8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1870/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків
до Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк", м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк" про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 за грудень 2022 року - лютий 2023 року у сумі 397 874,78 грн, 3% річних - 25 900,01 грн, інфляційні втрати - 79 699,06 грн та судовий збір у розмірі 6041,69 грн.
Позивач також просить визначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму непогашеного за договором №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 боргу 397 874,78 грн, за такою формулою: С*3/100*Д/365, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування: органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області у цій справі здійснювати, з урахуванням наявної заборгованості в сумі:
Визначити в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат на суму непогашеного за договором №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 боргу 397 874,78 грн, за такою формулою: І=С*ІІс-С, де С - сума заборгованості; ІІс - індекс інфляції сукупний за весь період прострочення (за весь період шляхом перемноження щомісячних індексів інфляції), починаючи з дати ухвалення судового рішення і на момент виконання цього рішення.
При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором розподілу природного газу №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1870/25. Справу №922/1870/25 визнано малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Також вказаною вище ухвалою відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
З метою повідомлення сторін про стан розгляду справи, судом було направлено ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 до електронних кабінетів позивача та відповідача.
Згідно довідки про доставку електронного листа від 02.06.2025 ухвалу суду від 02.06.2025 доставлено в електронний кабінет відповідача: 02.06.2025 о 14:54.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абз. 2 п.5 ч. 6 вказаної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі є 02.06.2025.
Отже, з наступного дня починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.
Таким чином, відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 17.06.2025.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк та відзив на позов із викладенням своєї правової позиції не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
01.01.2016 між Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз» (позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СТАРК" (відповідач) було укладено Договір розподілу природного газу (далі - договір, а.с. №15-22) шляхом підписанням відповідачем Заяви-приєднання №09420UPQ1ZDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (далі - Заява).
Пунктом 1.3. договору визначено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Заява - приєднання №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 (а.с. №24) підписана директором ТОВ ВКФ "СТАРК", отже відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 та розміщений на офіційному сайті Верховної Ради України, за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text.
Позивач надавав послуги з розподілу природного газу споживачу по точках комерційного обліку, які визначені Додатками № 4 до Типового договору розподілу природного газу, які додаються до заяви-приєднання, а саме: Старовірівка, вул. Кар'єрна, 1б.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає наступних суб'єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Позивач згідно норм чинного законодавства є Оператором газорозподільної системи, який до 01 липня 2023 року здійснював господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП № 809 від 19 червня 2017 року.
Відповідно до Кодексу ГРМ, Оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
У спірних правовідносинах відповідач згідно норм чинного законодавства має статус споживача природного газу (згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).
Згідно пункту 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глава 1 розділу І Кодексу ГРМ).
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно пункту 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07 жовтня 2019 року внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до договору відповідно), згідно яких з 01 січня 2020 року запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Пунктом 12.2. договору передбачено, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.
У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Не розірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього договору змінами.
Згідно пункту 6.1. договору (зі змінами) оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 6.3. договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Згідно пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ).
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об'єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 6.8. Типового договору розподілу природного газу надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Враховуючи умови договору та норми Кодексу ГРМ, було визначено обсяг річної замовленої потужності споживача на 2022 рік, про що зазначено в Акті № ХА00041775 приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 (а.с. №27), яка становить: 1 054 812,20 м. куб - величина річної замовленої потужності на 2022 рік, та, відповідно, 87 901,02 м. куб. - величина замовленої потужності на місяць.
Матеріали справи свідчать про те, що враховуючи умови договору та норми Кодексу, Оператором ГРМ було визначено обсяг замовленої річної потужності споживача на 2023 рік, про що зазначено в Акті № ХА00054494 приймання-передачі природного газу від 30.09.2022 (а.с. №26), яка становить: 472 279,29 м. куб - величина річної замовленої потужності на 2023 рік, та, відповідно, 39 356,61 м. куб. - величина замовленої потужності на місяць.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані сторонами та скріплені печатками.
На підставі вищевикладеного та умов договору, позивачем було складено акти наданих послуг:
- №ХАЯ82020620 від 31.12.2022 (а.с. №28), згідно з яким об'єм розподіленого споживачу природного газу у грудні 2022 року склав 87 901,02 м. куб., вартість наданих послуг складає 209 907,64 грн (в т.ч. ПДВ 34 984,61 грн);
- №ХАЯ50206 від 31.01.2023 (зворотна сторона а.с. №28), згідно з яким об'єм розподіленого споживачу природного газу у січні 2023 року склав 39 356,61 м. куб., вартість наданих послуг складає 93 983,58 грн (в т.ч. ПДВ 15 663,93 грн);
- №ХАЯ50494 від 28.02.2023 (а.с. №29), згідно з яким об'єм розподіленого споживачу природного газу у лютому 2023 року склав 39 356,60 м. куб., вартість наданих послуг складає 93 983,56 грн (в т.ч. ПДВ 15 663,93 грн);
Таким чином, заборгованість відповідача за період з грудня 2022 року по лютий 2023 року включно становить 397 874,78 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Акти направлялись відповідачеві разом із листом від 07.03.2023 №СЛ-54К (а.с. №31) та досудовим попередженням від 07.03.2023 №СЛ-53К (відправлено 13.03.2023 а.с. №32).
Позивач звертався до відповідача із претензією від 11.09.2023 за № СЛ-764, в якій вимагав у відповідача сплатити суму заборгованості. Надіслано претензію разом із листом від 11.09.2023 №СЛ-765К (зворотна сторона а.с. №32-34).
Проте відповідач на претензію не відреагував та заборгованість перед позивачем не сплатив.
Також, у зв'язку із простроченням відповідачем оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 11.03.2023 по 10.05.2025 у розмірі 25 900,01 грн та інфляційні втрати за період з березня 2023 року по квітень 2025 року у розмірі 79 699,06 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спір у справі виник з підстав не належного виконання відповідачем публічного договору розподілу природного газу від 01.01.2016, що укладений між позивачем та відповідачем шляхом підписання Заяви-приєднання №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Системний аналіз зазначених норм з урахуванням обставин, встановлених судом під час розгляду справи, дає підстави для висновку суду, що між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов'язання щодо розподілу природного газу за публічним типовим договором розподілу природного газу від 01.01.2016. Позивач, у повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу у відповідності до умов договору та надав відповідачу послуги у період з грудня 2022 року по лютий 2023 року. Проте відповідач, який отримував послуги за вказаним вище договором з 01.01.2016 (з моменту підписання заяви - приєднання) зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 397874,78 грн. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Враховуючи викладене, з урахуванням зазначених норм суд висновує, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 за грудень 2022 року - лютий 2023 року у сумі 397 874,78 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 3% річних за період з 11.03.2023 по 10.05.2025 у розмірі 25 900,01 грн та інфляційні втрати за період з березня 2023 року по квітень 2025 року у розмірі 79 699,06 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 900,01 грн 3% річних та 79 699,06 грн інфляційних втрат, є такими, що підлягають задоволенню.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд при прийнятті рішення зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму непогашеного за договором №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 боргу 397 874,78 грн, за такою формулою: С*3/100*Д/365, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування: органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області у цій справі здійснювати, з урахуванням наявної заборгованості в сумі:
Визначити в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат на суму непогашеного за договором №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 боргу 397 874,78 грн, за такою формулою: І=С*ІІс-С, де С - сума заборгованості; ІІс - індекс інфляції сукупний за весь період прострочення (за весь період шляхом перемноження щомісячних індексів інфляції), починаючи з дати ухвалення судового рішення і на момент виконання цього рішення.
При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
З цього приводу суд враховує положення ст. 14 ГПК України, якою передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Керуючись зазначеною нормою права, з метою запобігання повторному зверненню до суду, з метою належного виконання судового рішення, суд задовольняє вимоги позивача про вказівку в рішенні суду про нарахування інфляційних та річних на певні частини боргу з моменту винесення рішення до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування за відповідною формулою.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6041,69 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" (вул. Кар'єрна, будинок 1Б, село Старовірівка, Куп'янський район, Харківський область, 63631, код ЄДРПОУ 30926071) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (вул. Безлюдівська, 1, м. Харків, 61109, код ЄДРПОУ 03359500) заборгованості за договором розподілу природного газу №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 за грудень 2022 року - лютий 2023 року у сумі 397 874,78 грн, 3% річних - 25 900,01 грн, інфляційні втрати - 79 699,06 грн та судовий збір у розмірі 6041,69 грн.
Здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеного за договором №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 боргу 397 874,78 грн, за такою формулою: С*3/100*Д/365, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування: органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області у цій справі здійснювати, з урахуванням наявної заборгованості в сумі:
Здійснювати нарахування інфляційних втрат на суму непогашеного за договором №09420UPQ1ZDP016 від 01.01.2016 боргу 397 874,78 грн, за такою формулою: І=С*ІІс-С, де С - сума заборгованості; ІІс - індекс інфляції сукупний за весь період прострочення (за весь період шляхом перемноження щомісячних індексів інфляції), починаючи з дати ухвалення судового рішення і на момент виконання цього рішення.
Остаточна сума 3% річних та інфляційних втрат (на вказану позивачем в позові частину боргу) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у даному рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "25" липня 2025 року.
Суддя Ю.Ю. Мужичук