8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/4558/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича, м. Чернигів
до фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича, смт. Пісочин
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Зудер'янц В.В. - адвокат, ордер серії АХ №1234163 від 18.01.2025; Селезень С.В. - адвокат, ордер серії ВІ №1269404 від 30.12.2024;
Фізична особа-підприємець Летута В'ячеслав Васильович через систему “Електронний суд» звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича про стягнення з відповідача на свою користь суми основної заборгованості у розмірі 632 128,59 грн; суми пені у розмірі 653393,34 грн; суми інфляційних втрат у розмірі 228 030,23 грн; суми 20% річних у розмірі 342 905,58 грн; суму сплаченого судового збору у розмірі 27 846,87 грн. Позов обґрунтовано посиланням на несвоєчасну оплату відповідачем товару за договором поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4558/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.01.2025 о 10:30.
13.01.2025 від відповідача через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №725), в якому відповідач вказує, що проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає про те, між сторонами існують договірні відносини з поставки товарів з 2018 року, які тривають по теперішній час. Договір поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 Фізична особа-підприємець Шендріков Олександр Ігорович з Фізичною особою-підприємцем Летутою В'ячеславом Васильовичем ніколи не укладав та не підписував. Поставок саме за цим Договором поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 від імені Фізичної особи - підприємця Летути В'ячеслава Васильовича ніколи не було, відповідно не було й оплати. Відповідач не отримував від Позивача товару за вказаними в позові видатковими накладними у період з 10.01.2022 року по 18.02.2022 року, та не підписував видаткові накладні, за якими Позивач просить суд стягнути заборгованість з Відповідача. Також відповідач вказав, що видаткові накладні надані, позивачем в обґрунтування позовних вимог, не відповідають вимогам ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктам 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять: посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На даних накладних взагалі відсутня інформація про осіб, які підписували зазначені накладні. Графа “від постачальника», графа “отримав» у накладних, містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, котра брала участь у господарській операції, а довіреність на отримання товару в матеріалах справи відсутня. Видаткові накладні взагалі не містять підпису у графі “отримав». Однак, позивач, наполягаючи на тому, що особою - отримувачем товару за цими накладними є відповідач, не надав суду належних та допустимих доказів існування зазначених обставин. Відповідач факт отримання товару особисто, або через уповноважених осіб категорично заперечує, а відтак відсутні підстави вважати, що саме відповідач є отримувачем товару за вищевказаними накладними, та, як наслідок, має сплатити за цей товар. Отже, оскільки видаткові накладні, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, не є належними доказами, позивач не може підтвердити отримання товару відповідачем, а відсутність зобов'язань між сторонами тягне за собою відсутність підстав для застосування господарський санкцій у вигляді стягнення збитків від інфляції та річних відсотків.
В той же день 18.01.2025 від відповідача через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву (вх. №726), в якому відповідач просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, у зв'язку із тим, що позовну заяву відповідач поштовим відправленням не отримував, ухвалу суду отримав лише 24.12.2025 в мобільному додатку “ДІЯ». 06.01.2025 представник відповідача ознайомився із позовною заявою, тому представник відповідача просив поновити йому строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив на позов до розгляду.
20.01.2025 представником відповідача через систему "Електронний суд" подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (вх. №1402), в якому відповідач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Також, викладено питання, які вважає за необхідне поставити на вирішення судових експертів. Крім того, представник відповідача просить витребувати у позивача оригінали: договору поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022; видаткових накладних. Оплату за проведення експертизи відповідач просить покласти на позивача.
20.01.2025 за вх.№1407 до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
21.01.2025 позивачем через систему "Електронний суд" надано відповідь на відзив (вх. №1604), в якій позивач зазначає, що проти заперечень, викладених у відзиві на позов, заперечує та просить позов задовольнити. В обґрунтування заперечень вказує, що на початку 2022 року між сторонами укладено договір поставки, копія якого надана позивачем до матеріалів справи. 24 лютого 2022 року розпочалася широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України, внаслідок чого в країні було введено воєнний стан, який триває і зараз. В результаті цього господарська діяльність багатьма суб'єктами господарювання призупинялась, в тому числі й позивач певний час не здійснював господарської діяльності. Згодом, коли ситуація біль-менш стабілізувалася, позивач звернувся до відповідача в телефонному режимі з приводу погашення існуючої заборгованості за договором поставки. Відповідач обіцяв погасити заборгованість за отриманий товар. Проте проходив деякий час, але оплати від ФОП Шендрікова О.І. не поступало. Надалі ФОП Шендріков О.І. особисто телефонував позивачу та просив відстрочити сплату заборгованості за товар (погасити в першій половині 2024 року), посилаючись на скрутний фінансовий стан, позивач пішов на зустріч відповідачу, проте й у вказаний відповідачем строк заборгованість погашена не була. В подальшому відповідач припинив відповідати на телефонні звернення позивача. Вказані обставини викликали звернення позивача до суду із даним позовом, при цьому перед зверненням позивач вжив заходи врегулювання спору мирним шляхом та в позасудовому порядку направив на адресу місцезнаходження відповідача відповідного листа-претензію з вимогою про сплату боргу, який залишився без відповіді і задоволення з боку відповідача.
Протокольними ухвалами від 21.01.2025 суд: поновив строк на подання відзиву відповідачем; прийняв відзив на позовну заяву до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 суд відклав підготовче засідання на "04" лютого 2025 року о(б) 11:00. Продовживо позивачу строк на подання відповіді на відзив до 21.01.2025 (включно). Прийняв відповідь на відзив (вх. №1604 від 21.01.2025) до розгляду.
30.01.2025 від позивача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі його представників (за вх.№2691).
В той же день 30.01.2025 від позивача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшла заява про надання до суду своїх доводів, міркувань, заперечень щодо поданого представниками відповідача клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та витребування доказів (вх. №2680), в якому позивач вказав, що відповідач здійснює торгівлю поставленим позивачем товаром торгової марки PLATINUM через інтернет-магазин “БудИмпорт» за адресою в мережі Інтернет (платформа prom.ua): internet-magazin-budimport.prom.ua. Право власності на торгову марку PLATINUM належить позивачу на підставі Виписки з Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відносно свідоцтва № 137324. Вказані обставини підтверджують на думку позивача наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем. Призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі вважає недоцільним, клопотання представника відповідача є таким, що направлене на затримку судового розгляду. Проте у разі проведення почеркознавчої експертизи просив доручити її проведення експертній установі поза місцезнаходженням (областей) сторін у справі, наприклад Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Також, витрати на проведення експертизи позивач просив покласти на заявника клопотання про призначення почеркознавчої експертизи ФОП Шендрікова О.І.
Також, 30.01.2025 від позивача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів і долучення до матеріалів справи доказів (вх. №2689), в якому позивач просить встановити позивачу додатковий строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи наступні докази: договір про співробітництво від 01.09.2020 між ФОП Летутою і ФОП Газукою В.В.; заява Газуки В.В. від 29.01.2025; договір №666/СО від 01.01.2022 (безоплатного користування майном (позички) з додатком 1 між ФОП Летутою В.В. і ФОП Шендріковим О.І.; лист ФОП Летути В.В. від 01.11.2024 до ФОП Шендрікова О.І. про повернення майна; опис вкладення до поштового відправлення від 01.11.2024; поштова накладна від 01.11.2024 № 1401700018545; судовий наказ від 10.12.2024 у справі № 922/4357/24; довідка про набрання судовим наказом від 10.12.2024 у справі № 922/4357/24 законної сили; скрін-шот 1 з інтернет-сторінки user2155500847346; скрін-шот 2 з інтернет-сторінки user2155500847346; скрін-шот 3 з інтернет-сторінки user2155500847346; скрін-шот 1 з інтернет-сторінки internet-magazin-budimport.prom.ua; скрін-шот 2 з інтернет-сторінки internet-magazin-budimport.prom.ua; виписка з Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відносно свідоцтва № НОМЕР_1 (оригінали вказаних доказів, окрім скрін-шотів з інтернет-сторінок, знаходяться у позивача).
04.02.2025 від відповідача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшла заява про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання та приєднання доказів (за вх.№2691), в якому відповідач зазначив, що посилання позивача на те, що ним не надані вказані у клопотанні докази, оскільки до пред'явлення позивачем позову і відкриття провадження у цій справі, відповідачем не ставилося під сумнів існування договірних господарських відносин з поставки товару між ФОП Летутою В.В. і ФОП Шендріковим О.І., не є поважними причинами неможливості подання наданих доказів разом з позовною заявою. Також, відповідач вказав, що докази які просить долучити до матеріалів справи позивач не мають ніякого відношення до предмету спору, тому просив докази, надані позивачем, не приймати.
В той же день від відповідача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшла заява про витребування оригіналів накладних у позивача для призначення почеркознавчої експертизи (вх. №3013), в якому позивач просить витребувати у позивача оригінали: договору поставки №665/С/2022р від 01.01.2022; додатку №1 до договору поставки №665/С/2022р від 01.01.2022; та видаткових накладних, що покладені позивачем в обґрунтування позовних вимог.
04.02.2025 від відповідача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшли заперечення по справі в порядку ст. 184 ГПК України, в яких відповідач відхилив доводи, викладені позивачем у відповіді на відзив, та виклав попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, які складають 40000,00 грн. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що за приписами пункту 2.5. договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, а пунктом 7.1.1. договору визначено, що постачальник зобов'язаний прийняти від покупця замовлення, проте позивачем замовлень до матеріалів справи не надано, тобто позивач не доводить який саме товар було замовлено ФОП Шендріков О.І. перед його поставкою у постачальника ФОП Летути В.В. Також зазначив про те, що за умовами пункту 7.2.3. договору позивач мав надати Додаток (який є його невід'ємною частиною) до договору поставки, який містить інформацію про наступне: які особи мають Право підпису видаткових накладних на приймання товару з боку Покупця та які зазначені у Додатку №1, проте вказаного додатку позивачем до справи не надано. Позивач не вказує в який спосіб товар було поставлено покупцеві - відповідачу по справі та за якою адресою. У видаткових накладних, що надані разом з позовною заявою, відсутня адреса доставки. Позивачем не надано суду підтвердження складання та направлення відповідачу Акту-звірки взаєморозрахунків, як то визначено п.7.2.4. договору. Позивачем не надано жодного платіжного доручення виписаного Постачальником на оплату замовленої та поставленої партії товару, як того вимагає п. 6.2.-6.3. договору, що свідчить про те, що в період з 10.01.2022 року по 18.02.2022 року відповідач не підписував видаткові накладні та не отримував товар.
Протокольними ухвалами від 04.02.2025 суд: задовольнив клопотання позивача про встановлення додаткового строку для подання доказів і долучення до матеріалів справи доказів; продовжив строк на подання доказів; прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи надані позивачем докази; відклав підготовче засідання на 11.02.2025 о 13:00.
11.02.2025 від відповідача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшла заява про приєднання письмових документів для проведення почеркознавчої експертизи (вх. №3759), зокрема оригіналів документів для встановлення при проведенні судової почеркознавчої експертизи належності підпису ФОП Шендрікову О.І.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні надав оригінали документів.
11.02.2025 від позивача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі його представників (за вх.№3741).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 клопотання відповідача про витребування оригіналів накладних у позивача (вх. №3013 від 04.02.2025) задоволено. Витребувано у позивача фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича оригінали договору поставки №665/С/2022р від 01.01.2022;
додатку №1 до договору поставки №665/С/2022р від 01.01.2022 та видаткових накладних. Встановлено позивачу фізичній особі-підприємцю Летуті В'ячеславу Васильовичу строк на подання оригіналів документів до 18.02.2025.
17.08.2025 (за вх № 4259) від позивача до Господарського суду Харківської області надійшли оригінали документів, що витребувані судом у позивача.
18.02.2025 від позивача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі його представників (за вх.№ 4339)
Протокольною ухвалою від 18.02.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11.03.2025 о 11:30.
06.03.2025 від позивача до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (за вх.№ 5886).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2025 клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України. На вирішення експертів судової почеркознавчої експертизи поставлено питання зазначені в ухвалі. Заяву представників відповідача про приєднання письмових документів для проведення почеркознавчої експертизи (вх. №3759 від 11.02.2025), зокрема оригіналів документів для встановлення належності підпису ФОП Шендрікову О.І., при проведенні судової почеркознавчої експертизи задоволено та долучено надані оригінали документів на час проведення експертизи до матеріалів справи. Попереджено експертів, які проводитимуть експертизу про те, що вони несуть відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків. Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача - фізичну особу-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича. Для проведення експертизи направлено експертній установі матеріали справи № 922/4558/24. Рахунок на оплату витрат на проведення експертизи експертної установи постановлено направити фізичній особі-підприємцю Шендрікову Олександру Ігоровичу. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
15.04.2025 до Господарського суду Харківської області надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (вх. №9313), необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи №4465, разом із матеріалами справи №922/4036/24 та копією рахунку №820 від 03.04.2025 направленого до суду для відома, оригінал направлено відповідачу для сплати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 провадження у справі № 922/4558/24 поновлено. Розгляд клопотання судового експерта призначено у підготовчому засіданні на 02 травня 2025 року о 12:00.
При цьому у вказаній вище ухвалі судом за результатами ознайомлення із клопотанням судового експерта зазначено, що оскільки судова почеркознавча експертиза стосується належності підписів на договорі поставки №665/С/2022р від 01.01.2022 та видаткових накладних ФОП Шендрікову Олександру Ігоровичу та для встановлення вказаного судовому експерту необхідно провести аналіз оригіналів вказаних документів, а також вільних зразків (оригіналів) підпису (не менше, ніж на 15 документах) та почерку (не менше, ніж на 15 документах) достовірно виконані Шендріковим Олександром Ігоровичем, як в офіційних, так і в неофіційних, різнохарактерних за змістом і цільовим призначенням документах, до січня 2022 року, умовно-вільних зразків (оригінали) його підпису та почерку, як в офіційних, так і в неофіційних, різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах, виконаних після січня 2022 року та до теперішнього часу; експериментальних зразків його підпису та почерку, судом визнано явку Шендрікова Олександра Ігоровича у судове засідання, призначене на 02.05.2025, обов'язковою.
02.05.2025 до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» від представників відповідача надійшло клопотання (вх. №10817), в якому представники повідомили суд про те, що фізична особа-підприємець Шендріков Олександр Ігорович не має можливості особисто з'явитися в судове засідання, що призначене на 02.05.2025 на 12:00 у зв'язку з тим, що з червня 2022 року по теперішній час перебуває за межами України, а саме у Німеччині, що підтверджується Посвідкою на проживання.
Присутні представники відповідача у судовому засіданні 02.05.2025 підтримали клопотання, що подане через систему “Електронний суд» 02.05.2025 та вказали, що під час розгляду справи ними були надані зразки (оригінали) та почерку достовірно виконані Шендріковим Олександром Ігоровичем, як в офіційних, так і в неофіційних, різнохарактерних за змістом і цільовим призначенням документах, до січня 2022 року. Надання умовно-вільних зразків Шендрікова О.І., виконаних після січня 2022 року та до теперішнього часу не є можливим, оскільки вказана особа на даний час не знаходиться в України та повертатися не збирається. З підстав відсутності Шендрікова О.І. в Україні не можливо також відібрати експериментальні зразки його підпису та почерку. Також, представники відповідача повідомили, що коштів на оплату судової експертизи відповідач не має, тому просили судового експерта повідомити про неможливість проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2025 клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи №4465 (вх. №9313 від 15.04.2025) задоволено частково. По пункту першому клопотання повідомлено, що вільні зразки (оригінали) підпису (не менше, ніж на 15 документах) та почерку (не менше, ніж на 15 документах) достовірно виконані Шендріковим Олександром Ігоровичем, як в офіційних, так і в неофіційних, різнохарактерних за змістом і цільовим призначенням документах, до січня 2022 року на 14 аркушах знаходяться у томі №2 а.с. №5-21. По пункту другому та третьому клопотання судового експерта повідомлено про ненадання відповідачем відповідних зразків. Матеріали справи № 922/4558/24 направлено до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України для проведення експертизи. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
10.06.2025 до Господарського суду Харківської області від експертної установи надійшов лист за вх. №899 разом із матеріалами справи №922/4558/24, в якому повідомлено, що рахунок вартості робіт по проведенню експертизи № 4465 не сплачено, клопотання експерта не виконано: додатково вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису та почерку Шендрікова О.І. не надано, у зв'язку із чим відповідно до пунктів 1.13, 2.1, 2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (зі змінами та доповненнями), судову почеркознавчу експертизу за ухвалою суду від 11.03.2025 залишено без виконання та знято з провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 провадження у справі № 922/4558/24 поновлено. Підготовче засідання призначено на 17 червня 2025 року о 13:00.
В підготовчому засіданні 17.06.2025 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2025 о(б) 12:00.
Представник позивача у судове засідання 01.07.2025 не з'явився. Надав через систему “Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності його представника (вх. № від .2025). Заявлені позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.
Присутні представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.01.2022 між фізичною особою - підприємцем Шендріковим Олександром Ігоревичем (покупець) та фізичною особою - підприємцем Летутою В'ячеславом Васильовичем (постачальник) підписано договір поставки № 665/С/2022р (далі - договір).
Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до Покупця, в Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у ньому Договорі прийняти та оплатити вказаний товар.
Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Постачальником у видатковій накладній, є датою поставки товару Постачальником (п.2.1. договору).
Відповідно до п.2.4. договору право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатковою накладною. Після підписання Сторонами видаткової накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) товару Постачальником не розглядаються.
Постачання товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця. Постачання товару здійснюється силами (засобами) Постачальника або, за бажанням Покупця, шляхом самовивозу зі складу Постачальника (п. 2.5. договору).
Датою поставки і переходу права власності є:
- при передачі товару на складі Постачальника, або Покупця - дата накладної на відпуск товару Покупцю, яка видається Постачальником;
- при передачі товару транспортній організації для поставки Покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі товару зазначеному перевізнику (п. 2.7. договору).
Пунктом 3.2. Договору визначено, що приймання-передача партії товарів, що постачається Постачальником, оформлюється відповідною первинною документацією.
При поставці товару Покупець (або уповноважена особа Покупця) приймає фактичну його кількість від водія який здійснює його доставку до узгодженого місця передавання, встановленого сторонами, ставить круглу печатку або штамп на видатковій накладній, а у випадку відсутності чи не існування печатки або штампу, ставить свій підпис та зазначає поруч власні прізвище та ініціали. Право підпису видаткових накладних на приймання товару з боку Покупця мають право виключно ті особи, які зазначені у Додатку (п.3.3. договору).
Пунктом 5.2. договору визначено, що асортимент, кількість, та вартість товару, остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо.
Загальна сума Договору розраховується шляхом додавання загальних сум партій товарів, поставлених Постачальником на протязі строку дії Договору, згідно видаткових накладних (п.5.3. договору).
За умовами п.7.2.3 Покупець заповнює та надає постачальнику Додаток до цього Договору з переліком уповноважених осіб які мають право на отримання від Постачальника товару з відбитками печаток, штампу, зразками підписів цих осіб, копії сторінок паспорту уповноважених осіб покупця.
Пунктом 7.2.4. договору визначено, що Покупець зобов'язаний підписувати Акт звірки взаєморозрахунків, або надати обґрунтовані заперечення проти нього протягом 3-х банківських днів з моменту отримання ним відповідної вимоги Постачальника.
Відповідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки відносно свідоцтва №137324 право власності на торгову марку PLATINUM належить Летуті В'ячеславу Васильовичу.
Позивач зазначає, що в рамках вказаного Договору поставив відповідачу товар по видатковим накладним: №Ч-СПП00000550 від 10.01.2022 на суму 498,60 грн; №Ч-СПП00000551 від 10.01.2022 на суму 45 912,20 грн; №Ч-СПП00000566 від 10.01.2022 на суму 2348,68 грн; №Ч-СПП00000581 від 10.01.2022 на суму 2 348,68 грн; №Ч-СПП00000729 від 10.01.2022 на суму 2 072,24 грн; №Ч-СПП00000765 від 10.01.2022 на суму 15 162,98 грн; №Ч-СПП00000882 від 11.01.2022 на суму 1 878,89 грн; №Ч-СПП00000905 від 11.01.2022 на суму 7 696,87 грн; №Ч-СПП00001071 від 11.01.2022 на суму 5 554,13 грн; №Ч-СПП00001367 від 12.01.2022 на суму 3 700,21 грн; №Ч-СПП00001493 від 12.01.2022 на суму 3 287,98 грн; №Ч-СПП00002117 від 17.01.2022 на суму 24 895,23 грн; №Ч-СПП00002118 від 17.01.2022 на суму 68 040,84 грн; №Ч-СПП00002291 від 17.01.2022 на суму 5 370,21 грн; №Ч-СПП00002493 від 18.01.2022 на суму 5 258,41 грн; №Ч-СПП00002503 від 18.01.2022 на суму 18 743,11 грн; №Ч-СПП00002578 від 19.01.2022 на суму 7 376,73 грн; №Ч-СПП00002813 від 19.01.2022 на суму 2 458,91 грн; №Ч-СПП00002937 від 20.01.2022 на суму 1 876,44 грн; №Ч-СПП00002967 від 20.01.2022 на суму 3 951,81 грн; №Ч-СПП00002976 від 20.01.2022 на суму 2 189,09 грн; №Ч-СПП00003023 від 20.01.2022 на суму 2 416,52 грн; №Ч-СПП00003421 від 21.01.2022 на суму 4 917,82 грн; №Ч-СПП00003505 від 24.01.2022 на суму 5 737,62 грн; №Ч-СПП00003506 від 24.01.2022 на суму 26 890,32 грн; №Ч-СПП00003615 від 24.01.2022 на суму 1 876,44 грн; №Ч-СПП00003815 від 25.01.2022 на суму 6 261,10 грн; № Ч-СПП00003856 вiд 25.01.2022 на суму 2 458,91 грн; № Ч-СПП00003968 вiд 25.01.2022 на суму 2 227,49 грн; № Ч-СПП00004087 вiд 26.01.2022 на суму 2 458,91 грн; №Ч-СПП00004124 вiд 26.01.2022 на суму 1 880,36 грн; №Ч-СПП00004237 вiд 26.01.2022 на суму 1 909,36 грн; №Ч-СПП00004317 вiд 27.01.2022 на суму 11 195,16 грн; №Ч-СПП00004338 вiд 27.01.2022 на суму 1 301,81 грн; №Ч-СПП00004792 вiд 01.02.2022 на суму 1 533,60 грн; № Ч-СПП00004793 вiд 01.02.2022 на суму 15 383,14 грн; № Ч-СПП00004834 вiд 01.02.2022 на суму 2 181,40 грн; № Ч-СПП00005102 вiд 02.02.2022 на суму 1 869,86 грн; №Ч-СПП00005613 вiд 03.02.2022 на суму 12 879,79 грн; № Ч-СПП00005629 вiд 03.02.2022 на суму 5 569,50 грн; №Ч-СПП00005957 вiд 04.02.2022 на суму 2 391,08 грн; №Ч-СПП00005958 вiд 04.02.2022 на суму 1 015,20 грн; №Ч-СПП00005967 від 04.02.2022 на суму 3 700,21 грн; №Ч-СПП00006104 від 07.02.2022 на суму 3 287,98 грн; №Ч-СПП00006105 від 07.02.2022 на суму 6 895,46 грн; № Ч-СПП00006114 від 07.02.2022 на суму 4 116,09 грн; №Ч-СПП00006115 від 07.02.2022 на суму 5 578,13 грн; №Ч-СПП00006157 від 07.02.2022 на суму 505,80 грн; №Ч-СПП00006158 від 07.02.2022 на суму 1 261,41 грн; №Ч-СПП00006363 від 08.02.2022 на суму 1 805,14 грн; №Ч-СПП00006364 від 08.02.2022 на суму 3 111,51 грн; №Ч-СПП00006393 від 08.02.2022 на суму 2 382,60 грн; №Ч-СПП00006430 від 08.02.2022 на суму 3 307,65 грн; №Ч-СПП00006444 від 08.02.2022 на суму 18 492,61 грн; №Ч-СПП00006476 від 08.02.2022 на суму 2 382,60 грн; № Ч-СПП00006514 від 08.02.2022 на суму 3 083,41 грн; №Ч-СПП00006579 від 08.02.2022 на суму 1 805,14 грн; №Ч-СПП00007029 від 10.02.2022 на суму 1 834,09 грн; №Ч-СПП00007059 від 10.02.2022 на суму 5 242,90 грн; №Ч-СПП00007064 від 10.02.2022 на суму 1 261,41 грн; №Ч-СПП00007516 від 14.02.2022 на суму 3 248,94 грн; №Ч-СПП00007539 від 14.02.2022 на суму 32 040,56 грн; №Ч-СПП00007540 від 14.02.2022 на суму 18 374,62 грн; №Ч-СПП00007866 від 15.02.2022 на суму 12 692,76 грн; №Ч-СПП00007867 від 15.02.2022 на суму 1 933,16 грн; №Ч-СПП00008025 від 16.02.2022 на суму 4 605,60 грн; №Ч-СПП00008062 від 16.02.2022 на суму 1 510,22 грн; №Ч-СПП00008142 від 16.02.2022 на суму 1 624,50 грн; №Ч-СПП00008358 від 17.02.2022 на суму 1 279,37 грн; №Ч-СПП00008374 від 17.02.2022 на суму 513,00 грн; №Ч-СПП00008375 від 17.02.2022 на суму 6 283,11 грн; №Ч-СПП00008281 від 18.02.2022 на суму 2 416,52 грн; №Ч-СПП00008541 від 18.02.2022 на суму 4 833,03 грн; №Ч-СПП00008570 від 18.02.2022 на суму 125 741,43 грн.
Всього поставлено товар на загальну суму 632 128,59 грн.
Згідно з пунктом 6.1. Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом безготівкового або готівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в Договорі.
Відповідно до п.6.3 договору визначено, що при здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату первинного документу (номер договору, рахунку-фактура, видаткова накладна, виписаного Постачальником на оплату поставленої партії товару)».
Проте у вказані терміни відповідач за поставлений йому товар з позивачем не розрахувався.
01 листопада 2024 року позивач направив на адресу відповідача лист, в якому зазначив про поставку товару згідно видаткових накладних на загальну суму 632128,59 грн. Також, позивач вказав, що поставлений Товар (кухонні мийки зі штучного каменю, інші сантехнічні вироби) реалізовувався відповідачем кінцевим споживачам в т.ч. через інтернет-магазин budknport.com.ua. Отже, позивач запропонував відповідачу погасити заборгованість у розмірі 632128,59 грн перерахувавши вказану суму на рахунок позивача у строк до 10.11.2024.
Проте відповідач у встановлений позивачем строк вимоги, вказані в листі від 01.11.2024, не виконав та суму боргу перед позивачем не погасив, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 632128,59 грн. Також, у зв'язку із простроченням своєчасної оплати відповідачем поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача: пеню у розмірі 653393,34 грн згідно п.8.3., 8.9 договору; 20% річних, що нараховані згідно п.8.4. договору у розмірі 342905,58 грн, що нараховані позивачем по кожній видатковій накладній окремо; суму інфляційних втрат у розмірі 228030,23 грн.
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного:
Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням, як стверджує позивач, відповідачем зобов'язань за договором поставки, що укладений між сторонами, в частині своєчасної оплати за товар.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №665/С/2022р від 01.01.2022 строком з 01.01.2022 до повного виконання своїх зобов'язань. Факт поставки товару на суму 632128,59 грн підтверджується видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що договор поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 Фізична особа-підприємець Шендріков Олександр Ігорович з Фізичною особою-підприємцем Летутою В'ячеславом Васильовичем ніколи не укладав та не підписував. Поставок саме за цим Договором поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 від імені Фізичної особи - підприємця Летути В'ячеслава Васильовича ніколи не було, відповідно не було й оплати. Відповідач не отримував від Позивача товару за вказаними в позові видатковими накладними у період з 10.01.2022 року по 18.02.2022 року , та не підписував зазначені видаткові накладні.
Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» накладна є також первинним документом, який свідчить про здійснення певних господарських операцій.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);
Як вище встановлено господарським судом, у спірних видаткових накладних в графі «прийняв місціь» міститься підпис особи, без зазначення прізвища, імені та по батькові такої особи.
При цьому виходячи з обставин справи, учасниками господарської операції не є юридичні особи, що мають штат працівників, уповноважених на виконання певних операцій. З видаткових накладних вбачається, що постачальник ФОП Летута Вячеслав Васильович та покупець Шендриков Олександр Ігорович. В графі «отримав(ла) за довіреністю» підпис уповноваженої особи відсутній. Наявний підпис в графі «прийняв місціь». Вказане дає підстави для висновку, що за довіреністю товар не отримувався.
Відповідач стверджує, що має господарські відносини з позивачем з поставки аналогічних товарів за іншим договором. Однак, доказів того, що він колись уповноважував іншу особу на отримання товару від ФОП Летути, а не здійснював це самостійно, в матеріали справи не надано.
З доказів, наданих до матеріалів справи не вбачається також, що відповідач мав найманих працівників.
Отже, відсутні підстави ідентифікувати іншу особу, крім ФОП Шендріков О.І., як особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та прийнятті товару.
Однією із засад господарського судочинства є змагальність. Згідно з приписами ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом..
Відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.(ч.1 ст.ю73 ГПК України).
Згідно з приписами ч.2 ст.73 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст.99 ГПК України унормовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Так, відповідач 20.01.2025 звернувся до суду із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи. В клопотанні вказав, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, а саме, встановлення того факту, а саме: що дійсно ФОП Шендріков О.І. не підписував договір поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 та зазначені вище видаткові накладні, необхідно призначити судову почеркознавчу експертизу. 03.02.2025 Відповідач подав клопотання про витребування оригіналів накладних у позивача для призначення почеркознавчої експертизи.
Суд сприяв учаснику справи в реалізації його права на подання доказів в доведенні своєї правової позиції та вказані клопотання задовольнив, витребував оригінали договору з додатками, видаткових накладних та призначив судову почеркознавчу експертизу.
Позивач від проведення експертизи не ухилявся, вимоги суду виконав та надав оригінали всіх документів для проведення судової почеркознавчої експертизи.
На виконання клопотання експерта від 07.04.2025 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи № 4465 за справою № 922/4558/24 в тому числі надання додатково вільних, умовно-вільних та експериментальні зразки підпису та почерку Шендрікова О.І. з метою відібрання експериментальних зразків його підпису та почерку, судом визнано явку Шендрікова Олександра Ігоровича у судове засідання, призначене на 02.05.2025, обов'язковою.
Проте в судове засідання відповідач не з'явився, зразків почерку для проведення судової почеркознавчої експертизи не надав. Представники обгрунтували неявку відповідача перебуванням з 2022 року в Німеччині. та повідомили суд про те, що коштів на оплату судової експертизи відповідач не має, у зв'язку із чим судову почеркознавчу експертизу за ухвалою суду від 11.03.2025 залишено без виконання та знято з провадження.
Позивач призначення почеркознавчої експертизи у справі № 922/4558/24 вважав недоцільним, а відповідне клопотання представника відповідача таким, що направлене на затримку судового розгляду, але проти її призначення не заперечував.
Згідно з приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 4 ст. 102 ГПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
Суд зазначає, що перебування відповідача в іншій країни не є непереборними обставинами, що унеможливили його присутність в судовому засіданні та надання додаткових матеріалів для проведення судової почеркознавчої експертизи з незалежних від відповідача причин. Отже, неявка до суду та ненадання зразків для проведення експертизи є його власним волевиявленнм. Несплата вартості судової експертизи теж є його волевиявленням. Щодо великої вартості судової експертизи суд зазначає, що при поданні клопотання про призначення експертизи обсяг досліджуваних матеріалів був відомим стороні відповідача.
Суд висновує, що відповідач ухилився від проведення судової почеркознавчої експертизи та не довів, що підпис на договорі поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 року в графі “Підпис сторін» та у видаткових накладних в графі «прийняв місць» виконано не ним. Оскільки відповідач ухилився від проведення судової почеркознавчої експертизи згідно ч.4 ст. 102 ГПК України визнає встановленою обставину, яка має бути встановлена під час судової експертизи.
Враховуючи викладене вище суд визнає, що підпис на договорі поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 року в графі “Підпис сторін» та у видаткових накладних в графі «прийняв місць» виконаний ФОП Шендріковим О.І.
Також, суд враховує, що під час розгляду справи позивачем на підтвердження тих фактів, що відповідач здійснює торгівлю поставленим позивачем товаром торгової марки PLATINUM через інтернет-магазин “БудИмпорт» за адресою в мережі Інтернет (платформа prom.ua): internet-magazin-budimport.prom.ua, надані докази: скрін-шот 1 з інтернет-сторінки user2155500847346; скрін-шот 2 з інтернет-сторінки user2155500847346; скрін-шот 3 з інтернет-сторінки user2155500847346; скрін-шот 1 з інтернет-сторінки internet-magazin-budimport.prom.ua; скрін-шот 2 з інтернет-сторінки internet-magazin-budimport.prom.ua (а.с. №200-204 у томі №1). Вказані обставини відповідач визнав, але його представник вказала, що це товар, придбаний за іншим договором і не за спірними видатковими накладними.
Також, судом встановлено, що відповідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки відносно свідоцтва №137324 право власності на торгову марку PLATINUM належить Летуті В'ячеславу Васильовичу (а.с. №205 у томі №1). Наданий договір № 666/СО від 01.01.2022 (безоплатного користування майном (позички) з додатком 1 між ФОП Летутою В.В. і ФОП Шендріковим О.І., укладений для демонстрації товару (мийки кухонні гранітні зі штучного каменю та сантехнічні вироби торгової марки PLATINUM) в місцях торгівлі, ФОП Летута В.В. передав ФОП Шендрікову О.І. в безоплатне тимчасове користування стенди під мийки зі штучного каменю «Лофт» у кількості 3 шт. Листом ФОП Летута В.В. від 01.11.2024 звернувся до ФОП Шендрікова О.І. про повернення майна, що підтверджує опис вкладення до поштового відправлення від 01.11.2024; поштова накладна від 01.11.2024 № 1401700018545.
Нотаріальну заяву свідка ОСОБА_1 від 29.01.2025, де останній вказує про факт підписання договору поставки №665/С/2022р від 01.01.2022 та видаткових накладних до нього, суд оцінює критично та зазначає, що ч.1 ст.77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, умови договору та видаткових накладних можуть бути підтверджені письмовими або електронними доказами, а не показаннями свідка. Отже, зі змісту вказаної заяви не можливо встановити договір якого змісту і відповідно якого змісту видаткові накладні були підписані ФОП Шендріковим О.І.
Щодо аргументів відповідача, викладених його представниками:
Щодо посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не надано суду відомостей стосовно замовлення покупця (відповідача) які передували поставці товару, що на його думку, є невід'ємною частиною п.2.5 договору поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 року, суд зазначає, що форма замовлення договором не погоджена. При цьому ненадання відомостей стосовно замовлення не спростовує наявність факту поставки.
Щодо ненадання додатку до договору поставки № 665/ С/2022р від 01.01.2022 року який містить інформацію про наступне: які особи мають Право підпису видаткових накладних на приймання товару з боку Покупця та які зазначені у Додатку №1. Суд зазначає, що оригінал Додатку позивачем був наданий. З нього дійсно не вбачається хто уповноважений на отримання товару з боку відповідача. Суд враховує висновки, викладені вище щодо того, що учасниками господарської операції є фізичні, а не юридичні особи та зазначає, що відсутність додатку або неповнота відомостей в ньому також не спростовує наявність факту поставки.
Щодо того, що Позивачем не надано суду підтвердження складання та направлення відповідачу Акту-звірки взаєморозрахунків, що прямо передбачено умовами п. м 7.2.4. договору поставки та вимогами законодавства у сфері господарських операцій. Суд зазначає, що в цьому пункті йдеться про обов'язок покупця. Продавець має право скласти такий акт. Відсутність акту не впливає на обов'язок покупця здійснити оплату за отриманий товар та не підтверджує відсутність факту поставки.
Щодо посилання на те, що позивачем не надано жодного платіжного доручення виписаного Постачальником на оплату замовленої та поставленої партії товару. Суд зазначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача. Отже такий документ постачальником не складається.
Враховуючи викладене суд відхиляє вказані аргументи відповідача.
Суд зазначає, що жодного доказу на спростування обставин, викладених позивачем, до матеріалів справи з боку відповідача не надано.
Щодо посилання на практику Верховного Суду:
Постанова від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 ухвалена за результатами розгляду справи щодо поставки товару між двома юридичними особами при цьому з боку покупця видаткові накладні взагалі не містили підписів. Учасники були платниками ПДВ, умови поставки в договорі були узгоджені іншим чином. Постанова від 05.06.2024 у справі №916/2492/21 ухвалена за обставин, коли судова почеркознавча експертиза була проведена, а також відповідачем надавались інші докази на спростування дійсності господарської операції. Постановою ВС у справі №916/3027/21 від 21.06.2023 розглянуто правовідносини між юридичними особами щодо повернення передоплати за договором поставки. Постанова ВС у справі №916/922/19 від 29.01.2020 розглянуто правовідносини між юридичними особами, де судова почеркознавча експертиза не заявлялася. Отже, судові рішення у вказаних справах постановлені за інших фактичних обставин та не є релевантними до даної справи.
Як вже зазначалося судом згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Застосовуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", суд дійшов висновку, що на підставі доказів, наданих на підтвердження факту наявності зобов'язання та порушення його відповідачем скоріше були (мали місце), аніж не були. Таким чином, вимога позивача по стягненню спірних коштів заслуговує довіри. При цьому відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що підпис на договорі поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 року в графі “Підпис сторін» та у видаткових накладних в графі «прийняв місць» виконано не ним, відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж доказів, що спростовують викладені позивачем позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд висновує, що позивачем доведено факт укладання договору поставки № 665/С/2022р від 01.01.2022 та отримання відповідачем товару на виконання умов цього договору на загальну суму на суму 632128,59 грн згідно видаткових накладних, що містяться у матеріалах справи. Отже господарські зобов'язання позивача за договором є виконаними, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу 632128,59 грн за отриманий товар. З урахуванням положення 6.1. договору, відповідач мав оплатити послуги упродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару, проте умови договору щодо своєчасної сплати отриманого товару останній не виконав. Отже у відповідача утворилась прострочена заборгованість за поставлений товар у розмірі 6321128,59 грн, яка підлягає стягненню.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 632128,59 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку із простроченням своєчасної оплати відповідачем поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача: пеню у розмірі 653393,34 грн згідно п.8.3., 8.9 договору; 20% річних, що нараховані згідно п.8.4. договору у розмірі 342905,58 грн, що нараховані позивачем по кожній видатковій накладній окремо; суму інфляційних втрат у розмірі 228030,23 грн.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Згідно з п.8.3. договору визначено, що за порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого пунктом 6.1. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошових зобов'язань від суми боргу за кожен день прострочки.
Пунктом 8.9. договору встановлено, що сторони керуючись положеннями статті 259 ЦК України домовилися встановити тривалість загальної спеціальної (для стягнення заборгованості, пені, штрафу, неустойки, відшкодування збитків) позовної давності - у 5 років для кожної. Також, відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України, сторони домовилися встановити для нарахування пені 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.
Перевіривши розрахунок пені за допомогою системи ЛІГА Закон, суд зазначає, що період нарахування по окремим видатковим накладним є не вірним, зокрема позивачем не враховано, що нарахування днів для оплати розпочинається з дня наступного за розрахунковим, зокрема по видатковим накладним:
№Ч-СПП00000550 від 10.01.2022; №Ч-СПП00000551 від 10.01.2022; №Ч-СПП00000566 від 10.01.2022; №Ч-СПП00000581 від 10.01.2022; №Ч-СПП00000729 від 10.01.2022; №Ч-СПП00000765 від 10.01.2022; нарахування пені та виникнення прострочення по оплаті розпочинається з 13.03.2022 по 16.12.2024;
№Ч-СПП00000882 від 11.01.2022; № Ч-СПП00000905 від 10.01.2022; №Ч-СПП00001071від 10.01.2022; нарахування пені та виникнення прострочення по оплаті розпочинається з 14.03.2022 по 16.12.2024;
№Ч-СПП00001367 від 12.01.2022; №Ч-СПП00001493 від 12.01.2022; нарахування пені та виникнення прострочення по оплаті розпочинається з 15.03.2022 по 16.12.2024;
№Ч-СПП00002117 від 17.01.2022; №Ч-СПП00002118 від 17.01.2022; №Ч-СПП00002291 від 17.01.2022; нарахування пені та виникнення прострочення по оплаті розпочинається з 20.03.2022 по 16.12.2024;
№Ч-СПП00002493 від 18.01.2022; №Ч-СПП00002503 від 18.01.2022; №Ч-СПП00002291 від 17.01.2022; нарахування пені та виникнення прострочення по оплаті розпочинається з 21.03.2022 по 16.12.2024;
№Ч-СПП00002578 від 19.01.2022; №Ч-СПП00002813 від 19.01.2022; нарахування пені та виникнення прострочення по оплаті розпочинається з 22.03.2022 по 16.12.2024;
№Ч-СПП00002937 від 20.01.2022; №Ч-СПП00002967 від 20.01.2022; №Ч-СПП00002976 від 20.01.2022; нарахування пені та виникнення прострочення по оплаті розпочинається з 22.03.2022 по 16.12.2024; №Ч-СПП00003023 від 20.01.2022; нарахування пені та виникнення прострочення по оплаті розпочинається з 23.03.2022 по 16.12.2024.
Суд здійснив власний розрахунок та зазначає, що правильним розрахунком та такою, що підлягає задоволенню, є сума пені з урахуванням встановлених судом періодів виникнення прострочення по вказаним вище видатковим накладним сума пені у розмірі 653343,77 грн, отже позовна вимога про стягнення з відповідача пені у вказаному розмірі є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Таким чином, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 49,57 грн у позові слід відмовити.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 20% річних, суд виходить із наступного:
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.8.4 договору в разі прострочення грошових зобов'язань за цим договором винна у простроченні такого зобов'язанні сторона повинна сплатити на користь іншої сторони суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми, який (розмір процентів) Сторони встановили керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
При цьому позивачем не враховано встановлених вище судом початку нарахування інфляційних та 20% річних, тому судом здійснено власний розрахунок за допомогою системи ЛІГА Закон, та встановлено, що сума інфляційних у розмірі 228030,23 грн є вірною та такою, що підлягає задоволенню.
Суд здійснив власний розрахунок 20% річних та зазначає, що правильним розрахунком та такою, що підлягає задоволенню, є сума 20% річних з урахуванням встановлених судом періодів виникнення прострочення по вказаним вище видатковим накладним сума 20% річних у розмірі 342855,94 грн, отже позовна вимога про стягнення з відповідача 20% річних у вказаному розмірі є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Таким чином, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 20% річних у розмірі 49,64 грн у позові слід відмовити.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, зокрема в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача: суми основної заборгованості у розмірі 632 128,59 грн; суми пені у розмірі 653343,77 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 228 030,23 грн, суми 20% річних у розмірі 342 855,94 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення: пені у розмірі 49,57 грн та 20% річних у розмірі 49,64 грн у позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При цьому суд враховує, що позовна заява подана позивачем через систему Електронний суд, проте позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, не враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто надмірно сплатив судовий збір у сумі 5569,37 грн. Отже вірною сумою судового збору за подання даного позову до суду є сума 22277,50 грн, з якої й обраховується сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, зокрема у зв'язку із частковим задоволенням позову сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача є 22276,31 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму основної заборгованості у розмірі 632 128,59 грн.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму пені у розмірі 653343,77 грн.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму інфляційних втрат у розмірі 228 030,23 грн.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму 20% річних у розмірі 342 855,94 грн.
6. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.
7. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 22276,31 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписано "25" липня 2025 року.
Суддя Ю.Ю. Мужичук