеціальним режимом використання.
У зв'язку з викладеним скаржник вважає, що у справі, яка переглядається, наявні підстави для відступлення від правових висновків, сформованих Верховним Судом у постановах від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 щодо застосування статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".
На думку скаржника, ці висновки не враховують специфіки правовідносин у спірній справі, зокрема особливостей правового режиму використання коштів на спеціальному рахунку ОСП.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" стверджує, що у даному випадку ненадходження коштів на рахунок із спеціальним режимом використання має розглядатися як обставина, яка унеможливлює виконання зобов'язань з оплати, з огляду на прямі обмеження, встановлені Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку.
Відповідно, за переконанням скаржника, в діях відповідача, з урахуванням встановленого Законом про ринок особливого розрахунку на ринку електричної енергії, відсутня вина, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
5.5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач у період з 12.01.2024-22.01.2024 здійснив сплату заборгованості за договором про участь в балансуючому ринку (ідентифікатор договору - №0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019), яка становить 551 589 332,87 грн, за період квітень - серпень 2023 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11369/23, яке набрало законної сили, встановлено прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо термінів оплати заборгованості за договором про участь в балансуючому ринку (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019).
5.6. За нормами статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії":
- алгоритм розподілу коштів - це порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону;
- поточний рахунок із спеціальним режимом використання - це рахунок, відкритий в одному з уповноважених банків і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.
При цьому відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Відповідно до пункту 4.1 договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюється відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.
За змістом пункту 5.4 договору на ОСП покладено обов'язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.
Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
5.7. Аналіз частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання.
Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.
Водночас, виходячи з системного тлумачення наведених норм, колегія суддів вважає, що визначені поняття алгоритму та поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, які наведено у статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", дають підстави вважати, що умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, встановлена саме положеннями чинного законодавства.
При цьому укладений між сторонами договір мав виконуватись з врахуванням умов, чинних на момент розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, передбачених нормами Закону України "Про ринок електричної енергії".
Аналіз змісту статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що постачальник послуг з балансування, яким є позивач, має право вимагати від ОСП оплату за балансуючу електричну енергію виключно в межах коштів, перерахованих оператору системи передачі.
Водночас абзац третій частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" надає ОСП можливість вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування, лише у випадку необхідності врегулювання системних обмежень ОСП.
Системні обмеження - це обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування об'єднаної енергетичної системи України в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку та/або за межами балансуючого ринку у вигляді придбання оператором системи передачі послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом" (стаття 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
5.8. Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Судом касаційної інстанції було зазначено, що зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
Отже, Суд вважає безпідставними зазначені вище аргументи скаржника, оскільки, зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку Відповідача з постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання Відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/3263/23, від 25.05.2023 у справі №910/1382/22, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 18.02.2025 у справі № 910/6577/24.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 виснувала, що аргументи ОСП з приводу того, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини з посиланням на приписи частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Наведеним висновком, сформульованим у справі № 910/9374/21, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, не вбачаючи підстав для відступу від аналогічних висновків, наведених у вказаних постановах.
5.9. Зазначені скаржником аргументи в обґрунтування підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, Суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до положень частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики.
Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Отже, для відступу від правових позицій Верховний Суд повинен мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
Згідно з частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Оскільки викладений колегією суддів Верховного Суду у справах №910/6636/21, №910/18611/21, №910/18613/21 та підтриманий об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/9374/21 правовий висновок щодо застосування частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" є чітким, зрозумілим, актуальним, з огляду на що судова колегія не вбачає підстав для повторної передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від наведеної правової позиції, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні відповідного клопотання скаржника. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують та по суті є незгодою останнього з результатом вирішення спору.
Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів скаржника, заявлених на підставі пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, висновок судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 7 386 735,05 грн та інфляційні витрати у розмірі 13 917 666,97 грн є обґрунтованим та відповідає встановленим обставинам справи і приписам законодавства.
З огляду на наведене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги у цій частині.
5.10. Щодо відмови у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.
За доводами касаційної скарги відповідач не погоджується із висновком місцевого господарського суду, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується також про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина перша статті 239 Господарського процесуального кодексу України).
В ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2025 у справі №908/1721/23 зазначено, що Господарський процесуальний кодексу України не містить заборони щодо включення питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення безпосередньо до рішення суду за результатами розгляду справи по суті.
Отже, суд може відстрочити виконання рішення суду як під час його ухвалення, так і після шляхом постановлення ухвали.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі №916/3015/23 зазначав, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі ЄІммобільяре Саффі проти ІталіїЄ, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Питання про відстрочення виконання рішення суду судами має вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012. Конституційного суду України у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012. Конституційного суду України у справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013. Конституційного Суду України у справі № 17/2013.
У справі, що розглядається, в обґрунтування клопотання про відстрочку виконання рішення суду відповідачем зазначено, що:
- систематичні порушенням рядом учасників балансуючого ринку своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем призводить до дефіциту коштів на поточному рахунку відповідача із спеціальним режимом використання, що перешкоджає оперативному проведенню відповідачем розрахунків на балансуючому ринку;
- кошти на сплату 3% річних, інфляційних втрат не передбачені структурою тарифу на послуги відповідача;
- матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, а тому відстрочення рішення не зможе спричинити позивачу збитків;
- негайне стягнення з відповідача грошових коштів за рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/9798/24, що не передбачено фінансовим планом підприємства, загрожуватиме нормальній операційній роботі відповідача, як оператора системи передачі, перешкоджатиме ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, у підсумку ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам;
- численні пошкодження об'єктів об'єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів країни-агресора вимагають додаткових витрат відповідача для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим, особливо в умовах опалювального періоду;
- численні пошкодження об'єктів об'єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора вимагають додаткових витрат відповідача для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу;
- невідкладне виконання рішення суду ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії.
Позивач, заперечуючи, вказав на те, що:
- відповідач не надав до заяви про відстрочення виконання судового рішення належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення та доказів які підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання;
- підвищення інтенсивності ворожих обстрілів спричинило суттєвий негативний вплив на роботу позивача, провокуючи матеріальні збитки позивача, що полягають не тільки у вартості пошкодженого та зруйнованого обладнання, а й у втраченій вигоді через неможливість відпуску електроенергії та понесені небаланси електроенергії;
- суттєвим фактором, що провокує дефіцит обігових коштів у підприємства, є багатомільйонна заборгованість відповідача перед позивачем;
- товариство наголошує, що задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у справі на один рік, не буде сприяти забезпеченню енергетичної обороноздатності країни та сталого функціонування ОЕС України, а підготовка до осінньо-зимового періоду 2024-2025 стане неможливою;
- не погоджується із доводами відповідача про неможливість спрямовувати на розрахунки на оплату позивачу кошти, отримані поза балансуючим ринком, всупереч їх цільовому призначенню, а також що його поточний рахунок із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку, посилаючись на судову практику Верховного Суду, яка стосується виконання боржником грошового зобов'язання через відсутність у останнього необхідних коштів;
- позивач наголошує, що відповідач не надав до суду доказів наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, також не надання доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення, місцевий господарський суд, висновки якого підтримані і судом апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано доказів та не доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі, не надано доказів, які підтверджують неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання, в той час, як в основу судового акта про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Водночас, скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності підприємства внаслідок збройної агресії рф проти України, що істотно ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим, натомість не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач.
Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовуються, фактично дублюють клопотання про надання відстрочки, а відтак відсутні підстави для скасування судових рішень в цій частині.
5.11. Щодо додаткового рішення, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, 01.07.2019 між Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Перший радник" (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 1491-39 від 01.07.2019 (далі також - договір).
На виконання пунктів 1.2, 1.3 договору між клієнтом та АО "Перший радник" було укладено додаткову угоду № 10-2/08 від 02.08.2024 до договору (далі - додаткова угода № 10-2/08), відповідно до пункту 1.1 якої сторони погодили, що виконавець (АО "Перший радник") зобов'язується надавати клієнтові (АТ "ДТЕК Західенерго") правову допомогу щодо належного представництва інтересів клієнта у справах за позовом клієнта до Приватного акціонерного товариства "НЕК "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227) про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, за договором про участь у балансуючому ринку № 0424-04013 від 27.05.2019, із подальшим представництвом (захистом) прав та інтересів клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди № 10-2/08 від 02.08.2024 сторонами погоджено, що вартість послуг адвоката/ів становить 10 000,00 грн за одну годину надання послуг/виконання робіт/участь в одному судовому засіданні по справі одного адвоката. Факт надання послуг підтверджується підписаним сторонами звітом наданих послуг, що передбачено пунктом 1.6 додаткової угоди № 10-8/10/2 від 08.10.2024 до договору, яким пункт 2.2 додаткової угоди № 10-2/08 від 02.08.2024 узгоджено сторонами в новій редакції та погоджено, що детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару) погоджується сторонами у звітах, після чого, в порядку визначеному договором, зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 1.5 додаткової угоди № 10-8/10/2 сторони доповнили договір пунктом 4.4, погодивши, що виконавець протягом 30 календарних днів після підписання звіту клієнтом, зобов'язаний надати клієнту на погодження акт приймання-передачі наданих послуг у 2 (двох) примірниках стосовно послуг, що були надані.
Відповідно до пункту 1.7 додаткової угоди № 10-8/10/2, яким змінено редакцію пункту 2.4 додаткової угоди № 10-2/08 від 02.08.2024, оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у межах суми стягнутої на користь виконавця на підставі погоджених та підписаних сторонами звітів.
26.12.2024 між АТ "ДТЕК Західенерго" та АО "Перший радник" було погоджено та складено звіт наданих послуг № 3 за договором про надання правової допомоги № 1491-3Э від 01.07.2019 та додаткової угоди № 10-8/10/2 від 08.10.2024, відповідно до якого зафіксовано, що загальний розмір винагороди, який клієнт має сплатити виконавцю, складає - 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.
Відповідно до звіту наданих послуг №3, виконавцем надано послуги з правничої допомоги під час розгляду справи №910/9798/24, а саме: підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних, інфляційних витрат - кількість годин/засідань - 3 год, вартість послуги - 30 000,00 грн; юридичний аналіз відзиву відповідача у справі від 30.08.2024, інформування та консультування Клієнта щодо подальшої стратегії ведення справи після аналізу отриманого відзиву; підготовка та подання відповіді на відзив та зменшення розміру позовних вимог, що міститься в поданій до суду заяві про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2024 кількість годин/засідань - 2 год, вартість послуги - 20 000,00 грн; підготовка та подання заперечення від 22.11.2024 на клопотання від 20.11.2024 про відстрочення виконання судового рішення на 1 (один) рік - кількість годин/засідань - 2 год, вартість послуги - 20 000,00 грн; підготовка та подання заперечення від 21.12.2024 на клопотання про зупинення провадження у справі 20.12.2024 - кількість годин/засідань - 2 год, вартість послуги - 20 000,00 грн; участь в судовому засіданні B Господарському суді м. Києва 11.09.2024, 02.10.2024, 14.10.2024, 28.10.2024, 25.11.2024, 23.12.2024 кількість годин/засідань - 6 год, вартість послуги - 60 000,00 грн.
У запереченнях проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, відповідач вказав, що звіт, який складено сторонами, не підтверджує належного надання послуг виконавцем та є лише проміжним документом, в якому зафіксовано певні події та результати; до заяви про винесення додаткового рішення не долучено докази наявності юридично встановлених відносин адвокатів Костреця Є.В. та Середи В.В. з АО "Перший радник"; вартість участі адвоката в одному судовому засіданні, яке не тривало навіть півгодини у розмірі 10 000,00 грн є явно завищеною та не відповідає фактично наданим послугам; дії щодо зменшення розміру позовних вимог були зумовлені здійсненням позивачем неправильних розрахунків позовних вимог та виправлення власних помилок за рахунок коштів; дана справа не є складною, у зв'язку з наявністю чисельних справ з аналогічних правовідносин саме між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та АТ "ДТЕК Західенерго"; заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу 150 000,00 грн суперечить наведеним критеріям пропорційності, співмірності і розумності розміру витрат; відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.
Суди обох інстанцій, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшли висновку, що заявлені АТ "ДТЕК Західенерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000 грн не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.
Так суди виходили з того, що зазначена справа не є складною, адже предметом позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що врегульовано частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а підставами - несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості, присудженої судовим рішенням в іншій справі, у зв'язку із чим, підстави для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу щодо "зменшення розміру позовних вимог, що міститься в поданій до суду заяві про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2024", оскільки позивач самостійно здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, враховуючи доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов.
Крім того, беручи до уваги складність справи, суди дійшли висновку, що визначення ставки 1 години роботи адвоката у виді участі у судовому засіданні в розмірі 10 000,00 грн є неспіврозмірним на не відповідає критеріям об'єктивного визначення розміру суми послуг та розумної необхідності таких витрат.
Також відхилили доводи відповідача щодо відсутності доказів належного надання послуг виконавцем, виходячи з того, що в матеріалах справи наявний звіт наданих послуг №3 від 26.12.2024, який підписаний обома сторонами, в якому зазначено, що загальний розмір виконавця за надані послуги становить 150 000,00 грн.
Тобто судами, частково відмовлено позивачеві у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності, необхідності та розумності такого розміру.
У зв'язку із наведеним, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому касаційна скарга не містить самостійно визначеного розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, яку б скаржник вважав би необхідною та співрозмірною.
У зазначеній скаржником постанові Верховного Суду у співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо перевірки реальності, необхідності та розумності витрат на правничу допомогу, а лише наголошується на необхідності суду при вирішенні питання виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру.
Колегія суддів під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не виявила порушень судами попередніх інстанцій положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права.
Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що таку оцінку було проведено з порушенням норм права.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення, додаткового рішення місцевого господарського суду та постанов суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/9798/24 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко