8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1817/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс", м. Харків
про припинення договору
за участю представників:
позивача - Жилко С.Е. - (самопредставництво);
третьої особи - не з'явився;
відповідача - Рязанцева О.В. адвокат, ордер Серія АХ № 1267811 від 16.06.2025;
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" “Торгівельний будинок “Салтівський», в якому просить суд:
- припинити договір оренди землі від 17.01.2008, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОНТАКТ ПЛЮС» щодо земельної ділянки загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А у м. Харкові, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 20.03.2008 за №340867100042.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору за подання даної позовної заяви до суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005), що перебувала в оренді у ТОВ “КОНТАКТ ПЛЮС», була поділена на чотири інші земельні ділянки, яким присвоєні нові кадастрові номери. Внаслідок поділу перестала існувати як об'єкт цивільних прав. У зв'язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєні кадастрові номери, об'єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки та її площі, припинилось існування земельної ділянки у визначених межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди, укладення додаткових угод у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, продовженням строку договору та інше. Відомості про земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні, договір оренди землі від 17.01.2008, укладений між Харківською міською радою та ТОВ “КОНТАКТ ПЛЮС», зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 20.03.2008 № 340867100042. Договір повинен бути припиненим у судовому порядку. Оскільки нормами чинного законодавства України не врегульовано питання щодо припинення договору оренди землі у зв'язку із поділом земельної ділянки та припинення її існування як об'єкта цивільних прав, то Харківська міська рада вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин повинна бути застосована ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, яка визначає правові наслідки, які застосовуються до договору оренди в разі знищення (тобто припинення існування) об'єкту оренди (в даному випадку земельної ділянки).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1817/25. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24 червня 2025 року о 10:30.
05.06.2025 третьою особою через систему “Електронний суд» подано письмові пояснення, в яких остання просить позов Харківської міської ради задовольнити у повному обсязі.
16.06.2025 відповідач через систему “Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 була поділена і одна з земельних ділянок, що утворилась в результаті поділу, а саме - земельна ділянка № 4, площею 15,4156 га, кадастровий номер 6310136600:08:003:0019, залишається в користуванні відповідача, договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 20.03.2008 за № 340867100042 не припинив своєї дії. Зазначає, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 25 травня 2020 року у справі № 922/3794/19 рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 скасовано. Прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ТОВ “Контакт плюс» про розірвання договору оренди від 17.01.2008 було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 11.11.2020 постанова Східного апеляційного суду Харківської області від 25.05.2020 у справі № 922/3794/19 залишена без змін. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, з яким погодився Верховний Суд, що поділ земельної ділянки не можна віднести до обґрунтованих підстав розірвання Договору оренди земельної ділянки та припинення права користування земельною ділянкою, оскільки така підстава не передбачена нормами чинного законодавства. Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.04.2023 по справі № 357/8277/19 розглянула питання про можливість продовження дії договору оренди землі в разі, якщо земельна ділянка в період дії договору була поділена і до Державного земельного кадастру внесено відповідні зміни. Доказів порушення умов Договору з боку Відповідача Позивачем не надано, про наявність таких не заявлено. Орендодавець зобов'язаній не вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
18.06.2025 Харківською міською радою через систему “Електронний суд» надано відповідь на відзив, в якій позивач відхилив доводи викладені відповідачем у відзиві на позов та просив позов задовольнити. Зокрема вказав, що посилання ТОВ “Контакт Плюс» на висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 є помилковим, оскільки судове рішення у вказаній справі постановлене за інших фактичних обставин та не є релевантними до даної справи № 922/1817/25. Щодо посилання відповідача на рішення у справі № 922/3794/19 за позовом Харківської міської ради до ТОВ “Контакт Плюс» про розірвання договору, позивач зазначає, що предмет і підстави справи № 922/3794/19 та даної справи № 922/1817/25 - є різними.
23.06.2025 відповідач через систему “Електронний суд» надав заперечення на відповідь на відзив, в якому проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
В підготовчому засіданні 24.06.2025 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2025 о(б) 10:30.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.07.2025 суд ухвалою із занесенням її до протоколу судового засідання відклав судове засідання на 15.07.2025 о 13:00.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.07.2025 суд ухвалою із занесенням її до протоколу судового засідання надав можливість позивачу надати письмові пояснення з окремого питання в порядку ч.5 ст.161 ГПК України.
18.07.2025 позивач через систему “Електронний суд» надав суду додаткові пояснення у справі та зазначив, оскільки земельної ділянки загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А (яка є предметом договору оренди землі від 20.03.2008 № 340867100042) з 2015 року не існує, то і відповідно неможливо сформувати та отримати витяг про її нормативну грошову оцінку та отримувати орендну плату за землю у розмірі, визначеному чинним законодавством. Неможливість визначення розміру орендної плати відповідно до оновленої нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 за договором оренди землі від 20.03.2008 №340867100042, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 істотно порушує майнові інтереси орендодавця - Харківської міської ради, та безпосередньо впливає на розмір надходжень до місцевого бюджету, який забезпечує фінансування програм стабілізації, соціально економічного розвитку територіальної громади та інших пріоритетних галузей, що передбачає життєдіяльність територіальної громади міста.
22.07.2025 відповідач через систему “Електронний суд» надав заперечення на додаткові пояснення. В запереченнях зазначив, що нормативна грошова оцінка закріплена прямо в Договорі. Договір оренди землі містить положення, що нормативна грошова оцінка землі індексується самостійно орендарем. Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами. Відповідно обчислення орендної плати можливо і без отримання витягу щодо земельної ділянки. Наразі Відповідач сплачує орендну плату за земельні ділянки №1, №2 і №3 відповідно до договорів оренди від 2015 року, а також, окремо, здійснює оплату за Договором оренди землі від 17.01.2008 року за земельну ділянку кадастровий № 6310136600:08:003:0005 площею 16,0075 га. Тобто, по-суті Відповідач навпаки здійснює подвійну оплату за земельні ділянки №1, №2 та №3, що ніяким чином не може порушувати майнові права та інтереси Харківської міської територіальної громади. Неможливість обчислення орендної плати, або стягнення заборгованості за нею, не є предметом даного спору. Неможливість визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 6310136600:08:003:0005 пов'язана з її припиненням в зв'язку з поділом. Втім, всі утворені в результаті поділу земельні ділянки можуть бути предметом договору оренди, щодо кожної з них можна розрахувати розмір нормативної грошової оцінки. Задля усунення бюджетних втрат та правової невизначеності сторони мають можливість укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 17.01.2008, визначивши юридично предметом оренди земельну ділянку площею 15,4156 га, кадастровий номер 6310136600:08:003:0019.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки третя особа своїми процесуальними правами щодо участі у судовому засіданні не скористалась, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, заяв та клопотань від неї не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив таке:
На підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.04.2007 № 82/07 “Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007 № 192/07 “Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» та рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 № 245/07 “Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» між Харківської міською радою та ТОВ “КОНТАКТ ПЛЮС» укладено договір оренди землі від 17.01.2008, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 20.03.2008 за № 340867100042 (далі - Договір, а.с. №19-21).
Відповідно до умов Договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А у м. Харкові для експлуатації нежитлових приміщень (площею 0,7372 га) та для організації відпочинку (площею 15,2703 га) строком до 01.04.2056.
В п.5 договору сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 25543330 гривень (двадцять п'ять мільйонів п'ятсот сорок при тисячі триста тридцять гривень). При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
Згідно з п.8 договору Договір укладено строком до 01.04.2056 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Дія договору припиняється у разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) придбання орендарем земельної ділянки у власність; в) викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; г) ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 36 Договору).
Пунктом 11 додатку до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1912/15 припинено ТОВ “Контакт Плюс» право користування земельною ділянкою площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А. Договір оренди землі від 20.03.2008 № 340867100042 припиняє дію з моменту реєстрації угоди про його розірвання.
Також вказаним рішенням від 24.06.2015 № 1912/15 ТОВ “Контакт Плюс» надано дозвіл на поділ земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) за рахунок земель рекреаційного призначення (код КВЦПЗ - 07.01) для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень та для організації зони відпочинку по вул. Героїв Праці, 2-А.
У подальшому, пунктом 6 додатку 4 до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання “Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 23.09.2015 № 1996/15 ТОВ “Контакт Плюс» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) за рахунок земель рекреаційного призначення на земельну ділянку 1 - 0,1332 га, земельну ділянку 2 - 0,3779 га, земельну ділянку 3 - 0,0808 га, земельну ділянку 4 - 15,4156 га для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень та для організації зони відпочинку по вул. Героїв Праці, 2-А (Київський район).
На підставі рішення 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 № 44/15 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» та рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 400/16 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» між Харківською міською радою та ТОВ “Контакт Плюс» укладено договори оренди землі на:
земельну ділянку № 1 площею 0,1332 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0016), номер запису про інше речове право 19566747 від 30.01.2017;
земельну ділянку № 2 площею 0,3779 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0017), номер запису про інше речове право 19571493 від 01.02.2017;
земельну ділянку № 3 площею 0,0808 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0018), номер запису про інше речове право 19425788 від 01.02.2017,
що підтверджується копіями договорів оренди землі від 16.01.2017 (а.с. №42-53) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. №54-58).
Вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136600:08:003:0016, 6310136600:08:003:0017, 6310136600:08:003:0018 та 6310136600:08:003:0019 були сформовані шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005.
Згідно з даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.05.2025 щодо земельної ділянки 6310136600:08:003:0019 право власності зареєстровано за Харківською міською радою 30.11.2021, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.
Позивачем було підготовлено проект угоди про розірвання договору оренди землі від 20.03.2008 реєстраційний № 340867100042, відповідно до якого орендар повертає, а орендодавець приймає земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення; землі водного фонду кадастровий номер 6310136600:08:003:0005, загальною площею 16,0075 га, яка знаходиться: м. Харків, вул. Героїв Праці, 2-А та була у користуванні орендаря відповідно до договору оренди землі № 340867100042 від 20 березня 2008 року, що був зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель.
Угода про розірвання договору оренди землі від 17.01.2008, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ “Контакт Плюс» щодо земельної ділянки загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А у м. Харкові, зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 20.03.2008 за № 340867100042 - не укладалась.
08.08.2023 Департамент земельних відносин Харківської міської ради звернувся із листом № 5016/0/49-23 від 08.08.2023 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради стосовно вчинення реєстраційних дій щодо припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 по вул. Героїв Праці, 2-А у м. Харкові на підставі договору оренди від 17.01.2008, зареєстрованого 20.03.2008 за № 340867100042 у зв'язку із припиненням існування вказаної земельної ділянки як об'єкту цивільних прав та скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі.
Листом від 15.08.2023 № 1998/0/50-23 Департаментом реєстрації Харківської міської ради повідомлено, що у зв'язку із відсутністю
в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку, проведення реєстраційних дій щодо неї не можливе.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов'язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Частиною 1 ст. 31 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України “Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями».
При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 31 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Це є прямим посиланням на можливість застосування інших норм чинного законодавства України, зокрема, відповідних норм Господарського кодексу України.
Відповідно до умов договору оренди землі від 20.03.2008 за № 340867100042 сторони погодили, що дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законом (абз. 2 п. 36 договору).
Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди, ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).
Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.
Статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
Під час судового розгляду справи сторони не заперечували, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 припинила існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасована внаслідок поділу, що відповідає приписам ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Оскільки, земельна ділянка, яка була предметом оренди, припинила своє існування, то це є підставою для її кваліфікації як “загибель (знищення) об'єкта оренди» для цілей застосування ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України. Об'єкт, щодо якого було укладено спірний договір оренди землі, більше не існує.
Таким чином, предмет договору оренди від 17.01.2008, фактично, зник, що унеможливлює його подальше виконання. У даному випадку, юридичне припинення існування земельної ділянки внаслідок поділу є аналогічним за наслідками її фізичному знищенню, оскільки предмет договору як єдиний і визначений об'єкт, перестав існувати.
Суд вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин повинна бути застосована ч. 2 ст. 291 ГК України, яка визначає правові наслідки, які застосовуються до договору оренди в разі знищення об'єкту оренди, як така, що не суперечить ст. 31 Закону України “Про оренду землі» в контексті відсутності прямої норми щодо поділу, вона є доповнюючою, загальною нормою, що заповнює прогалину спеціального закону.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69), від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (пункт 43)).
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29).
При цьому обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16.
Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Судом встановлено, що предметом договору оренди від 17.01.2008 № 340867100042 була єдина земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005, площею 16,0075 га.
Надалі ця ділянка була поділена на 4 нові ділянки, яким присвоєно нові кадастрові номери. Первісна ділянка виключена з Державного земельного кадастру (ДЗК), що підтверджує її юридичне припинення як об'єкта цивільних прав.
Частина новоутворених ділянок передана в оренду тому самому орендарю (ТОВ “Контакт Плюс») за новими договорами, однак ділянка площею 15,4156 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0019) не є предметом жодного чинного договору.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (зокрема, у справах № 912/1616/18, № 686/2073/19-ц), у разі припинення існування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, договір оренди втрачає чинність, оскільки втрачається предмет договору.
Таким чином, у зв'язку із поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, відбулася зміна меж земельної ділянки, і орендована ділянка в її первісних межах перестала існувати як об'єкт цивільних прав (так як її державну реєстрацію було скасовано), що унеможливлює ефективний захист прав позивача щодо, зокрема, внесення змін до договору, його поновлення, тощо. Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 грудня 2018 у справі № 912/1616/18.
Припинення існування первісної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав (з конкретним кадастровим номером), є юридичним фактом, що унеможливлює подальше виконання договору оренди щодо саме цього об'єкта.
Так, відповідно до статті 15 Закону України “Про оренду землі» інформація про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору. Зміна такої умови договору тягне за собою наслідки, передбачені частиною 10 статті 33 цього Закону, якою встановлено, що у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Відсутність згоди сторін або нового договору щодо новоутвореної ділянки унеможливлює продовження дії договору оренди на неї, оскільки кадастровий номер є визначальним елементом об'єкта оренди.
Загибель (знищення) предмета оренди означає припинення його існування взагалі як об'єкту матеріального світу та неможливості його використання, як то встановлено судом у даній справі.
Також, суд звертає увагу, що згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до вимог ст. 63 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами.
Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (ст. ст. 10, 265 та 284 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України “Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частиною 4 ст. 5 Закону України “Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Частинами 1,2 ст. 18 Закону України “Про оцінку земель» унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Частиною 2 ст. 20 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Однак, так як земельної ділянки загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А (яка є предметом договору оренди землі від 20.03.2008 № 340867100042) з 2015 року не існує, то і, відповідно, неможливо отримати витяг про її нормативну грошову оцінку.
Неможливість визначення розміру орендної плати відповідно до оновленої нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 за договором оренди землі від 20.03.2008 № 340867100042 істотно порушує майнові інтереси орендодавця - Харківської міської ради, та, безпосередньо, впливає на розмір надходжень до місцевого бюджету.
Продовження дії договору оренди щодо неіснуючої земельної ділянки унеможливлює ефективне управління комунальною власністю та отримання належної орендної плати (оскільки неможливо отримати витяг про нормативну грошову оцінку для неіснуючої ділянки), що істотно порушує майнові інтереси Харківської міської ради та впливає на надходження до місцевого бюджету.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, які свідчать про знищення земельної ділянки загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Нескорених, 2-А у м. Харкові, суд доходить висновку, що договір оренди землі від 17.01.2008, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 20.03.2008 за № 340867100042 припинив свою дію в силу приписів п. 4 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України у зв'язку зі знищенням об'єкту оренди.
Припинення спірного договору оренди є ефективним способом захисту та матиме найбільший ефект по відновленню прав Харківської міської ради.
Суд також враховує, що Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування уповноважений на розпорядження земельними ділянками комунальної власності, приймаючи рішення від 24.06.2015 № 1912/15 про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 і припинення договору оренди землі від 20.03.2008 № 340867100042, та рішення про передачу в оренду трьох із чотирьох земельних ділянок, які виникли після поділу, також правомірно очікувала, що четвертою земельною ділянкою з кадастровим номером вона зможе розпорядитися на власний розсуд.
Доказів того, що відповідач звертався до Харківської міської ради із намірами отримати у користування четверту земельну ділянку площею 15,4156 га з кадастровий номер 6310136600:08:003:0019 - суду надано не було.
Факт укладання 16 січня 2017 року трьох нових договорів оренди землі щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136600:08:003:0016, 6310136600:08:003:0017 та 6310136600:08:003:0018 чітко демонструє визнання орендарем (ТОВ “Контакт Плюс») припинення існування первісного об'єкта оренди (земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005) та його зацікавленість у нових об'єктах.
Укладення орендарем (ТОВ “Контакт Плюс») трьох нових договорів на користування лише частиною новоутворених ділянок є однозначним проявом його волі продовжувати орендні відносини, але на нових умовах і щодо нових об'єктів. Це підтверджує, що він фактично визнає неможливість продовження оренди первісної земельної ділянки, яка припинила своє існування.
В результаті суперечливих дій відповідача Харківська міська рада була позбавлена можливості ані внести зміни до договору оренди землі від 17.01.2008 (оскільки відсутній предмет договору), ані розпорядитися земельною ділянка площею 15,4156 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0019).
Суд наголошує, що поведінка відповідача, не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип “естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (“Хохліч проти України», заява № 41707/98; “Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Доктрина “естопель» бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Доктрина римського права “venire contra factum proprium» (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі “non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.
Обов'язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри. a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності). (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони. У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента. (с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).
Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.
У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Факт укладення відповідачем нових договорів оренди на користування трьома з чотирьох новоутворених ділянок (№№ 1, 2, 3) свідчить про його визнання зміни об'єкта оренди та волевиявлення щодо продовження орендних відносин на нових умовах.
При цьому, суд враховує, що укладання орендарем договорів на користування лише частиною новоутворених земельних ділянок свідчить про волевиявлення відповідача щодо продовження орендних відносин, але вже щодо інших, нових об'єктів. Це, також, може бути розцінено, як мовчазна згода на припинення первісного договору щодо ділянки, яка припинила своє існування.
Оскільки поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 відбувся під час дії договору оренди землі від 17.01.2008, та земельна ділянка площею 15,4156 га з кадастровим номером 6310136600:08:003:001 є частиною поділеної вказаної земельної ділянки, суд висновує, що відповідач не втратив права на оренду і цієї частини, але шляхом укладення нового договору оренди на новий об'єкт цивільних прав, а саме: земельну ділянку площею 15,4156 га з кадастровим номером 6310136600:08:003:0019. Також суд зазначає, що припинення судом договору оренди землі від 17.01.2008 земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 не позбавляє відповідача права оренди земельної ділянки площею 15,4156 га з кадастровим номером 6310136600:08:003:0019, що утворилася шляхом поділу первісного об'єкту оренди, шляхом укладення нового договору оренди на новий об'єкт цивільних прав.
Судом відхиляються аргументи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, в якій вирішено спір про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування реєстрації права оренди, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, внесення змін до договору оренди землі.
Судове рішення у справі № 357/8277/19 постановлене Великою Палатою Верховного Суду за інших фактичних обставин та не є релевантним до справи № 922/1817/25.
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 вбачається, що підставою позову було вчинення орендодавцем перешкод орендарю у користуванні земельної ділянки, шляхом скасування державної реєстрації права оренди, поділ останнім спірної земельної ділянки та укладання в подальшому договорів оренди з іншим орендарем.
Разом з тим, з матеріалів справи № 922/1817/25 вбачається, що саме ТОВ “Контакт-Плюс» ініціювало поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 та укладання в подальшому нових договорів оренди землі на земельні ділянки №№ 1-3.
Після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005, вона перестала існувати як об'єкт цивільних прав, так як в її межах шляхом поділу утворено чотири інші земельні ділянки, яким присвоєні нові кадастрові номери. При цьому, 16.12.2015 саме відповідач ініціював питання щодо укладання договорів оренди землі стосовно земельних ділянок №№ 1-3, звернувшись на адресу Харківського міського голови з відповідною заявою за вих. № 121 від 16.12.2015. Таким чином, орендар фактично погодився на зміну об'єкта оренди, приймаючи частину новоутворених земельних ділянок замість первісної (земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005).
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 16 січня 2017 року між Харківською міською радою та ТОВ “Контакт Плюс» було укладено договори оренди землі з кадастровими номерами 6310136600:08:003:0016, 6310136600:08:003:0017, 6310136600:08:003:0018.
Земельна ділянка площею 15,4156 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0019) не є предметом жодного чинного договору оренди землі.
Вищезазначені фактичні обставини справи, предмет та підстави позову виключають подібність справи № 357/8277/19 зі справою № 922/1817/25.
Аналогічним чином суд відхиляє посилання відповідача на судові рішення у справі № 922/3794/19 за позовом Харківської міської ради до ТОВ “Контакт Плюс» про розірвання договору, оскільки предмет і підстави позову є різними. Предметом розгляду справи №9 22/3794/19 було розірвання договору оренди землі від 20.03.2008 № 340867100042. Підстава - ухиляння відповідача від виконання покладених на нього обов'язків щодо припинення користування земельною ділянкою шляхом підписання угоди про розірвання вищевказаного договору оренди землі. Верховним Судом у справі № 922/3794/19 не здійснювалось жодних висновків щодо припинення договору оренди землі від 17.01.2008.
Суд відхиляє посилання ТОВ “Контакт Плюс» на висновки, викладені Верховним Судом в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16, оскільки, звернення позивача до суду з позовом відповідно до вимог ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не свідчить, що Харківська міська рада вчиняє дії, які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою. Як свідчать матеріали справи, саме ТОВ “Контакт-Плюс» ініціювало поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 та в подальшому, 16 січня 2017 року, уклало три нових договори оренди землі на користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6310136600:08:003:0016, 6310136600:08:003:0017, 6310136600:08:003:0018.
Це свідчить про врегулювання орендних відносин щодо нових об'єктів та, як наслідок, припинення орендних відносин щодо об'єкта, що припинив своє існування. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0019 знаходиться у фактичному користуванні відповідача та стосовно неї не укладено жодного договору оренди землі.
Численні посилання відповідача на норми чинного законодавства щодо загальних засад укладання договорів оренди землі (аркуші 4-8 відзиву на позовну заяви) жодним чином не впливають на підстави припинення договору оренди, оскільки позовні вимоги обґрунтовуються знищення об'єкту оренди. Сторони у справі не заперечують, що станом на дату укладання спірного договору оренди предмет оренди (земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005) існувала як об'єкт оренди. Разом з тим, з огляду на припинення існування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав внаслідок поділу, що підтверджено сторонами та чинним законодавством, договір оренди землі від 17.01.2008 року щодо цієї ділянки припинив свою дію. Застосування ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, яка передбачає припинення договору оренди у разі загибелі (знищення) об'єкта, є обґрунтованою та відповідає принципам системності законодавства та ефективного захисту порушених прав.
Посилання Відповідача на те, що він сплачує орендну плату за земельні ділянки №1, №2 і №3 відповідно до договорів оренди від 2015 року, а також, окремо, здійснює оплату за Договором оренди землі від 17.01.2008 року за земельну ділянку кадастровий № 6310136600:08:003:0005 площею 16,0075 га. Тобто, по-суті Відповідач навпаки здійснює подвійну оплату за земельні ділянки №1, №2 та №3, що ніяким чином не може порушувати майнові права та інтереси Харківської міської територіальної громади суд також відхиляє, як такі, що суперечать умовам договору та Закону України “Про оцінку земель», оскільки відсутня оновлена нормативно-грошова оцінка землі і зробити її на неіснуючий об'єкт неможливо.
Аргумент щодо можливого укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 17.01.2008 року, з визначенням юридично предметом оренди земельну ділянку площею 15,4156 га, кадастровий номер 6310136600:08:003:0019 суд визнає неспроможним оскільки це зміна істотних умов договору, а саме його предмету.
З пояснень з окремого питання вбачається, що Позивач додатково надав пояснення в чому ще полягає порушення прав позивача внаслідок поділу земельної кадастровий № 6310136600:08:003:0005 площею 16,0075 га і припинення її існування як об'єкту цивільних прав. Ці пояснення не змінюють ні предмету спору, ні його підстав. Тому суд відхиляє аргументи відповідача з цього питання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин позовні вимоги Харківської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Припинити договір оренди землі від 17.01.2008, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОНТАКТ ПЛЮС» щодо земельної ділянки загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А у м. Харкові, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 20.03.2008 за №340867100042.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТАКТ ПЛЮС» (просп. Аерокосмічний, 98, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 24476776) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "25" липня 2025 року.
Суддя Ю.Ю. Мужичук